1 Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, | 1 Отож я, в'язень у Господі, благаю вас чинити згідно із званням, у котре ви покликані. | 1 Отож, благаю вас я, Господній в'язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано, | 1 Отже, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно, відповідно до звання, до якого були покликані: | 1 Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано, |
2 зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, | 2 Із усілякою сумирною мудрістю, покірністю і довготерпінням, ставлячись поблажливо один до одного з любов'ю, | 2 в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, | 2 з усякою покірністю і лагідністю, з великодушністю, терплячи одне одного в любові, | 2 з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любови, |
3 пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру. | 3 Прагнучи зберегти єдність духу у спілці з миром. | 3 стараючися зберігати єдність духа зв'язком миру. | 3 намагаючись берегти єдність духа в злуці миру. | 3 стараючись держати єдиненнє духа в мирному союзї. |
4 Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. | 4 Одне тіло і один дух, як ви також покликані до однієї надії вашого звання; | 4 Одне бо тіло, один дух, айв одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. | 4 Одне тіло й один дух, - як ото ви покликані були в одній надії вашого звання. | 4 Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання; |
5 Один Господь, одна віра, одне хрищення, | 5 Один Господь, одна віра, одне хрещення, | 5 Один Господь, одна віра, одне хрищення. | 5 Один Господь, одна віра, одне хрещення, | 5 один Господь, одна віра, одно хрещеннє, |
6 один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх. | 6 Один Бог і Батько усіх, Котрий над усіма і через усіх і в усіх нас. | 6 Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх. | 6 один Бог і Батько всіх, який над усіма, і через усіх, і в усіх [нас]. | 6 один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас. |
7 А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового. | 7 А кожному з нас дана благодать в міру дару Христового. | 7 Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. | 7 Кожному ж з нас дана ласка відповідно до Христового дару. | 7 Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового. |
8 Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари! | 8 А тому й сказано: Вийшов на висоту, полонив полон, і дав дари людям. | 8 Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.” | 8 Тому сказано: Піднявшись на висоту, ти полонив полон і дав дари людям. | 8 Тим же глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям. |
9 А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі? | 9 А `вийшов`, що означає, як не те, що Він також сходив передніше до найнижчих місцин землі? | 9 А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? | 9 А що означає піднявшись, як не те, що й [раніше] сходив був до найнижчих місць землі? | 9 (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї? |
10 Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все. | 10 А Хто зійшов був, Той якраз і піднявся найвище понад всі небеса, щоб звершити все. | 10 Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити. | 10 Хто сходив, той і піднявся вище від небес, аби наповнити все. | 10 Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.) |
11 І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, | 11 І Він настановив одних Апостолами, інших пророками, ще інших євангелістами і пастирями, а також учителями. | 11 І він сам настановив одних апостолами, інших - пророками, ще інших - євангелистами і пастирями, і вчителями, | 11 Він і поставив одних апостолами, інших пророками, ще інших проповідниками доброї вістки, а тих - пастирями та вчителями, | 11 І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями, |
12 щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, | 12 Для вдосконалення святих, для справи служіння, для зміцнення тіла Христового, | 12 для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, | 12 щоб вдосконалити святих для діл служіння, для збудування Христового тіла, | 12 на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового, |
13 аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти, | 13 Аж доки не сягнемо спільности віри і пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, в міру повного Христового віку, | 13 аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа. | 13 доки всі не дійдемо до єдности віри й до пізнання Божого Сина, до змужніння досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової. | 13 доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового, |
14 щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду, | 14 Щоб ми не були вже малолітками хитливими, що захоплюються усіляким вітром учення, за лукавством людей, виходячи з хитрого мистецтва облудности, | 14 Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. | 14 Аби ми не були більше підлітками, які хитаються і захоплюються всяким вітром науки - за людською підступністю, за лукавством до хитрого блуду. | 14 щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду, |
15 щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос. | 15 Але щирою любов'ю всі виростали в Того, Котрий є голова Христос, | 15 Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою - у Христа. | 15 А щоб ми були правдомовними в любові, щоб в усьому зросли в тому, який є головою - Христос; | 15 а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос, |
16 А з Нього все тіло, складене й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю. | 16 Із Котрого все тіло, складене і з'єднане засобом усіляких поєднань, що взаємно зміцнюються, в міру свого діяння кожного члена, одержує приріст для творення самого себе в любові. | 16 Кожне тіло, складене та споєне всякою в'яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові. | 16 з нього - все тіло, складене і надійно злучене всякими зв'язками, за мірою чинности кожного окремого члена; він дає зріст тілові на розбудову самого себе в любові. | 16 котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові. |
17 Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму, | 17 А тому я повідую і заклинаю в Господі, щоб ви уже не вчиняли так, як учиняють інші народи, за марнотою свого глузду, | 17 Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума, | 17 Усе це я кажу і свідчу в Господі, щоб ви більше не були, як [оті] погани, що ходять у марноті свого розуму, | 17 Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого, |
18 вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець, | 18 Бо потьмарені в розумі, відчужені од життя Божого, з причини їхнього невігластва (неуцтва) і ожорсточення їхнього серця, | 18 бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця. | 18 запаморочені своїм розумуванням, відчужені від Божого життя через те неуцтво, що живе в них, через закам'янілість їхніх сердець. | 18 оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх. |
19 вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю. | 19 Вони, сягнувши нестями, віддалися розпусті так, що вчиняють всіляку нечистоту з ненажерливістю. | 19 Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть. | 19 Вони, отупівши, піддалися розпусті, щоб із запалом чинити всяке плюгавство. | 19 Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости. |
20 Але ви не так пізнали Христа, | 20 Але ви не так пізнали Христа, | 20 Та ви не так Христа вивчили, | 20 Але ви не так пізнали Христа, | 20 Ви ж не так познали Христа: |
21 якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, | 21 Тому, що ви чули про Нього і в Ньому навчилися, - бо істина в Ісусі, - | 21 як це про нього чули й були навчилися у ньому, як то воно справді є в Ісусі. | 21 бо ви чули його і в нього навчилися, - адже правда в Ісусі, - | 21 коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що істина в Ісусї, |
22 щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, | 22 Відкинути попередній спосіб життя старої людини, що зотліває у звабливих похотях, | 22 А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, | 22 то треба, щоб ви відкинули стародавню людину з її первісним життям, яка нидіє в оманливих хтивостях, | 22 щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих, |
23 та відновлятися духом вашого розуму, | 23 І обновитися духом розуму вашого, | 23 а відновитись духом вашого ума | 23 а щоб ваш розум оновлювався духом, | 23 а обновлятись духом ума вашого, |
24 і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди. | 24 І вдягнутися в нову людину, витворену за подобою Божою, у праведності та святості істини. | 24 й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди. | 24 щоб ви зодягалися в нову людину, створену за Богом, за праведністю й святістю правди. | 24 та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди. |
25 Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного. | 25 А тому, відкинувши неправду, повідуйте істину кожний своєму ближньому, тому що ми члени один одному. | 25 Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени. | 25 Тому, відкинувши брехню, кажіть правду кожний до свого ближнього, бо ми є членами одне одного. | 25 Тим же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени. |
26 Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, | 26 Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не зайде у гніві вашому; | 26 Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом; | 26 Гніваючись, - не грішіть: сонце хай не заходить у вашому гніві; | 26 Гнївайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому. |
27 і місця дияволові не давайте! | 27 І не давайте місця дияволові. | 27 і не давайте місця дияволові. | 27 і не давайте місця дияволові. | 27 Анї давайте місця дияволу. |
28 Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному. | 28 Хто крав, нехай не краде, а ліпше трудися, роблячи своїми руками корисне, аби було з чого вділити нужденному. | 28 Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує. | 28 Хто крав, хай більше не краде, але краще хай працює, роблячи своїми руками добро, щоб мав що подати тому, хто потребує. | 28 Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї. |
29 Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує. | 29 Нехай жодне гниле слово не виходить з уст ваших, а лише добре для напучування у вірі, щоб воно приносило благодать тим, що слухають, | 29 Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його. | 29 Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре для настанови в потребі, щоб воно дало користь тим, що слухають. | 29 Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує. |
30 І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. | 30 І не ображайте Святого Духа Божого, Котрим ви позначені на день визволення. | 30 І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення. | 30 І не засмучуйте Святого Божого Духа, яким ви запечатані на день викупу. | 30 І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу. |
31 Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. | 31 Усіляке роздратування, лють та гнів, і крик, і лихе слово з усілякою злобою нехай щезнуть з-поміж вас; | 31 Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою. | 31 Всяке роздратування, і гнів, і лють, і крик, і огуда хай віддаляться від вас разом з усякою злобою. | 31 Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим. |
32 А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив! | 32 Але будьте добрими один до одного, співчутливі, прощайте один одному, як Бог у Христі простив вам. | 32 Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив. | 32 Будьте ж добрими одне до одного, милосердими, прощаючи одне одному, як і Бог через Христа вам простив! | 32 Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам. |