1 І була довга та війна між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе зміцнювався, а Саулів дім усе слабнув. | 1 І була тривала війна між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид усе зміцнювався, а Саулів дім все більше занепадав. | 1 Війна між домом Давида й між домом Саула тяглася довго, та Давид дедалі більше закріплювався, а дім Саула дедалі слабшав. | 1 І довго була війна між домом Саула і між домом Давида. І дім Давида поступав вперед і кріпився, і дім Саула відступав і слабшав. | 1 І тяглась довго незгода між домом Сауловим і домом Давидовим; та Давид усе більш та більш убивавсь у потугу, дом же Саулів усе слабшав. |
2 І в Хевроні народилися Давидові сини, і був його первісток Амнон, від їзреелітки Ахіноам; | 2 І народилися у Давида сини в Хевроні. Первістком його був Амнон, від ізреелітки Ахіноам; | 2 І народилися Давидові сини в Хевроні: перворідень його був Амнон від Ахіноами з Єзреелу, | 2 І народилися Давидові сини в Хевроні, і його первородний був Амнон від Ахінооми Єзраїлітки, | 2 І народились Давидові сини в Гебронї: перворідень його був Амнон від Ахиноами з Езрееля; |
3 а другий син його Кіл'ав від Авіґаїл, колишньої жінки кармелянина Навала; а третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського; | 3 А другий син його – Кіл'ав, від Авігаїл, колишньої дружини кармелітянина Навала; а третій – Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського; | 3 другий Кілеав від Авігайли, вдови по Навалі з Кармелю, третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя Гешуру, | 3 і його другий (син) Далуя від Авіґеї Кармелітки, і третий Авессалом син Маахи дочки Толмії царя Ґесіра, | 3 А другий Далуя від Абигеї, жінки Кармелїя Набала; третий Авессалом, син Маахи, дочки царя Талмая Гессурського; |
4 а четвертий Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий Шефатія, син Авітал, | 4 А четвертий – Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий – Шефатія, син Авітал, | 4 четвертий Адонія, син Хаггіти, п'ятий Шефатія, син Авітали, | 4 і четвертий Орнія син Фенґіти, і пятий Саватія від Авітали, | 4 Четвертий Адонїя, син Аггити; пятий Сафатія, син Авитали; |
5 а шостий Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, оці народилися Давидові в Хевроні. | 5 А шостий – Їтреам, від Еґли, Давидової дружини, – оці народилися Давидові у Хевроні. | 5 шостий Їтреам від Егли, жінки Давидової. Ці народились у Давида в Хевроні. | 5 і шостий Єтераама від Еґли жінки Давида. Ці народилися Давидові в Хевроні. | 5 Шестий Етераам, від жони Давидової Егли. Сї породились Давидові в Гебронї. |
6 І сталося, коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому. | 6 Коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому. | 6 Тим часом як тяглась війна між домом Саула й домом Давида, Авнер вбився у силу в домі Саула. | 6 І сталося коли була війна між домом Саула і між домом Давида і Авеннир той, хто держав дім Саула. | 6 Покіль тяглась незгода між домом Сауловим і домом Давидовим, стояв Абенир твердо за дом Саулів. |
7 І мав Саул наложницю, а ім'я їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Чого ти прийшов до наложниці батька мого? | 7 У Саула була наложниця на ймення Ріцпа, донька Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Нащо ти злігся з наложницею батька мого? | 7 Була ж у Саула наложниця на ім'я Ріцпа, дочка Айї. Ішбаал, син Саула, сказав Авнерові: “Чому ти ввійшов до наложниці мого батька?” | 7 І в Саула (була) наложниця Ресфа дочка Яла. І сказав Мемфівостей син Саула до Авеннира: Як то ввійшов ти до наложниці мого батька? | 7 У Саула ж та була наложниця на імя Рицпа, дочка Айя. І поспитав ув Абенира Саулів син Евостей: Чому ввійшов єси до наложницї панотця мого? |
8 І дуже запалився Авнерові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: Чи я псяча юдська голова? Сьогодні я роблю ласку домові твого батька Саула, його братам та його приятелям, і не віддав тебе в Давидову руку, а ти сьогодні згадав на мені гріх цієї жінки? | 8 Тоді Авнер спалахнув гнівом на слова Іш-Бошета, і він сказав: Хіба я – псяча голова?! Я нині вчинив милість домові Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не віддав тебе в руки Давида, а ти нині шукаєш на мені гріха через жінку. | 8 Розсердивсь Авнер на слова Ішбаала вельми й мовив: “Хіба я песиголовець? Понині постійно чиню я добро домові Саула, батька твого, його братам та його приятелям, і не допустив, щоб ти потрапив у руки Давида, а ти тепер ще мені докоряєш за жінку! | 8 І Авеннир дуже розлютився за слово Мемфівостея, і сказав йому Авеннир: Чи я є псячою головою? Сьогодні я вчинив милосердя з домом твого батька Саула і з братами і знайомими і не перейшов до дому Давида, і ти сьогодні шукаєш у мене несправедливости зза жінки. | 8 За се питаннє розсердивсь Абенир вельми, та й каже: Хиба ж я песя голова? Воюючи проти Юди вчинив я милосердє домові Саула, батька твого, ріднї його й приятелям його й не віддав тебе Давидові в руки, а ти дорікаєш оце менї за жінку! |
9 Нехай так зробить Бог Авнерові, і нехай ще додасть йому, якщо я не зроблю Давидові так, як Господь присягнув був йому, | 9 Те і те нехай учинить Бог Авнерові, і ще більше нехай учинить йому! Як присягався Господь Давидові, так і вчиню йому; | 9 Хай Бог Авнерові відплатить та ще й причинить, коли я не зроблю Давидові того, в чому Господь йому поклявся: | 9 Це хай вчинить Бог Авеннирові і це хай йому додасть, бо так як поклявся Господь Давидові, так вчиню йому в цьому дні, | 9 Нехай удїє Господь Абенирові сяк і так - як поклявся Давидові Господь, те я й учиню йому: |
10 щоб перенести царство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви. | 10 Відберу царство від дому Саулового, і поставлю трон Давидів над Ізраїлем і над Юдою, від Дана аж до Беер-Шеви. | 10 заберу від дому Саула царство й поставлю престол Давида над Ізраїлем і над Юдою від Дану аж до Версавії.” | 10 щоб забрати царство від дому Саула і підняти престіл Давида над Ізраїлем і над Юдою від Дана аж до Вирсавії. | 10 Одійму царство домові Сауловому, та й поставлю престол Давидові над Ізраїлем й над Юдою від Дана аж до Берсабії. |
11 І той не міг уже відповідати Авнерові ані слова, бо боявся його. | 11 І не міг Іш-Бошет заперечити Авнерові; тому що боявся його. | 11 І не зваживсь Ішбаал відповісти Авнерові ні слова, бо він боявся його. | 11 І Мемфівостей не зміг більше відповісти Авенирові слово, томущо його боявся. | 11 І не зваживсь Евостей відказати нї слова Абенирові, бо боявсь його. |
12 І послав Авнер замість себе послів до Давида сказати: Чия це земля? І ще сказати: Склади ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля. | 12 І послав Авнер від себе послів до Давида, сказати: Чия оце земля? І ще сказати: Уклади зі мною угоду, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе увесь народ Ізраїльський. | 12 Послав Авнер послів до Давида сказати йому: кому, мовляв, належить край? А далі: “Уклади союз зо мною, й моя рука буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.” | 12 І зразу післав Авеннир послів до Давида до Телама, де він був, кажучи: Заповідж зі мною твій завіт, і ось моя рука з тобою, щоб повернути до тебе ввесь дім Ізраїля. | 12 От і шле Абенир посли до Давида в Геброн, сказати йому: Чия ж се земля? і дальше сказати: Вчини зо мною вмову, й рука моя буде з тобою й приверну до тебе всього Ізраїля. |
13 А Давид відказав: Добре, я складу з тобою умову! Тільки однієї речі я жадаю від тебе, а саме: ти не побачиш обличчя мого, якщо ти не приведеш Мелхи, Саулової дочки, коли ти прийдеш побачити мене. | 13 І сказав [Давид]: Гаразд, я укладу з тобою угоду, лише одного прошу в тебе. А саме: Ти не побачиш обличчя мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, Саулової доньки, коли ти прийдеш побачити мене. | 13 Той відповів: “Добре! Укладу союз із тобою, тільки одного вимагаю я від тебе: ти не побачиш мого обличчя, якщо не приведеш Міхаль, дочку Саула, коли прибудеш побачитися зо мною.” | 13 І сказав Давид: Добре я заповім з тобою завіт, тільки я у тебе прошу одне слово, кажучи: Не побачиш мого лиця, якщо не приведеш Мелхолу дочку Саула, коли ти приходиш побачити моє лице. | 13 І відказав той: Добре, вчиню з тобою вмову, тільки вимагаю від тебе одного, от чого: не побачиш лиця мого, як не приведеш Саулової дочки Мелхоли, як сам прибудеш, щоб бачитись зо мною. |
14 І послав Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай жінку мою Мелху, яку я заручив був собі за сотню крайніх плотів филистимських. | 14 І відпровадив Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай дружину мою Мелхолу, яку я дістав за сто обрізувань крайньої плоті филистимської. | 14 Давид послав послів до Ішбаала, сина Саула, сказати: “Віддай мені мою жінку Міхаль, що я здобув собі за сотню філістимлянських передніх шкірок.” | 14 І післав Давид послів до Мемфівостея сина Саула, кажучи: Віддай мені мою жінку Мелхолу, яку я взяв за сто передніх скірок чужинців. | 14 І послав Давид посли ще й до Саулового сина Евостея з вимаганнєм: Оддай менї жону мою Мелхолу, що висватав я за сотню Филистійських передних шкірок. |
15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша. | 15 І послав Іш-Бошет, і взяв її від чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша. | 15 Тоді Ішбаал послав, щоб її взяти в її чоловіка Палтієла, сина Лаїша. | 15 І післав Мемфівостей і взяв її у її чоловіка, у Фалтіїла сина Селли. | 15 І послав Евостей, одняти її в її супруга Фалтія Лайшенка. |
16 І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: Іди, вернися! І той вернувся. | 16 Пішов із нею і чоловік її, і з плачем проводжав її до Бахуріму, але Авнер сказав йому: Повертайся назад. І він повернувся. | 16 Чоловік її проводжав її, плачучи в дорозі аж до Бахуріму. Тоді Авнер сказав до нього: “Іди, повертайсь!” І той повернувсь. | 16 І її чоловік ішов з нею плачучи за нею аж до Варакіма. І сказав до нього Авеннир: Іди повернися, і він повернувся. | 16 Супруг її проводжав її плачучи до Багуриму; та Абенир сказав йому: Ійди до дому! І вернувся він до дому. |
17 А Авнерове слово з Ізраїлевими старшими було таке: Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою. | 17 І звернувся Авнер до старшин Ізраїльських, говорячи: І вчора, і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами. | 17 Авнер увійшов у переговори зо старшими Ізраїля й промовив: “Давно вже ви бажали собі Давида царем над собою. | 17 І сказав Авеннир до старшин Ізраїля, мовлячи: Вчора і третого дня ви шукали Давида, щоб царював над вами. | 17 Увійшов же Абенир у переговори з громадськими мужами в Ізраїлї й говорив: Давно вже ви бажали собі Давида царем; |
18 А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: Рукою Мого раба Давида Я спасу народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян та від руки всіх ворогів його. | 18 Тепер учиніть [це]; Бо Господь сказав Давидові: Рукою служника Мого Давида Я врятую народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його. | 18 Беріться, отже, тепер до діла, бо Господь так сказав був про Давида: Рукою слуги мого Давида я визволю народ мій Ізраїля з рук філістимлян та всіх ворогів його.” | 18 І тепер вчиніть, бо Господь заговорив до Давида, кажучи: Рукою мого раба Давида спасу Ізраїля з руки чужинців і з руки всіх їхніх ворогів. | 18 Вчинїте ж се тепер, обітував бо Давидові Господь: Рукою раба мого визволю я люд мій Ізраїля з рук Филистіїв і всїх ворогів його. |
19 І говорив Авнер також до ушей Веніяминових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевроні, усе, що добре в очах Ізраїля та в очах усього дому Веніяминового. | 19 Те саме говорив Авнер і веніяминцям. І пішов Авнер до Хеврону, аби переказати Давидові все, чого бажали Ізраїль і увесь дім Веніяминів. | 19 Говорив Авнер також і з Веніямином, а потім пішов у Хеврон переказати Давидові про все, що ухвалив Ізраїль і ввесь дім Веніямина. | 19 І заговорив Авеннир до ух Веніяміна. І пішов Авеннир, щоб говорити до ух Давида в Хевроні все, що угодне було в очах Ізраїля і в очах всього дому Веніямина. | 19 Так само промовляв Абенир і Беняминїям. І пустивсь Абенир в Геброн, щоб переказати Давидові все, чого бажав Ізраїль і ввесь рід Беняминів. |
20 І прийшов Авнер до Давида до Хеврону, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття Авнерові та людям, що з ним. | 20 І прийшов Авнер до Давида у Хеврон і з ним двадцятеро чоловіків, і вчинив Давид бенкет для Авнера і людей, що були з ним. | 20 Як же Авнер у товаристві двадцятьох мужів прибув до Давида в Хеврон, Давид справив Авнерові і мужам, що були з ним, бенкет. | 20 І прийшов Авеннир до Давида до Хеврона і з ним двадцять мужів. І зробив Давид пир Авеннирові і мужам, що з ним. | 20 Як же прибув Абенир у товаристві двайцятьох мужів громадських до Давида в Геброн, справив Давид Абенирові й бувшим із ним бенкет. |
21 І сказав Авнер до Давида: Нехай я встану й піду, і приведу до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складуть із тобою умову, і ти будеш царювати над усім, чого буде жадати душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов із миром. | 21 І сказав Авнер Давидові: Я підведуся, і піду, і зберу до володаря мого царя увесь народ Ізраїльський: і вони укладуть з тобою угоду [заповіта], і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов з миром. | 21 І каже Авнер до Давида: “Ось я готовий піти й зібрати всього Ізраїля до мого володаря царя: вони укладуть союз із тобою, й ти царюватимеш над усім, як лиш твоя душа захоче.” І відпустив Давид Авнера й він пішов у мирі. | 21 І сказав Авеннир до Давида: Встану ж і піду і зберу до мого пана царя ввесь Ізраїль і заповім з тобою завіт, і царюватимеш над усіма, над чим бажає твоя душа. І Давид відіслав Авеннира, і він пішов у мирі. | 21 І каже Абенир Давидові: Я виберусь і пійду та поскуплюю докупи ввесь Ізраїль, щоб учинили вмову з моїм паном, тодї ти будеш царем так широко, як схоче душа твоя. І відпустив Давид Абенира, й він відійшов з упокоєм у дорогу. |
22 Аж ось прийшли слуги Давидові та Йоав із походу, і принесли з собою велику здобич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром. | 22 Аж ось, служники Давидові з Йоавом повернулися з походу, і принесли з собою багато здобичі; але Авнера вже не було з Давидом у Хевроні; бо [Давид] відпустив його, і він пішов з миром. | 22 Аж ось прийшли слуги Давида з Йоавом із якогось походу й принесли велику здобич. Авнера ж не було вже в Давида в Хевроні, бо Давид відпустив його, й той пішов собі був у мирі. | 22 І ось слуги Давида і Йоав приходили з подорожі і несли з собою численну здобич. і Авеннир не був з Давидом у Хевроні, бо він післав його і відпустив в мирі. | 22 Аж ось несподївано прийшли Давидові військові з Йоабом з одного походу додому й принесли велику здобич, тим часом як Абенира не було вже в Давида в Гебронї, сей бо одпустив його з упокоєм. |
23 А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли Йоаву, говорячи: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, і той пішов із миром. | 23 Коли Йоав та все військо, що ходило з ним, прийшли, то Йоавові повідали: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, і той відпустив його, – і той пішов з миром. | 23 Коли повернувся Йоав із військом, що було при ньому, Йоавові сказали: “Авнер, син Нера, був у царя, та цей відпустив його, й він пішов у мирі.” | 23 І Йоав і все його військо прийшли, і сповіщено Йоавові, кажучи: До Давида прийшов Авеннир син Нира і він його відіслав і він відійшов в мирі. | 23 Як же вернувсь додому Йоаб із усїм військом, переказують Йоабові: Абенир Ниренко гостював у Давида, і він одспустив його з упокоєм. |
24 І прийшов Йоав до царя та й сказав: Що ти зробив? Ось приходив до тебе Авнер, нащо ти відпустив його, і він відійшов? | 24 І прийшов Йоав до царя, і сказав: Що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авнер; Нащо ти відпустив його, і він пішов? | 24 Тоді Йоав увійшов до царя й каже: “Що ти вчинив? Авнер прийшов до тебе, чому ж ти його відпустив і він пішов? | 24 І ввійшов Йоав до царя і сказав: Що це вчинив ти? Ось прийшов до тебе Авеннир і навіщо ти його відіслав і він відійшов в мирі. | 24 І прийшов Йоаб до царя й каже: Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї? |
25 Ти знаєш Авнера, Нерового сина, він приходив, щоб намовити тебе та щоб вивідати твій вихід та вхід твій, і щоб вивідати все, що ти робиш. | 25 Ти знаєш Авнера, сина Нерового; він приходив обдурити тебе, аби вивідати вихід твій і вхід твій, і вивідати все, що ти робиш. | 25 Чи ти ж не знаєш Авнера, сина Нера? Таж він прийшов був, щоб тебе обманути, щоб спізнати твої виходи й входи і довідатись про все, що дієш!” | 25 Чи не знаєш злоби Авеннира сина Нира, що він прийшов, щоб тебе обманути і пізнати твій вихід і твій вхід і пізнати все, що ти чиниш. | 25 Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш. |
26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і вони завернули його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав. | 26 І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і повернули вони його від Бор-Гассіри, а Давид про те не знав. | 26 І коли Йоав вийшов від Давида, послано гінців за Авнером, і завернули його від Сіра-криниці, а Давид не знав про це. | 26 І повернувся Йоав від Давида і післав послів за Авенниром, і повертають його від джерела Сеірама. І Давид не знав. | 26 І вийшовши Йоаб від Давида, послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криницї Сири, а Давид про се й не знав. |
27 І вернувся Авнер до Хеврону, а Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер за кров брата його Асаїла. | 27 Коли Авнер повернувся до Хеврону, то Йоав припровадив його до середини брами, аби поговорити з ним потайки, і вдарив його там у живіт. І вмер [Авнер] за кров Асаїла, брата Йоава. | 27 Як же повернувсь Авнер у Хеврон, Йоав відвів його набік від воріт, наче б із ним поговорити тайно, й тут ударив його в живіт, і він умер за кров Азаела, брата Йоава. | 27 І повернувся Авеннир до Хеврона, і звернув його Йоав на сторону від брами, щоб говорити до нього, роблячи засідку, і там вдарив його в живіт і він помер за кров Асаїла брата Йоава. | 27 Як же вернувсь Абенир у Геброн, одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нїби на те, щоб із ним тайно поговорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового. |
28 А потім почув про це Давид і сказав: Невинний я та царство моє перед Господом аж навіки в крові Авнера, Нерового сина. | 28 І почув [про це] Давид пізніше і сказав: Не маю я провини і царство моє навіки перед Господом за кров Авнера, сина Нерового. | 28 Довідався про це Давид пізніше й мовив: “Невинен я і моє царство перед Господом повіки за кров Авнера, сина Нера. | 28 І після цього почув Давид і сказав: Невинний я і моє царство перед Господом на віки за кров Авеннира сина Нира. | 28 Як же сказано про се Давидові, то він заговорив: Не винен я й царство моє перед Господом за кров Абенира Ниренка; |
29 Нехай вона спаде на голову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течивий, і прокажений, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба! | 29 Нехай упаде вона на голову Йоава, і на увесь дім батька його; нехай ніколи не залишиться дім Йоава без течивого і прокаженого, або без того, що спирається на кия, і без того, що падає від меча, або без нужденного на хліб. | 29 Нехай вона впаде на голову Йоава й на всю родину його батька! Нехай у домі Йоана не переводяться ніколи такі, що недугують на течиво чи на проказу, ті, що лиш до веретена здатні, що падають від меча або сидять без хліба!” | 29 Хай зійде на голову Йоава і на ввесь дім його батька, і в домі Йоава хай не забракне того, що проливає насіння, і прокажений, і хто держить палицю, і хто паде від меча, і кому бракує хліба. | 29 Нехай вона впаде на голову Йоабову і всю родину батька його, й нехай у родинї в його не переводяться нїколи такі, що недугують течивом або проказою, такі, що ходять на деревяній нозї, що падають од меча або седять без хлїба! |
30 А Йоав та брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою. | 30 А Йоав і брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою. | 30 Йоав і його брат Авішай стратили Авнера за те, що він убив їхнього брата Азаела в бою під Гівеоном. | 30 Йоав же і його брат Авесса засідалися на Авеннира за те, що він забив Асаїла його брата в Ґаваоні на війні. | 30 Йоаб же й брат його Авесса стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою під Габаоном. |
31 І сказав Давид до Йоава та до всього народу, що був з ним: Роздеріть вашу одежу, і опережіться веретищем, та й голосіть за Авнером! А цар Давид ішов за марами. | 31 І сказав Давид Йоавові і всім людям, що були з ним: Роздеріть одежу свою, і одягніться у рам'я і плачте над Авнером. І цар Давид йшов за гробом [його]. | 31 І повелів Давид Йоавові й усім людям, що були при ньому: “Пороздирайте на собі одежу, підпережіться волосяницями і йдіть перед Авнером, голосивши.” Та й цар Давид ішов за марами позаду. | 31 І сказав Давид до Йоава і до всього народу, що з ним: Розідріть вашу одіж і підпережіться мішками і оплакуйте Авеннира. І цар Давид ішов за марами. | 31 І повелїв Давид Йоабові й усїм прибічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдїте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами. |
32 І поховали Авнера в Хевроні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авнеровим гробом, і плакав увесь народ. | 32 Коли ховали Авнера у Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авнера, і плакав увесь народ. | 32 І як Авнера поховали в Хевроні, плакав цар уголос над гробом Авнера. Та й також увесь народ плакав. | 32 І ховають Авеннира в Хевроні. І цар підняв свій голос і заплакав над його гробом, і ввесь нарід заплакав над Авенниром. | 32 І як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд. |
33 І заспівав цар жалобну пісню над Авнером та й сказав: Чи Авнер мав загинути смертю негідного? | 33 І оплакав цар Авнера, говорячи: Хіба смертю підлого помирати Авнерові? | 33 Цар співав таку плачевну пісню над Авнером, кажучи: “Чи то ж смертю безумного мусів Авнер умирати? | 33 І заплакав цар над Авенниром і сказав: Чи смертю Навала вмирає Авеннир? | 33 І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові? |
34 Твої руки були не пов'язані, не забиті були твої ноги в кайдани, ти впав, як від неправедних падають! І ввесь народ ще більше плакав над ним. | 34 Руки твої не були пов'язані, і ноги твої не в кайданах, а ти упав, як падають від розбійників. І увесь народ почав ще гіркіше плакати над ним. | 34 Руки тобі не зв'язано, ноги тобі не скуто кайданами. Ти поліг, як полягають від розбишаків!” І плакав за ним увесь народ ще більше. | 34 Твої руки не були звязані, твої ноги не в колодах. Не прийшов ти, як Навал, ти впав перед синами несправедливости. І ввесь нарід зібрався оплакувати його. | 34 Руки тобі не звязано, ноги тобі не сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд. |
35 І прийшов увесь народ, щоб намовити Давида покріпитися хлібом ще того дня, та присягнув Давид, говорячи: Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед заходом сонця скуштую хліба або чогобудь! | 35 І прийшов увесь народ, щоб запросити Давида спожити хліба, коли ще тривав день; але Давид присягнувся, говорячи: Нехай те і те учинить зі мною Бог, і ще більше учинить, якщо я до заходу сонця спожию хліба чи ще чогось. | 35 Ввесь народ, поки був день, прийшов просити Давида, щоб їв щось, та він заклявся: “Хай мені Бог відплатить і гіршим, коли я буду їсти хліб або щось інше перед заходом сонця.” | 35 І прийшов ввесь нарід намовити Давида їсти хліби, як ще був день, і поклявся Давид, кажучи: Це хай вчинить мені Бог і це додасть, коли перед заходом сонця закуштую хліба чи будь чого. | 35 Ще був ясний день, як прийшов люд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдїяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце! |
36 А ввесь народ довідався про це, і це було добре в їхніх очах, як і все, що робив цар, було добре в очах усього народу. | 36 І увесь народ спізнав про це, і сподобалося йому це, як і все, що чинив цар, було до вподоби всьому народові. | 36 Довідався про те народ, і воно було йому довподоби, та й усе, що цар чинив, подобалось людям. | 36 І ввесь нарід пізнав, і угодним було перед ними все, що зробив цар перед народом. | 36 Як довідавсь про се ввесь народ, то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові. |
37 І того дня довідалися ввесь народ та ввесь Ізраїль, що то не було від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового. | 37 І спізнав увесь народ і увесь Ізраїль того дня, що не від царя сталася смерть Авнера, сина Нерового. | 37 Увесь народ і ввесь Ізраїль того дня впевнився, що то не з волі царя вбито Авнера, сина Нера. | 37 І пізнав ввесь нарід і ввесь Ізраїль в тому дні, що не від царя вийшло убити Авеннира сина Нира. | 37 І впевнився люд і ввесь Ізраїль того дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові. |
38 І сказав цар своїм слугам: Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня! | 38 І сказав цар служникам своїм: Чи відаєте, що вождь і великий муж упав цього дня в Ізраїлі? | 38 Цар сказав своїм слугам: “Чи знаєте, що цього дня поліг князь і великий муж у Ізраїлі? | 38 І сказав цар до своїх слуг: Чи не знаєте, що великий проводир в цьому дні впав в Ізраїлі, | 38 І сказав царь прибічникам своїм: Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув Ізраїлї? |
39 А я сьогодні слабий, хоч помазаний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочинцеві за його зло! | 39 Я зараз іще слабкий, хоча й помазаний на царство, а ці люди, сини Церуї, сильніші від мене; Нехай же відплатить Господь злочинцеві за його зло! | 39 Я нині ще слабий, хоч і помазаний на царя, а ті люди, сини Церуї, сильніші за мене. Нехай Господь відплатить по заслузі тому, хто чинить зло!” | 39 і що я сьогодні є родичем і ставлеником царя, а ці мужі, сини Саруї, гірші за мене. Хай віддасть Господь тому, що чинить погане, за його злобою. | 39 Я ж іще слабий, хоч і помазано мене на царство; тим часом сї люде, сини Саруїні, переважують мене; нехай же Господь одплатить по заслузї тому, хто чинить ледарство! |