Огієнко, 1962	Новітній Гижі, 2006	Хоменко, 1963	Турконяк, 2011	Куліш, 1905
1 А Йосип був відведений до Єгипту. І купив його Потіфар, царедворець фараонів, начальник царської сторожі, муж єгиптянин, з руки ізмаїльтян, що звели його туди.	1 А Йосипа одвели до Єгипту; і купив його з рук ізмаїлтян, які прийшли туди, єгиптянин Потіфар, двірський вельможа фараонів, старший варти.	1 Йосифа ж приведено в Єгипет, де купив його Потіфар, двірський вельможа фараона, начальник вартових, єгиптянин, у ізмаїльтян, що привели його туди.	1 Йосифа ж привели до Єгипту, і вкупив його з руки Ісмаїлітів, які привели його туди, Петефрій євнух Фараона, голова сторожі, муж єгиптянин.	1 Йосифа ж приведено в Египет, і купив його Потифар, дворянин Фараонів, гетьман вартовиків його, Египтянин, із рук Ізмайлитян, що привели його туди.
2 І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина.	2 І був Господь з Йосипом: він мав успіхи у справах, і жив у домі володаря свого, єгиптянина.	2 А Господь був з Йосифом, і щастило йому в усьому: він був у домі свого пана, єгиптянина.	2 І був Господь з Йосифом, і був чоловіком здібним і був при панові в домі єгиптянина.	2 І був Господь із Йосифом, так що у всьому йому таланило, і жив у дому в свого пана, Египтянина.
3 І побачив його пан, що Господь з ним, і що в усьому, що він робить, Господь щастить у руці його.	3 І побачив володар його, що Господь з ним, і що у всьому, що він чинить, Господь сприяв йому в ділах його.	3 Бачив же його пан, що Господь був з ним і що щастив йому Господь у всьому, що робив,	3 Знав же його пан, що Господь з ним, і що він лиш чинить, Господь добре веде.	3 Бачив же пан його, що Господь із ним, і що нї робить, Господь щастить руцї його.
4 І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А той призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку.	4 І здобув Йосип прихильність в очах його, і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав на руки його.	4 тож Йосиф знайшов ласку в очах свого пана й слугував йому, й цей наставив його над своїм домом і все, що мав, дав йому в руки.	4 І знайшов Йосиф ласку перед своїм паном, догоджував же йому, і він поставив його над своїм домом і все, що його було, дав в руки Йосифа.	4 І знайшов Йосиф ласку в очах його, і вслуговував йому, і той поставив його над усїм домом своїм, і все, що мав, оддав у руки його.
5 І сталося, відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, у домі й на полі.	5 І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що він мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосипа, і було благословення Господнє на всьому, що він мав у домі і в полі.	5 З того часу, як він поставив його над своїм домом і усім, що мав, Господь поблагословив дім єгиптянина заради Йосифа та й Господнє благословення було на всьому, що було в нього вдома й на полі.	5 Сталося ж, після того як поставив його над своїм домом і над усім, що його було, і поблагословив Господь дім Єгиптянина задля Йосифа, і господне благословення було на всім його маєтку в домі і в полі.	5 І сталось того часу, як поставив його над домом своїм і над усїм майном своїм, Господь благословив Египтянина задля Йосифа, і було благословеннє Господнє на всьому, що мав у господї і в полї.
6 І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду.	6 І він залишив усе, що мав, на руках Йосипа; і не знав при ньому нічого, окрім хліба, якого він їв. А Йосип був гарний станом і вродливий з обличчя.	6 Він передав усе, що мав, Йосифові в руки й, маючи його при собі, не клопотався нічим, окрім харчів, які сам їв. Йосиф же був поставний і гарний з виду.	6 І передав все, що його було, в руки Йосифа і не знав нічого про своє, хіба про хліб, який сам їв. І був Йосиф гарний на вид і дуже красний лицем.	6 І передав усе, що мав, Йосифові, і не знав нїчогісїнько в свойму майнї, опріч хлїба, що їв. І був Йосиф гарний станом і вродливий видом вельми.
7 І сталося по тих пригодах, і звела свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: Ляж зо мною!	7 І кинула на Йосипа оком дружина володаря його, і сказала: Візьми мене.	7 І сталося по тім, що сказано, жінка його пана кинула оком на Йосифа та й сказала: `Візьми лишень мене.`	7 І сталося, після цих слів і закинула жінка його пана свої очі на Йосифа, і сказала: Поспи зі мною.	7 І сталось по сих речах, що жона пана його накинула оком Йосифа, та й каже: Лязь ізо мною.
8 А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку.	8 Але він відмовився, і сказав дружині володаря свого: Ось, володар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддає на мої руки.	8 Але він відмовив і сказав до жінки свого пана: `Ось мій пан, маючи мене, не знає, як я знаю, що в домі, й усе, що він має, дав у мої руки.	8 Він же не забажав, сказав же жінці свого пана: Якщо мій пан не знає через мене нічого в своїм домі і все, що його є, дав в мої руки,	8 Він же не схотїв, і каже свого пана жонї: Дивись, пан мій не знає за мною нїчогісїнько в дому свойму, і все, що має, віддав у руки мої.
9 Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?	9 І немає понад мене у домі цьому, і він не заборонив мені анічогісінько, окрім тебе, тому що ти дружина йому; як же я вчиню це велике зло і згрішу перед Богом?	9 Він сам не більший від мене у цім домі й не застеріг собі нічого, крім тебе, бож ти його жінка. Як же мені вчинити таке велике зло і згрішити перед Богом?`	9 і не осталось в цій хаті поза мною нічого, ані не затримано від мене нічого лиш ти, томущо ти його жінка, і як вчиню це погане слово і згрішу перед Богом?	9 І нїкого нема над мене в дому сьому, і невдержано від мене нїчого, опріч тебе; бо ти жона йому єси. Як же вчиню ледарство велике се й гріх перед Богом?
10 І сталося, що вона день-у-день говорила Йосипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею.	10 Коли отак [вона] щоденно вчиняла Йосипові, а він відмовлявся взяти її і бути з нею,	10 І було, що коли вона день-у-день підмовляла Йосифа, він її не слухав, щоб узяти її, щоб бути з нею.	10 Коли ж говорила день за днем Йосифові, і не слухав її, щоб лежати з нею, щоб бути з нею.	10 І сталось, як вона підмовляла Йосифа день у день, не послухав її, щоб лягти з нею й жити з нею.
11 І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було нікого з людей дому.	11 Сталося одного дня, що він зайшов у дім робити діло своє, і нікого із челяді в домі не було;	11 Та одного дня, коли він увійшов у дім виконувати свою службу, а там у домі не було нікого з домашніх,	11 Сталося ж, в якийсь такий день ввійшов Йосиф до дому робити своє діло, і всередині не було нікого з тих, що в хаті,	11 І сталось одного такого дня, що ввійшов Йосиф у будинок справляти справи свої, і не було нїкого з домовників у серединї.
12 І схопила вона його за одежу його, кажучи: Лягай же зо мною! А він позоставив свою одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір.	12 Вона схопила його за одежу і сказала: Злягайся зі мною. Але він, залишивши одяг свій у руках її, утік і вибіг геть.	12 вона вхопила його за одежу й каже: `Візьми ж бо мене!` Але він залишив свою одежу в її руках і втік та й вийшов надвір.	12 і схопила його за одіж, кажучи: Переспись зі мною. І оставивши одіж в її руках, втік і вийшов геть.	12 І вхопила його за одежу говорючи: Лягай зо мною. І покинув одежу свою в руках її, та й утїк геть.
13 І сталося, як побачила вона, що він позоставив свою одежу в її руці та й утік надвір,	13 А вона, побачивши, що він залишив одежу свою в руках її і вибіг геть,	13 Як же вона побачила, що покинув він свою одежу в її руках, а сам утік надвір,	13 І сталося як побачила, що залишив свою одіж в її руках і втік і вийшов геть,	13 І сталось, як побачила, що покинув одїж свою в руках її, та втїк геть,
14 то покликала людей свого дому, та й сказала їм, говорячи: Дивіться, він припровадив нам якогось єврея, щоб той забавлявся нами! Він прийшов був до мене, щоб покластись зо мною, та я закричала сильним голосом.	14 Покликала домашню челядь свою, і сказала їм так: Погляньте, він привів до нас єврея збиткуватися над нами. Він прийшов до мене, щоби злягти зі мною, але я закричала щосили,	14 то гукнула за домашніми та й сказала до них: `Глядіть, привів нам єврея, щоб насміхався з нас! Ба, увійшов до мене, щоб узяти мене, та я голосно крикнула,	14 і закликала тих, що були в домі і сказала їм, кажучи: Глядіть, ввів нам раба Єврея, щоб насміявся з нас. Ввійшов до мене, кажучи: Переспись зі мною, і я закричала великим голосом.	14 Гукнула на домовників, та й каже їм: Бачте, увів до нас Єврея, щоб насьміявсь із нас. Увійшов до мене, та й хотїв лягти зо мною, так я закричала голосно.
15 І сталося, як почув він, що я підняла свій голос і закричала, то позоставив одежу свою в мене, та й утік, і вибіг надвір...	15 І він, зачувши, що я зчинила гвалт і закричала, залишив мені одежу свою і вискочив геть – утік.	15 і він, почувши, що я зняла крик, покинув свою одіж коло мене, а сам утік геть із дому.`	15 Коли ж він почув, що я підняла мій голос і закричала, залишивши свою одіж у мене, втік і вийшов геть.	15 І сталось, як почув, що я зняла крик та загукала, покинув одїж свою в мене, да метнувсь на втеки.
16 І я поклала його одежу при собі аж до приходу пана його до свого дому.	16 І залишила одяг його у себе до повернення володаря його у дім свій.	16 І поклала вона його одежу біля себе, поки не прийде його пан додому.	16 І залишає одіж при собі, доки не прийшов пан до свого дому.	16 І положила одїж його коло себе, докіль прийде пан його до дому.
17 І вона переказала йому цими словами, говорячи: До мене прийшов був оцей раб єврей, що ти його привів до нас, щоб забавлятися мною.	17 І переказала йому ті ж слова, кажучи: Служник єврей, котрого ти привів до нас, приходив до мене згвалтувати мене.	17 І повідала вона йому такими словами: `Прийшов,` каже, `до мене той раб, той єврей, якого ти привів до нас, щоб насміятися з мене.	17 І заговорила до нього за цими словами, кажучи: Ввійшов до мене раб єврей, якого ти ввів до нас, щоб поглузувати з мене сказав і мені: Пересплю з тобою.	17 І повідала йому такими словами: Прийшов до мене парубок Єврей, що ввів єси до нас, посьміятись із мене.
18 І сталося, як підняла я свій голос і закричала, то він позоставив свою одежу при мені, та й утік надвір.	18 Та коли я зчинила ґвалт, і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік.	18 Та коли я зняла мій голос і закричала, то він покинув свою одежу біля мене й утік геть із дому.`	18 Як же почув, що я підняла мій голос і закричала, залишив свою одіж у мене і втік і вийшов геть.	18 І сталось, як зняла голос, та закричала, він покинув одїж свою, та й побіг втеком.
19 І сталося, як почув пан його слова своєї жінки, що оповідала йому, кажучи: Отакі то речі вчинив мені твій раб, то запалився гнів його.	19 Коли той володар його почув слова дружини своєї, котрі вона сказала йому, кажучи: Так учинив зі мною раб твій, то запалав гнівом;	19 Як зачув його пан слова своєї жінки, яка говорила йому: `От таке то робив твій раб зо мною!` - спалахнув він гнівом;	19 Сталося ж, як почув його пан слова своєї жінки, які сказала до нього, кажучи: Так вчинив мені твій раб, і розлостився злістю.	19 І сталось, як почув пан його слова жони своєї, що каже до його: От яким робом пійшов парубок твій, запалав гнївом,
20 І взяв його Йосипів пан, та й віддав його до дому в'язничного, до місця, де були ув'язнені царські в'язні. І пробував він там у тім домі в'язничнім.	20 І взяв Йосипа володар його і віддав його до в'язниці, де ув'язнені невільники царя. І був він там у в'язниці.	20 та й узяв пан Йосифа й вкинув його в темницю, у місце, де ув'язнювали царських в'язнів. І перебував він там у темниці.	20 І взявши Йосифа, пан вкинув його до вязниці, до місця де держаться там в вязниці вязні царя.	20 І взяв Йосифа пан, вкинув його в темницю, туди, де вязники цареві седїли в неволї, і пробував там у темницї.
21 А Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому.	21 І Господь був з Йосипом, і зглянувся над ним і виявив ласку в очах старшого у в'язниці.	21 Та Господь був з Йосифом, зглянувсь на нього й виявив йому ласку в очах наглядача тюрми.	21 І був Господь з Йосифом і злив на нього милосердя, і дав йому ласку перед головним сторожем,	21 Но Господь був з Йосифом і змилосердивсь до його, і дав йому ласку в очу доглядника темничнього.
22 І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що там робили, робив він.	22 І віддав старший в'язниці в руки Йосипові усіх невільників, котрі були у в'язниці, і в усьому, що вони там робили, він був доглядачем.	22 Цей головний тюремник доручив Йосифові всіх в'язнів, які були в темниці, і все, що там робилося, робилось через нього.	22 і головний сторож дав вязницю і всіх вязнів, які в вязниці, і все, що там творять, в руки Йосифу.	22 І віддав доглядник темничний в руки Йосифові всїх позакиданих у темницю, і все, що там роблять, роблено за його порядкуваннєм.
23 Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь.	23 Старший у в'язниці не глядів ні за чим, що було у нього в руках, бо Господь був з [Йосипом], то, що б він не робив, Господь у всьому йому сприяв.	23 Отож головний тюремник не глядів ні за чим, що було доручено Йосифові, бо Господь був з ним, та й що б він не робив, тому Господь щастив.	23 Головний сторож вязниці сам не був обізнаний в нічому. Бо все було в руці Йосифа, томущо Господь був з ним і все, що він чинив, Господь добре провадив його руками.	23 Доглядник же темничний не дозиравсь нї до чого під його руками; бо Господь був із ним, і що він чинив, у всьому Господь помагав йому.