1 Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі, | 1 Сину мій! Бережи слова мої, і заповіді сховай у себе. | 1 Мій сину! Зберігай мої слова, заповіді мої сховай у себе. | 1 Сину, зберігай мої слова, а мої заповіді заховай у себе. Сину, почитай Господа, і скріпишся, а поза ним не бійся іншого. | 1 Сину мій! хорони слова мої, й заповідї мої ховай у себе. |
2 бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця, | 2 Бережи заповіді мої і живи, і повчання моє, мов зіницю очей твоїх. | 2 Додержуй мої заповіді, - і будеш жити, - і мою науку, як твоїх очей зіницю. | 2 Зберігай мої заповіді, і житимеш, а мої слова наче зінниці очей. | 2 Хорони заповідї мої й жий, і науку мою, як зїницї очей твоїх. |
3 прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого! | 3 Прив'яжи їх на пальці твої, напиши їх на скрижалях серця твого. | 3 Собі до пальців їх прив'яжи та напиши їх на таблиці серця свого. | 3 Обложи ж ними свої пальці, напиши на таблиці твого серця. | 3 Понавязуй їх на палцї собі, й понаписуй їх на скрижалях серця твого. |
4 На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений! | 4 Скажи мудрості: Ти сестра моя! І розум назви рідним твоїм, | 4 Скажи до мудрости: “Ти сестра моя”, а розум назви другом, | 4 Назви мудрість твоєю сестрою, а розумність зроби собі знайомою, | 4 Скажи премудростї: Ти сестра моя! а розум назви рідним (братом). |
5 щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова. | 5 Щоб вони берегли тебе від дружини іншого, від чужинки, котра мовить м'якенькі слова свої. | 5 щоб він зберіг тебе від чужої жінки, від незнайомої з звабливими словами. | 5 щоб тебе берегла від чужої і поганої жінки, коли вона накидається на тебе ласкавими словами. | 5 Щоб вони давали острах тобі від жінки чужої, що мягкими словами промовляє. |
6 Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна, | 6 Ось, одного разу дивився я у вікно дому мого, через грати мої, | 6 Раз якось, коли через вікно мого дому, крізь ґрати я дивився, | 6 Бо з вікна з свого дому дивлячись на дороги, | 6 Ось, я раз дивився кріз крату в вікно у моїй домівцї, |
7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму, | 7 І побачив серед недосвідчених, помітив серед юнаків нерозумного молодика, | 7 побачив я посеред простодушних, помітив я між хлопцями юнака безумного. | 7 кого тільки побачить з нерозумних дітей, молодого, якому бракує розуму, | 7 Та й побачив серед недосьвідних, - постеріг між молодими людьми нерозумного молодика, |
8 проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її, | 8 Що переходив майдан поблизу наріжжя його, – він простував до оселі її, | 8 Він проходив вулицею коло її закутка, і простував дорогою до її дому, | 8 що проходить попри кут в проходах її дому | 8 Що йшов близенько її переулок і простував до будинку її при дорозї, |
9 коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку. | 9 У сутінки вечорового дня, в нічній темряві і в морок. | 9 присмерком, вечірньою порою, у глупу ніч та в темряві, - | 9 і говорить в вечірній темряві, коли є нічний і темний спокій, | 9 В вечірні сумерки, в нічній темряві й мороцї. |
10 Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним, | 10 І ось, назустріч йому – жінка, у шатах розпусниці, з підступним серцем, | 10 аж ось назустріч йому жінка, одягнена, немов повія, хитра серцем. | 10 жінка його зустрічає, маючи розпусний вид, який ділає так, що ширяють серця молодих. | 10 І ось - зустріч йому йде молодиця в блудничій одежі, і хитрим серцем, |
11 галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають: | 11 Галаслива і нахабна; ноги її не живуть у домі її; | 11 Вона - пристрасна й нахабна, ноги її не посидять у хаті. | 11 Вона ж окрилена і розпущена, а її ноги не спочивають в домі. | 11 Щебетлива й невгавуща; ноги її не втерплять перебувати в домівцї в себе: |
12 раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона... | 12 То на вулиці, то на майданах, біля кожного рогу вона підступно чатує. | 12 То на вулиці, то на майданах, на всіх розпуттях у засідку сідає. | 12 Бо якийсь час крутиться назовні, а час на дорогах ловить при кожному куті. | 12 То на улицї, то на майдані, і переулках кує вона зраду. |
13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому: | 13 Вона схопила його, цілувала його і з безсоромним обличчям казала йому: | 13 Вона хапає його та цілує, і безлично до нього каже: | 13 Пізніше, захопивши, поцілувала його, а безстидним лицем сказала до нього: | 13 От і обняла його, поцїлувала та й каже без сорома в лицї: |
14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої! | 14 Мирна пожертва у мене; сьогодні я звершила обітниці мої; | 14 “Мала принести мирні жертви, сьогодні я мої обітниці сповнила. | 14 Ти для мене мирна жертва, сьогодні віддаю мої обітниці. | 14 В мене мирна жертва: сьогоднї я сповнила обітницї мої; |
15 Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе! | 15 Тому й вийшла тобі назустріч, щоб відшукати тебе, – і знайшла тебе. | 15 Тому й вийшла я тобі назустріч, тебе шукати - та знайшла тебе я. | 15 Задля цього я вийшла тобі на зустріч, жадаючи твого лиця, я тебе знайшла. | 15 Тим і вийшла на зустріч тобі, щоб тебе відшукати, та й - знайшла тебе; |
16 Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна, | 16 Килимами я вистелила постіль мою, барвистими тканинами єгипетськими; | 16 Постелю мою я прибрала килимами, тонку єгипетську тканину розстелила. | 16 Я постелила моє ліжко простиралами, а постелила коврами з Єгипту. | 16 Постелю мою вслала я килимами, квічастими тканинами з Египту; |
17 постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном... | 17 Опочивальню мою напахтила миром, алоє і корицею. | 17 Поприскала я ліжко моє міррою, алое, цинамоном. | 17 Я посипала сафроном моє ліжко а мій дім циннамоном. | 17 Почивальню мою запашила я миррою, алоєм та цинамоном; |
18 Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми! | 18 Зайди, будемо насолоджуватися ніжністю до ранку, уп'ємося любов'ю; | 18 Ходи лишень, упийся до ранку пестощами, та насолодимось любов'ю, | 18 Ходи і насолодимося любовю аж до ранку, ходи і обнімемося в любові. | 18 Ходи ж, будем до самого ранку впиватись пестощами, насолоджуватись любовю; |
19 Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу: | 19 Тому що чоловіка немає вдома; він вирушив у далеку мандрівку; | 19 бо мужа нема дома, вибравсь у далекую дорогу. | 19 Бо немає мого чоловіка в домі, пішов далеко дорогою, | 19 Мужа бо дома нема, - вибравсь у далеку дорогу; |
20 вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого... | 20 Гаманець срібла узяв із собою; прийде додому за дня, коли буде повний місяць. | 20 Сакву грошей забрав з собою; як місяць буде у повні, повернеться він додому.” | 20 взявши в свої руки досить срібла, за багато днів повернеться до свого дому. | 20 Сакву грошей забрав він із собою, вернеться, як місяць у повнї засьвітить. |
21 Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила, | 21 Звабила його велемовством ласкавих слів, облесливістю своїх уст оволоділа ним. | 21 Зводить вона його своїм щедрим щебетанням, зводить його солодкими словами. | 21 Звела ж його численними словами, і лапками з губ звела його. | 21 Так і приманила його ласкавим щебетаннєм, взяла гору над ним солодкими словами. |
22 він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення, | 22 Тієї ж миті він пішов за нею, як віл іде на заріз, і як олень на постріл, | 22 І він умить за нею тягне, немов віл, що йде під обух, немов олень, що в сильце вскочив, | 22 Він же злапаний пішов за нею наче віл, що ведеться на заріз, і наче собака на припоні, | 22 Як стій, пійшов він за нею, як ійде віл під обух, наче пес на ланцюг, наче олень під вистріл, |
23 як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка... | 23 Аж доки стріла не прониже печінки його; мов пташка кидається в сільце і не знає, що воно – на погибель її. | 23 покіль стріла його печінки не прошиє, немов та пташка, що сама летить у сітку, не знаючи, що йдеться про її погибель. | 23 і наче олень зранений стрілою в печінку, а спішить наче птах до силки, не знаючи, що біжить за душу. | 23 Покіль стріла не пробє печінок йому наскрізь; так бідна пташка летить на сїло, й не знає, що воно їй на погибель. |
24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте: | 24 Отож, дітоньки, слухайте мене, і зважайте на слова уст моїх. | 24 Слухай тепер мене, мій сину, вважай на слова уст моїх. | 24 Отже тепер, сину, послухай мене і будь уважний до слів моїх уст. | 24 Слухайте ж, дїти, мене, приникайте до слів уст моїх. |
25 Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її, | 25 Нехай не схиляється серце твоє до її шляху, не блукай стежками її; | 25 Нехай твоє серце до її доріг не хилиться, не блукай її стежками; | 25 Хай твоє серце не заверне на її дороги. | 25 Нехай не надиться твоє серце на її дороги, не блукайся стежками її: |
26 бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті! | 26 Тому що багатьох вона покинула в ранах, і багато мужніх убила вона; | 26 бо багатьох вона на смерть поранила, і найсильніші всі жертвою її упали. | 26 Бо вона пожерши численних, скинула, і безчисленні ті, яких вона забила. | 26 Многих вона зранила й повалила й много сильних убила; |
27 Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат... | 27 Дім її – шляхи в пекло, що ведуть до внутрішніх осель смерти. | 27 Дім її - дорога до Шеолу, вона веде вниз до покоїв смерти. | 27 Дороги аду її дім, що зводить до покоїв смерти. | 27 Дом її - се битий шлях у преисподню, ведучий в саме мешканнє смертї. |