1 І був великий крик народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв. | 1 І зчинилося ремство в народі і в дружин його на братів своїх юдеїв. | 1 Ось тоді знялось велике нарікання народу та їхніх жінок на братів їхніх юдеїв. | 1 І був великий крик народу і їхніх жінок на їхніх братів Юдеїв. | 1 Аж ось піднялось велике наріканнє в народї і в жінок його на братів своїх Юдеїв: |
2 І були такі, що говорили: Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх, і беремо збіжжя, і їмо й живемо! | 2 Були такі, котрі казали: Нас, синів наших і доньок наших багато, тому ми бажаємо діставати хліб, аби мали змогу їсти, і жити. | 2 Були такі, що говорили: «Наших синів, наших дочок даємо за хліб, щоб мали ми що їсти й з чого жити!» | 2 І були деякі, що говорили: Ми численні нашими синами і нашими дочками. І візьмемо зерно і їстимемо і житимемо. | 2 Були такі, що говорили: Нас, синів наших і дочок наших багацько; і ми бажали б доставати хлїба й харчуватись, щоб жити. |
3 І були такі, що говорили: Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і доми свої, і беремо збіжжя в цьому голоді! | 3 Були й такі, котрі казали: Поля свої, і виноградники, і доми свої ми віддаємо в заставу, щоб купити зерна і не вмерти. | 3 Були й такі, що казали: «Наші поля, наші виноградники й наші хати даємо в заставу щоб дістати хліба під час голоднечі!» | 3 І є деякі що кажуть: Ми закладаємо наші поля і наші виноградники і наші доми. І візьмемо зерно і їстимемо. | 3 Були й такі, що казали: Свої поля й виноградники свої, й свої хати ми даємо в заставу, щоб дістати хлїба в голодї. |
4 І були такі, що говорили: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники. | 4 Були й такі, котрі казали: Ми позичили срібло на податок цареві під заставу за лани наші та виноградники наші; | 4 Були ще й такі, що говорили: «Ми позичили гроші на податки цареві, заставивши наші поля та наші виноградники. | 4 І є деякі, що кажуть: Ми позичили срібло на дань царя, наші поля і наші виноградники і наші доми. | 4 Були й такі, що казали: Ми позичаємо срібло на податки цареві, й даємо в заставу поля наші та виноградники наші; |
5 А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. А ось ми тиснемо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок утискувані. Ми не в силі робити, а поля наші та виноградники наші належать іншим... | 5 У нас таке саме тіло, як у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини, а ми, ось, мусимо віддавати синів наших і доньок наших у рабство, і деякі з доньок наших уже є у рабстві. Немає жодних засобів для викупу в руках наших; і лани наші і виноградники наші в інших. | 5 Таж у нас такі тіла, як тіла в братів наших, а діти наші такі ж, як і їхні діти, і ось ми мусимо давати синів наших і дочок наших у найми, а декотрі з дочок наших уже в неволі, і ми нічого тут вдіяти не можемо, бо й поля наші й виноградники наші в інших!» | 5 І тепер наше тіло як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. І ось ми віддаємо наших синів і наших дочок в рабство, і (деякі) з наших дочок є рабині, і немає сили в наших руках, і наші поля і наші виноградники знатних. | 5 У нас такі ж тїла, як тїла в братів наших, а сини наші такі ж, як і їх сини, та от ми мусимо давати синів наших і дочок наших у найми, а декотрі з дочок наших уже в неволї. Нема нїяких засобів в руках наших на викуп; і поля наші та виноградники наші у других. |
6 І сильно запалав у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова! | 6 Коли я зачув ремство їхнє і отакі слова, я вельми розгнівався. | 6 То й розгнівавсь я вельми, коли почув їхні нарікання та ці слова. | 6 І я дуже засмутився, як я почув їхній крик і ці слова. | 6 Як почув я їх нарікання і такі слова, то я розгнївався дуже. |
7 А моє серце дало мені раду, і я сперечався з шляхетними та з заступниками та й сказав їм: Ви заставою тиснете один одного! І скликав я на них великі збори. | 7 Серце моє шаліло, і я суворо дорікав найвельможнішим і старшинам, і сказав їм: Ви займаєтеся здирством з братів ваших. І скликав я супроти них велике зібрання. | 7 Роздумавши в своїм серці, заходивсь я докоряти значним старшинам і сказав їм: «Ви берете - кожний із вас - із братів ваших лихву.» І скликавши проти них великі збори, | 7 І моє серце в мені вчинило раду, і я воював проти знатних і володарів і я їм сказав: Чи вимагатиме чоловік від свого брата те, що ви вимагаєте? І я зробив велике зібрання проти них | 7 Серце моє збурилось, і я почав остро докоряти старшинам та значним і сказав їм: Ви берете з братів своїх лихву? І скликав я проти їх великі збори, |
8 І сказав я до них: Ми викуповуємо своїх братів юдеїв, проданих поганам, за нашою спромогою, а ви будете продавати своїх братів, і вони продаються нам? І мовчали вони, і не знаходили слова... | 8 І сказав їм: Ми викупляли братів своїх юдеїв, проданих народам, наскільки були спроможні, а ви будете продавати навіть братів своїх? Чи вони мають бути продані нам? Вони мовчали, і не знаходили відповіді. | 8 сказав я їм: «Ми викупили, скільки могли, братів наших юдеїв, проданих поганам, а ви продаєте братів ваших, і вони нам запродуються!» Мовчали вони, не знали що відповісти. | 8 і я їм сказав: Ми викупили наших братів юдеїв проданих народам за нашою доброю волею, і ви продаєте ваших братів і будуть вам піддані? І вони замовкли і не знайшли слова. | 8 Та й сказав їм: Ми викуповували братів своїх, Юдеїв, проданих поганам, скільки в нас було сили, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали й не знаходили, що б відповісти. |
9 І сказав я: Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, наших ворогів? | 9 І сказав я: Не гаразд ви вчиняєте. Хіба не в страхові перед Богом нашим ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, ворогів наших? | 9 Тоді я: «Не добра вона, та справа, що ви робите! Чи не повинні ж би ви були ходити в страху перед Богом нашим, зо стиду перед народами, нашими ворогами? | 9 І я сказав: Не добре слово, яке ви чините. Не так ходитимете в страсі вашого Бога через погорду народів, наших ворогів. | 9 І сказав я: Не гаразд ви робите. Чи ж не в страху перед Богом нашим повинні ви ходити, щоб уйти глуму від народів, ворогів наших? |
10 Також і я, брати мої та юнаки мої були позикодавцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг! | 10 І я також, брати мої, і служники при мені давали їм у позику і срібло, і хліб: нехай залишиться їм цей борг. | 10 Та й я, і брати мої, і мої наймити позичили їм грошей та хліба! Даруймо, отже, отой борг. | 10 І я і мої брати і мої знайомі позичили їм срібло і збіжжя. Покиньмо ж цю обману. | 10 Та й я, й брати мої, й служащі при менї давали їм в позичку срібло й хлїб, але даруймо їм довг сей? |
11 Верніть їм зараз їхні поля, їхні виноградники, їхні оливки, й їхні доми та відсоток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову оливу, що ви дали їм у заставу за них! | 11 Я благаю вас, поверніть же їм нині лани їхні, виноградні та оливкові сади їхні, і доми їхні, і відсотки зі срібла і хліба, і вина, і оливи, за котрі ви вчинили позичку їм. | 11 Зверніть їм ще сьогодні поля їхні, виноградники їхні, оливні сади їхні, і хати їхні, і відсотки з грошей, хліба, молодого вина та олії, що ви домагаєтесь від них.» | 11 Поверніть же їм сьогодні їхні поля, і їхні виноградники, і їхні оливкові сади і їхні доми. І за срібло винесіть їм збіжжя і вино і олію. | 11 Вернїть же їм таки тепер поля їх, виноградні та маслинні садки їх, і хати їх, і лихву з грошей і хлїба, з вина й оливи, на яку ви позичали їм. |
12 І вони сказали: Повернемо, і не будемо жадати від них! Зробимо так, як ти говориш! І покликав я священиків, і заприсягнув їх зробити за цим словом. | 12 І сказали вони: Повернемо і не будемо з них вимагати; вчинимо так, як ти говориш. І покликав я священиків, і наказав їм заприсягтися, що вони так і вчинять. | 12 Ті відповіли: «Звернемо й не вимагатимемо від них нічого. Зробимо так, як ти кажеш.» І покликавши священиків, звелів я їх заприсягти, що так зроблять. | 12 І вони сказали: Віддамо і не жадатимемо від них. Так зробимо, як ти кажеш. І я покликав священиків і закляв їх чинити за цим словом. | 12 І сказали вони: Вернемо й не вимагати мемо в їх; зробимо так, як ти кажеш. І покликав я сьвященників, і звелїв їм заприсягтись, що й вони так зроблять. |
13 Витрусив я й свою пазуху та й сказав: Нехай отак витрусить Бог кожного чоловіка, хто не сповнить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай буде такий витрушений та порожній! І сказали всі збори: Амінь! І славили вони Господа, і народ зробив за цим словом. | 13 І обтрусив я коліна свої і сказав: Отак нехай витрусить Бог кожного чоловіка, котрий не дотримається слова цього, і з дому його, і з маєтку його, і отак нехай буде в нього витрушено і порожньо. І сказало все зібрання: Амінь! І прославили Бога, і народ дотримався слова цього. | 13 Я витрусив також пазуху моєї одежі й сказав: «Нехай так Бог кожного, хто не додержить цього слова, витрусить з його дому й з його дорібку, і нехай він зостанеться таким втрушеним і порожнім!» А вся громада промовила: «Хай так буде!» І прославила Господа. І народ зробив так, як було сказано. | 13 І струсив я свою одіж і я сказав: Так кожного чоловіка, який не виконає цього слова, Бог стрясе від його дому і від його труду, і буде так витрушений і порожний. І ввесь збір сказав: Амінь, і похвалили Господа. І нарід зробив це слово. | 13 І витрусив я мою одежу й сказав: Нехай Бог так витрусить кожну людину, що не додержить свого слова, з його дому й з його дорібку, і бодай йому було так витрушено й порожньо! А ввесь збір промовив: амінь. І прославили Бога; і здїйснив народ слово се. |
14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намісником в Юдиному краї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса, дванадцять літ не їв намісничого хліба ані я, ані брати мої. | 14 Також: від того дня, коли цар настановив мене їхнім намісником в юдейському краї, від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса і упродовж дванадцяти літ не їли намісницького хліба ні я, ані брати мої. | 14 Від того часу, як мене призначено бути їм начальником у Юдейській землі, від двадцятого до тридцять другого року царя Артаксеркса, за 12 років я й брати мої не брали собі начальницького прохарчування. | 14 Від дня, в якому мені заповіджено бути їхнім володарем в землі Юди, від двадцятого року і аж до тридцять другого року Артасаста, дванадцять літ, я і мої брати в них насильно забраного не їли. | 14 Іще: від того часу, як менї приказано бути їх областним начальником у землї Юдейській, від двайцятого року до трийцять другого року царя Артаксеркса, за двайцять років я й брати мої не побирали прохарчування областних начальників; |
15 А намісники попередні, що були передо мною, чинили тяжке над народом, і брали від них хлібом та вином одного дня сорок шеклів срібла; також їхні слуги панували над народом. А я не робив так через страх Божий. | 15 А попередні намісники, котрі були до мене, вчиняли утиски народові, і брали від них хліб та вино, окрім сорока шеклів срібла; навіть служники їхні панували над народом. Але я не чинив так, тому що був у страхові Божому. | 15 А попередні начальники, що були передо мною, обтяжували народ і брали з нього хліба й вина на сорок срібних шеклів; навіть слуги їх заносились над народом. Я ж зо страху перед Богом не робив так. | 15 І (це) попередні насильства, якими перед моїм (приходом) гнобили їх, і взяли в них за хліби і за вино останній гріш, сорок дідрахм, і їхні покидьки панують над народом. І я не вчинив так задля лиця божого страху. | 15 А переднїйші начальники краю, що були до мене, обтяжували народ, і брали з їх хлїб і вино, окрім сорока секлів срібла (на день); навіть і слуги їх паношились над народом. Я же не робив так через страх Божий. |
16 також у праці того муру я підтримував, і поля не купували ми, а всі мої слуги були зібрані там над працею. | 16 При цьому працю на мурах я продовжував; ланів ми не закуповували; і всі служники мої збиралися туди на роботу. | 16 Та й при роботі коло цього муру я допомагав, і поля ми не закуповували, й усі мої слуги були там разом при роботі. | 16 І в ділі муру цих я не силував, поля не вкупив. І всі там зібрані на діло. | 16 При сьому я вів роботу коло сього муру; та й поля ми не закуповували, а всї слуги мої збірались туди на роботу. |
17 А за столом моїм були юдеї та заступники, сто й п'ятдесят чоловіка, та й ті, хто приходив до нас із народів, що навколо нас. | 17 Юдеїв і старшин бувало по сто п'ятдесят душ за моїм столом, у мене, крім тих, що приходили до нас із довколишніх народів. | 17 За столом у мене бувало по сто п'ятдесят чоловік юдеїв та старшин, крім тих, що приходили до нас від народів, які навкруги нас. | 17 І при моєму столі сто пятдесять чоловік юдеїв, і ті, що приходили до нас від народів, що довкруги нас. | 17 Юдеїв і старшин бувало по сто пятьдесять чоловіка за столом у мене, окрім тих, що приходили до нас з народів, які навкруги нас. |
18 А що готовилося на один день, було: віл один, худоби дрібної шестеро вибраних, і птиця готувалася в мене, а за десять день виходило багато всякого вина. А при тому я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка на тому народі. | 18 А ось що готовилося на один день: один бик, шість відібраних овечок, і птиця готувалася в мене, а за десять днів витрачалося багато всякого вина. І при всьому цьому хліба від намісників я не вимагав, бо важка служба лежала на цьому народові. | 18 А напоготовлялося щодня в мене: один віл, шість добірних овець і птиці, і що десять день багато вина. Однак, при всьому цьому начальницького прохарчування я не вимагав, бо служба важко тяжіла на цім народі. | 18 І на кожний день було одне теля, і було в мене шість добірних овець і козел і на десять днів для всіх багато вина. І з цим я не вимагав хлібів силою, бо (була) тяжка служба на цьому народі. | 18 А було наготовляно щодня: один віл, шість добірнїх овець, і птицї готувалось у мене, а за десять день виходила сила всякого вина. А одначе начальницької харчі я не вимагав, бо важка служба тяготїла на сьому народї. |
19 Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що я робив для цього народу! | 19 Згадай же, Боже мій, на добро мені, все те, що я вчинив для людей цих! | 19 Згадай, мій Боже, на добро мені все, що я зробив для цього народу! | 19 Згадай мене, Боже, на добро за все, що я зробив цьому народові. | 19 Спогадай, мій Боже, на добро менї про все, що я вчинив задля сього народу! |