1 І сказав Бог до Якова: Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм. | 1 Бог сказав до Якова: Підведися, піди до Бет-Елу, і живи там; і споруди там жертовника Богові, який з'явився тобі, коли ти утікав од лиця Ісава, брата твого. | 1 Бог сказав до Якова: `Встань, іди в Бетел та оселися там. Споруди там жертовник Богові, що з'явився тобі, як ти втікав від Ісава, свого брата.` | 1 Сказав же Бог до Якова: Вставши, піди до місця Ветиль і жий там, і зроби там жертівник Богові, що зявився тобі коли втікав ти від лиця твого брата Ісава. | 1 Рече ж Бог до Якова: Уставши, пі- діймайсь до Бетеля, та й осядься тамо, і сотвори там жертівника Богу, що явився тобі, як утїкав єси од Езава, брата твого. |
2 І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж. | 2 І сказав Яків домові своєму і всім, хто був з ним: Покиньте богів чужих, які у вас є, і очистіться, і перемініть одежу вашу. | 2 І сказав Яків своєму домові й усім, які були з ним: `Викиньте геть чужих божків, що серед вас: очистітеся і змініть вашу одежу, | 2 Сказав же Яків свому домові і всім, що з ним: Викиньте чужих богів, що з вами з поміж вас, і очистіться і змініть вашу одіж, | 2 Каже ж Яков домові свому й усїм, що були з ним. Повикидайте боги чужі, які є в кого з вас, та й очищайтесь і поперемінюйте одїж свою. |
3 І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я. | 3 Зберемося і підемо до Бет-Елу, там споруджу я жертовника Богові, котрий відповів мені в день лиха мого і був зі мною на шляху, якого я долав. | 3 та й вставаймо й ходім у Бетел. Там я споруджу жертовник Богові, який вислухав мене в час горя мого, і він був зо мною в дорозі, що нею я йшов.` | 3 і вставши, підім до Ветилі і зробім там жертівник Богові, що вислухав мене в день смутку, який був зі мною і спас мене в дорозі якою я ходив. | 3 Та вставаймо й підіймаймось у Бетель, та поставимо там жертівника Богу, що послухав мене в день бідування мого, та й був зо мною в дорозї, що верстав я. |
4 І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом. | 4 І віддали Якові усіх богів чужих, які були в руках їхніх, і ковтки, які були у вухах їхніх; і закопав їх Яків під дубом, котрий поблизу Сихему. | 4 Вони й віддали Яковові всіх божків чужих, що їх мали, і сережки, які були в їхніх вухах, а він закопав їх під дубом, що був коло Сихему. | 4 І дали Якову чужих богів, які були в їхніх руках, і кульчики, що в їхніх ухах, і заховав їх Яків під терпетиновим деревом, що в Сікімах, і знищив їх до сьогоднішнього дня. | 4 І видали Яковові богів чужих, що були в руках їх, і сережки, що були в ушу їх, і сховав їх Яков під дубом, що під Сихемом. |
5 І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова. | 5 І рушили вони. І був жах Божий по довколишніх містах, і не переслідували синів Якова. | 5 Тоді вирушили вони в дорогу, а великий острах Божий був на містах, які були довкруги них; тому й не гналися за синами Якова. | 5 І піднявся Ізраїл з Сікім і божий страх був на містах, що довкруги їх, і не гналися за Ізраїльськими синами. | 5 І помандрували вони, і був страх Божий на містах круг їх, і не вганяли за синами Якововими. |
6 І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь народ, що був з ним. | 6 І прийшов Яків до Лузу, що на землі ханаанській, тобто до Бет-Елу, сам і всі люди, які були з ним. | 6 Отож прийшов Яків у Луз, що в Ханаан-краю, себто в Бетел, він і всі люди, що були з ним. | 6 Прийшов же Яків і ввесь нарід, який був з ним, до Лузи, яка є в ханаанській землі, яка є самим Ветилом. | 6 Прийшов же Яков у Луз, що в Канаан землї, се єсть Бетель, він і ввесь люд його, що були з ним. |
7 І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом. | 7 І спорудив там жертовника, і назвав місце те: Ел Бет-Ел; бо тут з'явився йому Бог, коли він утікав од лиця брата свого. | 7 Там поставив він жертовник і назвав це місце Бетел, бо там з'явився йому Бог, як він утікав від свого брата. | 7 І збудував там жертівник, і назвав імя місця Ветиль. Там бо йому зявився Бог, коли він втікав від лиця свого брата Ісава. | 7 І поставив там жертівника; і проложив тому врочищу прізвище Ель-Бетель, там бо явивсь йому Бог, як утїкав од Езава, брата свого. |
8 І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут. | 8 І вмерла Девора, годувальниця Ревеки, і похована нижче Бет-Елу під дубом, якого й назвав [Яків] Аллон-Бахут. | 8 Тоді померла Девора, мамка Ревеки, і поховали її нижче Бетелу, під дубом, який названо `Дуб плачу`. | 8 Померла же Деввора годувальниця Ревекки нижче Ветилі під дубом, і назвав його імя: Дуб Плачу. | 8 Умерла ж Дебора, мамка Ребечина, і поховали її під дубом і проложили йому прізвище Аллон-Бакут, дуб голосїння. |
9 І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його. | 9 І з'явився Бог перед Яковом після повернення його з Падану арамейського, і благословив його. | 9 Бог з'явився Яковові знову, коли він повернувся з Паддам-Араму, і благословив його. | 9 Зявився же Бог Якову ще в Лузі, коли прийшов з Месопотамії сирійської і поблагословив його Бог. | 9 Явився ж Бог Яковові знов, як прийшов із Мезопотамиї, і благословив його. |
10 І сказав йому Бог: Ім'я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків, але Ізраїль буде ім'я твоє. І назвав ім'я йому: Ізраїль. | 10 І сказав йому Бог: Ім'я твоє Яків; віднині ти не будеш називатися Яковом, але буде ім'я тобі: Ізраїль. І назвав йому ім'я: Ізраїль. | 10 І сказав Бог йому: `Ім'я твоє - Яків, та не будуть більше звати тебе Яків. Ні, Ізраїль буде твоє ім'я.` І дав йому ім'я Ізраїль. | 10 І сказав йому Бог: Якове, твоє імя не зватиметься більше Яків, але Ізраїл буде твоє імя. | 10 І рече йому Бог: Імя твоє не звати меться вже Яков, нї! Ізраїль буде імя твоє. І дав йому прізвище Ізраїль. |
11 І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх. | 11 І сказав йому Бог: Я – Бог Всемогутній; плодись і розмножуйся; народ і багато народів буде від тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх. | 11 Далі Бог сказав до нього: `Я - Бог всемогутній! Будь плідний і розмножуйся! Народ, багато народів постане з тебе. Навіть царі вийдуть із твоїх стегон. | 11 Сказав же йому Бог: Я Бог твій; рости і множися; народи і громади народів будуть з тебе, і царі вийдуть з стегон твоїх. | 11 Рече ж йому Бог: Я Бог всемогущий. Бувай плодющий і намножуйся. Народи і купа народів будуть із тебе, і царі з чересел твоїх вийдуть. |
12 А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край. | 12 Землю, яку Я дав Авраамові та Ісаакові, Я дам тобі і нащадкам твоїм, по тобі дам оцю землю. | 12 Землю ж, що її я був дав Авраамові та Ісаакові, тобі її дам; і твоєму потомству дам я цю землю.` | 12 І землю, яку я дав Авраамові і Ісаакові, тобі дав я її. Тобі буде і дам цю землю твому насінню після тебе. | 12 І землю, що дав Авраамові й Ізаакові, тобі віддам, і насїнню твойму по тобі дам землю сю. |
13 І вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив. | 13 І залишив його Бог на місці, на якому говорив йому. | 13 І зник Бог з того місця, де говорив з ним. | 13 Відійшов же Бог від нього з місця, де говорив з ним. | 13 Знявся ж Бог від його, від урочища, де розмовляв із ним. |
14 І поставив Яків пам'ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам'ятника кам'яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою. | 14 І поставив Яків пам'ятника на місці, на котрому говорив йому [Бог], пам'ятника кам'яного; і вилив на нього єлей. | 14 На цьому місці, на якому він говорив з ним, поставив Яків стовпа й вилив на нього вина в жертву та налляв на нього олії. | 14 І поставив Яків стовп в місці, в якому говорив з ним, камінний стовп, і приніс на ньому жертву, і злив на нього олію. | 14 І поставив Яков стовпа на врочищі, де він розмовляв із ним, стовпа камяного та й злив на його ливною жертвою, і злив олії на його. |
15 І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел. | 15 І назвав Яків ім'я місцині, на якій Бог говорив йому: Бет-Ел. | 15 І назвав Яків це місце, де говорив з ним Бог, Бет-Ел. | 15 І назвав Яків імя місця, в якому Бог говорив з ним там, Ветиль. | 15 І проложив Яков прізвище врочищу тому, де розмовляв із ним Бог, Бетель. |
16 І він рушив із Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи. | 16 І залишили Бет-Ел. І коли ще залишалося якась ківра землі до Ефрати, Рахіль породила, і пологи її були важкі. | 16 Вирушили ж вони з Бетелу, і до Ефрати був ще добрий шмат дороги, коли Рахиль злягла, мавши тяжкі роди. | 16 Піднявшись же Яків з Ветилі, розклав своє шатро недалеко від стовпа Ґадер. Було ж, коли приблизився до Хаврати, щоб іти до землі Ефрати, породила Рахиль і тяжко було її в родах. | 16 І рушили вони з Бетеля, і було вже не далеко до Евфрата і настигла Рахелю родїльня мука, і мала вона породи важкі. |
17 І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: Не бійся, бо й це тобі син. | 17 Коли ж вона страждала при пологах, повивальниця бабуся сказала їй: Не бійся, бо це в тебе син. | 17 Під час отих важких пологів каже їй повитуха: `Не бійся, це в тебе син.` | 17 Сталося ж, коли тяжко вона родила, сказала їй повитуха: Кріпися бо і цей тобі син. | 17 Сталося ж, як вона мала важкі породи, каже їй баба сповитуха: Крепись; бо й се буде в тебе син. |
18 І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин. | 18 І коли відходила від неї душа, бо вона помирала, то назвала йому ім'я – Бен-Оні. Але батько його назвав його Веніямином. | 18 При відході ж душі, бо вона вмирала, ще дала йому ім'я Беноні: але батько назвав його Веніямин. | 18 Сталося ж, коли покидала її душа, бо вмирала, назвала його імя: Син мого болю. Батько ж назвав його: Веніамін. | 18 Сталося ж, як покидала її душа, умірала бо, дала йому імя Бенонї, болюча дитина, отець же дав йому імя Бенямин, щасна дитина. |
19 І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм. | 19 І померла Рахіль, і похована на дорозі до Ефрати, себто Віфлеєму. | 19 Та й померла Рахиль і поховали її при шляху до Ефрати, себто Вифлеєму. | 19 Померла ж Рахиль і поховано її в дорозі Ефрати (це є Вифлеем). | 19 Умерла ж Рахеля, і поховано її на шляху до Евфрата, се єсть Бетлегем. |
20 І поставив Яків пам'ятника на гробі її, це надгробний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні. | 20 Яків поставив над гробом її пам'ятника. Цей надгробний пам'ятник Рахілі існує аж донині. | 20 Над її гробом поставив Яків стовпа, який є на гробі Рахилі й по нинішній день. | 20 І поставив Яків стовп на її гробі. Це є стовп гроба Рахилі до сьогоднішнього дня. | 20 І поставив Яков стовпа над гробом її. Се стовп на Рахелиному гробу по сей день. |
21 І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру. | 21 І рушив Ізраїль, і поставив шатро своє за баштою Едер. | 21 Тоді рушив Ізраїль далі й нап'яв свій намет по той бік Магдал-Едера. | 21 Сталося ж, коли поселився Ізраїль в тій землі, пішов Рувим і спав з Валлою наложницею свого батька. І почув Ізраїль, і поганим було перед ним. | 21 Помандрував же Ізраїль і напяв намета свого за Мигдаль-Єдером. |
22 І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. А в Якова було дванадцятеро синів. | 22 Під час перебування Ізраїля у тій країні, Рувим пішов і переспав з Білгою, наложницею батька свого. І почув про це Ізраїль. А синів у Якова було дванадцять. | 22 Коли ж Ізраїль проживав у цій країні, пішов Рувим та й ліг з Білгою, наложницею свого батька. І довідався про це Ізраїль. - У Якова ж було дванадцять синів. | 22 Були ж сини Якова дванадцять. | 22 Сталося ж, як осївсь Ізраїль на тій країні, прийшов Рубен та й лїг із Билгою, батьковою наложницею. І дочувсь про се Ізраїль. Було ж синів у Якова дванайцятеро. |
23 Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон. | 23 Сини Лії: первісток Якова Рувим, [по ньому] Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон. | 23 Сини Лії: Рувим - первородний Якова, Симеон, Леві, Юда, Іссахар та Завулон. | 23 Сини Лії: Рувим, первородний Якова, Симеон, Леві, Юда, Іссахар, Завулон. | 23 Синове Леїні: Рубен, первенець Яковів, та Симеон, та Левій, та Юда, та Іссахар, та Зебулон. |
24 Сини Рахілині: Йосип і Веніямин. | 24 Сини Рахілі: Йосип і Веніямин | 24 Сини ж Рахилі: Йосиф та Веніямин. | 24 Сини ж Рахилі: Йосиф і Веніамин. | 24 Синове Рахелині: Йосиф та Бенямин. |
25 А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефталим. | 25 Сини Білги, служниці Рахілиної: Дан і Нефталим. | 25 А сини Білги, служниці Рахилі: Дан і Нафталі. | 25 Сини ж Валли рабині Рахилі: Дан і Нефталі. | 25 Синове Балли, рабинї Рахелиної: Дан та Нефталїй. |
26 А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Ґад і Асир. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському. | 26 Сини Зілпи, служниці Ліїної: Ґад і Асир. Це сини Якова, які народилися йому в Падан-Арамі. | 26 Сини ж Зілпи, служниці Лії: Гад і Ашер. Це ж сини Якова, які народилися в нього в Паддан-Арамі. | 26 Сини ж Зелфи рабині Лії: Ґад і Асир. Це сини Якова, які народилися йому в сирійській Месопотамії. | 26 Синове Зелфи, рабинї Рахелиної: Гад і Ассер. Се синове Яковові, що понароджувались йому в Мезопотамії. |
27 І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, до Кир'ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак. | 27 І прийшов Яків до Ісаака, батька свого, в Мамре, в Кир'ят-Арби, тобто Хеврону, де мандрував Авраам та Ісаак. | 27 Отож Яків прибув до Ісаака, свого батька, в Мамре в Кіріят-Арбу, себто в Хеврон, де проживав був Авраам та Ісаак. | 27 Пішов же Яків до Ісаака свого батька до Мамврії, до міста на рівни ні (це є Хеврон) в ханаанській землі, де жив Авраам і Ісаак. | 27 Прийшов же Яков до Ізаака, отця свого, в Мамрійщину, в Киріят-Арбу, се Геброн, де пробував Авраам та Ізаак. |
28 І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ. | 28 І було днів [життя] Ісаакові сто вісімдесят літ. | 28 Було ж днів Ісаакові - сто вісімдесят років. | 28 Були ж дні Ісаака, які пожив, сто вісімдесять літ | 28 Було ж Ізаакові сто і вісїмдесять год. |
29 І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його. | 29 І випустив Ісаак духа і вмер, і приєднався до народу свого, будучи старим, насиченим життям; і поховали його Ісав та Яків, сини його. | 29 І переставився Ісаак, умер і приєднався до свого роду, старий, нажившися на світі. Та й поховали його Ісав і Яків, його сини. | 29 і скінчившись, помер і додався до свого роду старцем і повний днів, і поховали його Ісав і Яків його сини. | 29 І розлучивсь Ізаак із душею й умер, і прилучивсь до роду свого, старий, нажившись на сьвітї. І поховали його Езав та Яков, синове його. |