Огієнко, 1962	Новітній Гижі, 2006	Хоменко, 1963	Турконяк, 2011	Куліш, 1905
1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.	1 І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього безліч народу, аж так, що мусив зайти в човен і сидів на воді, а увесь народ був на березі біля моря.	1 Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.	1 І знову почав навчати біля моря. І зібралася до нього велика юрба, так, що він сам, увійшовши до човна, сидів на морі, а ввесь натовп був край моря, на землі.	1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.
2 І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:	2 І навчав їх притчами багато і в навчанні Своєму казав їм:	2 І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;	2 І навчав їх багато притчами і казав їм у Своєму навчанні:	2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
3 Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.	3 Слухайте: Ось, вийшов сівач сіяти;	3 `Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.	3 Слухайте. Ось вийшов сіяч сіяти.	3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:
4 І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.	4 І коли сіяв, сталося, що одне (зерно) упало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його;	4 Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.	4 І коли сіяв, одне зерно впало на дорогу, і налетіли птахи та з'їли його.	4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
5 Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;	5 А інше впало на кам‘янисту [місцину], де замало йому грунту, і невдовзі зійшло, тому що грунт був не глибокий;	5 Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.	5 І друге впало на кам'янистий ґрунт, де земля була не глибокою, і зараз зійшло, бо не мало глибокої землі,	5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6 а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.	6 А коли зійшло сонце, зав‘яло, тому що не мало коріння, й засохло;	6 Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.	6 а як сонце зійшло, прив'яло і, не маючи коріння, засохло.	6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
7 А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.	7 А деяке впало в терня, і терня виросло й заглушило [насіння], і воно не дало плоду;	7 А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.	7 А інше впало між терен, і вигнався терен і заглушив його, і воно не дало плоду.	7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8 Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.	8 А ще інше впало на добру землю і дало плід, котрий зійшов і виріс, і принесло: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше.	8 Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше.`	8 Ще інше впало на добру землю і дало паросток, що зійшов та ріс; і приносило плід одне в тридцять, одне в шістдесят, і одне в сто разів.	8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
9 І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!	9 І сказав їм: Хто має вуха слухати, нехай чує!	9 І додав: `Хто має вуха слухати, хай слухає!`	9 І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!	9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.	10 А коли залишився без народу, ті, що були близько біля Нього разом з дванадцятьма учнями, запитали Його про притчу.	10 А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.	10 І як лишився на самоті, ті, що були з ним із дванадцятьма, запитали Його про ці притчі,	10 Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
11 І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,	11 І сказав їм: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим зовнішнім все подається в притчах.	11 І він сказав їм: `Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,	11 і він відповів їм: Вам дано таємницю Божого Царства; а тим, що осторонь, усе роз'яснюється в притчах,	11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
12 щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!	12 Тож вони своїми очима можуть дивитися і не бачити, і своїми вухами можуть слухати, і не розуміють, нехай же не навернуться, щоби прощені були їм гріхи їхні.	12 щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось.`	12 щоб оком бачили - і не розуміли; вухом слухали - і не зрозуміли; щоб коли вони не навернулися, не простилися б гріхи їхні!	12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.
13 І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!	13 І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? А як же вам зрозуміти всі притчі?	13 І сказав їм: `Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?	13 І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?	13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?
14 Сіяч сіє слово.	14 Сівач слово сіє.	14 Сіяч сіє слово.	14 Сіяч сіє слово.	14 Сїяч слово сїє.
15 А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.	15 [Посіяне] при дорозі означає тих, в котрих сіється слово, але [до котрих], коли почують, тієї ж хвилі приходить сатана і викрадає слово, посіяне в серцях їхніх.	15 Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, - зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.	15 Ось ті, що на дорозі, де сіється слово; і коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в них.	15 Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.
16 Так само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,	16 У такий спосіб посіяне на кам‘янистій [місцині] також означає тих, котрі, коли почують слово, тієї ж миті з радістю приймають його.	16 Так само посіяне на каменистому ґрунті, - це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,	16 А це ті, що на каміннім грунті посіяні; коли почують слово, то зараз же з радістю приймають його;	16 Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
17 та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.	17 Але не мають у собі коріння і непостійні; потім, коли прийде скорбота чи гоніння за слово, відразу спокусяться.	17 але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.	17 а не мають в собі кореня і нестійкі; щойно настане утиск або переслідування за слово, тут же спокушаються.	17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
18 А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,	18 Посіяне в тернях означає тих, що чують слово,	18 Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово,	18 А це ось ті, що сіяні в тернях: вони чують слово;	18 А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,
19 але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.	19 Але в котрих клопоти віку цього, омана багатства та інші пожадання, входячи в них, глушать слово і воно буває без плоду.	19 але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.	19 а клопоти світу й омана багатства та інших бажань, входячи, глушать слово - і стає воно безплідним.	19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
20 А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.	20 А посіяне в добрий грунт означає тих, котрі слухають слово, і приймають, і приносять плід, один у тридцять, інший в шістдесят, а ще інший – у сто разів більше.	20 А що посіяні на добру землю, - це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше.`	20 А ось ті, що сіяні на добрій землі; чують слово, і приймають, і приносять плід: один у тридцять, і один у шістдесят, і один у сто разів.	20 А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
21 І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?	21 І сказав їм: Чи для того приносять свічку, аби поставити її під посудину чи під ліжко? Чи не для того, аби поставити її на свічнику?	21 І говорив їм: `Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?	21 І казав їм: Чи приносять світильник, щоб поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоб поставити у свічник?	21 І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
22 Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.	22 Немає нічого утаємниченого, що не стане явним; і нічого не буває потаємного, що не вийде назовні.	22 Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.	22 Бо нема нічого захованого, що б не виявилося, і нема таємного, яке не розкрилося б.	22 Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
23 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!	23 Якщо хтось має вуха слухати, нехай чує!	23 Хто має вуха слухати, хай слухає!`	23 Якщо хто має вуха, щоб слухати, хай слухає.	23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24 І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.	24 І сказав їм: Завважуйте, що чуєте: Якою мірою міряєте, такою відміряно буде вам, і додасться вам, що слухаєте.	24 І казав їм: `Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.	24 І казав їм: Вважайте на те, що чуєте. Якою мірою міряєте, буде й вам відміряно, і додасться вам.	24 І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.	25 Бо хто має, тому додасться, а хто не має, у того відбереться те, що має.	25 Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має.`	25 Бо хто має, - дасться йому; а хто не має, то й те, що має, забереться в нього.	25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
26 І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,	26 І сказав: Царство Боже схоже на те, як чоловік насіння в землю кидає,	26 І казав: `Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:	26 І казав: Таким є Боже Царство: як той чоловік, що сіє насіння в землю;	26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.	27 І спить, і підводиться вночі і вдень, і, як насіння сходить і росте, не відає він;	27 чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає.	27 і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як, - не знає він.	27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як - він не знає.
28 Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.	28 Бо земля сама собою приносить вруно, потім колосся, а відтак повне зерно на колосі;	28 Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.	28 З себе самої земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді - повно пшениці в колосі.	28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
29 А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.	29 А коли дозріє плід, негайно посилає серп, тому що настали жнива.	29 А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали.`	29 Коли ж доспіє плід, тут же посилає серпа, бо настали жнива.	29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
30 І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?	30 І сказав: До чого уподібнимо Царство Боже? Чи якою притчею зобразимо його?	30 І мовив: `До чого прирівняємо Царство Боже - або у якій притчі ми його появимо?	30 І казав: До чого уподібнимо Боже Царство? Або до якої притчі прирівняємо його?	30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
31 Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.	31 Воно – як зерно гірчичне, котре, як сіється в землю, найменше з усього насіння землі;	31 Воно - немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.	31 Воно - як зерно гірчиці; коли сіється в землю, є найменшим з усіх земних насінь, що на землі;	31 Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;
32 Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.	32 А коли, посіяне, сходить і стає найбільшим з-поміж усіх злаків, і пускає великі гілки аж так, що в затінку його можуть ховатися птахи небесні.	32 А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись.`	32 а коли посіяне виростає, то стає більшим від усякого зілля і дає гілля таке велике, що в його затінку може загніздитися птаство небесне.	32 а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.
33 І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.	33 І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли чути;	33 І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.	33 І баготьма притчами говорив їм слово, як вони могли сприйняти;	33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.	34 Без притчі не навчав їх, а учням Своїм наодинці з ними пояснював усе.	34 Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.	34 без притчі ж не говорив їм; а окремо пояснював усе своїм учням.	34 Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.
35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.	35 Увечері того дня сказав їм: Перепливемо на той бік (озера).	35 Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: `Перепливімо лишень на той бік!`	35 І каже їм того дня, як настав вечір: Переправимося на той бік.	35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
36 І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.	36 І вони відпустили народ, взяли Його (Ісуса) з собою, як був Він у човні, з Ним були також інші човни.	36 І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.	36 Відпустивши натовп, взяли Його, коли був у човні. Там були й інші човни.	36 І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.
37 І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!	37 І зчинилася велика буря; хвилі били в човен аж так, що він уже виповнювався [водою].	37 І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.	37 І знялася велика буря, хвилі заливали човен, так що вже наповнювався човен.	37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
38 А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...	38 А Він спав на кормі на підвищенні. Його розбудили й сказали Йому: Учителю! Невже Тобі байдуже, що ми гинемо?	38 А він був на кормі, - спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: `Учителю, тобі байдуже, що гинемо?`	38 А він був сам на кермі, на подушці спав. І будять Його й кажуть Йому: Учителю, чи тобі байдуже, що гинемо?	38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...	39 І, підвівшися, Він заборонив вітрові і сказав морю: Вгамуйся, затихни! І вітер затих, і вчинилася глибока тиша.	39 Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: `Замовкни! Ущухни!` І затих вітер, і залягла велика тиша.	39 Вставши, приказав вітрові й сказав морю: Замовкни, вщухни. І улігся вітер, і настала велика тиша.	39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
40 І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?	40 І сказав їм: Чому ви такі боязкі? Чи у вас віри немає?	40 Тоді сказав до них: `Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?`	40 Сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?	40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
41 А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?	41 І виповнилися страхом великим, і гомоніли поміж собою: Хто ж це Такий, що й вітер, і море підкоряються Йому?	41 І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: `Хто це такий, що йому вітер і море послушні?`	41 І злякалися великим страхом та й говорили один одному: Хто ж він такий, що і вітер і море Йому підкоряються?	41 І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?