1 І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи: | 1 Того дня заспівала Девора і Барак, син Авіноамів, оцими словами: | 1 І заспівала того дня Девора з Вараком, сином Авіноама, примовляючи: | 1 І додали ізраїльські сини чинити зло перед Господом. | 1 Засьпівали тодї Дебора та Барак Абиноаменко такими словами: |
2 Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа! | 2 За помсту Ізраїля, коли народ віддав себе добровільно, славлю Тебе, Господе! | 2 “Коли в Ізраїлі волосся запускають, коли народ іде у битву доброхітно, благословіте Господа! | 2 І Господь віддав їх в руку Явіна ханааського царя, який царював в Асорі. І вождь його сили Сісара, і він жив в Арісоті народів. | 2 Ізраїль відомщен, народ схаменувся, прославіте Господа! |
3 Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля! | 3 Слухайте царі, дослухайтеся князі: я Господові співаю, хвалу Господові, Богові Ізраїля. | 3 Ось слухайте, царі, і ви, князі, вважайте! Я заспіваю Господеві, я воздам хвалу Господеві, Богові Ізраїля. | 3 І закричали до Господа ізраїльські сини, бо в нього було девятьсот залізних колісниць, і він сильно дошкулив Ізраїлеві двадцять літ. | 3 Чуйте се, царі з князями, чуйте й памятайте: Я сьпіваю, в струни граю в Господнюю славу! |
4 Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою. | 4 Коли виходив Ти, Господе, від Сеїру, коли йшов з поля Едомського, тоді тремтіла земля, і небо капало, і хмари дощили водою. | 4 Ой Господи, коли ти рушив був із Сеїру, коли виступив єси з полів едомських, земля здригнулась, небо краплями бризнуло, й хмари ринули водою. | 4 І Деввора жінка пророчиця, жінка Лафідота, вона судила в Ізраїлі в тому часі. | 4 Як ійшов єси з Сеїру, Господи, з Едому, стався трус по всїй вселенній на землї й на небі; на землї все затремтїло, (небеса гучали), краплями взялися хмари, ринули водою. |
5 Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля. | 5 Гори танули перед Господом, навіть Сінай оцей перед Господом, Богом Ізраїля. | 5 Гори стряслись перед обличчям Господнім, отой Синай перед лицем Господа, Бога Ізраїля. | 5 І вона Деввора сиділа під фініковим деревом між Рамою і між Ветилем в горі Ефраїма, і ходили туди до неї ізраїльські сини, щоб судитися. | 5 Істаялись перед Богом (віковічні) гори, й Синай великий танув од лиця Господня. |
6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами. | 6 За днів Шамґара, сина Анатового, за днів Яіли, спорожніли шляхи, і мандрівники ходили тоді довколишніми шляхами. | 6 За днів Шамгара, сина Аната, за днів Яели дороги опустіли, і подорожні мусіли ходити обхідними стежками. | 6 І післала Деввора і покликала Варака сина Авінеїма з Кедеса нефталіма і сказала до нього: Чи не заповів тобі Господь Бог Ізраїля і підеш до гори Тавора і візьмеш з собою десять тисяч мужів з синів нефталіма і з синів завулона? | 6 За Самгора Анатенка, за Яїли стало пусто по шляхах (пробойних); ті що перше прохожали прямими шляхами, обходили тоті місця хиба манівцями. |
7 Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі. | 7 Не стало мешканців у поселеннях Ізраїля, не стало, аж доки не повстала я, Девора, допоки не повстала я, матір в Ізраїлі. | 7 Князі в Ізраїлі перевелися, їх не стало, покіль не встала ти, Деворо, в Ізраїлі не встала матір'ю. | 7 І приведу до тебе до потока Кісона Сісару вождя сили Явіна і його колісниці і його силу і передам його в руку твою. | 7 Не стало людей по містах, в Ізраїля селах, покіль ти не встала, Деборо, Ізраїля мати! |
8 Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля! | 8 Вони вибрали нових богів, тому почалася війна під брамою. Чи видно було щита і списа в сорока тисяч Ізраїля? | 8 Нових богів собі вибирали, і ось війна у брамі. Ледве щита чи списа видно було в Ізраїлі на сорок тисяч! | 8 І сказав до неї Варак: Якщо підеш зі мною, піду, і якщо не підеш зі мною, не піду, бо не знаю дня, в якому Господь пішле ангела зі мною. | 8 Нових богів вибирали, з того й війна у воротах. А чи видїв хто щит або спис у сорока тисяч Ізраїля? |
9 Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа! | 9 Серце моє до вас, старшини Ізраїлеві, ревні в народі; благословіть Господа! | 9 Серце моє до дуків Ізраїля, до доброхітних у народі, - благословіте Господа! | 9 І сказала Деввора до нього: Ідучи, піду з тобою, лише знай, що не буде твоєю слава в дорозі, якою ти підеш, бо рукою жінки Господь віддасть Сісарі. І встала Деввора і пішла за Вараком до Кедеса. | 9 Я всїм серцем прихиляюсь до всїх тих гетьманів, що обстали за народом бідним Ізраїля, хвалїте ж Господа! |
10 Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте! | 10 Ті, що їздять на білих віслюках, ті, що сидять на килимах і ходять дорогою, співайте пісню! | 10 Ой ви, що їздите звичайно на ослицях білих, ви, що сідаєте на килимах і ви, що мандруєте шляхами, співайте! | 10 І закликав Варак завулона і нефталіма до Кедеса, і пішли за його ногами десять тисяч мужів. І пішла з ним Девора. | 10 Ви, що їздите звичайно на ослицях білих, що на келимах прилюдно судите суд право, та проходжаєтесь: по дорозї, сьпівайте пісню! |
11 Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ. | 11 Серед голосів тих, що гуртують стада біля колодязів, там нехай заспівають хвалу Господові, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до брами народ Господній. | 11 Голосніш від лучників, що при водопійлах стада зганяють; там прославлятимуть Господні благодійства, благі діла його оруди в Ізраїлі; тоді Господній люд зійшов до брами. | 11 І близькі Кінея відлучилися від синів Йовава тестя Мойсея, і розбили своє шатро при дубі спочиваючих, що є, коли доходити до Кедеса. | 11 Серед гомону зганяючих стада при криницях нехай лунає хвала Господу, хвала гетьманам Ізраїля, як виступив 'д воротам народ Господень! |
12 Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів! | 12 Підведися, підведися, Деворо! Пробудися, підведися! Заспівай пісню! Підведися, Бараку! І веди бранців твоїх, сину Авіноамів! | 12 Прокинсь, прокинсь, Деворо! Прокинсь, прокинся, заспівай пісню! Встань Вараче, і веди твоїх бранців, сину Авіноама! | 12 І сповістили Сісарі, що Варак син Авінеема пішов на гору Тавор. | 12 Вставай, вставай, Деборо! Вставай, пісню засьпівай! Ти ж, Бараче, підіймайся, веди полонників твоїх, сину Абиноаменів! |
13 Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов. | 13 Тоді небагатьом із потужних підпорядкував Він народ; Господь підпорядкував мені могутніх. | 13 Тоді й останні стали немов вельможі, народ Господній став витязем! | 13 І Сісара скликав всі свої колісниці [бо у нього було девятьсот залізних колісниць] і ввесь нарід, що з ним з Арісота народів до потока Кісона. | 13 Не многим із сильних підхилив він народ, Господь підхилив менї хоробрих. |
14 Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря. | 14 Від Єфрема прийшли ті, що в Амалика їхній корінь; за тобою Веніямин, серед народу твого; від Махіру йшли старшини, і від Завулона ті, що володіють тростиною писаря. | 14 З Ефраїму спустились у долину, за тобою ж слідкував Веніямин зо своїм народом. З Махіру прийшли полководці, та й від Завулона ті, що держать берла. | 14 І сказала Деввора до Варака: Встань, бо це день, в якому Господь передав Сісару в твою руку. Ось чи не Господь піде перед тобою? І зійшов Варак з гори Тавора і за ним десять тисяч мужів. | 14 І прийшли від Ефраїма ті що в Амалику вкоренились; за тобою Бенямине, серед люду твого; від Махира йшли начальники, й від Забулону люде поважнії вивели військо до бою. |
15 І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах! | 15 І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар також, як Барак, кинувся в долину пішки. У племенах Рувимових великий розбрат. | 15 Князі, що в Іссахарі, з Деворою; і Іссахар такий, як і Варак, у долину кидались вони слідом за ним. Та в загонах Рувима вагалися люди вельми. | 15 І Господь ввів замішання на Сісару і на всі його колісниці і на ввесь його табір лезом меча перед Вараком. І зійшов Сісара з своєї колісниці і втік своїми ногами | 15 І князї від Іссахара вийшли з Деборою; а Іссахар так як Барак кинувся в долину пішки. Тільки у племен Рубена була незгода. |
16 Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах! | 16 Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи мекання отар? У племенах Рувимових великі заміри на серці. | 16 Чому ти серед кошар розлігся? Щоб слухати серед отар сопілку? Поміж загонами Рувима довго серце вагалось. | 16 і Варак гнався за колісницями і за табором аж до гаю народів. І впав ввесь табір Сісари лезом меча, не остався ані один. | 16 Ой чи довго ж вам седїти посеред вівчарень, та прислуховатись блеянню стад? Так, у племен Рубенових була незгода. |
17 Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває. | 17 Ґілеад живе за Йорданом, і Дан чомусь лишається на кораблях. Асир сидить на березі моря, біля пристаней своїх живе. | 17 Гілеад розсівся за Йорданом; а Дан - чого ж він при кораблях перебуває? Ашер сидить при лукомор'ї, при затоках своїх зостався. | 17 І Сісара відійшов своїми ногами до шатра Яіла жінки Хавера Кінея, бо був мир між Явіном царем Асора і між домом Хавера Кінея. | 17 Галаад живе собі тихо за Йорданню, а Данові чого боятись із кораблями? А й Ассер опочиває уз морські затони. |
18 Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах. | 18 Завулон – народ, що зрокував життя своє на смерть, і Нефталим – на висотах поля. | 18 Завулон же, люд, що на смерть життям своїм важив, і Нафталі на плоскогір'ях країни. | 18 І вийшла Яіла на зустріч Сісарі і сказала до нього: Заверни, пане мій, заверни до мене, не бійся. І завернув до неї до шатра, і покрила його в своїй скірі. | 18 Забулон же (люд-одвага), душу смертї оддав він; так і Нафталїй на гори на високі знявся. |
19 Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли. | 19 Прийшли царі, воювали, потім воювали царі ханаанські у Таанах при водах Меґіддо, але здобичі срібла не здобули. | 19 Прийшли царі та й заходилися воюватись; зчинили битву царі ханаанські під Танаахом, при Мегіддо-водах, здобичі-срібла не здобули. | 19 І сказав Сісара до неї: Дай мені пити трохи води, бо я спраглий. І відкрила міх молока і дала йому пити і покрила його лице. | 19 Повиходили до бою царі, царі Канаанські в Танаах у вод Мегидонських, та не здобули анї трохи срібла. |
20 Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою. | 20 З неба воювали, – зорі з доріг своїх воювали з Сісерою. | 20 З неба зчинили битву зорі, з путей своїх ударили проти Сісери. | 20 І він сказав до неї: Стій в дверях шатра, і буде коли хтось до тебе прийде і запитає тебе і скаже тобі: Чи є тут чоловік? І скажеш: Немає. І сховала його в своїй скірі. | 20 Воювали з неба зорі, били на Сизару, (із доріг своїх на його) виступили боєм. |
21 Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя! | 21 Кішонський потік розметав їх, потік стародавній, Кішонський потік. Грасуй душе моя, силу! | 21 Потік Кішон ухопив їх, потік старовинний, потік Кішон! Благослови, душе моя, силу Господню! | 21 І взяла Яіла жінка Хавера кілок шатра і поклала молот в свою руку і ввійшла до нього потихо і приклала кілок до його мізка і пробила до землі, і він пручався між її колінами і віддав душу і помер. | 21 Той Кисон, бурчак (потужний), різко рвав і нїс їх. Поток Кедумим, потік Кисон. Жени, душе моя, сильних у ростїч! |
22 Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів! | 22 Тоді ламалися копита конячі від утечі, від утечі потужних його. | 22 Тоді задудніли кінські копита, як гонили-мчали їхні потужні. | 22 І ось Варак, який гнався за Сісарою, і вийшла Яіла на зустріч йому і сказала йому: Ходи і покажу тобі чоловіка, якого ти шукаєш. І він ввійшов до неї, і ось Сісара лежить мертвий, і кілок в його мізґу. | 22 Ой ламалися ж у коней копита від бігу, від утечі сильних. |
23 Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими! | 23 Прокляніть Мероза, каже Ангел Господній, прокляніть, прокляніть мешканців його за те, що не прийшли на допомогу Господові, на допомогу Господові супроти могутніх. | 23 Кленіть Мероз, сказав ангел Господній, кленіть його мешканців гірко, бо не прийшли на поміч Господеві, на поміч Господеві витязями. | 23 І упокорив Господь Бог в тому дні Явіна царя Ханаана перед ізраїльськими синами. | 23 Проклинайте Мероз, каже ангел Господень, прокленїть, прокленїть осадників його, що не прийшли на підмогу Господеві, на поміч Господу з сильними своїми! |
24 Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі. | 24 Нехай буде благословенна понад жінками Яіла, дружина Хевера кенеянина – серед жінок в шатрах буде благословенна! | 24 Благословенна Яела серед жінок, дружина Хевера, кенія, благословенна серед жінок, що в шатрах. | 24 І пішла рука ізраїльських синів ідучи і стаючи тяжчою на Явіні цареві Ханаана, доки не вигубили його. | 24 Ти ж бувай благословенна між жінками, Яїле, Геберихо Кенеянко, між жінками в шатрах бувай благословенна! |
25 Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко. | 25 Води просив він, і молока подала вона, у царській чаші принесла вершків. | 25 Води прохав, вона ж молока подала, у пишній чаші піднесла сметани. | | 25 Він води прохав у тебе, молока дала ти; піднесла ти в пишній чаші сьвіжого, густого. |
26 Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому.. | 26 [Ліву] руку свою до кілка простягла, а праву руку до молотка робітничого. І вдарила Сісеру, уразила голову його, розбила і прохромила скроню його. | 26 Рукою ж по кілок сягнула, правицею за молотком трударів, та й ударила Сісеру і голову йому пробила, наскрізь пробила, скроню йому прошила. | | 26 Праворуч колка вхопила, лїворуч довбеньку, наскрізь голову проткнула (пишному) Сизарі. |
27 Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав. | 27 До ніг її схилився, упав і лежав, біля ніг її схилився, впав; де схилився, так і загинув, убитий. | 27 До ніг її він похилився, упав, простягнувся; до ніг її похилився, повалився, -де поточився, там і впав, бездушний. | | 27 В ноги їй упав - простягся, в ноги їй упав він, і лежав без духу лїжма, лїжма лїг убитий. |
28 Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його? | 28 Через вікно виглядає і зойкає мати Сісерина крізь гратки: Чого колісниця його припізнилася повернутися? Чому не квапляться колеса колісниць його? | 28 Через вікно, вихилившись, виглядає, мати Сісери дивиться крізь ґрати: Чому загаялась його колісниця, не приходить? Чому забарилися його повози? | | 28 Мати же Сизари в вікно позирає, крізь решітку позирає, і так промовляє: гаються щось колесницї, не тупотять конї! |
29 Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі: | 29 Мудрі княгині дають їй відповідь, та й вона сама відповідає собі: | 29 Найрозумніша з її князівен їй і відповідає, сама до себе стиха промовляє: | | 29 З князївень же розумнїщі гарно їй толкують, а сама вона слова їх залюбки мовляє: |
30 Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию. | 30 Мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного вояка; на здобич одержав Сісера одежу, на здобич барвисту вишивану [одежу], гаптовану по обидва боки, що її зняли з плечей бранців. | 30 Певно знайшли, певно паюють здобич: по дівчині, по дві на кожного вояка. Барвисті тканини для Сісери, барвисті гаптовані тканини. По дві гаптованих тканин на шию кожному здобиччю. | | 30 Певно ще паюють добич, одному по дївцї чи й по дві; а луп Сизарин - шати златошиті, в мережках барвистих шати, зняті з плечей врага. |
31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ. | 31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господе! А хто любить Його, [нехай будуть], як сонце, що сходить у всій силі своїй! І мав той край мир сорок літ. | 31 Так хай загинуть, Господи, всі твої вороги! А ті, що тебе люблять, хай будуть немов сонце, що сходить у повній силі.” - І край мав спокій сорок років. | | 31 Господи! нехай так гинуть всї тобі противні, люде ж вірні най, як сонце на востоцї, сяють! І втішалась супокоєм земля сорок год. |