1 Сталося того часу, і відійшов Юда від братів своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому Хіра. | 1 У той час Юда відійшов од братів своїх, і оселився поблизу одного адулламійця, на ім'я Хіра. | 1 Сталося ж того часу, що Юда відділився від своїх братів і пішов до одного адуламійця, на ім'я Хіра. | 1 Сталося ж, в тім часі пішов Юда від своїх братів і пішов аж до чоловіка якогось Одолламіта, якому імя Ірас. | 1 І сталось того часу, Юда відлучивсь од браття свого, та й присусїдивсь до одного Адуламця, на прізвище Гіра. |
2 І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім'я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся. | 2 І побачив там Юда доньку одного ханаанця, на ім'я Шуа; і взяв її, і увійшов до неї. | 2 Побачив він там дочку одного ханаанця, на ім'я Шуа, взяв собі за жінку й увійшов до неї. | 2 І побачив там Юда дочку чоловіка хананейця, якій імя Сава, і взяв її і ввійшов до неї. | 2 І побачив там дочку одного Канаанця, його імя Шуа, і взяв і ввійшов до неї. |
3 І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім'я йому: Ер. | 3 Вона зачала, і породила сина; і дав йому ім'я: Ер. | 3 Вона зачала і вродила сина та й він дав йому ім'я Ер. | 3 І зачавши, породила сина, і назвала його імя Ір. | 3 І завагонївши вродила вона сина, і дала йому імя Гер. |
4 І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім'я йому: Онан. | 4 І зачала знову, і породила сина, і дала йому ім'я: Онан. | 4 Зачала знову і вродила сина й назвала його Онан. | 4 І зачавши, знову породила сина, і назвала його імя Авнан. | 4 І завагонївши знов, уродила сина, і дала йому імя Онан. |
5 І ще знову, і породила сина, і назвала ім'я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила його. | 5 І ще породила сина, і дала йому ім'я: Шела. Юда був у Кезиві, коли вона породила його. | 5 Та й ще раз вона вродила сина й дала йому ім'я Шела; а було це в Кезіві, як вона його породила. | 5 І додавши, ще породила сина, і назвала його імя Силом. Вона ж була у Хасві, коли їх породила. | 5 І завагонївши знов уродила ще сина, і дала йому імя Села. І був Юда у Кезїбі, як вона роджала. |
6 І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім'я їй: Тамара. | 6 І взяв Юда дружину Ерові, первісткові своєму; ім'я її – Тамар. | 6 Згодом узяв Юда своєму первісткові Ерові жінку, на ім'я Тамара. | 6 І взяв Юда жінку Іру свому первородному, якій імя Тамар. | 6 І взяв Юда жінку Герові, первенцеві свойму, на імя Тамара. |
7 І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, і Господь його вбив. | 7 Але Ер, первісток Юдин, був лихий в очах Господа, і Господь позбавив його життя. | 7 Але Ер, первенець Юди, був лихий в очах Господніх, і Господь убив його. | 7 Був же Ір, первородний Юди, злий перед Господом, і Бог його забив. | 7 Був же Гер первенець Юдин, ледачий ув очу в Господа, і вбив його Господь. |
8 І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, і встанови насіння для брата свого. | 8 І сказав Юда Онанові: Увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, аби продовжити потомство братові твоєму. | 8 Тож Юда сказав до Онана: `Ввійди до жінки твого брата як дівер, сповни твій обов'язок, щоб зберегти потомство твоєму братові.` | 8 Сказав же Юда Авнанові: Ввійди до жінки твого брата і оженися з нею, і воскреси насіння твому братові. | 8 Каже ж Юда Онанові: Увійди до братової жінки, та оженись із нею, яко дївер, і возстав сїмя братові твойму. |
9 А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові. | 9 Онан знав, що потомство буде не його, тож коли він увіходив до жінки брата свого, то викидав насіння на землю, щоб не дати потомства братові своєму. | 9 Знав же Онан, що це не його буде потомство, тож коли він увіходив до жінки свого брата, то викидав сім'я на землю, щоб не дати потомства братові своєму. | 9 Авнан, зрозумівши ж, що не йому буде насіння, сталося коли входив до жінки свого брата, виливав на землю, щоб не дати насіння свому братові. | 9 Знав же Онан, що не йому буде насїннє, і як увіходив до братової жінки, проливав сїмє на землю, щоб не дати насїння братові свойму. |
10 І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його. | 10 Недобре було перед очима Господа те, що він робив, і Він умертвив його. | 10 Не сподобалося Господові, що цей учинив, і він убив його теж. | 10 Поганим же виказався перед Богом, бо це зробив, і Він забив і цього. | 10 Ледарство ж погань було в очу в Бога, що він коїв; тим убив і сього. |
11 І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій. Бо він був подумав: Аби не вмер також він, як брати його. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого. | 11 І сказав Юда Тамарі, невістці своїй: Живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що подумки міркував: Щоб і цей не вмер, як брати його. Тамар пішла, і почала жити в домі батька свого. | 11 Тож каже Юда Тамарі, своїй невістці: `Сиди вдовою в домі свого батька, доки не виросте Шела, мій син.` Бо думав собі: `Якби ж то не вмер і цей, як його брати.` Пішла ж Тамара до дому свого батька і відтоді сиділа там. | 11 Сказав же Юда своїй невістці Тамарі: Сиди вдовою в домі твого батька, доки великим не стане мій син Силом. Сказав бо: Щоб часом не помер і цей, так як його брати. Відійшовши ж Тамара сіла в домі свого батька. | 11 Каже Юда Тамарі, невістцї своїй: Седи вдовою в отецькій господї, докіль великий буде Села, син мій. Каже бо сам собі: Коли б і сей не вмер, як брати його. І пійшла Тамара й седїла в отецькій госпzдї. |
12 І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адулламітянин. | 12 Минуло багато часу, і вмерла донька Шуї, дружина Юдина. Юда, утішившись, пішов у Тімну, де стригли скотину його, сам і Хіра, друг його з Адулламу. | 12 Як минуло вже чимало часу, дочка Шуа, жінка Юди, померла. І коли Юда вивершив жалобу, пішов він стригти вівці у Тімну, він і його друг Хіра з Адулламу. | 12 Сповнилися ж дні, і померла Сава жінка Юди. І потішившись, Юда пішов до стрижіїв своїх овець, він та його пастух Ірас Одолламіт, до Тамни. | 12 Як уплило ж доволї часу, померла Шуанова дочка, жінка Юдина. Віджурившись після того Юда, пійшов до овечих стригачів своїх, сам і приятель його Гіра Адуламець, у Тімну. |
13 А Тамарі розповіли, кажучи: Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою. | 13 І повідали Тамарі, говорячи: Ось, свекор твій іде у Тімну, стригти овець своїх. | 13 Про те сповіщено Тамару: он, мовляв, твій свекор, іде в Тімну стригти свої вівці. | 13 І сповіщено його невістці Тамарі, кажучи: Ось твій тесть іде до Тамни стригти свої вівці. | 13 І сповістили невістку його Тамару говорючи: Он свекір твій ійде в Тімну стригти вівцї свої. |
14 І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку. | 14 І скинула вона з себе одежу вдівства свого, запнулася покривалом, і, затулившись, сіла біля воріт Енаїму, який по дорозі у Тімну, тому що бачила, що Шела виріс, а її не дали йому за дружину. | 14 Тож скинула вона з себе вдовичу одежу, накрилась наміткою, затулилася та й сіла при вході в Енаїм, що при дорозі до Тімни, бо бачила вона, що Шела вже виріс, та не дали йому її за жінку. | 14 І скинувши з себе одіж вдівства, накинула намітку і прикрасилася, і сіла при брамі Енану, що є в дорозі до Тамни. Бо знала, що великим став Силом, він же не дав її йому в жінку. | 14 Вона ж, поскидавши вдовицьку одежу з себе, окрилась наміткою, та заквіччалась, і сїла в Енаїмській царинї, що при дорозї в Тімну, знавши, що вже дорослий Села, та її не дано йому за жінку. |
15 І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила вона обличчя своє. | 15 І побачив її Юда, і мав її за повію, бо вона запнула лице своє. | 15 Коли побачив її Юда, подумав, що то повія, бо вона своє лице заслонила. | 15 І Юда, побачивши її, подумав, що вона є розпусницею. Бо покрила своє лице, і не впізнав її. | 15 І побачивши Юда, подумав, що се блудниця; окрила бо лице собі, і не впізнав її. |
16 І він збочив до неї на дорогу й сказав: А ну но я ввійду до тебе! Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: Що даси мені, коли прийдеш до мене? | 16 Він завернув до неї, і сказав: Прошу тебе, дай увійду я до тебе. Бо не знав, що це невістка його. Вона сказала: Що ти даси мені, якщо увійдеш до мене? | 16 Тож завернув до неї з дороги й каже: `Ануж увійду до тебе!` Бо не знав що то його невістка. А вона каже: `Що даси мені, як увійдеш до мене?` | 16 Повернув же до неї з дороги і сказав її: Дозволь мені ввійти до тебе, бо не пізнав, що це його невістка. Вона ж сказала: Що мені даси, якщо ввійдеш до мене? | 16 Завернув же до неї з манівця, та й каже їй: Попусти менї ввійти до тебе. Не впізнав бо, що се невістка йому. Вона ж каже: Що менї даси, як увійдеш до мене? |
17 А він відказав: Я пошлю козлятко з отари. І сказала вона: Якщо даси заставу, аж поки пришлеш. | 17 Він сказав: Я надішлю тобі козеня з отари. Вона сказала: Чи даси мені заставу, поки пришлеш? | 17 Він же відповів: `Пошлю тобі козеня з отари.` На це вона сказала: `Чи даси завдаток, поки пришлеш?` | 17 Він же сказав: Я тобі пішлю козля з овець. Вона ж сказала: Якщо даси залог доки ти не пришлеш. | 17 Він же каже: Пошлю тобі кізлика з отари. Вона ж каже: А чи даси менї залог докіль пришлеш? |
18 А він відказав: Яка та застава, що дам я тобі? Та сказала: Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього. | 18 Він сказав: Яку дати тобі заставу? Вона сказала: Печатку твою, яка на руці твоїй, перев'язь та палицю, що в руці твоїй. І дав їй, і увійшов до неї, і вона завагітніла від нього. | 18 А він питає: `Який завдаток маю тобі дати?` Вона й каже: `Твою печатку, твою мотузку й твою палицю, що в твоїй руці.` І дав він їй те й увійшов до неї, та й вона зачала від нього. | 18 Він же сказав: Який залог тобі дам? Вона ж сказала: Твій перстень і ланцюжок і палицю, що в твоїй руці. І дав їй і ввійшов до неї, і зачала в лоні від нього. | 18 Він же каже: Який залог тобі дати? Вона каже: Перстень з печаткою твоєю, твій пояс, та палицю, що в руцї в тебе. І дав їй, та й увійшов до неї, і завагонїла від його. |
19 І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого. | 19 А відтак вона повернулася додому, скинула з себе покривало, і одяглася знову в одежу вдівства свого. | 19 По тому вона встала, пішла додому, скинула намітку з себе й надягнула знов одіж удовицтва свого. | 19 І вставши, відійшов, і вона скинула зі себе намітку і зодяглася в одіж свого вдівства. | 19 І встала та й пійшла, і скинула намітку з себе, і вдяглась ув одїж удовицьку. |
20 А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її. | 20 А Юда послав козеня через друга свого адулламійця, щоб забрати заставу з руки жінки; але той не знайшов її. | 20 Тим часом Юда послав козеня через свого друга з Адулламу відобрати заставу від жінки, але той не знайшов її. | 20 Післав же Юда козля рукою свого пастуха Одолламіта, щоб забрати залог від жінки, і не знайшов її. | 20 Послав же Юда кізлика через руки приятеля свого Адуламця, узяти залог од молодицї, та не знайшов її. |
21 І запитав він людей її місця, говорячи: Де та блудниця, що була в Енаїм при дорозі? Вони відказали: Не була тут блудниця. | 21 І запитав мешканців того краю, кажучи: Де блудниця, [котра була] в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: Тут не було блудниці | 21 Питав він місцевих людей: `Де та повія, що була в Енаїмі при дорозі?` А вони відповідали: `Не було тут ніякої повії.` | 21 Запитав же мужів, що на місці: Де є розпусниця, що була в Енані при дорозі? І сказали: Не було тут розпусниці. | 21 Поспитав же в міських людей, та й каже: Де блудниця, що седїла під Енамом при дорозї? І мовляли вони: Не було тутеньки нїякої блудницї. |
22 І вернувся він до Юди й сказав: Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудниця. | 22 І повернувся він до Юди і сказав: Я не знайшов її, і мешканці місцини тієї сказали: Тут не було блудниці. | 22 Тож повернувся він до Юди й каже: `Не знайшов я там її, та й місцеві люди казали: «Не було тут ніякої повії».` | 22 І повернувся до Юди і сказав: Не знайшов я, і чоловіки на місці кажуть, що там немає розпусниці. | 22 І вернувся до Юди та й каже: Не знайшов, і люде міські кажуть: Не було тутеньки нїякої блудницї. |
23 І сказав Юда: Нехай візьме собі ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти. | 23 Юда сказав: Нехай вона візьме собі, але щоб не почали над нами сміятися; Ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її. | 23 Тоді каже Юда: `Нехай собі бере, аби з нас люди не сміялись: ось я був послав козеня, а ти не знайшов її.` | 23 Сказав же Юда: Хай має те, але щоб часом не висміяно нас. Я ж післав це козеня, ти ж не знайшов. | 23 Каже ж Юда: Нехай візьме собі, аби не сьміялись із нас; бо я послав кізлика, ти ж не знайшов. |
24 І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд. А Юда сказав: Виведіть її, і нехай буде спалена. | 24 Минуло близько трьох місяців, і сказали Юді, кажучи: Тамар, невістка твоя, зблудила, і ось, вона вагітна від блуду. Юда сказав: Виведіть її, хай її спалять. | 24 По якихось трьох місяцях повідомлено Юду: Зблудила, мовляв, Тамара, твоя невістка, ба й більше: завагітніла вона від блуду. А Юда сказав: `Нехай виведуть її геть і спалять!` | 24 Сталося ж, після трьох місяців звіщено Юді, кажучи: Розпустилася твоя невістка Тамара, і ось має в лоні від розпусти. Сказав же Юда: Виведіть її, і хай буде спалена. | 24 І сталось через три місяцї, повідано Юдї: Зблудила Тамара, невістка твоя, і вже завагонїла від блуду. Каже ж Юда: Виведїть її, нехай спалять. |
25 Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому. І сказала: Пізнай но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця? | 25 Та коли повели її, вона послала переказати свекрові своєму: Я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: Я благаю тебе, впізнай, чия це печатка і перев'язь, і палиця. | 25 Коли її виводили, вона послала своєму свекрові сказати: `Від чоловіка, чиї оці речі, я зачала.` І додала: `Пізнавай, будь ласка, чиї оці речі: печатка, мотузка й палиця.` | 25 Вона ж, коли провадили, післала до свого тестя кажучи: Від чоловіка чиїм є це, я маю в лоні. І сказала: Пізнавай чий перстень і ланцюжок і ця палиця. | 25 Вона ж, як її ведено, послала до свекра свого говорючи: Від того чоловіка, чиє оце, я завагонїла. І каже: Познавай, чий се перстень з печаткою, пояс і палиця. |
26 І пізнав Юда й сказав: Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму. І вже більше не знав він її. | 26 Юда впізнав, і сказав: Вона слушніша від мене, бо я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше. | 26 Тоді Юда пізнав їх і сказав: `Вона слушніша від мене, бо я не дав їй Шелу, мого сина!` | 26 Пізнав же Юда і сказав: Тамара справедливіша від мене, задля того, що я її не дав моєму синові Силому. І не додав ще пізнати її. | 26 Упізнав же Юда, та й каже: Оправдалась Тамара лучче мене; бо не оддав я її за Селу, сина мого. І не взнав її вже більше. |
27 І сталося в часі, як родила вона, а ось близнята в утробі її. | 27 Під час пологів у неї виявилося, що близнята в лоні її. | 27 Коли ж настав їй час родити, ось - близнята в її лоні. | 27 Сталося ж, коли вона родила, і в неї були близнята в її лоні. | 27 Сталося ж, як роджала, що були близнята в утробі її. |
28 І сталося, як родила вона, показалася рука одного; і взяла баба-сповитуха, і пов'язала на руку йому нитку червону, говорячи: Цей вийшов найперше. | 28 І коли почалися пологи у неї, то з'явилася рука, і повитуха схопила й прив'язала до руки червону нитку, сказавши: Цей вийшов перший. | 28 І як вона породила, висунуло одне ручку, а повитуха схопила і прив'язала до ручки червону нитку, кажучи: `Це вийшло перше.` | 28 Сталося ж, коли родила вона, один витягнув руку, взявши ж, повитуха завязала на його руку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим. | 28 Сталося ж, як роджала, висунуло ручку, і взявши баба-сповитуха, перевязала ручку йому червоною ниткою, говорючи: Се вийшло перве. |
29 І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: Нащо ти роздер для себе перепону? І назвала ім'я йому Перец. | 29 Але він забрав руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: Це ж як ти розірвав перепону? І названо йому ім'я Перец. | 29 Та й сталось: коли воно назад потягло ручку - аж тут його брат вийшов. І каже вона: `Як же ти прорвався!` І назвала його ім'ям Перец. | 29 Коли ж він відтягнув руку, і зараз вийшов його брат. Вона ж сказала: Як то перервано тобою перегородку? І назвала його імя Фарес. | 29 І сталось, як потягло назад ручку, дивись, вийшов брат його. Вона ж каже: Як се ти прорвавсь? І дала йому імя Перез. |
30 А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім'я йому: Зерах. | 30 Потім вийшов брат його з червоною ниткою на зап'ясті; І названо йому ім'я: Зерах. | 30 По тому вийшов його брат, у якого на рученяті була червона нитка. І дала йому ім'я Зерах. | 30 І після цього вийшов його брат, у якого була на його руці червона нитка. І назвала його імя Зара. | 30 А потім вийшов брат його, і в його на ручцї була червона нитка. І дала імя йому Серах. |