1 А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив.1 Ісус, виповнений Духом Святим, повернувся від Йордану, і Дух у пустелю Його припровадив.1 Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню,1 А Ісус, сповнений Духом Святим, повернувся з-над Йордану і, будучи проваджений Духом до пустині,1 Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню,
2 Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.2 Сорок днів спокушував Його там диявол, і Він нічого не їв упродовж цих днів; а коли вони минули, наостанок відчув, що голодний.2 де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів.2 сорок днів був там випробовуваний дияволом. І не їв нічого в ті дні; щойно скінчилися вони, - зголоднів.2 і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля зголоднїв.
3 І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!3 І сказав Йому диявол: Якщо Ти Син Божий, то накажи цьому каменеві вчинитися хлібом.3 А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.”3 І сказав йому диявол: Якщо ти Божий Син, скажи цьому каменеві, щоб став хлібом.3 І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом.
4 А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!4 Ісус сказав йому у відповідь: Написано, що не хлібом єдиним буде жити людина, але кожним словом Божим.4 Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина.”4 Відповів йому Ісус: Написано, що не самим хлібом житиме людина, [але кожним Божим словом].4 І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим жити ме чоловік, а кожним словом Божим.
5 І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.5 І вивів Його диявол на високу гору і показав Йому всі царства землі за одну мить,5 Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу,5 І [диявол], повівши його [на високу гору], показав йому на мить усі царства світу,5 І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину.
6 І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її.6 І сказав Йому диявол: Тобі віддам всю цю владу і славу їхню, бо вона мені передана, і я, кому хочу, даю її;6 і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу.6 і сказав йому диявол: Я дам тобі всю оцю владу та їх славу, бо мені це передано, я, кому тільки хочу, тому і даю її;6 І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо менї передано, й кому я схочу, дам її.
7 Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!7 Отож, якщо Ти поклонишся мені, то все Твоє буде.7 Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.”7 отож, коли ти вклонишся переді мною, то буде все це твоє.7 Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все.
8 І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!8 Ісус сказав йому у відповідь: Відійди од Мене, сатано; написано: Господові Богові твоєму поклоняйся і Йому одному служи.8 Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.”8 І сказав йому Ісус у відповідь: [Іди геть від мене, сатано]; написано: вклоняйся Гоподеві Богові своєму і йому одному служи.8 І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.
9 І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу!9 І повів Його до Єрусалиму, і на храмовому наріжнику поставив, і сказав Йому: Якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз;9 Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу;9 Повів його до Єрусалима й поставив на краю храмового даху та сказав йому: Якщо ти Божий Син, кинься звідси додолу;9 І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсїля вниз:
10 Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!10 Бо написано: Ангелам Своїм заповідає про Тебе зберегти Тебе;10 писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали;10 бо написано: Своїм ангелам накаже про тебе, щоб берегли тебе,10 писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе,
11 і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!11 І на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.11 і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.”11 і вони на руках понесуть тебе, аби ти часом не спотикнувся об камінь твоєю ногою.11 і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об камінь ногою Твоєю.
12 А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!12 Ісус сказав йому у відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога твого.12 Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.”12 А Ісус у відповідь мовив йому: Сказано: не випробовуй Господа Бога свого.12 І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокушувати Господа Бога твого.
13 І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу.13 І коли скінчив усі спокуси диявол, то відійшов од Нього до часу;13 І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу.13 Закінчивши всі спокушування, відійшов від нього до часу.13 І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу.
14 А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні.14 І повернувся Ісус в силі Духу у Галілею, і полинули про Нього чутки по всій довколишній країні.14 Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні.14 Ісус повернувся в силі Духа до Галилеї. Чутка про нього пішла по всьому краї.14 І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околицї про Него,
15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили.15 Він навчав у синагогах їхніх і всі Його прославляли.15 Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.15 Він навчав у їхніх синаґоґах, і всі його славили.15 І навчав Він по школах їх, славлений од усїх.
16 І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати.16 І прийшов до Назарету, де виховувався, і за звичаєм Своїм зайшов суботнього дня до синагоги, і, підвівшись, забажав читати.16 І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати.16 Прибув він до Назарета, де був вихований; увійшов, за своєю звичкою, у день суботній до синаґоґи та став, щоб читати.16 І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.
17 І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:17 Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він розгорнув книжку; знайшов місце, де було написано: 17 Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: 17 Дали йому книгу пророка Ісаї, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: 17 І подано Йому книгу Ісаїї пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:
18 На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,18 Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити вбогим і послав Мене уздоровлювати пригнічених серцем, проповідувати полоненим звільнення, сліпим – прозріння, відпускати на волю змучених.18 “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю,18 Дух Господній на мені, бо помазав мене благовістити бідним, послав мене [лікувати розбитих серцем], проповідувати полоненим - відпущення, сліпим - прозріння, пригноблених відпустити на волю;18 Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,
19 щоб проповідувати рік Господнього змилування.19 Проповідувати літо Господнє, сприятливе.19 оповістити рік Господній сприятливий.”19 звіщати рік Господньої милости.19 проповідувати рік Господень приятний.
20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.20 І, згорнувши книгу і віддавши служникові, сів; і очі всіх, що були в синагозі, були спрямовані на Нього.20 А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього.20 Згорнувши книгу, віддав її слузі та й сів; очі всіх у синаґозі пильно стежили за ним.20 І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всїх у школї були звернені на Него.
21 І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!21 І Він почав говорити їм: Нині справдилося Писання оце, котре ви чули.21 І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.”21 І почав говорити до них: Сьогодні збулося Писання, що ви його почули.21 Почав же глаголати до них: Що сьогоднї справдилось писаннє се в ушах ваших.
22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?22 І всі засвідчили Йому це, і дивувалися зі слів благодаті, що виходили з уст Його, і казали: Чи це не Йосипів син?22 Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”?22 Усі свідчили йому, дивуючись словам, що линули з його вуст; міркували: Чи не син це Йосипів?22 І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів?
23 Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі.23 Він сказав їм: Авжеж, ви скажете Мені приповідку: Лікарю! Уздоров Самого Себе; вчини також тут, у Твоїй вітчизні, те, що, як ми чули, було в Капернаумі.23 А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.”23 А він мовив до них: Напевне, скажете мені цю приказку: Лікарю, вилікуй самого себе! Зроби й тут, у вітчизні своїй, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі.23 І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країнї.
24 І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй.24 І сказав: Істину кажу вам: Жодного пророка не приймають у своїй вітчизні.24 Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині.24 А він мовив: Щиру правду кажу вам, що жоден пророк не приймається в своїй вітчизні.24 Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй.
25 Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,25 По правді кажу вам: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли замкнуте небо було на три роки і шість місяців аж так, що вчинився великий голод по всій землі.25 Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю,25 Щиру правду ж кажу вам, що багато вдів було в дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців, і був тоді великий голод по всій землі;25 По правдї ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяцїв, і голоднеча велика стала по всїй землї;
26 а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки.26 І до жодної з них не був посланий Ілля, а лише до вдови у Сарепту Сидонську;26 однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки.26 і до жодної з них Ілля не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську - до жінки-вдови.26 та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовицї.
27 І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина.27 Багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жодний з них не очистився, окрім Неємана сирійця.27 Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.”27 І багато було прокажених за Єлисея - пророка в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Нееман-сирієць.27 І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин.
28 І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом.28 Зачувши сказане, всі в синагозі виповнилися люттю,28 Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву28 І всі в синаґозі, почувши це, сповнилися гнівом.28 І сповнились усї лютостю в школї, почувши се,
29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його...29 І, підвівшися, вигнали Його геть із міста, і повели на вершину гори, на котрій їхнє місто було збудоване, щоб скинути Його донизу.29 і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу.29 Вставши, вигнали його геть з міста і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб його з неї скинути;29 і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.
30 Але Він перейшов серед них, і віддалився.30 Але Він, пройшовши поміж ними, відійшов.30 Та він, пройшовши серед них, пішов далі.30 а він, пройшовши між ними, віддалився.30 Він же, пройшовши серед них, пійшов,
31 І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.31 І прийшов до Капернауму, місто галілейське, і навчав їх у дні суботні.31 Потім прийшов у Капернаум, у місто галилейське, і навчав їх у суботу.31 Прийшов до Капернаума, міста галилейського. І навчав їх по суботах;31 і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам.
32 І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.32 І дивувалися з учення Його, бо слово Його було владне.32 І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади.32 і дивувалися з навчання його, бо слово його мало владу.32 І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його.
33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом:33 Був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа бісівського, і він закричав несамовитим голосом: 33 А був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав голосом сильним: 33 Був у синаґозі чоловік, що мав духа нечистого - демона. Закричав голосом гучним: 33 І був у школї чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим,
34 Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий...34 Припини! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.34 “Лиши, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов ти погубити нас? Я знаю, хто ти: ти - святий Божий.”34 Облиш, що тобі до нас, Ісусе Назарянцю? Чи ти прийшов часом вигубити нас? Я знаю, хто ти, - Святий, Божий.34 кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.
35 А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього! І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши.35 Ісус заборонив йому, сказавши: Замовкни і вийди з нього. І демон, поваливши його (чоловіка) посередині синагоги, вийшов з нього, анітрохи не завдавши йому шкоди.35 Ісус же погрозив йому, кажучи: “Мовчи і вийди з нього.” І кинувши його перед усіма, демон вийшов з нього, нічого злого не зробивши йому.35 А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовкни й вийди з нього. І демон, кинувши його посередині, вийшов з нього, зовсім не зашкодивши йому.35 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нїчого не зашкодивши йому.
36 І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?...36 І виповнив усіх жах, і загомоніли поміж собою: Що ж воно означає, що Він владно, із силою наказує нечистим духам, і вони виходять?36 Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали: “Що за слово, - що з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!”36 Всіх охопив жах, вони говорили одне до одного, кажучи: Що це за слово, що владою і силою наказує нечистим духам - і вони виходять?36 І обняв страх усїх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелїває нечистим духам, і виходять?
37 І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю.37 І полинула чутка про Нього по всіх довколишніх місцях краю.37 І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні.37 І йшла чутка про нього по всіх місцях краю.37 І розійшов ся поголос про Него скрізь по всїй околицї.
38 А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.38 Він вийшов із синагоги, і пішов до оселі Симона; а теща Симонова була у важкій пропасниці; і просили Його за неї.38 Вийшовши з синагоги, він пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його за неї попросили.38 Вийшовши із синаґоґи, Він завітав до Симонової оселі. Симонова теща була в гарячці; Його благали про неї.38 Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї.
39 І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала.39 Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу підвелася і служила їм.39 І, нахилившися над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати.39 Ставши над нею, він наказав гарячці, - і вона залишила її; одразу ж уставши, служила їм.39 І, ставши над нею, погрозив пропасницї, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм.
40 Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв.40 А коли зайшло сонце, усі, в кого були хворі на різні недуги, приводили їх до Нього; і Він клав на кожного з них руки, і уздоровлював їх.40 А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх.40 Коли заходило сонце, всі, що мали хворих на різні недуги, приводили їх до нього, а він, покладаючи на кожного з них руки, вздоровляв їх.40 Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх.
41 Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.41 Виходили також і демони з багатьох із криком і казали: Ти Христос, Син Божий. Але Він забороняв їм виповідати, що вони відають, що Він є Христос.41 А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали: “Ти - Син Божий!” Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він - Христос.41 Виходили біси з багатьох, викрикуючи й кажучи: Ти - Син Божий! Та Він їм забороняв і не давав говорити, що вони знали, що він Христос.41 Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос.
42 Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив.42 А коли настав день, Він вийшов з оселі й пішов на пустельне місце, і народ шукав Його, і, як приходив до Нього, то затримували Його, щоб не відходив од них.42 Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись його шукати і, знайшовши, хотіли затримати його, від себе не пустити.42 Як настав день, він вийшов і подався до самотнього місця. Люди шукали його - і знайшли та трималися його, щоб не відходив від них.42 Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них.
43 Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано.43 Але Він сказав їм: Іншим містам також Я маю благовістити Царство Боже, бо на те Мене післано.43 А він сказав їм: “Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.”43 Він сказав їм: І іншим містам мені належить благовістити Боже Царство, бо на те мене послано.43 Він же рече до них: Що й иншим городам благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий.
44 І Він проповідував по синагогах Галілеї.44 І проповідував у синагогах галілейських.44 І проповідував по синагогах у Юдеї.44 І він проповідував по юдейських синагогах.44 І проповідував по школах Галилейських.