1 Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого, | 1 Сину мій! Якщо ти поручився за ближнього твого і подав руку твою за іншого, | 1 Мій сину! Коли за ближнього ти поручився, коли дав руку твою за чужого, | 1 Сину, якщо даси запоруку за свого друга, передаси ворогові твою руку. | 1 Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою за другого, - |
2 ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст! | 2 Ти пов'язав себе словами уст твоїх, спійманий словами уст твоїх. | 2 коли зв'язав себе словами уст своїх, коли піймавсь словами уст власних, | 2 Бо власні губи сильна сіть для чоловіка, і він ловиться губами власних уст. | 2 То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сїло накинув. |
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай, | 3 Учини, сину мій, ось що, і визволи себе, бо ти попав до рук ближнього твого: піди, упади біля ніг і благай ближнього твого; | 3 вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, бо ти попався в руки ближньому твоєму: - іди, смирися, наполягай на твого ближнього; | 3 Сину, чини те, що я тобі заповідаю, і спасися, бо через свого друга ідеш в руки злих, ходи, не слабни, розгніви ж і твого друга, за якого ти став запорукою. | 3 Вчини ж, мій сину, ось що, щоб звільнити себе, - бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги; |
4 не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм, | 4 Не дай сну очам твоїм і дрімання повікам твоїм. | 4 не дай очам твоїм ні сну, ні дрімоти твоїм повікам. | 4 Не дай сну твоїм очам, ані не задрімаєш твоїми повіками, | 4 Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати - війкам твоїм; |
5 рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова! | 5 Рятуйся, як сарна з руки, і як пташка з руки птахолова. | 5 Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця) і немов та птиця з сильця. | 5 щоб ти спасся наче серна з повені, і наче птах з силки. | 5 Рятуй себе, як серна, з руки, як пташка з рук птахоловця. |
6 Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій: | 6 Піди до мурашки, ледарю, придивися до порухів її, і будь мудрим. | 6 Іди, ледащо, до мурашки; приглянься до її звичаїв, будь розумним. | 6 Іди до мурашки, о лінюху, і заревнуй, бачачи її дороги, і стань мудрішим від неї. | 6 Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму. |
7 нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя; | 7 Немає в неї ні чільника, ні урядовця, ні володаря; | 7 Нема в неї ні начальства, ні назирателя, ані вождя, - | 7 Бо вона, не маючи землі, ані не маючи того, хто змушує, ані не будучи під володарем | 7 Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника; |
8 вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу. | 8 Але вона збирає влітку хліб свій, підбирає під час жнив їжу свою. | 8 і літом вона хліб собі готує, у жнива збирає корм свій. | 8 приготовляє в жнива багато їжі і в жнива робить склади. Або іди до бджоли і навчися якою роботящою вона є і як ревно виконує роботу, її труди царі і прості на здоровя прикладають, а вона улюблена всіма і славна. Отже будучи немічна силою, пошанувавши мудрість, була вивищена. | 8 А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій. |
9 Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? | 9 Доки ти, ледарю, будеш спати? Коли ти підведешся від сну твого? | 9 Докіль лежатимеш, лінивче коли ти встанеш зо сну свого? | 9 Доки, лінюху, лежиш? Коли ж із сну встанеш? | 9 Докіль спати меш, лїнивче? коли ти встанеш зо сну твого? |
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, | 10 Трохи поспиш, трішки подрімаєш, недовго, склавши руки, полежиш: | 10 Не довго будеш спати, не довго й куняти, не довго будеш, розлігшися, згортати руки, | 10 Мало спиш, мало сидиш, мало дрімаєш, трохи складаєш руки на грудях. | 10 Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки; |
11 і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!... | 11 І прийде, як перехожий, убогість твоя, і нужда твоя, мов розбійник. | 11 і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе; і недостача, мов муж збройний. | 11 Потім приходить на тебе наче поганий супутник біднота і нужда, так як добрий бігун. Якщо ж будеш нелінивим, прийдуть твої жнива наче джерело, а нужда покине, наче поганий бігун. | 11 А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака. |
12 Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами, | 12 Людина лукава, чоловік лихий ходить з брехливими устами. | 12 Людина розбещена, чоловік безбожний - ходить з неправдивими устами, | 12 Безумний і беззаконний муж іде не добрими дорогами. | 12 Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами; |
13 він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми, | 13 Моргає очима своїми, соває ногами своїми, подає ознаки пальцями своїми; | 13 мружить очі, совгає ногами, подає знаки своїми пальцями. | 13 А він мруґає оком, дає знак ногою, повчає киванням пальців, | 13 Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми; |
14 в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває, | 14 Підступ у серці його; він задумує лихе о будь-якій порі, сіє розбрат. | 14 З лихими думами на серці він увесь час зло кує, сіє розбрат. | 14 а звихненим серцем кує зло в кожному часі. Такий наводить на місто заворушення. | 14 У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду. |
15 тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема! | 15 За це несподівано запопаде погибель його, наразі буде побитий – без уздоровлення, | 15 Тому на нього нагло надійде погибель, він вмить буде розбитий, без рятунку. | 15 Через це нагло приходить його погибель, розрубання і невилічиме знищення. | 15 За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий - без рятунку. |
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його: | 16 Ось шестеро, що ненавидить Господь, навіть семеро, що бридке душі Його: | 16 Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні: | 16 Бо він радіє всіма, яких Господь ненавидить, а вигублюється через нечистоту душі. | 16 От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його: |
17 очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють, | 17 Очі пихаті, язик брехливий, і руки, що проливають кров без вини, | 17 горді очі, язик брехливий, руки, що кров безвинну проливають, | 17 Око гордого, язик неправедного, руки, що проливають кров праведного, | 17 Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають, |
18 серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе, | 18 Серце, що плекає лихі заміри, ноги, що швидко бігають на злочинне, | 18 серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжать до зла швидко, | 18 і серце, що вигадує погані помисли, і ноги, що спішать чинити зло. | 18 Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого, |
19 свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів! | 19 Лжесвідок, що чинить брехливу обмову і який сіє сварку поміж братами. | 19 фальшивий свідок, що дихає брехнею, та той, що між братами сіє чвари. | 19 Фальшивий свідок розпалює неправедного і насилає суди поміж братів. | 19 Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває. |
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї! | 20 Сину мій! Бережи заповідь батька твого і не відкидай повчань матері твоєї. | 20 Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, не відкидай навчання матері твоєї. | 20 Сину, бережи закони твого батька і не відкидай заповіді твоєї матері. | 20 Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся; |
21 Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй! | 21 Прив'яжи їх до серця твого назавжди, обгорни ними шию твою. | 21 Прив'яжи собі до серця їх, назавжди, повісь собі на шию. | 21 Прикріпи ж їх до твоєї душі назавжди і повіш на твоїй шиї. | 21 На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї. |
22 Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе! | 22 Коли ти підеш, вони будуть провадити тобою, коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть бесідувати з тобою; | 22 Бо заповідь - то світильник, а навчання - світло; повчальні докори - дорога життя. | 22 Коли ходитимеш води її, і хай буде з тобою. А як спиш, хай тебе береже, щоб як встаєш, говорила з тобою. | 22 Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують: |
23 Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання, | 23 Бо заповідь є світильник, і повчання – світло, і напутлива наука – шлях до життя. | 23 Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, як ляжеш, буде чатувати над тобою, а як пробудишся, буде з тобою розмовляти, | 23 Бо заповідь закону світильник і світло, і оскарження і напоумлення дорога життя, | 23 Бо заповідь - се твій сьвітильник, навчаннє - се сьвітло, дорога ж до жизнї - се докір і наука; |
24 щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки. | 24 Щоб застерегти тебе від недоброї жінки, від облесливого язика чужинки, | 24 щоб зберегти тебе від злої жінки, та від облесливости язика чужої. | 24 щоб тебе берегти від замужньої жінки і від оскаржень чужого язика. | 24 Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої. |
25 Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками, | 25 Не зажадай вроди її у серці твоєму, і нехай не звабить вона тебе віями своїми; | 25 Не пожадай у твоїм серці її вроди, і не давай себе звести її морганням, | 25 Щоб тебе не побідила похоть краси, ані тебе не вполонили твої очі, ані не був ти схоплений її повіками. | 25 Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її; |
26 бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну... | 26 Тому що через жінку-розпусницю [убожіють] до кусника хліба, а заміжня жінка зваблює дорог у душу. | 26 бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, тим часом, як замужня на дороге життя полює. | 26 Бо ціна розпусниці як і одного хліба, а жінка чоловіків ловить шанигідні душі. | 26 Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу. |
27 Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить? | 27 Чи може хтось узяти собі вогонь за пазуху, щоб не прогоріла одежа його? | 27 Чи ж можна в пазуху вогню набрати так, щоб одежа не згоріла? | 27 Чи хто звяже огонь в подолку, а одежі не спалить? | 27 Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє? |
28 Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її? | 28 Чи може хтось ходити по жарові, і не обпекти ніг своїх? | 28 Або чи можна по жару ходити так, щоб не опеклися ноги? | 28 Або чи хто ходитиме на розжареному вугіллю, а ноги не попалить? | 28 Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі? |
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї! | 29 Те саме трапляється з тими, хто входить до дружини ближнього свого; хто торкнеться до неї, не залишиться без вини. | 29 Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: хто б її не торкнувся, не буде той безвинним. | 29 Так хто ввійшов до замужньої жінки, не буде безвинним, ані кожний хто до неї доторкнувся. | 29 Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини. |
30 Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує, | 30 Не попускають злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний; | 30 До злодія не ставляться з презирством, якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний. | 30 Не дивно якщо когось зловлять як краде, бо краде, щоб наповнити душу, що голодує. | 30 Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти; |
31 та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому! | 31 Але, коли впіймають його, мусить заплатити усемеро, віддасть усесеньке майно дому свого. | 31 Та як упіймають, усемеро заплатить; усе, що має в хаті, мусить він віддати. | 31 Якщо ж буде пійманий, віддасть всемеро і давши все своє майно визволить себе. | 31 А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє. |
32 Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою, | 32 А хто чинить перелюб із жінкою, у того бракує розуму; той губить душу свою, хто це чинить. | 32 Хто перелюбствує, тому ума бракує; сам себе губить, хто це чинить. | 32 А перелюбник через брак розумності чинить згубу своїй душі, | 32 Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить. |
33 побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться, | 33 Побиття і ганьбу знайде він, і ганьба його не зітреться. | 33 Він стусанів і ганьби набереться, сором його не зітреться ніколи. | 33 терпить болі і безчестя, а його ганьба на віки не зніметься. | 33 Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся. |
34 бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти: | 34 Тому що ревнощі – лютість чоловіка, і не пощадить він у день помсти. | 34 Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, і він не пощадить у день помсти. | 34 Бо гнів її чоловіка повний ревнощів. Він не пощадить в дні суду, | 34 Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти; |
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш! | 35 Не прийме викупу і не вдовольниться, хоч скільки ти не примножував би дарів. | 35 Ніякого він викупу не прийме, нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари. | 35 не змінить ворожнечу на ніякий викуп, ані не вгамується численними дарами. | 35 Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів. |