1 І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи:1 Того дня заспівала Девора і Барак, син Авіноамів, оцими словами: 1 І заспівала того дня Девора з Вараком, сином Авіноама, примовляючи: 1 І додали ізраїльські сини чинити зло перед Господом.1 Засьпівали тодї Дебора та Барак Абиноаменко такими словами:
2 Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа!2 За помсту Ізраїля, коли народ віддав себе добровільно, славлю Тебе, Господе!2 “Коли в Ізраїлі волосся запускають, коли народ іде у битву доброхітно, благословіте Господа!2 І Господь віддав їх в руку Явіна ханааського царя, який царював в Асорі. І вождь його сили Сісара, і він жив в Арісоті народів.2 Ізраїль відомщен, народ схаменувся, прославіте Господа!
3 Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля!3 Слухайте царі, дослухайтеся князі: я Господові співаю, хвалу Господові, Богові Ізраїля.3 Ось слухайте, царі, і ви, князі, вважайте! Я заспіваю Господеві, я воздам хвалу Господеві, Богові Ізраїля.3 І закричали до Господа ізраїльські сини, бо в нього було девятьсот залізних колісниць, і він сильно дошкулив Ізраїлеві двадцять літ.3 Чуйте се, царі з князями, чуйте й памятайте: Я сьпіваю, в струни граю в Господнюю славу!
4 Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою.4 Коли виходив Ти, Господе, від Сеїру, коли йшов з поля Едомського, тоді тремтіла земля, і небо капало, і хмари дощили водою.4 Ой Господи, коли ти рушив був із Сеїру, коли виступив єси з полів едомських, земля здригнулась, небо краплями бризнуло, й хмари ринули водою.4 І Деввора жінка пророчиця, жінка Лафідота, вона судила в Ізраїлі в тому часі.4 Як ійшов єси з Сеїру, Господи, з Едому, стався трус по всїй вселенній на землї й на небі; на землї все затремтїло, (небеса гучали), краплями взялися хмари, ринули водою.
5 Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.5 Гори танули перед Господом, навіть Сінай оцей перед Господом, Богом Ізраїля.5 Гори стряслись перед обличчям Господнім, отой Синай перед лицем Господа, Бога Ізраїля.5 І вона Деввора сиділа під фініковим деревом між Рамою і між Ветилем в горі Ефраїма, і ходили туди до неї ізраїльські сини, щоб судитися.5 Істаялись перед Богом (віковічні) гори, й Синай великий танув од лиця Господня.
6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами.6 За днів Шамґара, сина Анатового, за днів Яіли, спорожніли шляхи, і мандрівники ходили тоді довколишніми шляхами.6 За днів Шамгара, сина Аната, за днів Яели дороги опустіли, і подорожні мусіли ходити обхідними стежками.6 І післала Деввора і покликала Варака сина Авінеїма з Кедеса нефталіма і сказала до нього: Чи не заповів тобі Господь Бог Ізраїля і підеш до гори Тавора і візьмеш з собою десять тисяч мужів з синів нефталіма і з синів завулона?6 За Самгора Анатенка, за Яїли стало пусто по шляхах (пробойних); ті що перше прохожали прямими шляхами, обходили тоті місця хиба манівцями.
7 Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.7 Не стало мешканців у поселеннях Ізраїля, не стало, аж доки не повстала я, Девора, допоки не повстала я, матір в Ізраїлі.7 Князі в Ізраїлі перевелися, їх не стало, покіль не встала ти, Деворо, в Ізраїлі не встала матір'ю.7 І приведу до тебе до потока Кісона Сісару вождя сили Явіна і його колісниці і його силу і передам його в руку твою.7 Не стало людей по містах, в Ізраїля селах, покіль ти не встала, Деборо, Ізраїля мати!
8 Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!8 Вони вибрали нових богів, тому почалася війна під брамою. Чи видно було щита і списа в сорока тисяч Ізраїля?8 Нових богів собі вибирали, і ось війна у брамі. Ледве щита чи списа видно було в Ізраїлі на сорок тисяч!8 І сказав до неї Варак: Якщо підеш зі мною, піду, і якщо не підеш зі мною, не піду, бо не знаю дня, в якому Господь пішле ангела зі мною.8 Нових богів вибирали, з того й війна у воротах. А чи видїв хто щит або спис у сорока тисяч Ізраїля?
9 Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа!9 Серце моє до вас, старшини Ізраїлеві, ревні в народі; благословіть Господа!9 Серце моє до дуків Ізраїля, до доброхітних у народі, - благословіте Господа!9 І сказала Деввора до нього: Ідучи, піду з тобою, лише знай, що не буде твоєю слава в дорозі, якою ти підеш, бо рукою жінки Господь віддасть Сісарі. І встала Деввора і пішла за Вараком до Кедеса.9 Я всїм серцем прихиляюсь до всїх тих гетьманів, що обстали за народом бідним Ізраїля, хвалїте ж Господа!
10 Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте!10 Ті, що їздять на білих віслюках, ті, що сидять на килимах і ходять дорогою, співайте пісню!10 Ой ви, що їздите звичайно на ослицях білих, ви, що сідаєте на килимах і ви, що мандруєте шляхами, співайте!10 І закликав Варак завулона і нефталіма до Кедеса, і пішли за його ногами десять тисяч мужів. І пішла з ним Девора.10 Ви, що їздите звичайно на ослицях білих, що на келимах прилюдно судите суд право, та проходжаєтесь: по дорозї, сьпівайте пісню!
11 Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ.11 Серед голосів тих, що гуртують стада біля колодязів, там нехай заспівають хвалу Господові, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до брами народ Господній.11 Голосніш від лучників, що при водопійлах стада зганяють; там прославлятимуть Господні благодійства, благі діла його оруди в Ізраїлі; тоді Господній люд зійшов до брами.11 І близькі Кінея відлучилися від синів Йовава тестя Мойсея, і розбили своє шатро при дубі спочиваючих, що є, коли доходити до Кедеса.11 Серед гомону зганяючих стада при криницях нехай лунає хвала Господу, хвала гетьманам Ізраїля, як виступив 'д воротам народ Господень!
12 Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів!12 Підведися, підведися, Деворо! Пробудися, підведися! Заспівай пісню! Підведися, Бараку! І веди бранців твоїх, сину Авіноамів!12 Прокинсь, прокинсь, Деворо! Прокинсь, прокинся, заспівай пісню! Встань Вараче, і веди твоїх бранців, сину Авіноама!12 І сповістили Сісарі, що Варак син Авінеема пішов на гору Тавор.12 Вставай, вставай, Деборо! Вставай, пісню засьпівай! Ти ж, Бараче, підіймайся, веди полонників твоїх, сину Абиноаменів!
13 Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.13 Тоді небагатьом із потужних підпорядкував Він народ; Господь підпорядкував мені могутніх.13 Тоді й останні стали немов вельможі, народ Господній став витязем!13 І Сісара скликав всі свої колісниці [бо у нього було девятьсот залізних колісниць] і ввесь нарід, що з ним з Арісота народів до потока Кісона.13 Не многим із сильних підхилив він народ, Господь підхилив менї хоробрих.
14 Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря.14 Від Єфрема прийшли ті, що в Амалика їхній корінь; за тобою Веніямин, серед народу твого; від Махіру йшли старшини, і від Завулона ті, що володіють тростиною писаря.14 З Ефраїму спустились у долину, за тобою ж слідкував Веніямин зо своїм народом. З Махіру прийшли полководці, та й від Завулона ті, що держать берла.14 І сказала Деввора до Варака: Встань, бо це день, в якому Господь передав Сісару в твою руку. Ось чи не Господь піде перед тобою? І зійшов Варак з гори Тавора і за ним десять тисяч мужів.14 І прийшли від Ефраїма ті що в Амалику вкоренились; за тобою Бенямине, серед люду твого; від Махира йшли начальники, й від Забулону люде поважнії вивели військо до бою.
15 І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах!15 І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар також, як Барак, кинувся в долину пішки. У племенах Рувимових великий розбрат.15 Князі, що в Іссахарі, з Деворою; і Іссахар такий, як і Варак, у долину кидались вони слідом за ним. Та в загонах Рувима вагалися люди вельми.15 І Господь ввів замішання на Сісару і на всі його колісниці і на ввесь його табір лезом меча перед Вараком. І зійшов Сісара з своєї колісниці і втік своїми ногами15 І князї від Іссахара вийшли з Деборою; а Іссахар так як Барак кинувся в долину пішки. Тільки у племен Рубена була незгода.
16 Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах!16 Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи мекання отар? У племенах Рувимових великі заміри на серці.16 Чому ти серед кошар розлігся? Щоб слухати серед отар сопілку? Поміж загонами Рувима довго серце вагалось.16 і Варак гнався за колісницями і за табором аж до гаю народів. І впав ввесь табір Сісари лезом меча, не остався ані один.16 Ой чи довго ж вам седїти посеред вівчарень, та прислуховатись блеянню стад? Так, у племен Рубенових була незгода.
17 Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває.17 Ґілеад живе за Йорданом, і Дан чомусь лишається на кораблях. Асир сидить на березі моря, біля пристаней своїх живе.17 Гілеад розсівся за Йорданом; а Дан - чого ж він при кораблях перебуває? Ашер сидить при лукомор'ї, при затоках своїх зостався.17 І Сісара відійшов своїми ногами до шатра Яіла жінки Хавера Кінея, бо був мир між Явіном царем Асора і між домом Хавера Кінея.17 Галаад живе собі тихо за Йорданню, а Данові чого боятись із кораблями? А й Ассер опочиває уз морські затони.
18 Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах.18 Завулон – народ, що зрокував життя своє на смерть, і Нефталим – на висотах поля.18 Завулон же, люд, що на смерть життям своїм важив, і Нафталі на плоскогір'ях країни.18 І вийшла Яіла на зустріч Сісарі і сказала до нього: Заверни, пане мій, заверни до мене, не бійся. І завернув до неї до шатра, і покрила його в своїй скірі.18 Забулон же (люд-одвага), душу смертї оддав він; так і Нафталїй на гори на високі знявся.
19 Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли.19 Прийшли царі, воювали, потім воювали царі ханаанські у Таанах при водах Меґіддо, але здобичі срібла не здобули.19 Прийшли царі та й заходилися воюватись; зчинили битву царі ханаанські під Танаахом, при Мегіддо-водах, здобичі-срібла не здобули.19 І сказав Сісара до неї: Дай мені пити трохи води, бо я спраглий. І відкрила міх молока і дала йому пити і покрила його лице.19 Повиходили до бою царі, царі Канаанські в Танаах у вод Мегидонських, та не здобули анї трохи срібла.
20 Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.20 З неба воювали, – зорі з доріг своїх воювали з Сісерою.20 З неба зчинили битву зорі, з путей своїх ударили проти Сісери.20 І він сказав до неї: Стій в дверях шатра, і буде коли хтось до тебе прийде і запитає тебе і скаже тобі: Чи є тут чоловік? І скажеш: Немає. І сховала його в своїй скірі.20 Воювали з неба зорі, били на Сизару, (із доріг своїх на його) виступили боєм.
21 Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя!21 Кішонський потік розметав їх, потік стародавній, Кішонський потік. Грасуй душе моя, силу!21 Потік Кішон ухопив їх, потік старовинний, потік Кішон! Благослови, душе моя, силу Господню!21 І взяла Яіла жінка Хавера кілок шатра і поклала молот в свою руку і ввійшла до нього потихо і приклала кілок до його мізка і пробила до землі, і він пручався між її колінами і віддав душу і помер.21 Той Кисон, бурчак (потужний), різко рвав і нїс їх. Поток Кедумим, потік Кисон. Жени, душе моя, сильних у ростїч!
22 Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів!22 Тоді ламалися копита конячі від утечі, від утечі потужних його.22 Тоді задудніли кінські копита, як гонили-мчали їхні потужні.22 І ось Варак, який гнався за Сісарою, і вийшла Яіла на зустріч йому і сказала йому: Ходи і покажу тобі чоловіка, якого ти шукаєш. І він ввійшов до неї, і ось Сісара лежить мертвий, і кілок в його мізґу.22 Ой ламалися ж у коней копита від бігу, від утечі сильних.
23 Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!23 Прокляніть Мероза, каже Ангел Господній, прокляніть, прокляніть мешканців його за те, що не прийшли на допомогу Господові, на допомогу Господові супроти могутніх.23 Кленіть Мероз, сказав ангел Господній, кленіть його мешканців гірко, бо не прийшли на поміч Господеві, на поміч Господеві витязями.23 І упокорив Господь Бог в тому дні Явіна царя Ханаана перед ізраїльськими синами.23 Проклинайте Мероз, каже ангел Господень, прокленїть, прокленїть осадників його, що не прийшли на підмогу Господеві, на поміч Господу з сильними своїми!
24 Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі.24 Нехай буде благословенна понад жінками Яіла, дружина Хевера кенеянина – серед жінок в шатрах буде благословенна!24 Благословенна Яела серед жінок, дружина Хевера, кенія, благословенна серед жінок, що в шатрах.24 І пішла рука ізраїльських синів ідучи і стаючи тяжчою на Явіні цареві Ханаана, доки не вигубили його.24 Ти ж бувай благословенна між жінками, Яїле, Геберихо Кенеянко, між жінками в шатрах бувай благословенна!
25 Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко.25 Води просив він, і молока подала вона, у царській чаші принесла вершків.25 Води прохав, вона ж молока подала, у пишній чаші піднесла сметани.25 Він води прохав у тебе, молока дала ти; піднесла ти в пишній чаші сьвіжого, густого.
26 Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому..26 [Ліву] руку свою до кілка простягла, а праву руку до молотка робітничого. І вдарила Сісеру, уразила голову його, розбила і прохромила скроню його.26 Рукою ж по кілок сягнула, правицею за молотком трударів, та й ударила Сісеру і голову йому пробила, наскрізь пробила, скроню йому прошила.26 Праворуч колка вхопила, лїворуч довбеньку, наскрізь голову проткнула (пишному) Сизарі.
27 Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав.27 До ніг її схилився, упав і лежав, біля ніг її схилився, впав; де схилився, так і загинув, убитий.27 До ніг її він похилився, упав, простягнувся; до ніг її похилився, повалився, -де поточився, там і впав, бездушний.27 В ноги їй упав - простягся, в ноги їй упав він, і лежав без духу лїжма, лїжма лїг убитий.
28 Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його?28 Через вікно виглядає і зойкає мати Сісерина крізь гратки: Чого колісниця його припізнилася повернутися? Чому не квапляться колеса колісниць його?28 Через вікно, вихилившись, виглядає, мати Сісери дивиться крізь ґрати: Чому загаялась його колісниця, не приходить? Чому забарилися його повози?28 Мати же Сизари в вікно позирає, крізь решітку позирає, і так промовляє: гаються щось колесницї, не тупотять конї!
29 Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:29 Мудрі княгині дають їй відповідь, та й вона сама відповідає собі: 29 Найрозумніша з її князівен їй і відповідає, сама до себе стиха промовляє: 29 З князївень же розумнїщі гарно їй толкують, а сама вона слова їх залюбки мовляє:
30 Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию.30 Мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного вояка; на здобич одержав Сісера одежу, на здобич барвисту вишивану [одежу], гаптовану по обидва боки, що її зняли з плечей бранців.30 Певно знайшли, певно паюють здобич: по дівчині, по дві на кожного вояка. Барвисті тканини для Сісери, барвисті гаптовані тканини. По дві гаптованих тканин на шию кожному здобиччю.30 Певно ще паюють добич, одному по дївцї чи й по дві; а луп Сизарин - шати златошиті, в мережках барвистих шати, зняті з плечей врага.
31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ.31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господе! А хто любить Його, [нехай будуть], як сонце, що сходить у всій силі своїй! І мав той край мир сорок літ.31 Так хай загинуть, Господи, всі твої вороги! А ті, що тебе люблять, хай будуть немов сонце, що сходить у повній силі.” - І край мав спокій сорок років.31 Господи! нехай так гинуть всї тобі противні, люде ж вірні най, як сонце на востоцї, сяють! І втішалась супокоєм земля сорок год.