1 І сталося тими днями, і зібрали филистимляни свої військові табори, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: Щоб ти певно знав, що вийдеш зо мною в таборі, ти та люди твої.1 Того часу филистимляни збирали військо своє для війни, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш Давидові: Нехай буде тобі відомо, що ти підеш зі мною на війну, ти і люди твої.1 Того часу зібрали філістимляни свої загони, щоб іти на війну проти Ізраїля, і Ахіш сказав до Давида: «Мусиш знати, що ти з твої - ми людьми вирушиш зо мною в похід.»1 І сталося в тих днях і збираються чужинці в своїх таборах, щоб вийти воювати проти Ізраїля, і сказав Анхус до Давида: Знаючи, знай, що зі мною вийдеш на війну ти і твої мужі.1 Того ж часу зібрали Филистії війська, щоб ійти в поход проти Ізраїля. І звіривсь Анхуз Давидові та й каже: Мусиш знати, що ти з твоїми людьми вирушиш у поход ізо мною.
2 І сказав Давид до Ахіша: Тому тепер ти пізнаєш, що зробить твій раб. А Ахіш сказав до Давида: Тому то зроблю тебе сторожем моєї голови по всі дні.2 І сказав Давид Ахішові: Нині ти спізнаєш, що вчинить служник твій. І сказав Ахіш Давидові: За те я вчиню тебе охоронцем голови моєї на всі дні.2 Давид відповів Ахішеві: «Тепер побачиш, що спроможеться довести твій раб.» І каже Ахіш до Давида: «Отак я тебе зроблю назавжди охоронником моєї особи.»2 І сказав Давид до Анхуса: Отже тепер пізнаєш, що вчинить твій раб. І сказав Анхус до Давида: Так, я тебе поставлю начальником охорони на всі дні.2 І відказав Давид Анхузові: Добре, тепер знати меш, чого з'уміє доказати раб твій. І каже Анхуз Давидові: За те я зроблю тебе охоронником голови моєї по всї часи.
3 А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів.3 І вмер Самуїл, і оплакували його всі ізраїльтяни, і поховали його в Рамі, у місті його. А Саул повиганяв із країни ворожбитів та чаклунів.3 Самуїл умер, і ввесь Ізраїль за ним плакав, і поховали його в Рамі, його місті. Саул повиганяв був із краю чарівників і віщунів.3 І Самуїл помер, і оплакував його ввесь Ізраїль і хоронять його в його місті в Арматемі. І Саул вибив чаклунів і знахорів з землі.3 Самуїл же умер був і ввесь Ізраїль плакавсь по йому і поховали його в Рамі, в городї його. Також повиганяв був Саул із землї чарівників та віщунів.
4 І зібралися филистимляни, і прийшли, і таборували в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборували в Ґілбоа.4 І зібралися филистимляни, і пішли і отаборилися в Шунемі; зібрав і Саул народ увесь ізраїльський, і отаборилися в Ґілбоа.4 Зібрались філістимляни й прийшли та отаборились у Шунемі. Саул теж зібрав усього Ізраїля, й отаборилися вони в Гільбоа.4 І збираються чужинці і приходять і отаборюються в Сомані, і Саул збирає кожного ізраїльського мужа і отаборюються в Ґелвує.4 І зібрались Филистії до купи і пійшли та й отаборились в Сонамі. Скликав же і Саул усього Ізраїля та й став табором на Гелбуї.
5 І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце.5 І побачив Саул филистимський табір, і злякався, і вельми затремтіло серце його.5 Та як побачив Саул філістимлянський табір, злякався, й серце в нього затремтіло.5 І побачив Саул табір чужинців і перелякався, і його серце дуже жахнулося.5 Та як побачив Саул Филистійський табір, то злякався і тяжко здрогнулось серце його.
6 І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками.6 І звернувся Саул до Господа; але Господь не відповідав йому ні уві сні, ні через Урім, ані через пророків.6 Питав Саул у Господа, але Господь не відповів йому нічого, ні через сон, ні через Урім, ні через пророків.6 І випитував Саул у Господа, і Господь не відповів йому в снах і в появах і через пророків.6 І питав Саул у Господа, та Господь не відказав нїчого нї через сон, нї через сьвященників, нї через пророків.
7 І сказав Саул до своїх рабів: Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду до неї, і запитаю її. І відповіли йому раби його: Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі.7 Тоді сказав Саул служникам своїм: Знайдіть мені жінку-ворожку, і я піду до неї і запитаю її. І відповідали йому служники його: Тут, в Ен-Дорі, є жінка-ворожка.7 Тоді Саул звелів своїм слугам: «Знайдіть мені жінку-чарівницю. Піду до неї та спитаю.» Його слуги йому відповіли: «Є така жінка-чарівниця в Ен-Дорі.»7 І сказав Саул своїм слугам: Пошукайте мені жінку ворожбитку і піду до неї і запитаю через неї. І сказали йому його слуги: Ось жінка ворожбитка в Аендорі.7 І дав Саул прибічникам своїм наказ: Ізнайдїте менї жінку-чарівницю; пійду до неї та спитаю. І відказали йому прибічники його: В Аендорі є така женщина, що віщує (за підмогою визваного з того сьвіту духа).
8 І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: Поворожи мені, і виклич мені того, кого скажу тобі.8 І скинув із себе Саул одежу і одягнув іншу, і пішов сам і два чоловіки з ним, і прийшли вони до тієї жінки вночі. І сказав їй [Саул]: Прошу тебе, поворожи мені, і відкрий мені, про кого я тобі скажу.8 Скинув Саул свою одежу, надяг на себе другу й пішов з двома супровідниками. І коли вони вночі прийшли до жінки, він сказав: «Поворожи мені, будь ласка, привидом і виклич мені того, кого я назву тобі.»8 І скрився Саул і зодягнувся в іншу одіж і приходить сам і два мужі з ним і приходять вночі до жінки і сказав їй: Поворожи ж мені ворожбитством і приведи мені того, кого лиш вкажу тобі.8 І здіймив Саул одїж свою, і повдягав другу та й пійшов із двома провідниками в дорогу. Прийшли вони в ночі до жінки, і він просить: Поворожи менї і виклич, кого я назву тобі.
9 А та жінка відповіла йому: Ти ж знаєш, що зробив Саул, що в Краю він вигубив ворожбитів та віщунів. І нащо ти важиш на мою душу, щоб забити її?9 Але жінка відповідала йому: Ти знаєш, що учинив Саул, як повиганяв він із країни ворожбитів та віщунів; то нащо ти важиш на душу мою, на погибель мені?9 Жінка ж йому відповіла: «Ти знаєш, що зробив Саул, як викорінив із землі чарівників і віщунів. Навіщо ж ставиш сіть на мою душу, щоб мене вбити?»9 І сказала до нього жінка: Ось ти знаєш, що вчинив Саул, як вигубив ворожбитів і знахорів з землі. І навіщо ти ловиш мою душу, щоб її убити?9 Жінка ж відказує йому: Ти знаєш, що вчинив Саул, як повикоренював із землї чарівників і ворожбитів; на що ж ти ставляєш сїть менї, щоб згубити мене з сьвіту?
10 І Саул присягнув їй Господом, говорячи: Як живий Господь, не спіткає тебе вина за цю річ!10 І присягнувся їй Саул Господом, говорячи: Живий Господь! Не буде тобі лиха за цю справу.10 І поклявсь їй Саул Господом: «Як живе Господь, не буде на тобі провини в цій справі.»10 І поклявся їй Саул, кажучи: Хай живе Господь, якщо зустріне тебе несправедливість за це діло.10 І поклявсь їй Саул Господом: Як живе Господь, не буде на тобі вини в 'цїй справі.
11 І сказала та жінка: Кого я викличу тобі? А він відказав: Самуїла виклич мені.11 Тоді жінка запитала: Кого ж викликати тобі? І відповідав він: Самуїла виклич мені.11 Спитала тоді жінка: «Кого маю вивести тобі?» Він відповів: «Виведи мені Самуїла.»11 І сказала жінка: Кого тобі приведу? І він сказав: Приведи мені Самуїла.11 Питає тодї жінка: Кого маю вивести тобі? Відказує він: Самуїла покажи менї.
12 І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: Нащо ти обманив мене, таж ти Саул!12 І побачила жінка Самуїла, і голосно зойкнула; і звернулася до Саула, кажучи: Нащо ти обдурив мене? Адже ти – Саул!12 Якже побачила жінка Самуїла, скрикнула на ввесь голос і сказала до Саула: «Чого ти мене обманув? Ти ж Саул!»12 І побачила жінка Самуїла і закричала великим голосом. І сказала жінка до Саула: Навіщо ти мене обманув і ти Саул.12 Як побачила жінка Самуїла, то й скрикнула голосно, й каже тодї жінка Саулові: Чому мене обманив? Ти ж Саул!
13 І сказав їй цар; Не бійся! Але що ти бачиш? А та жінка відказала Саулові: Я бачу ніби богів, що виходять із землі!13 І сказав їй цар: Не бійся; що ти бачиш? І відповідала жінка: Бачу, наче бога, що виходить із землі.13 Цар відповів їй: «Не бійся! Що бачиш?» Жінка сказала до Саула: «Бачу я, щось божеське виходить із землі.»13 І сказав їй цар: Не бійся, скажи кого ти побачила. І сказала йому: Я побачила богів, що виходили з землі.13 І відказав їй царь: Не бійся! Що ти бачиш? І каже жінка: Бачу, неначе бог виходить з землї.
14 І він їй сказав: Який його вид? А та відказала: Виходить старий чоловік, зодягнений у довгу одежу. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.14 Який він на вигляд? – Запитав у неї [Саул]. Вона сказала: Виходить з-під землі муж літній, зодягнутий в довгу одежу. Тоді впізнав Саул, що це Самуїл, і впав лицем до землі і поклонився.14 Спитав її: «Який він з виду?» Та відповіла: «Виходить старий чоловік, загорнутий у довгу одежу.» І зрозумів Саул, що то був Самуїл, припав обличчям до землі й поклонився.14 І сказав їй: Що ти побачила? І сказала йому: Випрямленого чоловіка, що виходить з землі, і він зодягнений подвійною одіжжю. І пізнав Саул, що це Самуїл, і він схилив своє лице до землі і поклонився йому.14 Питає в її: Який він з виду? Вона каже: Виходить старий чоловік, закутаний в довгу одежу. Зрозумів тодї Саул, що се Самуїл, та й припав ниць ід землї і поклонився.
15 І сказав Самуїл до Саула: Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи? А Саул сказав: Дуже тяжко мені, филистимляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити.15 І сказав Самуїл Саулові: Для чого ти тривожиш мене, щоб я вийшов? І відповідав Саул: Важко мені дуже; филистимляни воюють супроти мене, а Бог відступив од мене і вже не відповідає мені через пророків, і уві сні; тому я викликав тебе, щоб ти навчив мене, що маю робити.15 І Самуїл промовив до Саула: «Чого мене тривожиш? Навіщо викликав мене?» Саул відповів: «Дуже мені скрутно: філістимляни воюють на мене, а Бог відступився від мене й не відповідає мені більше ні через пророків, ні в снах; от я й викликав тебе, щоб ти мене навчив, що мені чинити.»15 І сказав Самуїл: Навіщо ти мене потурбував, щоб я прийшов? І Саул сказав: Я дуже болію, і чужинці воюють проти мене, і Бог від мене відступив і мене більше не вислухав ні руками пророків ні в снах. І тепер я тебе покликав, щоб пізнати, що чинити.15 І промовив Самуїл до Саула: На що трівожиш мене? На що викликав мене? І відказав Саул: Я в великій тїснотї, оце бо Филистії воюють проти мене, а Бог відступив од мене і не відказує вже менї нї через пророки, нї через сон; от я й звелїв тебе викликати, щоб навчив мене, що менї чинити.
16 І сказав Самуїл: І нащо ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом?16 І сказав Самуїл: Для чого ж ти запитуєш мене, коли Господь відступив од тебе і зробився ворогом твоїм?16 Самуїл сказав: «Чого ж мене питаєш, якщо Господь відступив від тебе й став проти тебе?16 І сказав Самуїл: Навіщо ти мене питаєш, і Господь відступив від тебе і є з твоїм ближнім,16 І відказав Самуїл: Чого ж мене питаєш, як Господь відступив від тебе і зробивсь тобі ворогом?
17 І Господь зробив йому, як говорив був через мене, Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, Давидові.17 Господь зробить те, що говорив через мене; відніме Господь царство з рук твоїх і віддасть його ближньому твоєму, Давидові.17 Господь вчинив тобі те, що об'явив був через мене: він забере в тебе з руки царство й віддасть ближньому твоєму - Давидові.17 і Господь тобі вчинив так, як сказав моєю рукою. І Господь вирве твоє царство з твоєї руки і дасть його твому ближньому Давидові.17 Оце ж Господь і вчинить, що обявив через мене: Відніме царство з рук твоїх, та й оддасть його ближньому твому Давидові.
18 Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум'яного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня.18 Оскільки ти не послухав голосу Господнього і не виконав лютости гніву його на Амалика, то Господь і вчинить це над тобою сьогодні.18 Що ти не слухав Господнього голосу й не здійснив його палкого гніву на Амалека, то, власне, Господь сьогодні так учинив з тобою.18 Томущо ти не послухався голосу Господа і не вчинив гнів його люті на Амалика, через це вчинив тобі це Господь в цьому дні.18 Ти не слухав повелїнь Господнїх і не роспростер його палкого пересердя на Амалика, за те вдїє тобі тепер Господь от що:
19 І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян.19 І віддасть Господь Ізраїля, разом із тобою, в руки филистимлян; завтра ти і сини твої [будете] зі мною; і табір ізраїльський віддасть Господь в руки филистимлян.19 Господь видасть також Ізраїля з тобою в руки філістимлянам. Узавтра ти й твої синя будете зо мною, та й ізраїльський табір видасть Господь у руки філістимлянам.»19 І Господь видасть Ізраїля з тобою в руки чужинців, і вранці ти і твої сини впадуть з тобою, й ізраїльський табір віддасть Господь в руки чужинців.19 Ізраїля видасть Господь укупі з тобою Филистіям у руки: завтра ти й сини твої будете зо мною, та табір Ізраїльський видасть Господь Филистіям у руки.
20 І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба цілий той день та цілу ту ніч.20 Тоді Саул раптом упав тілом своїм на землю, бо вельми злякався слів Самуїлових; причому, і сили не стало в ньому, бо він не їв хліба увесь той день і всю ніч.20 І приголомшений Саул на ввесь зріст упав на землю, бо так сильно був злякався слів Самуїла, а до того ж у ньому не було вже й сили, бо він не їв нічого ввесь день і всю ніч.20 І перелякався Саул, що стояв, і впав на землю і дуже злякався від слів Самуїла. І в ньому не було більше сили, бо не їв хліба цілий день і цілу ту ніч.20 І впав Саул як довгий на землю, бо злякавсь слів Самуїлових, а до того й обезсилїв, бо не їв нїчого ввесь день той й усю ніч.
21 І підійшла та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригнічений. І сказала до нього: Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, і наразила життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені.21 І підійшла жінка ота до Саула, і побачила, що він вельми злякався, і сказала: Бачиш, служниця твоя підкорилася голосові твоєму, і наразила життя своє на небезпеку, і виконала наказ, що ти мені говорив.21 Приступила ж жінка до Саула і, бачивши, як він перелякався, каже до нього: «Дивись, послухала тебе твоя слугиня, не побоялася за своє життя й зважила на слова твої, що їх ти сказав мені.21 І ввійшла жінка до Саула і побачила, що він дуже замішався, і сказала до нього: Ось твоя рабиня послухала твій голос і я поклала мою душу в мою руку і я почула слова, які ти мені сказав.21 Кинеться ж та жінка до Саула, і бачучи, як він перелякавсь, каже йому: Оце твоя служебка послухала тебе й одважила життє своє за тебе та й уволила волю твою,
22 А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли підеш дорогою.22 Тепер прошу, послухай ти також голосу служниці твоєї; я запропоную тобі шматок хліба, з'їж, і буде в тобі сила, коли підеш дорогою.22 Тож послухай і ти, прошу, голосу раби твоєї: дам тобі шматок хліба; покріпись, щоб мати силу піти в дорогу.»22 І тепер послухай голос твоєї рабині, і покладу перед тобою кусок хліба, і зїси, і буде в тобі сила, бо підеш в дорогу.22 То ж послухай і ти голосу раби твоєї; дам тобі трохи попоїсти; як попоїси, то набереш і сили щоб пійти в дорогу.
23 А він відмовився й сказав: Не буду їсти! Та сильно просили його слуги його та тая жінка, і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку.23 Але він відмовився і сказав: Не буду їсти. І почали умовляти його служники його, а також ота жінка; і він підкорився голосові їхньому, і підвівся із землі, і сів на ліжко.23 Та він затявсь і мовив: «Не їстиму нічого.» І заходились умовляти його слуги, а й жінка, і він їх послухав: устав Із землі й сів на ліжку.23 І не забажав їсти. І змушували його слуги його і жінка, і він послухався їхнього голосу і встав з землі і сів на стілець.23 Та він затявсь і сказав: Не буду їсти нїчого. І почали вговорювати його слуги вкупі з жінкою, і він послухав їх і встав із землї і сїв на постелї.
24 А та жінка мала в домі годоване теля, і поспішно зарізала його. І взяла вона муки й замісила, і спекла з того прісне.24 А в жінки тієї було у домі вгодоване теля, і вона поспішила заколоти його, і, взявши борошна, замісила і спекла опрісноків.24 А було в жінки годоване телятко вдома; от і зарізала вона його притьмом, узяла муки, замісила, спекла коржів без закваски24 І була в жінки в домі годована телиця, і поспішилася і заколола її, і взяла муку і замісила і спекла опрісноки24 А було у жінки годоване телятко вдома; от вона хутенько заколола його, взяла муки, замісила та й спекла коржів,
25 І принесла те перед Саула та перед слуг його, і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі.25 І запропонувала Саулові і служникам його, і вони їли, і підвелися, і пішли тієї ж ночі.25 й подала Саулові та його слугам, і вони, попоївши, встали й ще тієї ж ночі пустились у дорогу.25 і принесла перед Саула і перед його слуг, і вони зїли. І встали в тій ночі і відійшли.25 І подала Саулові і слугам його, і вони, попоївши, пустились іще тієї ж ночі в дорогу.