1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!... Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!1 Прийшов я до саду мого, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з пахощами моїми, посмакував щільниками моїми з медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені.1 Я ввійшов у сад мій, о моя сестро-дружино, збирав мірру мою з моїм бальзамом, їв мою крижку з медом, пив моє вино з моїм молоком. Їжте, о друзі! Пийте, впивайтесь, мої любі!1 Я ввійшов до мого саду, моя сестро невісто, я зібрав мою смирну з моїми ароматами, я зїв мій хліб з моїм медом, я випив моє вино з моїм молоком. Їжте, близькі, і пийте і упийтеся, брати.1 Нехай прибуде милий мій у сад свій, нехай споживає солодкі овощі в йому! - Ось і прийшов я в мій сад, моя сестро, моя ти дружино; набрав мирри з пахощами моїми, з'їв крижку з медом моїм, напився вина мого, запив його молоком моїм. Смакуйте ж і ви, друзї, пийте й їжте вволю, мої ви любі!
2 Я сплю, моє ж серце чуває... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...2 Я сплю, а серце моє на сторожі; [ось], голос мого коханого, котрий стукає: Відчини мені, сестро моя, кохана моя, голубко моя, найчистіша моя! Бачу, що голова моя усесенька в росі, а кучері мої – у нічній волозі.2 Я сплю, та моє серце не засинає. Ось чую: стукає мій любий: «Відчини мені, о моя сестро, моя люба! Моя голубко, моя чиста! Бо голова у мене роси повна, кучері у мене - нічних капель.»2 Я сплю і моє серце чуває. Голос мого кревного, стукає в двері: Відкрий мені, моя сестро, моя близька, моя голубко, моя досконала, бо моя голова наповнилася роси і моє волосся краплями ночі.2 Сплю я, та серце в мене не спить; ось голос милого! він у віконце постукує: Відчини ж менї, сестро моя, дорога моя, голубко моя, чиста моя! Вся голова в мене росою припала, кучері мої - нічними краплями.
3 Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?...3 Я скинула хітона свого, як же мені знову одягнути його? Я помила ноги собі: як же мені бруднити їх?3 Я скинула із себе мою одежу: як мені її надягнути? Помила собі ноги: як мені їх бруднити?3 Я скинула мою верхню одіж, як її уберу? Я помила мої ноги, як їх забруджу?3 Я роздяглась уже, - як знов одягатись? я ноги помила, як же їх валяти?
4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!...4 Коханий мій простягнув руку свою крізь отвір у дверях, і нутро моє захвилювалося від нього.4 Мій любий просунув руку через дірку в дверях, і нутро здригнулось у мені.4 Мій кревний простягнув свою руку крізь отвір, і моє лоно затріпотіло із-за нього.4 Милий мій крізь дїрку руку просунув, і внутро моє зворушилось од сього.
5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...5 Я підвелася, щоб відімкнути коханому моєму, і з рук моїх скапувало миро, і з пальців моїх миро капало на руків'я замка.5 Я встала відчинити любому моєму, із рук моїх закапотіла мірра, з пальців моїх текуча мірра на ручку при засуві.5 Я встала, щоб відкрити моєму кревному, мої руки покапали смирну, мої пальці повні смирни на ручках замку.5 Я встала, відсунути милому засов, а з моїх рук покапала мирра, і з палцїв моїх капала мирра на ручки замку.
6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він говорив... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відізвався до мене...6 Відчинила я коханому моєму, а коханий мій обернувся і зник. Аж душа мені затерпла, як він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, а він не обізвався до мене;6 Я відчинила любому моєму, та любий мій уже відвернувся, пішов далі, дух у мені захопило, як він заговорив був. Шукала я його, та не знайшла вже; я кликала його, та він не обізвавсь до мене.6 Я відкрила моєму кревному, мій кревний пішов. Моя душа вийшла за його словом, я його шукала і його не знайшла, я закликала до нього, і він мене не почув.6 Я відчинила любому мойму, аж се милий відвернувся і зникнув уже. А в менї ж і дух завмер був, як він говорив! Кинусь тодї шукати, - нїде не знаходжу; стала кликати, - та не озиваєсь до мене.
7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!7 Зустріла мене варта, що обходила місто; вартові побили мене, поранили мене, здерли з мене покривало моє, вартові мурів.7 Знайшла мене сторожа, що круг міста ходить. Вона мене побила, поранила. Здерли з мене плащ мій тії, що доглядають мури.7 Мене знайшли сторожі, що ходили по місті, мене побили, мене зранили, забрали мою верхню одіж в мене сторожі мурів.7 Стріла мене сторожа ув обходї міста: побили мене, зранили мене, здерли з мене намітку ті, що стерегли муру.
8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!8 Заклинаю вас, доні єрусалимські; якщо ви стрінете коханого мого, що скажите ви йому? Що я знемагаю від кохання.8 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, як знайдете мого любого, то що звістите йому? Що я з любови знемагаю!8 Я вас закляла, дочки Єрусалиму, силами і кріпостями поля, якщо знайдете мого брата, що йому сповістите? Що я зранена любовю.8 Ой заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські: стрівши мого милого, скажіте йому, що гину з любови.
9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?9 А чим же коханий твій кращий від інших коханих, найвродливіша серед жінок? Чим коханий твій кращий від інших, що ти отак благаєш нас?9 Чим любий твій над любими, найкраща між жінками? Чим любий твій над любими, що нас так заклинаєш?9 Чим твій кревний (інший) від кревного, красуне між жінками, чим твій кревний (інший) від кревного, що ти нас так закляла?9 Чим же твій любий всїх любих переважує, ти, уродливша проміж усїма дївоньками? Чим се дорогий твій лучший над инших, що ти про його так нас заклинаєш?
10 Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших...10 Коханий мій білявий і рум'яний, найвиразніший з-поміж десяти тисяч інших.10 Мій любий білий та рум'яний, його з десяти тисяч розпізнати.10 Мій кревний білий і рудий вибраний з поміж десятьох тисяч.10 Любий мій - білий, і румяний, красший за десять тисяч инших;
11 Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон...11 Голова його – чисте золото; кучері його хвилясті, і чорні, як ворон.11 Голова у нього з золота, із щирого; кучері у нього закручені, чорні, мов ворон.11 Його голова золота і чисте золото, його волосся розпливчасте, чорне наче крука,11 Голова в його - чисте золото; кучері филясті, а чорні, як ворон;
12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!12 Очі його – мов голуби край потоків води, що купаються в молоці, а відтак на березі сідають.12 Очі його мов голубки край водяних потоків, що, викупавшись у молоці, на березі сідають.12 його очі як голуба при водяних ставах, вимиті в молоці, що сидять при водяних ставах,12 Очі в його - чисті, мов голуби, що при потоках водних, наче в молоцї скупані, седять щасливі.
13 Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!13 Щоки його – квітник духмяний, мов квіти солодкі; губи його, – як лілеї, випромінюють солодке миро;13 Щоки його, немов пахуча грядка, неначе квітники рослин запахущих. Уста його - лілеї, що крапають міррою дорогоцінною.13 його щоки наче посудини оромар, що видають запашність, його губи лелії, що капають повну смирну,13 Щоки його - цьвітник пахущий, грядочки принадного зілля; губи - мов ті лилїи, що капле з їх мирра;
14 Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!14 Руки його – золоті кругляки, оздоблені топазами; живіт його – мовби статуя із слонової кості, оздоблена сапфірами;14 Руки його - золоті вальці, оздоблені таршіськими самоцвітами. Груди його - брили слонокости, сафірами вони вкриті.14 його руки карблені, золоті, повні, тарсійські, його живіт слонова таблиця на камені сапфіра,14 Руцї його - мов з золота уточені, в хризолити оправні; тїло - його - наче слоновая кість у сапфирах;
15 Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!15 Ноги його – мармурові стовпи, поставлені на підніжжях з чистого золота; вигляд його схожий на Ливана, величний, мов кедри.15 Ноги його - стовпи алябастрові, поставлені на щирозлотних основах. Вигляд його, немов Ливану, він пишний - мов оті кедри.15 його ноги мармурові стовпи закріплені на золотих основах, його вид як Лівану, вибраний як кедри,15 Нозї - стовпи мармурові, поставлені на золотих підніжках; вид же його, як Ливан; величен, як кедри;
16 Уста його солодощі, і він увесь пожадання... Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!16 Уста його – найсолодші, і увесь він – люб'язність. Ось, хто коханий мій, і ось хто друг мій, доні єрусалимські.16 Розмова його - самі солодощі, увесь він - розкіш. Такий мій любий, такий отой друг мій, о дочки Єрусалиму!16 його горло солодість і вповні пожадане. Це мій кревний, і це мій близький, дочки Єрусалиму.16 Уста в його, - се самі солодощі, а ввесь він - любощі. От, хто мій милий, от, хто друг мій, дочки ви Ерусалимські!