1 Сталося того часу, і відійшов Юда від братів своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому Хіра.1 У той час Юда відійшов од братів своїх, і оселився поблизу одного адулламійця, на ім'я Хіра.1 Сталося ж того часу, що Юда відділився від своїх братів і пішов до одного адуламійця, на ім'я Хіра.1 Сталося ж, в тім часі пішов Юда від своїх братів і пішов аж до чоловіка якогось Одолламіта, якому імя Ірас.1 І сталось того часу, Юда відлучивсь од браття свого, та й присусїдивсь до одного Адуламця, на прізвище Гіра.
2 І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім'я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся.2 І побачив там Юда доньку одного ханаанця, на ім'я Шуа; і взяв її, і увійшов до неї.2 Побачив він там дочку одного ханаанця, на ім'я Шуа, взяв собі за жінку й увійшов до неї.2 І побачив там Юда дочку чоловіка хананейця, якій імя Сава, і взяв її і ввійшов до неї.2 І побачив там дочку одного Канаанця, його імя Шуа, і взяв і ввійшов до неї.
3 І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім'я йому: Ер.3 Вона зачала, і породила сина; і дав йому ім'я: Ер.3 Вона зачала і вродила сина та й він дав йому ім'я Ер.3 І зачавши, породила сина, і назвала його імя Ір.3 І завагонївши вродила вона сина, і дала йому імя Гер.
4 І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім'я йому: Онан.4 І зачала знову, і породила сина, і дала йому ім'я: Онан.4 Зачала знову і вродила сина й назвала його Онан.4 І зачавши, знову породила сина, і назвала його імя Авнан.4 І завагонївши знов, уродила сина, і дала йому імя Онан.
5 І ще знову, і породила сина, і назвала ім'я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила його.5 І ще породила сина, і дала йому ім'я: Шела. Юда був у Кезиві, коли вона породила його.5 Та й ще раз вона вродила сина й дала йому ім'я Шела; а було це в Кезіві, як вона його породила.5 І додавши, ще породила сина, і назвала його імя Силом. Вона ж була у Хасві, коли їх породила.5 І завагонївши знов уродила ще сина, і дала йому імя Села. І був Юда у Кезїбі, як вона роджала.
6 І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім'я їй: Тамара.6 І взяв Юда дружину Ерові, первісткові своєму; ім'я її – Тамар.6 Згодом узяв Юда своєму первісткові Ерові жінку, на ім'я Тамара.6 І взяв Юда жінку Іру свому первородному, якій імя Тамар.6 І взяв Юда жінку Герові, первенцеві свойму, на імя Тамара.
7 І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, і Господь його вбив.7 Але Ер, первісток Юдин, був лихий в очах Господа, і Господь позбавив його життя.7 Але Ер, первенець Юди, був лихий в очах Господніх, і Господь убив його.7 Був же Ір, первородний Юди, злий перед Господом, і Бог його забив.7 Був же Гер первенець Юдин, ледачий ув очу в Господа, і вбив його Господь.
8 І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, і встанови насіння для брата свого.8 І сказав Юда Онанові: Увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, аби продовжити потомство братові твоєму.8 Тож Юда сказав до Онана: `Ввійди до жінки твого брата як дівер, сповни твій обов'язок, щоб зберегти потомство твоєму братові.`8 Сказав же Юда Авнанові: Ввійди до жінки твого брата і оженися з нею, і воскреси насіння твому братові.8 Каже ж Юда Онанові: Увійди до братової жінки, та оженись із нею, яко дївер, і возстав сїмя братові твойму.
9 А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові.9 Онан знав, що потомство буде не його, тож коли він увіходив до жінки брата свого, то викидав насіння на землю, щоб не дати потомства братові своєму.9 Знав же Онан, що це не його буде потомство, тож коли він увіходив до жінки свого брата, то викидав сім'я на землю, щоб не дати потомства братові своєму.9 Авнан, зрозумівши ж, що не йому буде насіння, сталося коли входив до жінки свого брата, виливав на землю, щоб не дати насіння свому братові.9 Знав же Онан, що не йому буде насїннє, і як увіходив до братової жінки, проливав сїмє на землю, щоб не дати насїння братові свойму.
10 І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його.10 Недобре було перед очима Господа те, що він робив, і Він умертвив його.10 Не сподобалося Господові, що цей учинив, і він убив його теж.10 Поганим же виказався перед Богом, бо це зробив, і Він забив і цього.10 Ледарство ж погань було в очу в Бога, що він коїв; тим убив і сього.
11 І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій. Бо він був подумав: Аби не вмер також він, як брати його. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого.11 І сказав Юда Тамарі, невістці своїй: Живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що подумки міркував: Щоб і цей не вмер, як брати його. Тамар пішла, і почала жити в домі батька свого.11 Тож каже Юда Тамарі, своїй невістці: `Сиди вдовою в домі свого батька, доки не виросте Шела, мій син.` Бо думав собі: `Якби ж то не вмер і цей, як його брати.` Пішла ж Тамара до дому свого батька і відтоді сиділа там.11 Сказав же Юда своїй невістці Тамарі: Сиди вдовою в домі твого батька, доки великим не стане мій син Силом. Сказав бо: Щоб часом не помер і цей, так як його брати. Відійшовши ж Тамара сіла в домі свого батька.11 Каже Юда Тамарі, невістцї своїй: Седи вдовою в отецькій господї, докіль великий буде Села, син мій. Каже бо сам собі: Коли б і сей не вмер, як брати його. І пійшла Тамара й седїла в отецькій госпzдї.
12 І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адулламітянин.12 Минуло багато часу, і вмерла донька Шуї, дружина Юдина. Юда, утішившись, пішов у Тімну, де стригли скотину його, сам і Хіра, друг його з Адулламу.12 Як минуло вже чимало часу, дочка Шуа, жінка Юди, померла. І коли Юда вивершив жалобу, пішов він стригти вівці у Тімну, він і його друг Хіра з Адулламу.12 Сповнилися ж дні, і померла Сава жінка Юди. І потішившись, Юда пішов до стрижіїв своїх овець, він та його пастух Ірас Одолламіт, до Тамни.12 Як уплило ж доволї часу, померла Шуанова дочка, жінка Юдина. Віджурившись після того Юда, пійшов до овечих стригачів своїх, сам і приятель його Гіра Адуламець, у Тімну.
13 А Тамарі розповіли, кажучи: Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою.13 І повідали Тамарі, говорячи: Ось, свекор твій іде у Тімну, стригти овець своїх.13 Про те сповіщено Тамару: он, мовляв, твій свекор, іде в Тімну стригти свої вівці.13 І сповіщено його невістці Тамарі, кажучи: Ось твій тесть іде до Тамни стригти свої вівці.13 І сповістили невістку його Тамару говорючи: Он свекір твій ійде в Тімну стригти вівцї свої.
14 І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку.14 І скинула вона з себе одежу вдівства свого, запнулася покривалом, і, затулившись, сіла біля воріт Енаїму, який по дорозі у Тімну, тому що бачила, що Шела виріс, а її не дали йому за дружину.14 Тож скинула вона з себе вдовичу одежу, накрилась наміткою, затулилася та й сіла при вході в Енаїм, що при дорозі до Тімни, бо бачила вона, що Шела вже виріс, та не дали йому її за жінку.14 І скинувши з себе одіж вдівства, накинула намітку і прикрасилася, і сіла при брамі Енану, що є в дорозі до Тамни. Бо знала, що великим став Силом, він же не дав її йому в жінку.14 Вона ж, поскидавши вдовицьку одежу з себе, окрилась наміткою, та заквіччалась, і сїла в Енаїмській царинї, що при дорозї в Тімну, знавши, що вже дорослий Села, та її не дано йому за жінку.
15 І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила вона обличчя своє.15 І побачив її Юда, і мав її за повію, бо вона запнула лице своє.15 Коли побачив її Юда, подумав, що то повія, бо вона своє лице заслонила.15 І Юда, побачивши її, подумав, що вона є розпусницею. Бо покрила своє лице, і не впізнав її.15 І побачивши Юда, подумав, що се блудниця; окрила бо лице собі, і не впізнав її.
16 І він збочив до неї на дорогу й сказав: А ну но я ввійду до тебе! Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: Що даси мені, коли прийдеш до мене?16 Він завернув до неї, і сказав: Прошу тебе, дай увійду я до тебе. Бо не знав, що це невістка його. Вона сказала: Що ти даси мені, якщо увійдеш до мене?16 Тож завернув до неї з дороги й каже: `Ануж увійду до тебе!` Бо не знав що то його невістка. А вона каже: `Що даси мені, як увійдеш до мене?`16 Повернув же до неї з дороги і сказав її: Дозволь мені ввійти до тебе, бо не пізнав, що це його невістка. Вона ж сказала: Що мені даси, якщо ввійдеш до мене?16 Завернув же до неї з манівця, та й каже їй: Попусти менї ввійти до тебе. Не впізнав бо, що се невістка йому. Вона ж каже: Що менї даси, як увійдеш до мене?
17 А він відказав: Я пошлю козлятко з отари. І сказала вона: Якщо даси заставу, аж поки пришлеш.17 Він сказав: Я надішлю тобі козеня з отари. Вона сказала: Чи даси мені заставу, поки пришлеш?17 Він же відповів: `Пошлю тобі козеня з отари.` На це вона сказала: `Чи даси завдаток, поки пришлеш?`17 Він же сказав: Я тобі пішлю козля з овець. Вона ж сказала: Якщо даси залог доки ти не пришлеш.17 Він же каже: Пошлю тобі кізлика з отари. Вона ж каже: А чи даси менї залог докіль пришлеш?
18 А він відказав: Яка та застава, що дам я тобі? Та сказала: Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього.18 Він сказав: Яку дати тобі заставу? Вона сказала: Печатку твою, яка на руці твоїй, перев'язь та палицю, що в руці твоїй. І дав їй, і увійшов до неї, і вона завагітніла від нього.18 А він питає: `Який завдаток маю тобі дати?` Вона й каже: `Твою печатку, твою мотузку й твою палицю, що в твоїй руці.` І дав він їй те й увійшов до неї, та й вона зачала від нього.18 Він же сказав: Який залог тобі дам? Вона ж сказала: Твій перстень і ланцюжок і палицю, що в твоїй руці. І дав їй і ввійшов до неї, і зачала в лоні від нього.18 Він же каже: Який залог тобі дати? Вона каже: Перстень з печаткою твоєю, твій пояс, та палицю, що в руцї в тебе. І дав їй, та й увійшов до неї, і завагонїла від його.
19 І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого.19 А відтак вона повернулася додому, скинула з себе покривало, і одяглася знову в одежу вдівства свого.19 По тому вона встала, пішла додому, скинула намітку з себе й надягнула знов одіж удовицтва свого.19 І вставши, відійшов, і вона скинула зі себе намітку і зодяглася в одіж свого вдівства.19 І встала та й пійшла, і скинула намітку з себе, і вдяглась ув одїж удовицьку.
20 А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її.20 А Юда послав козеня через друга свого адулламійця, щоб забрати заставу з руки жінки; але той не знайшов її.20 Тим часом Юда послав козеня через свого друга з Адулламу відобрати заставу від жінки, але той не знайшов її.20 Післав же Юда козля рукою свого пастуха Одолламіта, щоб забрати залог від жінки, і не знайшов її.20 Послав же Юда кізлика через руки приятеля свого Адуламця, узяти залог од молодицї, та не знайшов її.
21 І запитав він людей її місця, говорячи: Де та блудниця, що була в Енаїм при дорозі? Вони відказали: Не була тут блудниця.21 І запитав мешканців того краю, кажучи: Де блудниця, [котра була] в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: Тут не було блудниці21 Питав він місцевих людей: `Де та повія, що була в Енаїмі при дорозі?` А вони відповідали: `Не було тут ніякої повії.`21 Запитав же мужів, що на місці: Де є розпусниця, що була в Енані при дорозі? І сказали: Не було тут розпусниці.21 Поспитав же в міських людей, та й каже: Де блудниця, що седїла під Енамом при дорозї? І мовляли вони: Не було тутеньки нїякої блудницї.
22 І вернувся він до Юди й сказав: Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудниця.22 І повернувся він до Юди і сказав: Я не знайшов її, і мешканці місцини тієї сказали: Тут не було блудниці.22 Тож повернувся він до Юди й каже: `Не знайшов я там її, та й місцеві люди казали: «Не було тут ніякої повії».`22 І повернувся до Юди і сказав: Не знайшов я, і чоловіки на місці кажуть, що там немає розпусниці.22 І вернувся до Юди та й каже: Не знайшов, і люде міські кажуть: Не було тутеньки нїякої блудницї.
23 І сказав Юда: Нехай візьме собі ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти.23 Юда сказав: Нехай вона візьме собі, але щоб не почали над нами сміятися; Ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її.23 Тоді каже Юда: `Нехай собі бере, аби з нас люди не сміялись: ось я був послав козеня, а ти не знайшов її.`23 Сказав же Юда: Хай має те, але щоб часом не висміяно нас. Я ж післав це козеня, ти ж не знайшов.23 Каже ж Юда: Нехай візьме собі, аби не сьміялись із нас; бо я послав кізлика, ти ж не знайшов.
24 І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд. А Юда сказав: Виведіть її, і нехай буде спалена.24 Минуло близько трьох місяців, і сказали Юді, кажучи: Тамар, невістка твоя, зблудила, і ось, вона вагітна від блуду. Юда сказав: Виведіть її, хай її спалять.24 По якихось трьох місяцях повідомлено Юду: Зблудила, мовляв, Тамара, твоя невістка, ба й більше: завагітніла вона від блуду. А Юда сказав: `Нехай виведуть її геть і спалять!`24 Сталося ж, після трьох місяців звіщено Юді, кажучи: Розпустилася твоя невістка Тамара, і ось має в лоні від розпусти. Сказав же Юда: Виведіть її, і хай буде спалена.24 І сталось через три місяцї, повідано Юдї: Зблудила Тамара, невістка твоя, і вже завагонїла від блуду. Каже ж Юда: Виведїть її, нехай спалять.
25 Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому. І сказала: Пізнай но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця?25 Та коли повели її, вона послала переказати свекрові своєму: Я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: Я благаю тебе, впізнай, чия це печатка і перев'язь, і палиця.25 Коли її виводили, вона послала своєму свекрові сказати: `Від чоловіка, чиї оці речі, я зачала.` І додала: `Пізнавай, будь ласка, чиї оці речі: печатка, мотузка й палиця.`25 Вона ж, коли провадили, післала до свого тестя кажучи: Від чоловіка чиїм є це, я маю в лоні. І сказала: Пізнавай чий перстень і ланцюжок і ця палиця.25 Вона ж, як її ведено, послала до свекра свого говорючи: Від того чоловіка, чиє оце, я завагонїла. І каже: Познавай, чий се перстень з печаткою, пояс і палиця.
26 І пізнав Юда й сказав: Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму. І вже більше не знав він її.26 Юда впізнав, і сказав: Вона слушніша від мене, бо я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше.26 Тоді Юда пізнав їх і сказав: `Вона слушніша від мене, бо я не дав їй Шелу, мого сина!`26 Пізнав же Юда і сказав: Тамара справедливіша від мене, задля того, що я її не дав моєму синові Силому. І не додав ще пізнати її.26 Упізнав же Юда, та й каже: Оправдалась Тамара лучче мене; бо не оддав я її за Селу, сина мого. І не взнав її вже більше.
27 І сталося в часі, як родила вона, а ось близнята в утробі її.27 Під час пологів у неї виявилося, що близнята в лоні її.27 Коли ж настав їй час родити, ось - близнята в її лоні.27 Сталося ж, коли вона родила, і в неї були близнята в її лоні.27 Сталося ж, як роджала, що були близнята в утробі її.
28 І сталося, як родила вона, показалася рука одного; і взяла баба-сповитуха, і пов'язала на руку йому нитку червону, говорячи: Цей вийшов найперше.28 І коли почалися пологи у неї, то з'явилася рука, і повитуха схопила й прив'язала до руки червону нитку, сказавши: Цей вийшов перший.28 І як вона породила, висунуло одне ручку, а повитуха схопила і прив'язала до ручки червону нитку, кажучи: `Це вийшло перше.`28 Сталося ж, коли родила вона, один витягнув руку, взявши ж, повитуха завязала на його руку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим.28 Сталося ж, як роджала, висунуло ручку, і взявши баба-сповитуха, перевязала ручку йому червоною ниткою, говорючи: Се вийшло перве.
29 І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: Нащо ти роздер для себе перепону? І назвала ім'я йому Перец.29 Але він забрав руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: Це ж як ти розірвав перепону? І названо йому ім'я Перец.29 Та й сталось: коли воно назад потягло ручку - аж тут його брат вийшов. І каже вона: `Як же ти прорвався!` І назвала його ім'ям Перец.29 Коли ж він відтягнув руку, і зараз вийшов його брат. Вона ж сказала: Як то перервано тобою перегородку? І назвала його імя Фарес.29 І сталось, як потягло назад ручку, дивись, вийшов брат його. Вона ж каже: Як се ти прорвавсь? І дала йому імя Перез.
30 А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім'я йому: Зерах.30 Потім вийшов брат його з червоною ниткою на зап'ясті; І названо йому ім'я: Зерах.30 По тому вийшов його брат, у якого на рученяті була червона нитка. І дала йому ім'я Зерах.30 І після цього вийшов його брат, у якого була на його руці червона нитка. І назвала його імя Зара.30 А потім вийшов брат його, і в його на ручцї була червона нитка. І дала імя йому Серах.