1 І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів. | 1 І прикликав Яків синів своїх, і сказав: Збирайтеся, і я сповіщу вам, що буде з вами в прийдешні дні. | 1 Тоді Яків прикликав своїх синів і каже: `Зберіться, і я повім вам, що спіткає вас у днях прийдешніх. | 1 Прикликав же Яків синів своїх і сказав: Зберіться щоб я звістив вам, що станеться вам в останніх днях. | 1 І прикликав Яков сини свої і каже: |
2 Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька! | 2 Посходьтеся і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого. | 2 Зійдіться й слухайте, синове Якова, слухайте Ізраїля, вашого батька. | 2 Зберіться і послухайте, сини Якова, послухайте вашого батька Ізраїля. | 2 Ой синове Якова! Скуптеся докупи, та послухайте, що скаже вам отець Ізраїль. |
3 Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности! | 3 Рувиме, первістку мій! Ти міць моя і першоплід моєї сили, вершина гідности і вершина сили. | 3 Рувим! Ти - мій первенець, моя міць, первоплід моєї чоловічої сили. Вершина гідности й вершина сили. | 3 Рувим ти мій первородний, моя сила і початок моїх дітей, тяжкий до перенесення і тяжкий, самопевний. | 3 Ти, мій первенче, Рубене, сило моя перва! Ти й поважен, ти й потужен, всїх ти переважив, |
4 Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся! | 4 Але ти нуртував, як вода, то не будеш провідником. Бо ти зійшов на ложе моє, ти осквернив постіль мою і зійшов. | 4 Бурхливий, немов вода, та не будеш горувати, бо ти вдерся на ложе твого батька. Ти бо осквернив моє ложе. | 4 Вилився ти наче вода, щоб не вибух ти. Ввійшов бо ти на ліжко твого батька; тоді забруднив ти постелю куди ввійшов. | 4 Та филюєшся водою, задню пасти будеш; лїг бо на отецьке ложе, ложе ти зневажив, і зневажив і споганив батькову постелю! |
5 Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства. | 5 Симеон і Левій – брати, знаряддя жорстокості – мечі їхні. | 5 Симеон та Леві - брати, насильства зброя - їх кинджали. | 5 Симеон і Леві брати, сповнили несправедливість своєю волею. | 5 Симеоне й ти Левію! Браттє ви між браттєм, та сестра знаряддє в зрадї кривдї стала. |
6 Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили... | 6 У змови їхні хай не входить душа моя, і до зібрання їхнього нехай не єднається слава моя. Тому що в гніві своєму вбили мужа, і з примхи своєї перерізали жили теляти. | 6 Нехай душа моя не входить у їхні ради і честь не пристає в їх громаду; вони бо в своїм гніві повбивали мужів, понищили волів у своїм завзятті. | 6 Хай не прийде моя душа на їхню раду і до їх громади хай не пристане моє внутро, бо в своїм гніві забили людей і в своїм замислі прорізали нерви биків. | 6 Не ввійду я в вашу раду, поки й тху тихого, і до змови не пристану серцем чистим, чесним. Бо вони людей в завзяттї мучили, вбивали, в безумі свойму терзали навіть і скотину. |
7 Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі! | 7 Проклятий гнів їхній, бо жорстокий, і шал їхній, бо запеклий, то розділю їх в Якові, і розвію їх в Ізраїлі. | 7 Проклят нехай буде гнів їхній, бо він був запеклий, і шал їхній, бо був він несамовитий. Я розділю їх у Якові, я їх в Ізраїлі розсію. | 7 Проклятий їхній гнів, бо жорстокий, і їхня лють, бо погана; поділю їх в Якові і розсію їх в Ізраїлі. | 7 Проклинаю їх нелюдське дике їх завзяттє; їх в Ізраїлї розсїю, звергну у Якові. |
8 О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться. | 8 Юдо! Тебе піднесуть брати твої! Рука твоя на хребті ворогів твоїх; і схиляться перед тобою сини батька твого. | 8 Юдо, тебе брати твої будуть уславляти, твоя рука буде на карку твоїх ворогів. Сини твого батька схиляться тобі до ніг. | 8 Юда тебе похвалили твої брати; твої руки на раменах твоїх ворогів. Тобі поклоняться сини твого батька. | 8 Юда! Тебе возхвалить рідне браттє ревно, і вклонятись тобі будуть батька твого дїти. |
9 Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його? | 9 Молодий лев Юда від здобичі, син мій, підводиться. Прихилився він, приліг, як лев і як левиця; хто підведе його? | 9 Левеня - Юда. Ти, мій сину, здобиччю зріс угору. Причаївся, немов левище, принишкнув, наче левиця: хто його сполошить? | 9 Юда, левеня з трави, сину мій, вийшов ти; лігши, заснув ти, як лев, і як левеня, хто його розбудить? | 9 Юда левчук голодний; ситим будеш, синку, і хижацтвом пійдеш в гору; левом опочинеш: Мов той лев заляжеш спати, страшен, як левиця; хто зосьмілиться збудити, сон його стрівожить? |
10 Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів. | 10 Не відійде жезло від Юди і законодавець од стегон його, доки не прийде Миротворець!і Йому покора народів. | 10 Берло від Юди не відійде, ні жезл із-поміж стіп у нього, поки не прийде той, якому він належить, йому будуть коритися народи. | 10 Не забракне князя з Юди і володаря з його лона, доки не прийде відкладене йому, і він очікування народів. | 10 В Юди не похитнеться берло між колїньми, докіль мир постане в людях, чаяннє в народах. |
11 Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою в виноградній крові! | 11 Він прив'язує до виноградної лозини осля своє, і до лози кращого винограду дитя ослиці своєї. У вині омиває одяг свій, в крові грон – одежу свою. | 11 До виноградини він прив'язує своє осля, що до найкращої лози - дитя ослиці. В вині пере він свою одежу, у крові грон - свій одяг. | 11 Він привязує до винограду свого осла і до лози своє осля. Випере одіж свою у вині і в крові лози свій одяг. | 11 В виноградї він привяже знїжене ослятко, у найкращому, ослицї мазану дитину. У винї одежу виправ, платтє у червонім. |
12 Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока білозубий. | 12 Блискучі очі [його стануть], від вина, і білі зуби, від молока. | 12 Очі в нього іскристі більш, ніж вино; від молока біліші його зуби. | 12 Веселить свої очі вином, і білить свої зуби більше ніж молоко. | 12 Од вина потуманїли ясні очі в його, од молока побілїли в його ситі зуби. |
13 Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до Сидону. | 13 Завулон при березі морському буде жити, біля пристані кораблів, і межа його до Сидону. | 13 Завулон житиме на примор'ї, де пристані - морським суднам, з боку ж Сидон у нього. | 13 Завулон поселиться при березі, і він при пристані кораблів, і простягнеться до Сидону. | 13 Зебулон седить над морем, судна знай вітає; його слуги пробувати будуть і в Сидонї. |
14 Іссахар то костистий осел, що лежить між кошарами. | 14 Іссахар віслюк міцний, що приліг між двома в'юками. | 14 Іссахар - осел костистий, що між кошарами розлігся. | 14 Іссахар добро задумав, спочиваючи серед насліддя; | 14 Іссахар - осел костлявий між двома хлївами. |
15 І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок. | 15 І побачив він, що спокій милий, а земля приємна: і прихилив плечі свої для ярма і став служником данини. | 15 Бачив, що люба річ спочити та що земля прекрасна, і гне під в'юком спину, та й став рабом підлеглим. | 15 і побачивши спочинок, що добрий, і землю, що багата, поклав рамено своє до праці і став чоловіком землеробом. | 15 Бачить, що в землї родющій люба річ спочити; і на панщинї гне спину під тягар, працює. |
16 Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів. | 16 Дан буде судити народ свій, як одне із колін Ізраїля. | 16 Дан судитиме люд свій, як одне з поколінь Ізраїля. | 16 Дан судить свій нарід, як і одне племя в Ізраїлі. | 16 Дан свій люд судити буде, рід свій в Якові. |
17 Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п'яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде. | 17 Дан буде змієм на дорозі, гаспидом на шляху, що жалить коня, так що верхівець його упаде назад. | 17 Нехай буде Дан гадюкою при дорозі, зміюкою на стежці; вона кусає коня в ногу, і падає його вершник навзнак. | 17 І хай буде Дан змією в дорозі тих, що сидять на дорозі, що хапає пяту коня, і кінь впаде назад. | 17 Дан лежати на дорозї гадиною буде. Вкусить він коня за ногу, скине й їздеця він; навпаки впаде злякавшись, у сїдлї не всидить. |
18 Спасіння від Тебе чекаю, о Господи! | 18 Я чекаю Твого спасіння, о Господе! | 18 Я вичікую, Господи, твого спасіння! | 18 Очікує спасіння господнє. | 18 На твою вповаю поміч, Господе, мій Боже! |
19 Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'яти. | 19 Ґад – юрба буде тіснити його, але він відтрутить її по п'ятах. | 19 Гад,- коли орда на нього нападає, він громить і переслідує її по п'ятах. | 19 Ґад, випробовування його випробує, він же випробує його за ногами. | 19 Гад - напре на його військо, він побє потужне. |
20 Асир його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські. | 20 Від Асира буде щедрий хліб, і він буде постачати царські страви. | 20 Ашер у хлібі розкошує, він постачає ласощі царські. | 20 Асир, багатий його хліб, він і дасть їжу володарям. | 20 Ассер у життї роскішнім їсти ме хлїб з туком, ласощі царські усїм він вистачати буде. |
21 Нефталим вільна ланя, він прекрасні слова видає. | 21 Нефталим – сарна струнка: він вирікає пречудові вислови. | 21 Нафталі - лань бистронога, що родить гарні оленята. | 21 Нефталі випущена вітка, що додає гарно в рості. | 21 Нафталїй гіллє розкине пишним дубом. |
22 Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається. | 22 Йосип – паросток плідного [дерева], паросток плідного [дерева] понад джерелом; гілки його розкинулися над стіною. | 22 Розкішна вітка - Йосиф, плідна при джерелі гілка, галузки її здіймаються по мурі. | 22 Йосиф син, що росте; син завидний, що росте, мій син наймолодший, повернувся до мене. | 22 Йосиф же, се вітка добра з дерева, що родить над криницею, да й стеле яблука по муру. |
23 І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його. | 23 Завдавали гіркоти йому, і стріляли і ворогували супроти нього стрільці; | 23 З ним зачіпалися лучники, ворогували ті, що стріли пускають. | 23 Його змовники обмовляють і противилися йому пани лучників; | 23 Нацїлялись в його з лука, стрелили, та лук свій |
24 Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих. | 24 Однак, твердим лишився лук його, і міцні м'язи рук його від рук могутнього [Бога] Якового. Звідти Пастир і Скеля Ізраїлева. | 24 Та лук їхній поламався на друзки, їхні плечі та їхні руки охляли завдяки Сильному Якова, завдяки імені Пастиря та Скелі Ізраїля. | 24 і зі силою знищив їхні луки, і охляли нерви правиць їхніх рук через руку сильного Якова, звідти той, що скріпив Ізраїля, від Бога твого батька, | 24 Він удержав у потузї. Руцї не послабли. |
25 Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби. | 25 Від Бога батька твого, [котрий] хай поможе тобі, і від Всемогутнього, який нехай благословить тебе благословеннями небесними згори, благословеннями безодні, яка лежить унизу, благословеннями сосків і утроби; | 25 Завдяки Богові твого батька, що тобі помагає, та Всевишньому, що тебе благословляє благословенням небес ізгори, благословенням безодні, що розляглась долі, благословенням грудей і лона. | 25 і поміг тобі мій Бог, і поблагословив тебе небесним благословенням згори і благословенням землі, що має все. Задля благословення грудей і лона, | 25 Всемогущий благодатно, синку, тебе кропить з неба гарними дощами, із землї годує. |
26 Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх! | 26 Благословеннями батька твого, котрі переважають благословення гір одвічних і красу пагорбів споконвічних. Вони будуть на голові Йосиповій і на тім'ї вибраного поміж братами своїми. | 26 Нехай благословення твого батька, більші, ніж благословення гір відвічних і ніж приваба горбів споконвічних, на голову Йосифа зійдуть, на тім'я князя між його братами. | 26 благословення твого батька і твоєї матері, скріпився в благословенні вічних гір, і благословенням вічних вершків. Будуть на голові Йосифа, і на версі братів, яких попровадив. | 26 Ті ж бо всї благословення, що дознав отець твій, взяли гору над горами, вічними холмами. Ой нехай же на голову всї Йосифові зійдуть і на тїмє осяйного князя між братами! |
27 Веніямин хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич. | 27 Веніямин – вовк хижий, вранці буде їсти впольоване, а ввечері ділитиме здобич. | 27 Веніямин - вовк хижий: вранці він добич пожирає, а ввечорі награбоване ділить.` | 27 Веніамин вовк хижий; вранці ще їсть, і ввечорі сховає їжу. | 27 Бенямин, се в нас вовцюга, наситу не знає; вранцї - він жере поживу, в вечір - здобич дїлить. |
28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх. | 28 Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їхній, і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє. | 28 Всі вони - це дванадцять поколінь Ізраїля, і це те, про що говорив до них їхній батько, коли благословив їх; а благословив він їх кожного благословенням, яке кожному личило. | 28 Всі ці дванадцять синів Якова і їм це сказав їхній батько і поблагословив кожного з них, своїм благословенням поблагословив їх. | 28 Усе це дванайцятеро поколїнь Ізрайлевих, і се промовив до них отець і благословив їх кожного, по благословенню його благословив їх. |
29 І він наказав їм, і промовив до них: Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина, | 29 І заповідав їм, і сказав їм: Я прилучаюся до народу мого, поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина, | 29 По тому він повелів їм, кажучи: `Ось я збираюсь приєднатися до свого роду. Поховайте мене з моїми батьками в печері, що на полі Ефрона, хеттита; | 29 І сказав їм: Я переставляюся до мого народу, поховайте мене з моїми батьками в печері, яка є в полі Ефрона Хеттея, | 29 І заповідав їм, і каже їм: Я пригорнусь до народу мого. Поховайте мене з отцями моїми в печері, що на полї Ефроновому Гетієвому, |
30 у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу. | 30 У печері, котра на полі Махпела, що перед Мамре, на землі ханаанській, котру купив Авраам із полем у Ефрона хеттеянина у власність для похорон. | 30 у печері, що на полі Махпела, напроти Мамре, в Ханаан-краю, яку то з полем купив Авраам в Ефрона, хеттита, на власне кладовище. | 30 в подвійній печері, що напроти Мамврії в ханаанській землі, печеру, яку купив Авраам у Єфрона Хеттея на власність гробу. | 30 В печері, що на полї Макпелевому, що перед Мамрійщиною в Канаан землї, що купив Авраам у Ефрона Гетія у державу на гробовище. |
31 Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію. | 31 Там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревеку, дружину його; і там поховав я Лію. | 31 Там поховано Авраама й Сару, його жінку; там поховано Ісаака й Ревеку, його жінку, і там поховав я Лію. | 31 Там поховали Авраама і його жінку Сарру, там поховали й Ісаака і його жінку Ревекку, і там поховали Лію, | 31 Там поховано Авраама й Сарру, жону його; там поховано Ізаака й Ребеку, жену його, і там поховав я Лею. |
32 Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета. | 32 Це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хетових. | 32 Це поле й печеру на ньому куплено в синів Хета.` | 32 в полі і печері, що є в ньому, купленім від синів Хеттових. | 32 Куплене поле й печера на йому в синів Гетових. |
33 І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні. | 33 І скінчив Яків заповіта синам своїм, і поклав ноги свої на постіль і вмер, і долучився до народу свого. | 33 А коли Яків скінчив наказувати своїм синам, простягнув він свої ноги на ліжко й віддав духа та приєднався до свого роду. | 33 І замовк Яків заповідаючи своїм синам, і простягнувши ноги на ліжку, помер і переставився до свого народу. | 33 І переставши Яков чинити заповіт синам своїм, простягнув нозї свої на постелї і розлучивсь із душею, та й пригорнувсь до народу свого. |