1 Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом? | 1 І що ж, скажемо, Авраам, батько наш надбав за плоттю? | 1 Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом? | 1 Що, скажемо, здобув наш прабатько Авраам тілесно? | 1 Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тїлу? |
2 Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога. | 2 Якщо Авраам виправдався справами, він має похвалу, але не перед Богом. | 2 Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом. | 2 Якщо Авраам оправдався ділами, він має похвалу, але не перед Богом. | 2 Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом. |
3 Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність. | 3 Бо що оповідає Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому у праведність. | 3 Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання. | 3 Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, - і це йому зараховано як праведність. | 3 Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність. |
4 А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку. | 4 Тому, хто виконує якусь роботу, нараховується заробіток не з ласки, але з обов‘язку; | 4 Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне; | 4 А тому, хто робить діла, винагорода зараховується не як ласка, а як належне. | 4 Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу. |
5 А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. | 5 А тому, хто цього не чинить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його постає як праведність. | 5 тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання. | 5 А тому, хто не робить, але вірить у того, хто виправдує нечестивого, - віра зараховується як праведність. | 5 Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність. |
6 Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл: | 6 Так само й Давид називає блаженною людину, котрій Бог зараховує праведність незалежно від справ. | 6 Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл: | 6 Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує справедливість, незалежно від діл: | 6 Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків: |
7 Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. | 7 Блаженні, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи покриті; | 7 «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті. | 7 Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому покриті гріхи. | 7 Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи. |
8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха! | 8 Блаженна людина, котрій Господь не завважить гріха. | 8 Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.» | 8 Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха. | 8 Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха. |
9 Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність. | 9 Блаженство це стосується обрізання чи до необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахувалася як праведність. | 9 Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.» | 9 Отже, чи це блаженство лише для обрізаних, чи також і для необрізаних? Ми говоримо, що Авраамові його віра зарахована як праведність. | 9 Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність. |
10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні! | 10 Коли зарахувалася? По обрізанні, чи до обрізання? Не по обрізанні, а до обрізання. | 10 Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний. | 10 Але коли зарахована? Чи як він був обрізаний, чи як був необрізаний? Не після обрізання, але до обрізання! | 10 Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню. |
11 І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність, | 11 І ознаку обрізання він прийняв, мов печать праведности через віру, котру мав у необрізанні, аж так, що він став батьком усіх віруючих у необрізанні, щоб їм також зарахувалася праведність. | 11 І він прийняв ознаку обрізання, - печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане; | 11 А одержав він знак обрізання як печать справедливости віри, що її мав ще до обрізання, - щоб йому бути батьком усіх необрізаних вірних, щоб і їм було зараховано це за справедливість; | 11 І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність, |
12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам. | 12 І батьком обрізаних, і не лише тих, що прийняли обрізання, але також і тих, що ходять по слідах віри батька нашого Авраама, котру він мав у необрізанні. | 12 і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам. | 12 так само щоб бути й батьком обрізаних - не тільки тих, що справді обрізані, але й тих, які йдуть слідами віри, яку ще будучи необрізаним мав наш батько Авраам. | 12 і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам. |
13 Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри. | 13 Бо не Законом дарована Авраамові, або ж насінню його, обітниця – бути спадкоємцем світу, але праведністю віри. | 13 Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, - | 13 Бо не законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, - що він стане спадкоємцем світу, але праведність від віри. | 13 Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри. |
14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця. | 14 Бо коли спадкоємці ті, що в Законі, то марна віра і не діє обітниця; | 14 бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости: | 14 Якщо ті, хто від закону, є спадкоємцями, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується. | 14 Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо. |
15 Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу. | 15 Бо Закон викликає гнів, тому що, де немає Закону, там немає і злочину. | 15 закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу. | 15 Бо закон спричиняє гнів, і де нема закону, там нема й проступку. | 15 Закон бо робить гнїв; де бо нема закону, нема й переступу. |
16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам, | 16 Отже, за вірою, щоб з милости було, щоб обітниця була неодмінно для всіх, не лише за Законом, але й за вірою нащадків Авраамових, котрий є батько всім нам; | 16 Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім, | 16 Тому обітниця - з віри, щоб вона була з благодаті; щоб вона стала міцною для всіх нащадків, - не тільки тих, хто від закону, а й тих, хто є з віри Авраама, який є батьком усіх нас, | 16 Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам, |
17 як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче. | 17 Як написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед Богом, Котрому він повірив, що животворить мертвих і називає неіснуюче, як існуюче. | 17 як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, - перед тим, в кого він увірував, - перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.» | 17 як ото написано: Я поставив тебе батьком багатьох народів - перед Богом, у якого він повірив, який оживляє мертвих та кличе те, чого не існує, як таке, що існує. | 17 (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував. |
18 Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє! | 18 Він, понад надію, повірив надією, а тому став батьком багатьох народів, за сказаним: таким численним буде насіння твоє! | 18 Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!» | 18 Він усупереч надії сподівався, що стане батьком багатьох народів, згідно із сказаним: Таке буде твоє насіння. | 18 Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє. |
19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу, | 19 І не знемігся він у вірі і не вважав, що тіло його, майже столітнього, уже омертвіло, і лоно Саррине вже не живе; | 19 Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло - було ж йому яких сто років - і на завмерле лоно Сари. | 19 І не ослаб він у вірі, не вважав свого тіла, - хоч мав майже сто років, - змертвілим, ні змертвілим лона Сарри; | 19 І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою. |
20 і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові, | 20 Не мав сумніву в обітниці Божій через невіру, але був твердий у вірі, прославивши Бога. | 20 Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж - скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові, | 20 не мав сумніву і невір'я в Божу обітницю, але зміцнився вірою, віддав славу Богові; | 20 В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові, |
21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. | 21 І був уповні певен, що Він міцний і виконає обіцяне. | 21 зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати. | 21 і певний був, що Він спроможний є виконати те, що йому було обіцяно. | 21 і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити. |
22 Тому й залічено це йому в праведність. | 22 А тому й зараховано йому як праведність. | 22 Тому і пораховано йому це за оправдання. | 22 Тому й зараховано йому це за праведність. | 22 Тим же й полїчено йому за праведність. |
23 Та не написано за нього одного, що залічено йому, | 23 А втім, не стосовно до нього одного написано, що зарахувалося йому, | 23 І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому, | 23 Та не було написано тільки задля одного нього те, що зараховано йому; | 23 Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому, |
24 а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, | 24 Але стосовно також до нас, зарахується й нам, що вірують у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого. | 24 але й про нас, яким віра порахується, - нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, | 24 але й задля нас, - бо буде зараховано й нам, що віруємо в того, хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих, | 24 а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих, |
25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого. | 25 Що був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого. | 25 що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання. | 25 який виданий був за наші гріхи і воскрес - на наше виправдання. | 25 котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше. |