1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...1 На ложі моєму я вночі шукала того, котрого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.1 На моїм ліжку вночі шукала я того, кого серце моє любить. Шукала - не знайшла його.1 Вночі на моїм ліжку я шукала того, кого полюбила моя душа, я його шукала і його не знайшла, я закликала до нього, і він мене не почув.1 У ночі на ліжку в себе я того шукала, кого серце моє любить, й не знайшла, шукавши.
2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...2 Підведуся ж я, піду містом, вулицями і майданами, і буду шукати того, котрого любить душа моя; шукала я його та не знайшла його.2 Встану, обійду навколо місто. По вулицях та по майданах шукатиму я того, кого серце моє любить. Шукала - не знайшла я його.2 Встану ж і обійду кругом по місті по торговицях і по улицях і шукатиму того, кого полюбила моя душа. Я шукала його і не знайшла його.2 Схоплюся ж я та метнуся, в городї шукати по улицях та майданах, кого серце любить; шукала, та не знайшла його.
3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?3 Зустріла мене сторожа, що обходила місто: чи не бачили ви того, котрого любить душа моя?3 Сторожа мене зустріла, що ходить круг міста. Чи бачили ви того, кого серце моє любить?3 Мене знайшли сторожі, що ходять по місті: Чи ви побачили того, кого полюбила моя душа?3 Стріла вартових, що місто по ночі обходять: Чи не бачили того ви, кого серце любить?
4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...4 Та заледве відійшла од них, як знайшла того, котрого любить душа моя, вхопилася за нього, і не відпускала його, аж доки не привела його до оселі матері моєї, у внутрішні покої тої, що зачала мене.4 Ледве повз них пройшла я і знайшла того, кого любить моє серце. Схопила я його й не пустила, аж поки не ввела в дім матері моєї, у покій тієї, що мене зачала.4 Як коротко від коли я від них відійшла, аж доки я не знайшла того, кого полюбила моя душа. Я його схопила і не оставила його, аж доки його не ввела до дому моєї матері і до покою тієї, що мене зачала.4 Ледві з ними розминулась, аж і знайшла того, що серцем полюбила; вхопилась його й не пустила, аж привела його в господу матері моєї й у сьвітлицї до тієї, що мене вродила.
5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...5 Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: не будіть, не тривожте мого кохання, доки йому до вподоби.5 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами та ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче.5 Я закляла вас, дочки Єрусалиму, силами і кріпостями поля, щоб ви не піднімали і не розбудили любов, доки не забажає.5 Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на сугаків і серен, не будїть і не трівожте милої, аж поки сама вона схоче!
6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?6 Хто ця, що виходить з пустелі, немов стовпи диму, напахчена миром та ладаном, усілякими пахощами мироварника?6 Хто то здіймається в пустині, неначе стовпи диму, в кіптяві мірри й кадила, всіх пахощів купецьких?6 Хто ця, що виходить з пустині як стовп диму, обкаджена смирною і ливаном, всіма порошками того, хто робить миро?6 Хто сеся, що від степу йде, наче б окурювана стовпами диму з мирри й кадила, з порошків в крамницях?
7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!7 Ось ложе його – Соломонове: шістдесят лицарів довкола нього, з лицарів славних Ізраїля.7 Ось Соломонові носилки; шістдесят витязів кругом них, з-між витязів Ізраїля добірних.7 Ось ліжко Соломона, шістдесять сильних довкруг нього з силачів Ізраїля,7 Глянь! се ж ліжко Соломона: шість десятків силачів кругом його з хоробрих в Ізраїлї;
8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.8 Усі вони тримають по мечу, усі вправні в бою, кожен з мечем при стегні від страху нічного.8 Усі вони спритно мечем орудують, вправні до бою. В кожного меч при боці задля нічних нападів.8 всі мають меч, навчені до війни, муж свій меч при своїм бедрі від нічного страху.8 Всї з мечами, з'учені до бою; у кожного меч при боку, про безпеку в ночі.
9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:9 Ноші вчинив собі цар Соломон із дерев ливонських;9 Намет весільний собі спорудив цар із дерева ливанського.9 Цар Соломон зробив собі носилки з дерев Лівану,9 Переносне лїгво построїв собі царь Соломон з дерева з Ливану;
10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...10 Стовпці їхні вчинив із срібла, а опертя для ліктів – із чистого золота; сидіння його з пурпуру;10 Стовпи його спорудив він зі срібла, із золота - його склепіння, сидіння його із пурпуру, а всередині виложений він любов'ю - від дочок єрусалимських.10 він зробив його стовпи сріблими і його покривало золотим, його покриття з багряниці, всередині його долівка викладена, любов дочок Єрусалиму.10 Срібні стовпцї, золоті поруччя, посїдок з пурпурної тканини, вся середина прибрана з любовю дочок Ерусалимських.
11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!11 осердя його облямоване коханням доньок єрусалимських.11 Вийдіть, дочки сіонські, й гляньте на царя у вінці, що ним вінчала його мати у день його заручин, у день утіхи його серця.11 Вийдіть і погляньте на царя Соломона на вінець, яким його увінчала його матір в день його шлюбу і в день радости його серця.11 Пійдїть, дочки Сионські, подивітесь на царя Соломона в вінцї, яким увінчала його мати в день подружжя його, в день радостї серцю його.