1 Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом?1 І що ж, скажемо, Авраам, батько наш надбав за плоттю?1 Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом?1 Що, скажемо, здобув наш прабатько Авраам тілесно?1 Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тїлу?
2 Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.2 Якщо Авраам виправдався справами, він має похвалу, але не перед Богом.2 Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.2 Якщо Авраам оправдався ділами, він має похвалу, але не перед Богом.2 Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом.
3 Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність.3 Бо що оповідає Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому у праведність.3 Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання.3 Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, - і це йому зараховано як праведність.3 Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність.
4 А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку.4 Тому, хто виконує якусь роботу, нараховується заробіток не з ласки, але з обов‘язку;4 Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне;4 А тому, хто робить діла, винагорода зараховується не як ласка, а як належне.4 Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу.
5 А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.5 А тому, хто цього не чинить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його постає як праведність.5 тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання.5 А тому, хто не робить, але вірить у того, хто виправдує нечестивого, - віра зараховується як праведність.5 Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.
6 Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл:6 Так само й Давид називає блаженною людину, котрій Бог зараховує праведність незалежно від справ.6 Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл: 6 Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує справедливість, незалежно від діл: 6 Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:
7 Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.7 Блаженні, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи покриті;7 «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті.7 Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому покриті гріхи.7 Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.
8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!8 Блаженна людина, котрій Господь не завважить гріха.8 Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.»8 Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха.8 Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.
9 Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність.9 Блаженство це стосується обрізання чи до необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахувалася як праведність.9 Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.»9 Отже, чи це блаженство лише для обрізаних, чи також і для необрізаних? Ми говоримо, що Авраамові його віра зарахована як праведність.9 Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність.
10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!10 Коли зарахувалася? По обрізанні, чи до обрізання? Не по обрізанні, а до обрізання.10 Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний.10 Але коли зарахована? Чи як він був обрізаний, чи як був необрізаний? Не після обрізання, але до обрізання!10 Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню.
11 І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,11 І ознаку обрізання він прийняв, мов печать праведности через віру, котру мав у необрізанні, аж так, що він став батьком усіх віруючих у необрізанні, щоб їм також зарахувалася праведність.11 І він прийняв ознаку обрізання, - печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане;11 А одержав він знак обрізання як печать справедливости віри, що її мав ще до обрізання, - щоб йому бути батьком усіх необрізаних вірних, щоб і їм було зараховано це за справедливість;11 І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність,
12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.12 І батьком обрізаних, і не лише тих, що прийняли обрізання, але також і тих, що ходять по слідах віри батька нашого Авраама, котру він мав у необрізанні.12 і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.12 так само щоб бути й батьком обрізаних - не тільки тих, що справді обрізані, але й тих, які йдуть слідами віри, яку ще будучи необрізаним мав наш батько Авраам.12 і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.
13 Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри.13 Бо не Законом дарована Авраамові, або ж насінню його, обітниця – бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.13 Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, -13 Бо не законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, - що він стане спадкоємцем світу, але праведність від віри.13 Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.
14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.14 Бо коли спадкоємці ті, що в Законі, то марна віра і не діє обітниця;14 бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости: 14 Якщо ті, хто від закону, є спадкоємцями, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується.14 Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.
15 Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу.15 Бо Закон викликає гнів, тому що, де немає Закону, там немає і злочину.15 закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу.15 Бо закон спричиняє гнів, і де нема закону, там нема й проступку.15 Закон бо робить гнїв; де бо нема закону, нема й переступу.
16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,16 Отже, за вірою, щоб з милости було, щоб обітниця була неодмінно для всіх, не лише за Законом, але й за вірою нащадків Авраамових, котрий є батько всім нам;16 Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім,16 Тому обітниця - з віри, щоб вона була з благодаті; щоб вона стала міцною для всіх нащадків, - не тільки тих, хто від закону, а й тих, хто є з віри Авраама, який є батьком усіх нас,16 Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,
17 як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.17 Як написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед Богом, Котрому він повірив, що животворить мертвих і називає неіснуюче, як існуюче.17 як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, - перед тим, в кого він увірував, - перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.»17 як ото написано: Я поставив тебе батьком багатьох народів - перед Богом, у якого він повірив, який оживляє мертвих та кличе те, чого не існує, як таке, що існує.17 (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.
18 Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!18 Він, понад надію, повірив надією, а тому став батьком багатьох народів, за сказаним: таким численним буде насіння твоє!18 Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!»18 Він усупереч надії сподівався, що стане батьком багатьох народів, згідно із сказаним: Таке буде твоє насіння.18 Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.
19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,19 І не знемігся він у вірі і не вважав, що тіло його, майже столітнього, уже омертвіло, і лоно Саррине вже не живе;19 Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло - було ж йому яких сто років - і на завмерле лоно Сари.19 І не ослаб він у вірі, не вважав свого тіла, - хоч мав майже сто років, - змертвілим, ні змертвілим лона Сарри;19 І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.
20 і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові,20 Не мав сумніву в обітниці Божій через невіру, але був твердий у вірі, прославивши Бога.20 Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж - скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові,20 не мав сумніву і невір'я в Божу обітницю, але зміцнився вірою, віддав славу Богові;20 В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,
21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.21 І був уповні певен, що Він міцний і виконає обіцяне.21 зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати.21 і певний був, що Він спроможний є виконати те, що йому було обіцяно.21 і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити.
22 Тому й залічено це йому в праведність.22 А тому й зараховано йому як праведність.22 Тому і пораховано йому це за оправдання.22 Тому й зараховано йому це за праведність.22 Тим же й полїчено йому за праведність.
23 Та не написано за нього одного, що залічено йому,23 А втім, не стосовно до нього одного написано, що зарахувалося йому,23 І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому,23 Та не було написано тільки задля одного нього те, що зараховано йому;23 Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому,
24 а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,24 Але стосовно також до нас, зарахується й нам, що вірують у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого.24 але й про нас, яким віра порахується, - нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,24 але й задля нас, - бо буде зараховано й нам, що віруємо в того, хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих,24 а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,
25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.25 Що був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.25 що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.25 який виданий був за наші гріхи і воскрес - на наше виправдання.25 котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.