1 Горе тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано! Коли ти пустошити скінчиш, опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують... | 1 Горе тобі, спустошувачу, котрого не спустошували, і грабіжнику, котрого не грабували. Коли скінчиш спустошувати, спустошений будеш [також і] ти; коли скінчиш грабіжництво, пограбують і тебе. | 1 Горе тобі, спустошнику, якого не спустошено! Зраднику, з яким по-зрадницькому не повелися! Коли скінчиш пустошити, то й тебе спустошать, і коли втомишся зраджувати, то й тебе зраджувати будуть. | 1 Горе тим, що завдають вам клопіт, а вам ніхто не завдає клопоту, і той, хто зневажає, вас не зневажає. Підуть геть ті, що зневажають, і передані будуть і змаліють так як міль на одежі. | 1 Горе тобі, пустошнику, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували! Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать; а як скінчиш рабувати, то й тебе зрабують. |
2 Господи, змилуйсь над нами, на Тебе надіємось ми! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням! | 2 Господе! Помилуй нас, на Тебе сподіваємося ми; будь нашим раменом з досвітку і порятунком нашим у час тіснот. | 2 Господи, помилуй нас! Ми на тебе уповаємо. Будь нам раменом щоранку, нашим рятунком у час скрути! | 2 Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми поклали надію. Насіння неслухняних стало на загибіль, а наше спасіння в часі смутку. | 2 Господи, помилуй нас: на тебе вповаєм; будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нуждї! |
3 Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди. | 3 Від грізного голосу [Твого] утікатимуть народи; коли постанеш, розпорошаться племена. | 3 Коли твій голос грізно лунає, народи втікають; коли встаєш, погани йдуть урозтіч. | 3 Через голос твого страху народи жахнулися від твого страху, і народи були розсіяні. | 3 Перед грозою голосу твого повтїкають народи; коли ти встанеш, розсїються невірні, |
4 І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, так кидатись будуть на неї. | 4 І будуть збирати здобич вашу, як збирають гусінь; кинуться на неї, як кидається сарана. | 4 І збирають вашу здобич, як сарана збирає; кидаються, як гусінь, на неї. | 4 А тепер збереться ваш полон від малого і великого. Так наче хто збирає саранча, так насміяться з вас. | 4 І будуть збірати добичу по вас, як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь. |
5 Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою. | 5 Високий Господь, що на височині живе; Він виповнить Сіон судом і правдою. | 5 Вознесений Господь, бо він живе високо; він сповнює Сіон справедливістю та правом. | 5 Святий Бог, що живе на висотах, Сіон наповнився суду і праведности. | 5 Високий Господь, що живе на висотах; він сповнить Сион судом і справедливостю. |
6 І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній буде він скарбом його. | 6 І будуть у безпеці дні твої, щедрота спасіння, мудрости і ведення; страх Господній буде скарбом твоїм. | 6 Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає; мудрість, знання й страх Господній буде його скарбом. | 6 За законом передані будуть, наше спасіння в скарбах, там мудрість і вмілість і побожність до Господа. Це є скарби праведности. | 6 І настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудростї й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм. |
7 Тож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру. | 7 Ось, дужаки їхні кричать на вулицях, провісники миру гірко плачуть. | 7 Ось мужні їхні кричать назовні, а посли миру гірко плачуть. | 7 А ось від вашого страху вони злякаються. Ті, яких ви боялися, боятимуться вас. Бо будуть післані гінці, що просять миру, що гірко плачуть просячи мир. | 7 Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть. |
8 Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину... | 8 Спорожніли шляхи; не видно мандрівників; він зламав угоду, зруйнував місто – і зневажив людей. | 8 Дороги опустіли, немає подорожніх. Він зламав умову, зневажив свідків; люди - ніщо у нього. | 8 Бо їхні дороги будуть спустошені. Спинився страх народів, і їхній завіт забирається, і не вважатимете їх за людей. | 8 Стало пусто на дорогах, нема подорожних; поламав він умову, повалив місто - нїщо люде в його. |
9 Сумує та слабне земля, засоромився й в'яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили... | 9 Земля стогне, висихає; Ливан осоромлений, зів'яв; Сарон став схожий на пустелю, і оголені від листя свого Башан та Кармел. | 9 Земля сумує, мліє; Ливан, засоромлений, в'яне; Шарон став, як пустиня; Башан, Кармель гублять листя. | 9 Заплакала земля, засоромився Ливан, Сарон став мочарем. Явна буде Галилея і Кармил. | 9 Земля сумує, млїє; Ливан у стидї, завмірає; Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли. |
10 Нині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений! | 10 Нині Я постану, каже Господь, нині підведуся, нині піднесуся. | 10 Тепер я встану, каже Господь; тепер я піднімусь, тепер я підведусь угору. | 10 Тепер встану, говорить Господь, тепер прославлюся, тепер піднімуся. | 10 Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору. |
11 Заваготієте сіном, стерню ви породите; дух ваш огонь, який вас пожере... | 11 Ви завагітніли сіном, а солому породите; дихання ваше – вогонь, котрий пожере вас. | 11 Завагітніли ви сіном - породите солому; мій подих то вогонь, що пожере вас. | 11 Тепер побачите, тепер почуєте. Марна буде сила їхнього духа, огонь вас пожирає. | 11 Вагонїєте від сїна, - вродите солому; подих ваш - огонь, він же й пожере вас. |
12 І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть огнем вони спалені... | 12 І будуть народи, [мовби] вапно, що горить, [мов] зрубане терня, будуть спалені у вогні. | 12 Народи будуть, як вапно горюче, немов кущі тернові порубані, що їх на вогні палять. | 12 І народи будуть спалені як терня спустошене і спалене в полі. | 12 І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні. |
13 Почуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі, Мою силу! | 13 Слухайте, далекі, що вчиню Я; і ви, ближні, спізнайте могутність Мою. | 13 Слухайте ви, далекі, що я чиню, і ви, близькі, спізнайте мою силу! | 13 Почують ті, що далеко, те, що Я зробив, пізнають мою силу ті, що наближаються. | 13 Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою. |
14 Затривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв... Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищіу? | 14 Злякалися грішники на Сіоні; трепет заволодів лиходіями: хто із вас може вижити біля пожираючого вогню? Хто із вас може жити біля вічного полум'я? | 14 Злякалися грішники на Сіоні, страх огорнув безбожних. Хто з нас буде спроможний жити коло вогню, що пожирає? Хто з нас буде спроможний жити біля полум'я вічного? | 14 Відійшли ті беззаконні, що в Сіоні, тремтіння охопить безбожних. Хто вам сповістить, що горить огонь? Хто вам сповістить вічне місце? | 14 Затремтять грішники на Сионї; переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хто з нас видержить коло вічного поломя? |
15 Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла, | 15 Той, хто ходить у правді і виповідає істину; хто бридиться зиском від утисків, утримує руки свої від хабаря, затуляє вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і заплющує очі свої, щоб не бачити зла. | 15 Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, - | 15 Хто ходить в праведности, хто говорить про правильну дорогу, хто ненавидить беззаконня і неправедність і відмахує руки від дарів, хто тяжкими чинить уха, щоб не почути суд крови, хто примружує очі, щоб не побачити беззаконня, | 15 А вже ж тілько той, хто ходить в справедливостї й говорить правду; хто цурається наживи з грабежі; хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закриває свої очі, щоб зла й не бачити, |
16 той перебуватиме на високостях, скельні твердині його недоступна оселя, його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена! | 16 Той буде мешкати на височині, притулок його – недоступні скелі; і буде він з хлібом; вода у нього не висохне. | 16 він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне. | 16 цей житиме в високій печері сильного каменя. Йому дасться хліб, і його вода певна. | 16 Такий жити ме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться; хлїб його йому подасться, й вода не зсякне в його. |
17 Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку. | 17 Очі твої побачать Царя у його красі, побачать землю віддалену. | 17 Царя в його красі побачать твої очі; узрять розлогу землю. | 17 Побачите царя зі славою, і ваші очі побачать землю здалека. | 17 Очі твої побачать Царя в славі його, увидять землю далеку; |
18 Твоє серце роздумувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчислює башти? | 18 Серце твоє буде [лише] пригадувати про жахіття: де ті, що чинили перепис? Де той, що зважував [данину]? Де той, що оглядав вежі? | 18 Серце твоє про жах згадає: де той, мовляв, що рахував? Де той, що важив? Де той, що лічив башти? | 18 Ваша душа навчиться страху. Де є писарі? Де є радники? Де є той, що числить тих, що виховуються, | 18 Серце твоє буде тілько згадувати про страшне минуле: де той, що лїчив данину? де той, що робив перепись? де той, що розглядував башти? |
19 Уже не побачиш народу зухвалого, народу глибокомовного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязикого, якого не можна було б зрозуміти. | 19 Уже не побачиш народу зухвалого, народу з глухотою, невиразною мовою, з мовою дивною, незрозумілою. | 19 Ти не побачиш більше зухвалого люду, люду глухої мови, що її годі зрозуміти, з язиком лепетливим, незбагненним. | 19 малий і великий нарід? З яким не радилися, ані не знав (нарід) з глибоким голосом, щоб не чув зогиджений нарід, і немає розуму в того, що слухає. | 19 Не побачиш більше люду жорстокого з глухою недослухною мовою, з язиком чудовищним, невторопним. |
20 Подивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту незрушиму, кілля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться. | 20 Поглянь на Сіон, місто святкових зібрань наших; очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, непохитну скинію; стовпи її ніколи не будуть вирвані, і жодна мотузка її не порветься. | 20 Глянь на Сіон, місто наших святих! Очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, намет непорушний; кілки його не будуть вирвані повіки, ніяка з його поворозок не порветься. | 20 Ось місто Сіон наше спасіння. Твої очі побачать Єрусалим, багате місто, шатра, які не захитаються, ані не зрушатся кілки його шатра на вічний час, ані не розірвуться його шнури. | 20 Подивися на Сиона, - се місто сьвяточних зборів наших, а очі твої побачать Ерусалим, пробуток мирний, незрушимий намет; стовпи його нїколи нїхто не вирве, й нї одна поворозка не пірветься. |
21 Бо величний Господь для нас тільки отам, місце потоків й просторих річок, не ходить по ньому весловий байдак, і міцний корабель не перейде його. | 21 Там у нас великий Господь буде замість річок, замість широких каналів; туди не зайде жодний весельний човен, і не прийде великий корабель. | 21 Бо там Господь для нас величний, - замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен, ані пишний корабель не пройде. | 21 Бо для вас велике імя Господа. Місце для вас буде, ріки й широкі й розлогі рови. Ти не підеш цією дорогою, ані не піде корабель, що пливе. | 21 Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких; туди не ввійде нїяке веслове судно, анї корабель не перейде. |
22 Бо Господь наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе! | 22 Бо Господь – суддя наш, Господь – законодавець наш; Господь – цар наш; Він урятує нас. | 22 Бо Господь - суддя наш; Господь - наш законодавець; Господь -цар наш; він спасе нас. | 22 Бо мій Бог великий, мене Господь не мине. Суддя наш Господь, Володар наш Господь, цар наш Господь, Цей нас спасе. | 22 Бо Господь - суддя нам, Господь - законодавець нам, Господь царь наш; він спасе нас. |
23 Опустилися шнури твої, не зміцняють підвалини щогли своєї, вітрил не натягують. Тоді будуть ділити награбовану здобич, і навіть криві грабуватимуть. | 23 Послабилися мотузки твої, не можуть утримати щогли і натягнути вітрила. Тоді буде значний поділ здобичі, аж так, що й кульгавим дістанеться. | 23 Линви твої послабли, щогол не тримають більше, не розпинають стягу. Тоді настане велике паювання лупу; навіть кульгаві будуть грабувати. | 23 Розірвалися твої шнури, бо не мали сили. Твоя щогла схилилася, щогла не розпустить (вітрил). Не підніме знак, аж доки не буде передана на грабунок. Тому численні кульгаві зроблять грабунок. | 23 Твої ж (Ассуре) линви послабли, не вдержать щогли, не натягують вітрила. А тодї настане велике паюваннє здобичі, навіть калїки будуть жакувати. |
24 І не скаже мешканець Я хворий! І прощені будуть провини народу, що в ньому живе. | 24 І жодний з мешканців не скаже: Я хворий; і народові, що мешкає там, будуть прощені гріхи. | 24 Ніякий мешканець не скаже: я - хворий. І людям, що живуть там відпустяться їхні гріхи. | 24 І не скаже нарід, що в них живе: Труджуся. Бо їм відпущено гріх. | 24 І нїхто з осадників не скаже: `я не здужаю`, а людям, що там будуть жити, відпустяться всї гріхи їх. |