1 І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками.1 У суботу, першу по другому дні Пасхи, проходив Він засіяними полями, і учні Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.1 Одного разу в суботу, коли Ісус проходив засіяними ланами, учні його зривали колоски й, розтерши їх руками, їли.1 Сталося так, що в суботу він ішов через засіяні лани; його учні зривали колосся та їли, розтираючи руками.1 І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.
2 А деякі з фарисеїв сказали: Нащо робите те, чого не годиться робити в суботу?2 А деякі з фарисеїв сказали їм: Нащо ви вдаєтеся до того, чого не можна робити в суботу?2 Деякі з фарисеїв їм сказали: “Чому ви робите те, чого не годиться робити в суботу?”2 Деякі фарисеї сказали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?2 Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?
3 І промовив Ісус їм у відповідь: Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголоднів, також ті, хто був із ним?3 Ісус сказав їм у відповідь: Хіба ви не читали, що учинив Давид, коли був голодний сам і ті, які були з ним?3 Ісус відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів, він сам і ті, що були з ним?3 У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали того, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?3 І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:
4 Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби показні, яких їсти не можна було, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?4 Як він зайшов у дім Божий, узяв хліби приношення, котрих не вільно було їсти нікому, окрім одних священиків, і їв, і дав тим, котрі були з ним?4 Як він увійшов у дім Божий, взяв жертовні хліби, їв їх і давав тим, що були з ним, - хліби, яких не дозволено їсти, хіба що тільки самим священикам?”4 Як увійшов він до Божого дому, то взяв принесені хліби, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; з'їв і дав тим, що були з ним?4 як, увійшовши він у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?
5 І сказав Він до них: Син Людський Господь і суботі!5 І сказав їм: Син Людський є Володар також і суботи.5 Далі сказав їм: “Син Чоловічий - Владика і суботи.”5 І додав: Син Людський є Господом [і] суботи.5 І рече їм: Син чоловічий - Він Господь і суботи.
6 І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла.6 Сталося, що й другої суботи Він зайшов до синагоги навчати. Там був один чоловік, у котрого права рука була всохла.6 Раз якось, другої суботи, ввійшов він у синагогу й почав навчати. А був там чоловік з сухою правою рукою.6 І сталося іншої суботи, як увійшов він до синаґоґи й навчав. Був там чоловік, що мав усохлу праву руку.6 І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.
7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження.7 А книжники і фарисеї спостерігали за ним, чи не уздоровить Він у суботу, щоб знайти звинувачення супроти Нього.7 От книжники та фарисеї почали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб знайти якенебудь оскарження на нього.7 Книжники й фарисеї підглядали, чи в суботу він лікуватиме, щоб знайти оскарження проти нього.7 Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.
8 А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися, і стань посередині! Той підвівся і став.8 Але Він, відаючи помисли їхні, сказав чоловікові, який мав усохлу руку: Підведися і пройди на середину. І він підвівся і вчинив, як сказано.8 Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, який мав суху руку: “Підведись і стань посередині!” Підвівся той і став.8 А він знав їхні думки і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.8 Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.
9 Ісус же промовив до них: Запитаю Я вас: Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити?9 Тоді сказав їм Ісус: Запитаю Я вас: Що треба чинити в суботу? Добро чи зло? Врятувати душу, чи погубити? Вони мовчали.9 Тоді Ісус до них промовив: “Питаю вас: Чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити? Спасти життя, чи погубити?”9 Ісус же промовив до них: Запитаю вас, що годиться в суботу - добро робити, чи зло робити, душу врятувати, чи згубити?9 Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?
10 І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала здорова!10 Тоді Він глянув на всіх, і сказав тому чоловікові: Простягни руку твою. Він так і вчинив; і стала рука його здорова, як друга.10 І поглянувши кругом на всіх них, сказав до нього: “Простягни свою руку!” Той зробив так, і його рука стала здорова.10 Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку. Той зробив, і рука його стала дужа [здорова, як і друга].10 І, споглянувши кругом по всїх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.
11 А вони переповнились лютістю, і один з одним змовлялись, що робити з Ісусом?...11 А вони стали несамовитими і радилися поміж собою, – що їм учинити з Ісусом.11 Вони ж наповнилися люті й змовлялися між собою, що їм Ісусові зробити б.11 А вони сповнилися люттю, змовлялися один з одним, що далі робити з Ісусом.11 Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.
12 І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.12 За тих днів зійшов Він на гору помолитися і був цілу ніч у молитві до Бога.12 Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога.12 Сталося тими днями, що вийшов Він на гору помолитися; і був цілу ніч у молитві до Бога.12 Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.
13 А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав:13 А коли настав день, прикликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцятеро, котрих і назвав Апостолами: 13 А як настав день, `покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: 13 А коли настав день, покликав своїх учнів; вибравши з них дванадцятьох, і назвав їх апостолами: 13 А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:
14 Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія,14 Симона, котрого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Івана, Пилипа і Варфоломія,14 Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Йоана, Филипа, Вартоломея,14 Симона, якого назвав Петром, та Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Вартоломія,14 Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його, Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,
15 Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом,15 Матвія і Хому, Якова Алфеєвого і Симона, званого Зилотом,15 Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота,15 Матвія і Тому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом,15 Маттея та Тому, Якова Алфеєвого та Симона, на прізвище Зилота,
16 Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став.16 Юду Якового та Юду Іскаріотського, котрий і вчинився потім зрадником.16 Юду, сина Якова та Юду Іскаріотського, який став зрадником.16 Юду Якового та Юду Іскаріотського, що став зрадником.16 Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;
17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону,17 І спустившися з ними, зупинився на рівному місці, і сила учнів Його, і багато народу із усієї Юдеї та Єрусалиму і приморських місць Тирських і Сидонських,17 Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону.17 Зійшовши, став з ними на рівному місці; також численна юрба його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона,17 і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх,
18 що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися.18 Котрі прийшли послухати Його, і уздоровитися від недуг своїх, а також і ті, що страждали від нечистих духів; і уздоровлювалися.18 Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись.18 які посходилися послухати його і вилікуватися від своїх недуг; а також ті, що терпіли від нечистих духів, - й вздоровлялися;18 і мучені від духів нечистих; і сцїляли ся.
19 Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.19 І увесь народ шукав (можливости) торкнутися до Нього, тому що від Нього струмувала Сила і уздоровлювала всіх.19 Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.19 і вся ця юрба намагалася доторкнутися до нього, бо з нього виходила сила і зціляла всіх.19 І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх.
20 А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше.20 І Він, звівши очі Свої на учнів Своїх, казав: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.20 Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже.20 А він глянувши на своїх учнів, говорив: Блаженні бідні, бо ваше є Царство Боже.20 І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.
21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.21 Блаженні голодні нині, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть нині, бо зрадієте.21 Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись.21 Блаженні голодні тепер, бо наситяться. Блаженні ви, що плачете тепер, бо втіштеся.21 Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.
22 Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина.22 Блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відлучать вас, і будуть обмовляти, і знеславлять ім‘я Боже, як ганебне, за Сина Людського.22 Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради.22 Блаженні будете, коли зненавидять вас люди, коли розлучать вас, ганьбитимуть і знеславлять ваше ім'я через Людського Сина.22 Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого.
23 Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні.23 Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так чинили з пророками батьки їхні.23 Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.23 Радійте того дня і веселіться, бо винагорода ваша велика на небі; бо так само робили пророкам їхні батьки.23 Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.
24 Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте.24 Навпаки, горе вам, багатії! Бо ви вже одержали свою втіху.24 Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу.24 Та горе вам, багатії, бо далекі ви від утіхи вашої.24 Горе ж вам, багатим! бо прийняли ви утїху вашу.
25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.25 Горе вам, пересиченим нині! Тому що будете голодні. Горе вам, що сміються нині! Бо заплачете і заридаєте.25 Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати.25 Горе вам, ситі тепер, бо зголоднієте. Горе вам, що смієтеся тепер, бо заридаєте й заплачете.25 Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.
26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!26 Горе вам, коли всі люди будуть говорити про вас добре. Бо так учиняли із лжепророками батьки їхні.26 Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні.26 Горе, коли хвалитимуть вас усі люди; бо так само робили з фальшивими пророками їхні батьки.26 Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.
27 А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас.27 Але вам, що слухають, кажу: Любіть ворогів ваших, чиніть добро ненависникам вашим,27 А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять,27 Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших, добро робіть тим, що ненавидять вас;27 Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,
28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.28 Благословляйте тих, що проклинають вас, і моліться за тих, що кривдять вас.28 благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають.28 благословляйте тих, що проклинають вас, моліться за тих, що очорнюють вас.28 благословляйте кленучих вас, і молїть ся за обидників ваших.
29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки.29 Тому, хто вдарив тебе по щоці, підстав також і другу; а тому, хто відбирає в тебе верхню одежину, не вчиняй опору забрати й сорочку.29 Тому, хто б'є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі.29 Тому, хто б'є тебе по щоці, підстав і другу; а від того, хто забирає в тебе одяг, - і сорочки не борони.29 Хто бє тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.
30 І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.30 Усілякому, що просить у тебе, давай, і від того, що взяв від тебе, не вимагай назад.30 Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся.30 Кожному, хто просить у тебе, - дай; а від того, хто забирає твоє, - не домагайся.30 Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся.
31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.31 І, як хочете, щоб з вами вчиняли люди, так і ви вчиняйте з ними.31 І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.31 Як хочете, щоб робили вам люди, - робіть [і ви] їм так само.31 І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.
32 А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.32 І, якщо любите люблячих вас, яка вам за те вдячність? Тому що й грішники люблячих їх люблять.32 Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять.32 А коли любите тих, що люблять вас, то яка вам ласка? Адже й грішники люблять тих, що їх люблять.32 І коли любите тих, хто любить вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.
33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.33 І, якщо чините добро тим, котрі вам роблять добро, яка вам за це вдячність? Бо грішники те саме чинять.33 І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять.33 І коли добро робите тим, що вам роблять, яка вам ласка? Бо ж і грішники те саме роблять.33 І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять.
34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.34 І, якщо позичаєте тим, від кого сподіваєтеся одержати назад, яка вам за це вдячність? Бо грішники також дають позику грішникам, щоб одержати назад стільки ж.34 І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне.34 І коли позичаєте в тих, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам ласка? Грішники теж грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.34 І коли позичаєте тим, від кого маєте надїю одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.
35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!35 Але ви любіть ворогів ваших, і чиніть добро, і позику давайте, не чекаючи нічого; і буде нагорода велика ваша, і будете синами Всевишнього; бо Він також добрий і до невдячних, і злих.35 Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних.35 Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, - і буде винагорода вам велика, будете синами Всевишнього, бо він добрий і до невдячних та злих.35 Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нїчого від них не сподїваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.
36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!36 Отож, будьте милосердні, як Батько ваш милосердний.36 Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.36 Будьте милосердними, як і Батько ваш милосердний.36 Будьте ж оце милосерні, як і Отець ваш милосерден.
37 Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.37 Не судіть, то й вас не судитимуть, не осуджуйте, то й ви не будете осуджені; прощайте, і вам проститься;37 Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься.37 Також не судіть - і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Відпускайте - і відпуститься вам;37 І не судїть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.
38 Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.38 Давайте і вам дадуть: мірою доброю, натоптаною, пригніченою і переповненою дадуть вам у лоно ваше. Якою мірою ви міряєте, такою ж відміряють й вам.38 Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.”38 дайте - і дасться вам; мірку добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у пелену. Бо якою міркою ви міряєте, такою ж відміряється вам.38 Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.
39 Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?39 Повідав також їм притчу: Чи може сліпий водити сліпого? Чи не впадуть обидвоє до ями?39 Він їм сказав також і притчу: “Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обидва не впадуть у яму?39 Розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?39 Сказав же приповість їм: Чи може слїпий слїпого водити? хиба обидва в яму не впадуть?
40 Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його.40 Учень не буває більшим від свого учителя; але, удосконалившися, буде кожний, як учитель його.40 Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель.40 Немає учня над учителем; але кожний, удосконалившись, стане як його вчитель.40 Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його.
41 Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?41 Нащо ти дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?41 Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш?41 Чому бачиш скалку, що в оці брата твого, а колоди, що в оці твоїм, не помічаєш?41 Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, полїна ж у своєму оцї не чуєш?
42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!42 Або, як можеш сказати братові твоєму: Брате! Дай-но я витягну скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди в твоєму оці? Лицеміре! Витягни передніше колоду з твого ока, і тоді побачиш, як витягти скалку з ока брата твого.42 І як можеш сказати братові твоєму: Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, - ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.42 [Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока, - а не бачиш тієї колоди, що застряла в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді знатимеш, як вийняти скалку з ока брата твого.42 І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оцї своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.
43 Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.43 Немає доброго дерева, котре приносило б поганий плід; і немає поганого дерева, яке приносило б плід добрий.43 Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий.43 Немає доброго дерева, що родило б злий плід; немає поганого дерева, що родило б добрий плід.43 Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.
44 Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фіґ із тернини, винограду ж на глоду не рвуть.44 Бо всіляке дерево пізнається з плоду свого; тому що не збирають смокви із терну, і не збирають винограду з чагарника.44 Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду.44 Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.44 Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.
45 Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!45 Добрий чоловік із доброї скарбниці серця свого виносить те, що добре, а злий чоловік із недоброї скарбниці серця свого виносить лихе; бо від повноти серця говорять уста його.45 Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж - з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста.45 Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана - зі злого [скарбу свого серця] виносить зло; чим наповнене серце, тим самим мовлять і вуста.45 Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.
46 Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?46 Що ви називаєте Мене: Господе! Господе! І не чините того, що Я говорю?46 Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я говорю?46 Чому мене кличете: Господи, Господи, - а не робите того, що я кажу?46 На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?
47 Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх:47 Кожний, хто приходить до Мене і слухає слова Мої та виконує їх, скажу вам, на кого схожий: 47 Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх, - покажу вам на кого він схожий.47 Кожний, що приходить до мене і слухає слово моє та виконує його, - скажу вам, до кого подібний: 47 Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:
48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!48 Він схожий на чоловіка, котрий споруджує дім, котрий копав, заглибився і заклав підмурок на камені, тому, коли сталася повінь, і вода натиснула на цей дім, то не змогла схитнути його, тому що він стояв на камені.48 Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре.48 подібний він до людини, що будує оселю, яка викопала, поглибила і поклала основу на камені; коли сталася повінь, підступила ріка до тієї оселі, то не змогла зрушити її, бо була вона на добрій основі.48 подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї.
49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна!49 А той, що слухає і не виконує, схожий на чоловіка, що збудував дім на землі без підмурку, котрий, коли натиснула на нього вода, відразу ж зруйнувався, і руїна дому цього була велика.49 Той же, хто слухає й не чинить, схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води наперли на нього, й він відразу завалився, і руїна того дому була велика.”49 А той, хто почув і не зробив, подібний до людини, що збудувала оселю на землі - без основи. І підступила до неї ріка, оселя тут же завалилася - велика була з неї руїна.49 Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.