1 І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів.1 І прикликав Яків синів своїх, і сказав: Збирайтеся, і я сповіщу вам, що буде з вами в прийдешні дні.1 Тоді Яків прикликав своїх синів і каже: `Зберіться, і я повім вам, що спіткає вас у днях прийдешніх.1 Прикликав же Яків синів своїх і сказав: Зберіться щоб я звістив вам, що станеться вам в останніх днях.1 І прикликав Яков сини свої і каже:
2 Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька!2 Посходьтеся і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого.2 Зійдіться й слухайте, синове Якова, слухайте Ізраїля, вашого батька.2 Зберіться і послухайте, сини Якова, послухайте вашого батька Ізраїля.2 Ой синове Якова! Скуптеся докупи, та послухайте, що скаже вам отець Ізраїль.
3 Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности!3 Рувиме, первістку мій! Ти міць моя і першоплід моєї сили, вершина гідности і вершина сили.3 Рувим! Ти - мій первенець, моя міць, первоплід моєї чоловічої сили. Вершина гідности й вершина сили.3 Рувим ти мій первородний, моя сила і початок моїх дітей, тяжкий до перенесення і тяжкий, самопевний.3 Ти, мій первенче, Рубене, сило моя перва! Ти й поважен, ти й потужен, всїх ти переважив,
4 Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!4 Але ти нуртував, як вода, то не будеш провідником. Бо ти зійшов на ложе моє, ти осквернив постіль мою і зійшов.4 Бурхливий, немов вода, та не будеш горувати, бо ти вдерся на ложе твого батька. Ти бо осквернив моє ложе.4 Вилився ти наче вода, щоб не вибух ти. Ввійшов бо ти на ліжко твого батька; тоді забруднив ти постелю куди ввійшов.4 Та филюєшся водою, задню пасти будеш; лїг бо на отецьке ложе, ложе ти зневажив, і зневажив і споганив батькову постелю!
5 Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства.5 Симеон і Левій – брати, знаряддя жорстокості – мечі їхні.5 Симеон та Леві - брати, насильства зброя - їх кинджали.5 Симеон і Леві брати, сповнили несправедливість своєю волею.5 Симеоне й ти Левію! Браттє ви між браттєм, та сестра знаряддє в зрадї кривдї стала.
6 Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили...6 У змови їхні хай не входить душа моя, і до зібрання їхнього нехай не єднається слава моя. Тому що в гніві своєму вбили мужа, і з примхи своєї перерізали жили теляти.6 Нехай душа моя не входить у їхні ради і честь не пристає в їх громаду; вони бо в своїм гніві повбивали мужів, понищили волів у своїм завзятті.6 Хай не прийде моя душа на їхню раду і до їх громади хай не пристане моє внутро, бо в своїм гніві забили людей і в своїм замислі прорізали нерви биків.6 Не ввійду я в вашу раду, поки й тху тихого, і до змови не пристану серцем чистим, чесним. Бо вони людей в завзяттї мучили, вбивали, в безумі свойму терзали навіть і скотину.
7 Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі!7 Проклятий гнів їхній, бо жорстокий, і шал їхній, бо запеклий, то розділю їх в Якові, і розвію їх в Ізраїлі.7 Проклят нехай буде гнів їхній, бо він був запеклий, і шал їхній, бо був він несамовитий. Я розділю їх у Якові, я їх в Ізраїлі розсію.7 Проклятий їхній гнів, бо жорстокий, і їхня лють, бо погана; поділю їх в Якові і розсію їх в Ізраїлі.7 Проклинаю їх нелюдське дике їх завзяттє; їх в Ізраїлї розсїю, звергну у Якові.
8 О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться.8 Юдо! Тебе піднесуть брати твої! Рука твоя на хребті ворогів твоїх; і схиляться перед тобою сини батька твого.8 Юдо, тебе брати твої будуть уславляти, твоя рука буде на карку твоїх ворогів. Сини твого батька схиляться тобі до ніг.8 Юда тебе похвалили твої брати; твої руки на раменах твоїх ворогів. Тобі поклоняться сини твого батька.8 Юда! Тебе возхвалить рідне браттє ревно, і вклонятись тобі будуть батька твого дїти.
9 Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його?9 Молодий лев Юда від здобичі, син мій, підводиться. Прихилився він, приліг, як лев і як левиця; хто підведе його?9 Левеня - Юда. Ти, мій сину, здобиччю зріс угору. Причаївся, немов левище, принишкнув, наче левиця: хто його сполошить?9 Юда, левеня з трави, сину мій, вийшов ти; лігши, заснув ти, як лев, і як левеня, хто його розбудить?9 Юда левчук голодний; ситим будеш, синку, і хижацтвом пійдеш в гору; левом опочинеш: Мов той лев заляжеш спати, страшен, як левиця; хто зосьмілиться збудити, сон його стрівожить?
10 Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів.10 Не відійде жезло від Юди і законодавець од стегон його, доки не прийде Миротворець!і Йому покора народів.10 Берло від Юди не відійде, ні жезл із-поміж стіп у нього, поки не прийде той, якому він належить, йому будуть коритися народи.10 Не забракне князя з Юди і володаря з його лона, доки не прийде відкладене йому, і він очікування народів.10 В Юди не похитнеться берло між колїньми, докіль мир постане в людях, чаяннє в народах.
11 Він прив'язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою в виноградній крові!11 Він прив'язує до виноградної лозини осля своє, і до лози кращого винограду дитя ослиці своєї. У вині омиває одяг свій, в крові грон – одежу свою.11 До виноградини він прив'язує своє осля, що до найкращої лози - дитя ослиці. В вині пере він свою одежу, у крові грон - свій одяг.11 Він привязує до винограду свого осла і до лози своє осля. Випере одіж свою у вині і в крові лози свій одяг.11 В виноградї він привяже знїжене ослятко, у найкращому, ослицї мазану дитину. У винї одежу виправ, платтє у червонім.
12 Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока білозубий.12 Блискучі очі [його стануть], від вина, і білі зуби, від молока.12 Очі в нього іскристі більш, ніж вино; від молока біліші його зуби.12 Веселить свої очі вином, і білить свої зуби більше ніж молоко.12 Од вина потуманїли ясні очі в його, од молока побілїли в його ситі зуби.
13 Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до Сидону.13 Завулон при березі морському буде жити, біля пристані кораблів, і межа його до Сидону.13 Завулон житиме на примор'ї, де пристані - морським суднам, з боку ж Сидон у нього.13 Завулон поселиться при березі, і він при пристані кораблів, і простягнеться до Сидону.13 Зебулон седить над морем, судна знай вітає; його слуги пробувати будуть і в Сидонї.
14 Іссахар то костистий осел, що лежить між кошарами.14 Іссахар віслюк міцний, що приліг між двома в'юками.14 Іссахар - осел костистий, що між кошарами розлігся.14 Іссахар добро задумав, спочиваючи серед насліддя;14 Іссахар - осел костлявий між двома хлївами.
15 І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок.15 І побачив він, що спокій милий, а земля приємна: і прихилив плечі свої для ярма і став служником данини.15 Бачив, що люба річ спочити та що земля прекрасна, і гне під в'юком спину, та й став рабом підлеглим.15 і побачивши спочинок, що добрий, і землю, що багата, поклав рамено своє до праці і став чоловіком землеробом.15 Бачить, що в землї родющій люба річ спочити; і на панщинї гне спину під тягар, працює.
16 Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів.16 Дан буде судити народ свій, як одне із колін Ізраїля.16 Дан судитиме люд свій, як одне з поколінь Ізраїля.16 Дан судить свій нарід, як і одне племя в Ізраїлі.16 Дан свій люд судити буде, рід свій в Якові.
17 Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п'яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде.17 Дан буде змієм на дорозі, гаспидом на шляху, що жалить коня, так що верхівець його упаде назад.17 Нехай буде Дан гадюкою при дорозі, зміюкою на стежці; вона кусає коня в ногу, і падає його вершник навзнак.17 І хай буде Дан змією в дорозі тих, що сидять на дорозі, що хапає пяту коня, і кінь впаде назад.17 Дан лежати на дорозї гадиною буде. Вкусить він коня за ногу, скине й їздеця він; навпаки впаде злякавшись, у сїдлї не всидить.
18 Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!18 Я чекаю Твого спасіння, о Господе!18 Я вичікую, Господи, твого спасіння!18 Очікує спасіння господнє.18 На твою вповаю поміч, Господе, мій Боже!
19 Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п'яти.19 Ґад – юрба буде тіснити його, але він відтрутить її по п'ятах.19 Гад,- коли орда на нього нападає, він громить і переслідує її по п'ятах.19 Ґад, випробовування його випробує, він же випробує його за ногами.19 Гад - напре на його військо, він побє потужне.
20 Асир його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські.20 Від Асира буде щедрий хліб, і він буде постачати царські страви.20 Ашер у хлібі розкошує, він постачає ласощі царські.20 Асир, багатий його хліб, він і дасть їжу володарям.20 Ассер у життї роскішнім їсти ме хлїб з туком, ласощі царські усїм він вистачати буде.
21 Нефталим вільна ланя, він прекрасні слова видає.21 Нефталим – сарна струнка: він вирікає пречудові вислови.21 Нафталі - лань бистронога, що родить гарні оленята.21 Нефталі випущена вітка, що додає гарно в рості.21 Нафталїй гіллє розкине пишним дубом.
22 Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається.22 Йосип – паросток плідного [дерева], паросток плідного [дерева] понад джерелом; гілки його розкинулися над стіною.22 Розкішна вітка - Йосиф, плідна при джерелі гілка, галузки її здіймаються по мурі.22 Йосиф син, що росте; син завидний, що росте, мій син наймолодший, повернувся до мене.22 Йосиф же, се вітка добра з дерева, що родить над криницею, да й стеле яблука по муру.
23 І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його.23 Завдавали гіркоти йому, і стріляли і ворогували супроти нього стрільці;23 З ним зачіпалися лучники, ворогували ті, що стріли пускають.23 Його змовники обмовляють і противилися йому пани лучників;23 Нацїлялись в його з лука, стрелили, та лук свій
24 Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих.24 Однак, твердим лишився лук його, і міцні м'язи рук його від рук могутнього [Бога] Якового. Звідти Пастир і Скеля Ізраїлева.24 Та лук їхній поламався на друзки, їхні плечі та їхні руки охляли завдяки Сильному Якова, завдяки імені Пастиря та Скелі Ізраїля.24 і зі силою знищив їхні луки, і охляли нерви правиць їхніх рук через руку сильного Якова, звідти той, що скріпив Ізраїля, від Бога твого батька,24 Він удержав у потузї. Руцї не послабли.
25 Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби.25 Від Бога батька твого, [котрий] хай поможе тобі, і від Всемогутнього, який нехай благословить тебе благословеннями небесними згори, благословеннями безодні, яка лежить унизу, благословеннями сосків і утроби;25 Завдяки Богові твого батька, що тобі помагає, та Всевишньому, що тебе благословляє благословенням небес ізгори, благословенням безодні, що розляглась долі, благословенням грудей і лона.25 і поміг тобі мій Бог, і поблагословив тебе небесним благословенням згори і благословенням землі, що має все. Задля благословення грудей і лона,25 Всемогущий благодатно, синку, тебе кропить з неба гарними дощами, із землї годує.
26 Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх!26 Благословеннями батька твого, котрі переважають благословення гір одвічних і красу пагорбів споконвічних. Вони будуть на голові Йосиповій і на тім'ї вибраного поміж братами своїми.26 Нехай благословення твого батька, більші, ніж благословення гір відвічних і ніж приваба горбів споконвічних, на голову Йосифа зійдуть, на тім'я князя між його братами.26 благословення твого батька і твоєї матері, скріпився в благословенні вічних гір, і благословенням вічних вершків. Будуть на голові Йосифа, і на версі братів, яких попровадив.26 Ті ж бо всї благословення, що дознав отець твій, взяли гору над горами, вічними холмами. Ой нехай же на голову всї Йосифові зійдуть і на тїмє осяйного князя між братами!
27 Веніямин хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич.27 Веніямин – вовк хижий, вранці буде їсти впольоване, а ввечері ділитиме здобич.27 Веніямин - вовк хижий: вранці він добич пожирає, а ввечорі награбоване ділить.`27 Веніамин вовк хижий; вранці ще їсть, і ввечорі сховає їжу.27 Бенямин, се в нас вовцюга, наситу не знає; вранцї - він жере поживу, в вечір - здобич дїлить.
28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх.28 Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їхній, і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє.28 Всі вони - це дванадцять поколінь Ізраїля, і це те, про що говорив до них їхній батько, коли благословив їх; а благословив він їх кожного благословенням, яке кожному личило.28 Всі ці дванадцять синів Якова і їм це сказав їхній батько і поблагословив кожного з них, своїм благословенням поблагословив їх.28 Усе це дванайцятеро поколїнь Ізрайлевих, і се промовив до них отець і благословив їх кожного, по благословенню його благословив їх.
29 І він наказав їм, і промовив до них: Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина,29 І заповідав їм, і сказав їм: Я прилучаюся до народу мого, поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина,29 По тому він повелів їм, кажучи: `Ось я збираюсь приєднатися до свого роду. Поховайте мене з моїми батьками в печері, що на полі Ефрона, хеттита;29 І сказав їм: Я переставляюся до мого народу, поховайте мене з моїми батьками в печері, яка є в полі Ефрона Хеттея,29 І заповідав їм, і каже їм: Я пригорнусь до народу мого. Поховайте мене з отцями моїми в печері, що на полї Ефроновому Гетієвому,
30 у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу.30 У печері, котра на полі Махпела, що перед Мамре, на землі ханаанській, котру купив Авраам із полем у Ефрона хеттеянина у власність для похорон.30 у печері, що на полі Махпела, напроти Мамре, в Ханаан-краю, яку то з полем купив Авраам в Ефрона, хеттита, на власне кладовище.30 в подвійній печері, що напроти Мамврії в ханаанській землі, печеру, яку купив Авраам у Єфрона Хеттея на власність гробу.30 В печері, що на полї Макпелевому, що перед Мамрійщиною в Канаан землї, що купив Авраам у Ефрона Гетія у державу на гробовище.
31 Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.31 Там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревеку, дружину його; і там поховав я Лію.31 Там поховано Авраама й Сару, його жінку; там поховано Ісаака й Ревеку, його жінку, і там поховав я Лію.31 Там поховали Авраама і його жінку Сарру, там поховали й Ісаака і його жінку Ревекку, і там поховали Лію,31 Там поховано Авраама й Сарру, жону його; там поховано Ізаака й Ребеку, жену його, і там поховав я Лею.
32 Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета.32 Це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хетових.32 Це поле й печеру на ньому куплено в синів Хета.`32 в полі і печері, що є в ньому, купленім від синів Хеттових.32 Куплене поле й печера на йому в синів Гетових.
33 І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.33 І скінчив Яків заповіта синам своїм, і поклав ноги свої на постіль і вмер, і долучився до народу свого.33 А коли Яків скінчив наказувати своїм синам, простягнув він свої ноги на ліжко й віддав духа та приєднався до свого роду.33 І замовк Яків заповідаючи своїм синам, і простягнувши ноги на ліжку, помер і переставився до свого народу.33 І переставши Яков чинити заповіт синам своїм, простягнув нозї свої на постелї і розлучивсь із душею, та й пригорнувсь до народу свого.