1 Горе тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано! Коли ти пустошити скінчиш, опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують...1 Горе тобі, спустошувачу, котрого не спустошували, і грабіжнику, котрого не грабували. Коли скінчиш спустошувати, спустошений будеш [також і] ти; коли скінчиш грабіжництво, пограбують і тебе.1 Горе тобі, спустошнику, якого не спустошено! Зраднику, з яким по-зрадницькому не повелися! Коли скінчиш пустошити, то й тебе спустошать, і коли втомишся зраджувати, то й тебе зраджувати будуть.1 Горе тим, що завдають вам клопіт, а вам ніхто не завдає клопоту, і той, хто зневажає, вас не зневажає. Підуть геть ті, що зневажають, і передані будуть і змаліють так як міль на одежі.1 Горе тобі, пустошнику, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували! Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать; а як скінчиш рабувати, то й тебе зрабують.
2 Господи, змилуйсь над нами, на Тебе надіємось ми! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням!2 Господе! Помилуй нас, на Тебе сподіваємося ми; будь нашим раменом з досвітку і порятунком нашим у час тіснот.2 Господи, помилуй нас! Ми на тебе уповаємо. Будь нам раменом щоранку, нашим рятунком у час скрути!2 Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми поклали надію. Насіння неслухняних стало на загибіль, а наше спасіння в часі смутку.2 Господи, помилуй нас: на тебе вповаєм; будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нуждї!
3 Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди.3 Від грізного голосу [Твого] утікатимуть народи; коли постанеш, розпорошаться племена.3 Коли твій голос грізно лунає, народи втікають; коли встаєш, погани йдуть урозтіч.3 Через голос твого страху народи жахнулися від твого страху, і народи були розсіяні.3 Перед грозою голосу твого повтїкають народи; коли ти встанеш, розсїються невірні,
4 І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, так кидатись будуть на неї.4 І будуть збирати здобич вашу, як збирають гусінь; кинуться на неї, як кидається сарана.4 І збирають вашу здобич, як сарана збирає; кидаються, як гусінь, на неї.4 А тепер збереться ваш полон від малого і великого. Так наче хто збирає саранча, так насміяться з вас.4 І будуть збірати добичу по вас, як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь.
5 Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою.5 Високий Господь, що на височині живе; Він виповнить Сіон судом і правдою.5 Вознесений Господь, бо він живе високо; він сповнює Сіон справедливістю та правом.5 Святий Бог, що живе на висотах, Сіон наповнився суду і праведности.5 Високий Господь, що живе на висотах; він сповнить Сион судом і справедливостю.
6 І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній буде він скарбом його.6 І будуть у безпеці дні твої, щедрота спасіння, мудрости і ведення; страх Господній буде скарбом твоїм.6 Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає; мудрість, знання й страх Господній буде його скарбом.6 За законом передані будуть, наше спасіння в скарбах, там мудрість і вмілість і побожність до Господа. Це є скарби праведности.6 І настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудростї й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм.
7 Тож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру.7 Ось, дужаки їхні кричать на вулицях, провісники миру гірко плачуть.7 Ось мужні їхні кричать назовні, а посли миру гірко плачуть.7 А ось від вашого страху вони злякаються. Ті, яких ви боялися, боятимуться вас. Бо будуть післані гінці, що просять миру, що гірко плачуть просячи мир.7 Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть.
8 Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину...8 Спорожніли шляхи; не видно мандрівників; він зламав угоду, зруйнував місто – і зневажив людей.8 Дороги опустіли, немає подорожніх. Він зламав умову, зневажив свідків; люди - ніщо у нього.8 Бо їхні дороги будуть спустошені. Спинився страх народів, і їхній завіт забирається, і не вважатимете їх за людей.8 Стало пусто на дорогах, нема подорожних; поламав він умову, повалив місто - нїщо люде в його.
9 Сумує та слабне земля, засоромився й в'яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили...9 Земля стогне, висихає; Ливан осоромлений, зів'яв; Сарон став схожий на пустелю, і оголені від листя свого Башан та Кармел.9 Земля сумує, мліє; Ливан, засоромлений, в'яне; Шарон став, як пустиня; Башан, Кармель гублять листя.9 Заплакала земля, засоромився Ливан, Сарон став мочарем. Явна буде Галилея і Кармил.9 Земля сумує, млїє; Ливан у стидї, завмірає; Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли.
10 Нині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений!10 Нині Я постану, каже Господь, нині підведуся, нині піднесуся.10 Тепер я встану, каже Господь; тепер я піднімусь, тепер я підведусь угору.10 Тепер встану, говорить Господь, тепер прославлюся, тепер піднімуся.10 Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.
11 Заваготієте сіном, стерню ви породите; дух ваш огонь, який вас пожере...11 Ви завагітніли сіном, а солому породите; дихання ваше – вогонь, котрий пожере вас.11 Завагітніли ви сіном - породите солому; мій подих то вогонь, що пожере вас.11 Тепер побачите, тепер почуєте. Марна буде сила їхнього духа, огонь вас пожирає.11 Вагонїєте від сїна, - вродите солому; подих ваш - огонь, він же й пожере вас.
12 І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть огнем вони спалені...12 І будуть народи, [мовби] вапно, що горить, [мов] зрубане терня, будуть спалені у вогні.12 Народи будуть, як вапно горюче, немов кущі тернові порубані, що їх на вогні палять.12 І народи будуть спалені як терня спустошене і спалене в полі.12 І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні.
13 Почуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі, Мою силу!13 Слухайте, далекі, що вчиню Я; і ви, ближні, спізнайте могутність Мою.13 Слухайте ви, далекі, що я чиню, і ви, близькі, спізнайте мою силу!13 Почують ті, що далеко, те, що Я зробив, пізнають мою силу ті, що наближаються.13 Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.
14 Затривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв... Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищіу?14 Злякалися грішники на Сіоні; трепет заволодів лиходіями: хто із вас може вижити біля пожираючого вогню? Хто із вас може жити біля вічного полум'я?14 Злякалися грішники на Сіоні, страх огорнув безбожних. Хто з нас буде спроможний жити коло вогню, що пожирає? Хто з нас буде спроможний жити біля полум'я вічного?14 Відійшли ті беззаконні, що в Сіоні, тремтіння охопить безбожних. Хто вам сповістить, що горить огонь? Хто вам сповістить вічне місце?14 Затремтять грішники на Сионї; переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хто з нас видержить коло вічного поломя?
15 Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла,15 Той, хто ходить у правді і виповідає істину; хто бридиться зиском від утисків, утримує руки свої від хабаря, затуляє вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і заплющує очі свої, щоб не бачити зла.15 Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, -15 Хто ходить в праведности, хто говорить про правильну дорогу, хто ненавидить беззаконня і неправедність і відмахує руки від дарів, хто тяжкими чинить уха, щоб не почути суд крови, хто примружує очі, щоб не побачити беззаконня,15 А вже ж тілько той, хто ходить в справедливостї й говорить правду; хто цурається наживи з грабежі; хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закриває свої очі, щоб зла й не бачити,
16 той перебуватиме на високостях, скельні твердині його недоступна оселя, його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена!16 Той буде мешкати на височині, притулок його – недоступні скелі; і буде він з хлібом; вода у нього не висохне.16 він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне.16 цей житиме в високій печері сильного каменя. Йому дасться хліб, і його вода певна.16 Такий жити ме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться; хлїб його йому подасться, й вода не зсякне в його.
17 Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку.17 Очі твої побачать Царя у його красі, побачать землю віддалену.17 Царя в його красі побачать твої очі; узрять розлогу землю.17 Побачите царя зі славою, і ваші очі побачать землю здалека.17 Очі твої побачать Царя в славі його, увидять землю далеку;
18 Твоє серце роздумувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчислює башти?18 Серце твоє буде [лише] пригадувати про жахіття: де ті, що чинили перепис? Де той, що зважував [данину]? Де той, що оглядав вежі?18 Серце твоє про жах згадає: де той, мовляв, що рахував? Де той, що важив? Де той, що лічив башти?18 Ваша душа навчиться страху. Де є писарі? Де є радники? Де є той, що числить тих, що виховуються,18 Серце твоє буде тілько згадувати про страшне минуле: де той, що лїчив данину? де той, що робив перепись? де той, що розглядував башти?
19 Уже не побачиш народу зухвалого, народу глибокомовного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязикого, якого не можна було б зрозуміти.19 Уже не побачиш народу зухвалого, народу з глухотою, невиразною мовою, з мовою дивною, незрозумілою.19 Ти не побачиш більше зухвалого люду, люду глухої мови, що її годі зрозуміти, з язиком лепетливим, незбагненним.19 малий і великий нарід? З яким не радилися, ані не знав (нарід) з глибоким голосом, щоб не чув зогиджений нарід, і немає розуму в того, що слухає.19 Не побачиш більше люду жорстокого з глухою недослухною мовою, з язиком чудовищним, невторопним.
20 Подивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту незрушиму, кілля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться.20 Поглянь на Сіон, місто святкових зібрань наших; очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, непохитну скинію; стовпи її ніколи не будуть вирвані, і жодна мотузка її не порветься.20 Глянь на Сіон, місто наших святих! Очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, намет непорушний; кілки його не будуть вирвані повіки, ніяка з його поворозок не порветься.20 Ось місто Сіон наше спасіння. Твої очі побачать Єрусалим, багате місто, шатра, які не захитаються, ані не зрушатся кілки його шатра на вічний час, ані не розірвуться його шнури.20 Подивися на Сиона, - се місто сьвяточних зборів наших, а очі твої побачать Ерусалим, пробуток мирний, незрушимий намет; стовпи його нїколи нїхто не вирве, й нї одна поворозка не пірветься.
21 Бо величний Господь для нас тільки отам, місце потоків й просторих річок, не ходить по ньому весловий байдак, і міцний корабель не перейде його.21 Там у нас великий Господь буде замість річок, замість широких каналів; туди не зайде жодний весельний човен, і не прийде великий корабель.21 Бо там Господь для нас величний, - замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен, ані пишний корабель не пройде.21 Бо для вас велике імя Господа. Місце для вас буде, ріки й широкі й розлогі рови. Ти не підеш цією дорогою, ані не піде корабель, що пливе.21 Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких; туди не ввійде нїяке веслове судно, анї корабель не перейде.
22 Бо Господь наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!22 Бо Господь – суддя наш, Господь – законодавець наш; Господь – цар наш; Він урятує нас.22 Бо Господь - суддя наш; Господь - наш законодавець; Господь -цар наш; він спасе нас.22 Бо мій Бог великий, мене Господь не мине. Суддя наш Господь, Володар наш Господь, цар наш Господь, Цей нас спасе.22 Бо Господь - суддя нам, Господь - законодавець нам, Господь царь наш; він спасе нас.
23 Опустилися шнури твої, не зміцняють підвалини щогли своєї, вітрил не натягують. Тоді будуть ділити награбовану здобич, і навіть криві грабуватимуть.23 Послабилися мотузки твої, не можуть утримати щогли і натягнути вітрила. Тоді буде значний поділ здобичі, аж так, що й кульгавим дістанеться.23 Линви твої послабли, щогол не тримають більше, не розпинають стягу. Тоді настане велике паювання лупу; навіть кульгаві будуть грабувати.23 Розірвалися твої шнури, бо не мали сили. Твоя щогла схилилася, щогла не розпустить (вітрил). Не підніме знак, аж доки не буде передана на грабунок. Тому численні кульгаві зроблять грабунок.23 Твої ж (Ассуре) линви послабли, не вдержать щогли, не натягують вітрила. А тодї настане велике паюваннє здобичі, навіть калїки будуть жакувати.
24 І не скаже мешканець Я хворий! І прощені будуть провини народу, що в ньому живе.24 І жодний з мешканців не скаже: Я хворий; і народові, що мешкає там, будуть прощені гріхи.24 Ніякий мешканець не скаже: я - хворий. І людям, що живуть там відпустяться їхні гріхи.24 І не скаже нарід, що в них живе: Труджуся. Бо їм відпущено гріх.24 І нїхто з осадників не скаже: `я не здужаю`, а людям, що там будуть жити, відпустяться всї гріхи їх.