1 Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім'я, начальник юдейський. | 1 Поміж фарисеями був один чоловік, на ім‘я Никодим, один із старшин юдейських. | 1 З фарисеїв один чоловік був, Никодим на ймення, зверхник серед юдеїв. | 1 Був один чоловік із фарисеїв, звався Никодимом, старшина юдейський. | 1 Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський. |
2 Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде. | 2 Він прийшов до Ісуса вночі і сказав Йому: Равві! Ми знаємо, що Ти – Учитель, який прийшов од Бога; бо таких див, котрі Ти вчиняєш, ніхто не може вчинити, якщо не буде з ним Бога. | 2 Прийшов він до Ісуса вночі й каже до нього: «Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчитилем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що ти їх твориш.» | 2 Прийшов він до нього вночі і сказав йому: Равві, знаємо, що ти прийшов від Бога як Учитель, бо ніхто не може робити таких чуд, які ти робиш, коли б Бог не був з ним. | 2 Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним. |
3 Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства. | 3 Ісус сказав йому у відповідь: Істинно, істинно кажу тобі: Якщо хтось не вродиться згори, не може побачити Царства Божого. | 3 Озвався де Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства.» | 3 Відповів Ісус і сказав йому: Щиру правду, щиру кажу тобі: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства. | 3 Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого. |
4 Никодим Йому каже: Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись? | 4 Никодим сказав Йому: Яким чином людина може народитися, коли вже літня? Невже вона вдруге увійде до лона матері своєї і народиться? | 4 Никодим же йому: «Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?» | 4 Каже до нього Никодим: Як може людина, будучи старою, народитися? Чи може вона вдруге увійти до лона своєї матері й народитися? | 4 Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись? |
5 Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. | 5 Ісус відповів: Істинно, істинно повідую тобі: Якщо хтось не народиться від води і Духа, не може увійти до Царства Божого. | 5 Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. | 5 Відповів Ісус: Щиру правду, щиру кажу тобі: коли хто не народиться з води і Духа, не може ввійти до Божого Царства. | 5 Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже. |
6 Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух. | 6 Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух. | 6 Що народжується від тіла - тіло, а що народжується від Духа - дух. | 6 Народжене від тіла є тілом, а народжене від Духа є Духом. | 6 Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух. |
7 Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори. | 7 Не дивуйся з того, що Я сказав тобі: необхідно вам народитися згори. | 7 Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти. | 7 Не дивуйся з того, що я сказав тобі: вам треба народитися згори. | 7 Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш. |
8 Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений. | 8 Дух дихає, де хоче, і голос його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди йде: так буває з кожним, хто народжений від Духа. | 8 Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа.» | 8 Дух дме, де хоче, - і чуєш його голос; але не знаєш, звідки приходить і куди йде. Так буває з кожним, хто народжений від Духа. | 8 Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа. |
9 Відповів Никодим і до Нього сказав: Як це статися може? | 9 Никодим сказав Йому у відповідь: Як це може статися? | 9 Озвався Никодим і мовив до нього: «Як воно може статись?» | 9 Відповів Никодим і сказав йому: Як може це статися? | 9 Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись: |
10 Ісус відповів і до нього сказав: Ти учитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш? | 10 Ісус відповідав і сказав йому: Ти – учитель Ізраїля, і наразі цього не відаєш? | 10 Ісус же до нього у відповідь: «Ти вчитель Ізраїля, а того й не знаєш? | 10 Ісус у відповідь промовив до нього: Ти - учитель ізраїльський, і цього не знаєш? | 10 Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш? |
11 Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте. | 11 Істинно, істинно повідую тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і засвідчуємо те, що бачили; а ви свідчення нашого не приймаєте; | 11 Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, - ви ж свідчення нашого не берете до уваги. | 11 Щиру правду, щиру кажу тобі, що те, що знаємо, - говоримо, і про те, що бачили, - свідчимо; та нашого свідчення не приймаєте. | 11 Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкуємо; а сьвідкування нашого не приймаєте. |
12 Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне? | 12 Якщо Я сказав вам про земне, і ви не вірите, – як повірите, коли буду казати вам про небесне? | 12 Говорив я вам про земне, а ви не віруєте, - як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму? | 12 Якщо про земне сказав вам і ви не вірите, то як повірите, якщо скажу вам про небесне? | 12 Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, - як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте? |
13 І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі. | 13 Ніхто не сходив на небо, а лише Син Людський, що зійшов з небес, бо живе в небесах. | 13 Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! | 13 Ніхто не піднісся на небо, - тільки той, що зійшов з неба: Син Людський, [що на небі]. | 13 І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі. |
14 І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, | 14 Тож, як Мойсей підняв змія у пустелі, так має піднестися Син Людський. | 14 Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, - так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, | 14 Як Мойсей підняв змію в пустині, так треба, щоб піднятий був Син Людський, | 14 І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустинї, так мусить бути піднятий і Син чоловічий, |
15 щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. | 15 Щоб кожний віруючий в Нього не загинув, але мав життя вічне. | 15 щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. | 15 щоб кожний, хто вірить у нього, [не загинув, але] мав вічне життя. | 15 щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічнє. |
16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. | 16 Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдиновродженого, аби кожний, віруючий в Нього, не загинув, але мав життя вічне. | 16 Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. | 16 Тому що Бог так полюбив світ, що дав [свого] єдинородного Сина, аби кожний, хто вірить у нього, не загинув, але мав вічне життя. | 16 Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє. |
17 Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. | 17 Тому що не послав Бог Сина Свого у світ, щоб звинуватити світ, але щоб світ був урятований через Нього. | 17 Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти. | 17 Бо Бог не послав [свого] Сина у світ, щоб судити світ, але щоб світ врятувався через нього. | 17 Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт. |
18 Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого. | 18 Хто вірує в Нього, той не буде осуджений, а хто не вірує в Нього, уже засуджений, бо не повірив в ім‘я Єдиновродженого Сина Божого. | 18 Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого. | 18 Хто вірить у нього, не буде засуджений; а хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в ім'я єдинородного Божого Сина. | 18 Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого. |
19 Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки! | 19 А суд складається з того, що світло прийшло у світ; проте люди більше полюбили пітьму, аніж світло, тому що справи їхні лихі. | 19 А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, - лихі бо були їхні діла. | 19 Це і є суд, - що світло прийшло у світ, але люди краще полюбили темряву, ніж світло, бо їхні діла були погані. | 19 Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки. |
20 Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. | 20 Бо кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не стали явними злочини його, тому що вони лихі. | 20 Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його. | 20 Адже кожний, хто чинить зло, ненавидить світло, не приходить до світла, щоб його вчинки не були засуджені, [оскільки вони лукаві]. | 20 Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла, щоб не зганено вчинків його. |
21 А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони. | 21 А той, хто чинить правду, йде до світла, щоб явні були діяння його, тому що вони в Богові вчинені. | 21 А хто правду чинить - іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі.» | 21 А хто чинить правду, той іде до світла, щоб очевидними були його діла, бо вони зроблені по Божому. | 21 Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки, бо в Бозї роблені. |
22 По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив. | 22 Після того прийшов Ісус із учнями Своїми на терени юдейські і жив там і хрестив. | 22 Після того вирушив Ісус із своїми учнями у край Юдейський і перебував там із ними, і христив. | 22 Відтак прийшов Ісус з учнями в Юдею і з ними там перебував та хрестив. | 22 Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив. |
23 А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились, | 23 А Іван також хрестив у Еноні, поблизу Салиму, тому що там було багато води; і приходили туди і хрестилися; | 23 А й Йоан христив - в Еноні біля Салиму, бо там води було багато, тож приходили туди і христилися. | 23 Іван також хрестив в Еноні, що поблизу Салима, бо там було вдосталь води; люди приходили й хрестилися; | 23 Хрестив же й Йоан у Єнонї поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились. |
24 бо Іван до в'язниці не був ще посаджений. | 24 Бо Іван ще не був укинутий до в‘язниці. | 24 Ще бо Йоана не посаджено у в'язницю. | 24 бо Іван [ще] не був укинутий до в'язниці. | 24 Ще бо не вкинуто в темницю Йоана. |
25 І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями про очищення. | 25 Тоді в Іванових учнів сталася суперечка з юдеями про очищення; | 25 Отож знялася суперечка між Йоановими учнями та одним юдеєм - про очищення. | 25 Виникла була суперечка між Івановими учнями та юдеями щодо очищення. | 25 Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очищеннє. |
26 І прийшли до Івана вони та й сказали йому: Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ото христить і Він, і до Нього всі йдуть. | 26 І прийшли до Івана і сказали йому: Равві! Той, Котрий був з тобою біля Йордану і про Котрого ти засвідчував, – ось, Він хрестить, і всі йдуть до Нього. | 26 Прийшли вони до Йоана та й кажуть йому: «Учителю, отой, що був із тобою по той бік Йордану й що про нього свідчив ти, - он він христить, та й усі до нього йдуть.» | 26 Прийшли вони до Івана і сказали йому: Равві, той, що був з тобою на тім боці Йордану, про якого ти свідчив, - він хрестить і всі йдуть до нього. | 26 І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него. |
27 Іван відповів і сказав: Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться. | 27 Іван сказав у відповідь: Не може людина нічого прийняти на себе, якщо їй з неба не буде дано. | 27 Йоан же у відповідь промовив: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба. | 27 Відповів Іван і сказав: Людина не може нічого приймати, якщо не буде дано їй з неба. | 27 Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нїчого, коли не буде дано йому з неба. |
28 Ви самі мені свідчите, що я говорив: я не Христос, але посланий я перед Ним. | 28 Ви самі мені свідки в тому, що я сказав: Не я Христос, але я посланий перед Ним. | 28 Самі ж свідчите мені, що я казав: Не Христос я, лише послано мене поперед нього. | 28 Ви самі мені свідчите про те, що я казав, що не є Христом, а лише посланий поперед нього. | 28 Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним. |
29 Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась! | 29 Хто має наречену, той наречений; а приятель нареченого, що стоїть поруч і слухає його, радістю виповнюється, коли чує голос нареченого: Ось, уся радість моя звершилася; | 29 У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося! | 29 Хто має молоду, - є молодим; друг молодого, стоячи й слухаючи його, радіє від голосу молодого. Оце і є моя радість - вона тепер сповнилася. | 29 Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась. |
30 Він має рости, я ж маліти. | 30 Йому належить зростати, а мені маліти. | 30 Йому треба рости, мені ж маліти. | 30 Йому належить зростати, а мені - зменшуватися. | 30 Той мусить рости, я ж малїти. |
31 Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить із неба, Той над усіма, | 31 Той, Хто приходить згори, якраз і є найвищий від усіх. Хто із землі, той земний і говорить по-земному. А хто з неба приходить, найвищий від усіх. | 31 Хто з висоти приходить, той - над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А хто з неба приходить - над усіма той. | 31 Хто приходить згори, - той над усіма. Хто є з землі, той земний і по-земному говорить. Хто приходить з неба, - той над усіма; | 31 Хто звиш гряде, той над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма. |
32 і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто. | 32 І що Він бачив і чув, про те й свідкує; і ніхто не приймає свідчення Його. | 32 Що бачив і що чув, про те він свідчить, та свідоцтва його ніхто не бере до уваги. | 32 те, що він побачив і почув, - про це й свідчить, але його свідчення ніхто не приймає. | 32 І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає. |
33 Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий. | 33 А хто прийняв Його свідчення, той ствердив цим, що Бог істинний. | 33 Хто прийняв його свідоцтво, той ствердив, що Бог правдивий. | 33 Хто ж прийняв його свідчення, той ствердив, що Бог є правдивий. | 33 Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий. |
34 Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри. | 34 Бо Той, Котрого послав Бог, говорить слова Божі: тому що не мірою дає Бог Духа. | 34 Кого Бог послав, той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає йому Бог Духа. | 34 Бо кого Бог послав, той говорить Божі слова, тому що [Бог] дає Духа щедро. | 34 Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа. |
35 Отець любить Сина, і дав усе в Його руку. | 35 Батько любить Сина і все віддав до руки Його. | 35 Любить Отець Сина й усе дав він йому до рук. | 35 Батько любить Сина і дав усе йому в руки. | 35 Отець любить Сина, і все дав у руки Йому. |
36 Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває. | 36 Хто вірує в Сина, має життя вічне; а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий є на ньому. | 36 Хто вірує в Сина - живе, життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, - гнів же Божий над таким перебуває.» | 36 Хто вірить у Сина, той має вічне життя; а хто не вірить у Сина, той життя не побачить, але Божий гнів перебуває на ньому. | 36 Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому. |