Огієнко, 1962	Новітній Гижі, 2006	Хоменко, 1963	Турконяк, 2011	Куліш, 1905
1 І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: Не бери жінки з дочок ханаанських.	1 І прикликав Ісаак Якова, і благословив його, і заповідав йому, і сказав: Не бери собі дружини з дочок ханаанських.	1 І прикликав Ісаак Якова, поблагословив його й наказав йому, кажучи: `Не бери собі жінки з дочок Ханаану.	1 А Ісаак, прикликавши Якова, поблагословив його, і заповів йому кажучи: Не візьмеш жінки з дочок Ханаанських;	1 Прикликав же Ізаак Якова, та й благословив його, і заповідав йому, говорючи: Не мусиш узяти за себе жени з Канаанських дочок.
2 Устань, піди до Падану арамейського, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї.	2 Підведися, піди до Падан-Араму, в дім Бетуїла, батька матері твоєї, і візьми собі дружину звідти, із дочок Лавана, брата матері твоєї.	2 Встань, іди в Паддан-Арам, у господу Бетуела, батька матері твоєї, і візьми жінку звідтіля, з-поміж дочок Лавана, брата твоєї матері.	2 вставши піди до Месопотамії до дому Ватуїла батька твоєї матері, і звідти візьми собі жінку з дочок Лавана брата твоєї матері.	2 Устань, та й одбіжи в Мезопотамію, в Падан-Арам, в господу Бетуїлову, в батьківщину матері твоєї, та й возьми собі звідти жену з дочок Лабанових, брата матері твоєї.
3 А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, і ти станеш громадою народів.	3 А Бог всемогутній нехай благословить тебе, хай розплодить тебе і нехай розмножить тебе, і нехай буде від тебе багато народів;	3 А всемогутній Бог нехай поблагословить тебе й нехай зробить тебе плідним та розмножить тебе, щоб з тебе вийшла громада народів.	3 А мій Бог поблагословить тебе і побільшить тебе і розмножить тебе, і станеш громадами народів.	3 Бог же мій нехай тебе благословить і намножить, щоб ти був купою народів.
4 І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові.	4 І нехай дасть тобі благословення Авраама, тобі і потомству твоєму з тобою, щоб тобі успадкувати землю, до котрої мандруєш, котру Бог дав Авраамові.	4 І нехай він дасть тобі благословення Авраама, тобі й потомству твоєму з тобою, щоб ти володів землею, на якій пробуваєш, що її Бог дав Авраамові.`	4 І хай дасть тобі благословення мого батька Авраама, тобі і твому насінню по тобі, щоб унаслідити землю твого перебування, яку Бог дав Авраамові.	4 І нехай тобі дасть благословеннє Авраамове і насїнню твойму по тобі, щоб одержав у наслїддє землю, де пробуваєш, що оддав Бог Авраамові.
5 І послав Ісак Якова, і пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.	5 І відпустив Ісаак Якова, і він пішов до Падан-Араму, до Лавана, сина Бетуїла арамеянина, до брата Ревеки, матері Якова та Ісава.	5 І відослав Ісаак Якова та й пішов він у Паддан-Арам, до Лавана, сина Бетуела, арамія, брата Ревеки, матері Якова та Ісава.	5 І відіслав Ісаак Якова, і він пішов до Месопотамії до Лавана сина Ватуїла Сирійця, брата ж Ревекки, матері Якова та Ісава.	5 Послав же Ізаак Якова, і зійшов він у Падан-Арам, у Мезопотамію, до Лабана Бетуйленка, Араміянина, до брата Ребеки, матері Якова та Езава.
6 І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: Не бери жінки з дочок ханаанських,	6 Ісав побачив, що Ісаак благословив Якова, і, благословляючи, послав його до Падан-Араму взяти собі дружину звідти, і заповідав йому, сказавши: Не бери дружини із дочок ханаанських.	6 Як Ісав побачив, що Ісаак поблагословив Якова й послав його в Паддан-Арам, щоб узяв собі звідти жінку, та благословивши його, наказав йому не брати жінки з дочок Ханаану,	6 Побачивши же Ісав, що Ісаак поблагословив Якова і він відійшов до Сирійської Месопотамії, щоб взяти звідти собі жінку, коли благословив його і заповів йому кажучи: Не візьмеш жінки з дочок ханаанських.	6 Бачивши ж Езав, що благословив Ізаак Якова і послав у Мезопотамію, в Падан-Арам, щоб узяти собі звідти жінку, і що благословляючи його заповідав йому говорючи: Не мусиш брати жени з дочок Канаанських,
7 і що послухався Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського.	7 І що підкорився Яків батькові своєму і матері своїй і пішов до Падан-Араму.	7 і що Яків послухав батька-матері і пішов у Паддан-Арам,	7 І послухав Яків батька і свою матір і пішов до Месопотамії.	7 І що послухав Яков отця свого й матері своєї, та й пійшов у Падан-Арам, у Мезопотамію:
8 І побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його,	8 І побачив Ісав, що дочки ханаанські не до вподоби Ісаакові; батькові його;	8 то зрозумів Ісав, що дочки Ханаану не подобались Ісаакові, його батькові.	8 І побачив Ісав, що дочки ханаанські поганими є перед його батьком Ісааком,	8 І бачивши Езав, що не вподобав дочок Канаанських Ізаак, отець його,
9 і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до жінок своїх за жінку.	9 І пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв за себе дружину Махалату, доньку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, понад [інших] дружин своїх.	9 Тому й пішов Ісав до Ізмаїла, і до жінок, що їх уже мав, узяв собі за жінку Махалат, дочку Ізмаїла, Авраамового сина, сестру Невайота.	9 і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Маелет дочку Ізмаїла сина Авраама, сестру Навайот, як жінку до своїх жінок.	9 Пійшов собі Езав до Ізмаїла, та й узяв Магалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Небайотову, до жінок своїх.
10 І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану.	10 А Яків вийшов із Беер-Шеви, і подався в Харан.	10 Тоді вийшов Яків із Версавії і пішов у Харан.	10 І відійшов Яків від криниці клятви і пішов до Харрану.	10 І зійшов геть Яков від Бейер-Себи, від колодязя клятьби, та й помандрував у Гаран.
11 І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці.	11 І прийшов до [однієї] місцини, і там [лишився] ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв [одного] з каменів того місця, і поклав собі узголів'ям, і ліг на тому місці.	11 Дійшов він на місце й заночував там, бо зайшло сонце. Він узяв камінь з-поміж каміння, яке було на місці, поклав собі під голову та й ліг (спати) на цьому місці.	11 І знайшов місце і спав там. Зайшло бо сонце, і взяв камінь з місця і поклав під свою голову, і спав на тому місці.	11 І приблудивсь до одного врочища, та й обночувавсь там, зайшло бо соньце. І взяв між каміннєм каменя на тому врочищі, та й положив його собі в голови, та лїг спати на місцї тому.
12 І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній.	12 І побачив уві сні: Ось, драбина стоїть на землі, а верхівка її торкається неба; і ось, Ангели Божі піднімаються і спускаються по ній.	12 І сниться йому, що ось драбина спирається об землю, а вершком сягає неба, і оце ангели ступають по ній вгору й сходять наниз.	12 І мав сон, і ось драбина закріплена на землі, якої верх досягав до неба, і божі ангели підносилися і сходили по ній.	12 І бачив сон, і се драбину поставлено на землї, верховина ж її сягає до небес, і ангели Божі возходять і низходять по нїй.
13 І ото Господь став на ній і промовив: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та нащадкам твоїм.	13 І ось, Господь стоїть на ній і говорить: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісаака. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі й потомству твоєму.	13 А над нею стояв Господь і мовив: `Я - Господь, Бог Авраама, твого батька, і Бог Ісаака. Землю, що на ній ти лежиш, я дам тобі й твоєму потомству.	13 Господь же закріпився на ній і сказав: Я Господь Бог твого батька Авраама і Бог Ісаака; не бійся; земля на якій ти на ній спиш, тобі дам її і твому насінню.	13 Господь же стоїть на їй і рече: Я Господь Бог Авраамів, отця твого, і Бог Ізааків. Земля, що на їй лежиш, тобі оддам її і насїнню твойму.
14 І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі.	14 І будуть нащадки твої, мов пісок земний, і розповсюдишся до моря, і на схід, і на північ, і на південь; і благословляться в тобі і в насінні твоєму всі племена земні.	14 Твоє ж потомство буде численне, як земний порох. Ти поширишся на захід і на схід, на північ і на південь. Усі народи землі будуть благословенні через тебе і твоє потомство.	14 І буде твоє насіння як пісок землі, і пошириться до моря (заходу) і до півдня і до півночі і на схід, і в тобі і в твому насінню будуть благословенні всі племена землі.	14 І буде насїннє твоє, як пісок земний і розпросторишся на захід соньця, і на схід соньця, і на північ, і на полуднє, і благословляться в тобі всї колїна землї, і у насїннї твойму.
15 І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі.	15 І ось, Я з тобою; і збережу тебе скрізь, куди ти не підеш, і наверну тебе до цієї землі; бо Я не залишу тебе, аж доки не виконаю того, що Я сказав тобі.	15 Оце я з тобою, і берегтиму тебе скрізь, куди підеш, і поверну тебе назад у цю землю, бо не покину тебе, поки не виконаю того, що я тобі обіцяв.`	15 Ось і я з тобою, що стережу тебе в кожній дорозі куди лиш підеш, і поверну тебе до цієї землі, бо не покину тебе доки Я не зроблю все, що Я тобі сказав.	15 І се я з тобою й оберегати му тебе на всякій дорозї, що нею пійдеш, і верну тебе в 'цю землю; бо не покину тебе, докіль сотворю все, що глаголав тобі.
16 І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!	16 Яків пробудився зі сну свого і сказав: Справді Господь присутній на цьому місці, а я не знав!	16 Коли ж Яків прокинувся зо сну свого, то промовив: `Направду, Господь є на цьому місці, а я не знав.`	16 І встав Яків зі свого сну і сказав, що: Є Господь на цьому місці, я ж не знав.	16 І прокинувсь Яков од сну свого, і каже: Певно єсть Господь на врочищі сьому, а я й не знав.
17 І злякався він і сказав: Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна.	17 І злякався, і сказав: Яке страшне це місце! Це не щось інше, як дім Божий, це ворота небесні.	17 І злякався він і каже: `Яке страшне це місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це ворота небесні!`	17 І злякався і сказав: Яке страшне це місце; це є хіба дім божий, і це небесні двері.	17 І злякавсь, і каже: Яке страшне врочище се! Не що инше воно як дом Божий, а се ворота небесні.
18 І встав Яків рано вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам'ятника, і вилив оливу на його верх.	18 І підвівся Яків рано-вранці і взяв камінь, котрого поклав узголів'ям, і поставив його пам'ятником; і вилив єлей на нього.	18 Рано-вранці встав Яків, узяв камінь, що його був поклав собі під голову, і поставив його як стовпа та й налив олії вгорі його.	18 І встав Яків вранці і взяв камінь, який поклав там під свою голову, і поклав його як стовп, і злив олію на його верх.	18 І встав Яков рано вранцї, і взяв каменя, що положив там у голови собі, та й поставив його стовпа, та й злив олїй на верховину його.
19 І назвав він ім'я тому місцю: Бет-Ел, а ймення того міста напочатку було Луз.	19 І назвав ім'я місцю тому Бет-Ел; а попереднє ім'я того міста було: Луз.	19 І назвав він те місце - Бетел, однак раніше те місто звалося Луз.	19 І назвав Яків імя того місця: Дім Божий; і раніше імя міста було Уламлуз.	19 І прозвав Яков урочище то Бетель; прежне прізвище городу було Луз.
20 І склав Яків обітницю, говорячи: Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись,	20 І склав Яків обітницю, сказавши: Якщо Бог буде зі мною, і збереже мене на шляху цім, котрим я іду, і дасть мені хліб їсти і одежу одягатися,	20 Тоді Яків пообіцявся, кажучи: `Як Господь буде зо мною і збереже мене в цій дорозі, що її верстаю, і як дасть мені хліба їсти та й одежі одягтися,	20 І помолився Яків молитвою, кажучи: Якщо Господь Бог буде зі мною і мене стерегтиме в цій дорозі, якою я іду, і дасть мені хліб їсти і одіж зодягнутися,	20 І обрік Яков себе оброком, говорючи: Коли Бог буде зо мною, і сохранить мене в дорозї, що 'це верстаю, і дасть менї хлїб на їду й одежу на одїг,
21 і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом,	21 І я з миром повернуся в дім батька мого, і буде Господь моїм Богом,	21 так що вернусь я живим-здоровим у господу мого батька, то Господь буде мені Богом,	21 і поверне мене з спасінням до дому мого батька, і буде мені Господь Богом,	21 І верне мене здорового в господу панотцеву, тодї буде Господь менї Богом.
22 і цей камінь, що я поставив за пам'ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, щодо десятини, дам десятину Тобі!	22 То цей камінь, якого я поставив пам'ятником, буде домом Божим; і з усього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину.	22 а камінь цей, що його я поставив як стовпа, буде дім Божий, і з усього, що даси мені, напевно дам тобі десятину.`	22 і цей камінь, якого поклав я як стовп, буде мені божим домом, і з усього, що лиш мені даси, дам тобі з того десятину.	22 І камінь сей, що поставив стовпа, буде в мене дом Божий, і з усього, що менї даси, десятину давати му тобі.