1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою. | 1 Куди пішов коханий твій, найвродливіша серед жінок? Куди завернув твій милий? Ми пошукаємо його з тобою. | 1 Куди пішов твій любий, найкраща між жінками? Куди звернув твій любий, щоб нам з тобою та його шукати? | 1 Куди пішов твій кревний, красуне між жінками? Куди відвернувся твій кревний? І з тобою його пошукаємо. | 1 Де ж твій милий подївся, ти, найуродливша між женщинами? Куди пійшов твій любий, щоб нам із тобою його шукати? |
2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї. | 2 Мій коханий пішов до саду свого, до квітників духмяних, щоб випасати в садах і збирати лілеї. | 2 Мій любий зійшов у сад свій до грядок пахучих пасти в садах отару та лілеї рвати. | 2 Мій кревний пішов до свого саду до посудин ароматів, щоб пасти в садах і збирати лелії. | 2 Він у саду в себе ходить, в цьвітнику пахущім, він залюбки попасає проміж лилїями. |
3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями! | 3 Я належу коханому моєму, а коханий мій – мені; він випасає серед лілей. | 3 Я - мого любого й мій любий - мій, він, що пасе отам поміж лілеями. | 3 Я для мого кревного, і мій кревний для мене, він пасе в леліях. | 3 Милий мій належить менї, а я милому, - тому, що в лилїях попасає. |
4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами! | 4 Прекрасна ти, кохана моя, наче Тірца, і люб'язна, мов Єрусалим, грізна, як полки з прапорами! | 4 Гарна ти моя люба, наче Тірца, немов Єрусалим, принадна, грізна, немов загони з прапорами. | 4 Ти гарна моя кревна, як бажання, гарна як Єрусалим, страшна як розсташовані (полки). | 4 Гарна ти, моя любко, неначе та Тирса, мов Ерусалим принадна, а грізна-поважна, як військо, під стягом стоюче. |
5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду! | 5 Відведи очі твої від мене, тому що вони долають мене. | 5 Відверни від мене твої очі, бо вони мене чарують. Волосся твоє мов козяче стадо, що сходить із Гілеад-гір. | 5 Відверни твої очі з перед мене, бо вони мене полонили. Твоє волосся як стада кіз, які зявилися з Ґалааду. | 5 Одверни від мене очі, - мене вони зворушують! |
6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної! | 6 Зуби твої, мов стадо кіз, що сходить з Ґілеад-гір; зуби твої, мов отара овець, що з купальні виходить, і в кожної є двійко ягнят і неплідної немає поміж ними; | 6 Зуби твої, немов овець отара, що з купелі виходить. Кожний із них має свою пару, ані одному її не бракує. | 6 Твої зуби як стада острижених (овець), які вийшли з купелі, всі з подвійним плодом і бездітної в них немає. | 6 В тебе волос - мов отара кіз, що сходять із Галааду; зуби в тебе - наче овець стадо, що з купелї виходить, а в кожної близнята, й нема між ними неплодної; |
7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм! | 7 Мов половинки гранатового яблука – скроні твої під покривалом твоїм. | 7 Немов розрізане надвоє яблуко-граната, твої скроні за твоїм покривалом. | 7 Твої губи наче червоний шнурочок, і твоя мова гарна. Твоє яблоко як скірка ґранатового яблока без твого покриття. | 7 Нїби половинки яблока-гранати щоки твої під кучерями в тебе. |
8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа, | 8 Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць та юнок безліч. | 8 Шістдесят цариць і вісімдесят наложниць було, а дівчат без ліку, - | 8 Є шістдесять цариць, і вісімдесять наложниць, і молодиць, яким немає числа. | 8 Шістьдесять цариць сяє, вісїмдесять бранок, а дївчат безлїч, |
9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її: | 9 Але єдина – вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона в матері своєї, вибрана єдина тією, що народила її. Побачили її доні Сіону – і величають її, цариці й наложниці – і вихваляють її. | 9 одна ж єдина моя голубка, моя досконала, єдина у матері своєї, улюблена тієї, що її вродила. Побачили її дівчата й величають, цариці й наложниці і тії її вихваляють: | 9 Є одна моя голубка, моя досконала, є одна в своєї матері, вона вибрана в тої, що її породила. Дочки її побачили і назвуть її блаженною, і цариці і наложниці її похвалять. | 9 Та вона єдина, голубка моя, чистая моя; єдина вона в матері своєї, вибрана зпроміж усїх, що вона зродила. Побачили її дївчата, й стали вихваляти; царицї й бранки - усї величали. |
10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна? | 10 Хто оця, що схожа на зорю, прекрасна, як місяць, і ясна, мов сонце, грізна, як полки з прапорами? | 10 «Хто це, що наче рання зоря, сходить, гарна, мов місяць, ясна, мов сонце, страшна, мов військові загони з прапорцями?» | 10 Хто вона, що нахилилася наче ранок, гарна як місяць, вибрана як сонце, страшна як вистроєні (покли)? | 10 Хто ж се, що, мов зоря, зазорилась, гарна, як місяць, а ясна, як сонце, грізна, мов військо під стягами? |
11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали? | 11 Я зійшла в горіховий сад подивитися на плоди долини, поглянути, чи виноград броститься, і чи розквітли гранатові дерева? | 11 В горіховий садок зійшов я, щоб подивитись на зелень у долині, щоб подивитись, чи виноград броститься, чи цвітуть яблуні ґранатові. | 11 Я зійшов до оріхового саду, щоб подивитися на плоди потоку, щоб побачити чи зацвив виноградник, чи зацвили ґранатові яблока. Там тобі дам мої груди. | 11 Я зійшла в сад оріховий, подивитись на зелень в долинї, поглянути, чи вже розвилась лоза виноградна, чи зацвили яблонї гранатові? |
12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр... | 12 Не відаю, як душа моя вабила мене до колісниць відомих народу мого! | 12 І сам не знаю, (як то сталось): моя любов посадила мене на колісницю князя мого народу. | 12 Моя душа не взнала. Зроблено мене наче колісниці Амінадава. | 12 Не знаю, як завела мене душа моя 'д колесницям значних у народї мойму. |
13 (7-1) Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий? | | | | |