1 І сталося, що зостарівсь Ісак, і затемнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: Мій сину! А той відказав йому: Ось я!1 Коли Ісаак постарів, і притупився зір очей його, він прикликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: Сину мій! Той сказав йому: Ось я.1 Як постарівся Ісаак та вже й зір його притупився, недобачав, то покликав він Ісава, свого старшого сина та й каже йому: `Сину мій!` Той відповів: `Тут я.`1 Сталося ж, коли постарівся Ісаак і притупились його очі щодо зору, і покликав свого старшого сина Ісава і сказав йому: Сине мій. І сказав: Ось я.1 І сталося, що як був Ізаак старий, і притупились очі в його, та й недобачав, покликав Езава, сина свого старшого та й каже йому: Сину мій! І каже: Ось я!
2 І промовив до нього Ісак: Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї...2 Він сказав: Ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї.2 А він каже: `Оце я старий, не знаю дня моєї смерти.2 І сказав: Ось я постарівся і не знаю дня мого кінця.2 І говорить Ізаак: Оце я старий уже, і не знаю коли скінчусь.
3 А тепер візьми знаряддя своє, сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здобич мисливську.3 Я благаю тебе: Візьми тепер знаряддя твої, сагайдака твого і лука твого, і йди в поле, і налови мені дичини.3 Візьми твоє знаряддя, твій сагайдак і твій лук, та й піди в поле й піймай для мене дичину,3 Тепер, отже, візьми твою зброю, сагайдак же і лук, і піди на рівнину і вполюй мені дикого звіра,3 Дак возьми знаряддє твоє, сагайдака твого й лука, та пійди в дике поле, та влови менї влову.
4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру.4 І приготуй мені страву, котру я люблю, і принеси мені їсти, щоби благословила тебе душа моя перш, аніж я помру.4 та й зготуй мені смачну страву, так, як я люблю, і принеси мені; нехай я з'їм, щоб за те благословила тебе моя душа перед смертю.`4 і зроби мені їжу, як я люблю, і принеси мені, щоб я їв, щоб моя душа поблагословила тебе заки я помру.4 І вготуй менї наїдку такого, як я люблю, та й принеси менї, щоб моя душа благословила тебе, покіль не вмер.
5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.5 Ревека чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісавові. І пішов Ісав у поле вполювати дичину.5 Ревека ж чула, як Ісаак говорив до Ісава, свого сина. І вийшов Ісав у поле вполювати дичину для батька.5 Ревекка же почула як говорив Ісаак до свого сина Ісава. Пішов же Ісав у долину вполювати дикого звіра свому батькові.5 Ребека ж чула, як Ізаак говорив до Езава, сина свого. Пійшов же Езав у дике поле, вловити влову та принести.
6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: Ось я чула, як твій батько казав до Ісава, брата твого, говорячи:6 А Ревека сказала синові своєму Якові: Ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісавові: 6 Тоді Ревека й каже до Якова, сина свого так: `Оце чула я, як твій батько говорив до Ісава, твого брата: 6 Сказала ж Ревекка до Якова свого меншого сина: Гляди я почула твого батька, що говорив твому братові Ісавові, кажучи: 6 Озветься ж Ребека до Якова, сина свого меньшого: Оце я чула, як отець твій озвавсь до Езава, брата твого, промовивши:
7 Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю.7 Принеси мені дичини і приготуй мені страву, і я з'їм, і благословлю тебе перед Господом, передніше смерті моєї.7 `Принеси мені дичини і зготуй для мене смачну страву: нехай я з'їм і благословлю тебе перед Господом, заки ще помру`.7 Принеси мені дикого звіра і зроби мені страву, щоб, поївши, поблагословив я тебе перед Господом заки я помру.7 Принеси менї влову, та вготуй менї наїдку, щоб я попоїв, та благословив тебе перед Господом, покіль не вмер.
8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу тобі.8 Тепер, сину мій, прислухайся до слів моїх, а що я тобі скажу.8 Тепер же мій сину послухай мене, що я тобі наказую.8 Тепер, отже, послухай мене сину, як я тобі наказую.8 Тим же то, синку, послухай голосу мого, що заповідаю тобі.
9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.9 Піди до [отари] і принеси мені звідти двійко справних козлят, і я приготую з них батькові твоєму страву, яку він любить.9 Піди но в отару і принеси мені звідти двоє козенят гарненьких, а я зготую з них смачну страву для твого батька, як він любить.9 І, пішовши між овець, візьми мені звідти двоє молодих і гарних козлят, і зроблю їх їжею твому батькові, як любить,9 Пійди лишень в отару, та піймай менї звідти двойко мякеньких та добрих, і зроблю я смашний наїдок отцеві твойму, такий як він любить.
10 І принесеш батькові своєму, і буде він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю.10 А ти принесеш батькові твоєму, і він насититься, аби благословити тебе перед смертю своєю.10 Тоді внесеш її твоєму батькові, щоб він її з'їв і щоб благословив тебе перед своєю смертю.`10 і внесеш твому батькові, і поїсть, щоб поблагословив тебе твій батько, заки він помре.10 І внесеш отцеві твойму, щоб він попоїв, і щоб тебе благословив, покіль не вмер.
11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: Таж брат мій Ісав чоловік волохатий, а я чоловік гладенький!11 Яків сказав Ревеці, матері своїй: Ісав, брат мій, чоловік кудлатий, а я гладенький.11 Але Яків каже до Ревеки, своєї матері: `Таж Ісав, мій брат, мужчина волохатий, а я гладенький.11 Сказав же Яків до своєї матері Ревекки: Брат мій Ісав є волохатим мужем, я ж муж гладкий.11 Каже ж Яков Ребецї, матері своїй: Та ж Езав брат мій, чоловік волохатий, я ж чоловік гладенький.
12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокляття, а не благословення...12 Може статися, помацає мене мій батько; і я буду в його очах облудником, і наведу на себе прокляття, а не благословення.12 Ануж мій батько помацає мене, і в його очах я буду як той, що глузує з нього, і так я наведу на себе прокляття, а не благословення.`12 Ануж, помацяє мене мій батько, і буду перед ним як обманець, і наведу на себе прокляття і не благословення.12 Може, полапає мене панотець, і зроблюсь перед ним мантїєм, і наведу на себе клятьбу а не благословеннє.
13 І сказала йому його мати: На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені.13 Мати сказала йому: На мені хай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухай мене, і піди, принеси мені.13 Тоді каже до нього його мати: `На мені буде твоє прокляття, мій сину! Ти слухай тільки мене та піди і принеси мені (козенят).`13 Сказала ж йому матір: На мені твоє прокляття, сину, лиш послухай мого голосу і, пішовши, принеси мені.13 Рече ж йому мати: На менї клятьба твоя, синку; тілько послухай голосу мого, та йди, і піймай менї.
14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачний, як любив його батько.14 Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй, і мати його зготувала страву, котру любив батько його.14 Пішов же він, узяв їх і приніс своїй матері; а вона зготувала смачну страву, як любив його батько.14 Пішовши ж, взяв і приніс матері, і його матір зробила страву, як любив його батько.14 Пійшов же, піймав, і принїс матері; і вготовила мати смашний наїдок, який любив отець його.
15 І взяла Ревека гарні вбрання свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.15 І взяла Ревека багату одежу старшого сина свого Ісава, яка була в неї у домі, і одягла [в неї] молодшого сина свого Якова;15 І взяла Ревека щонайдорожчу одежу Ісава, свого старшого сина, що була в неї дома, і одягла в неї Якова, свого молодшого сина,15 І Ревекка, взявши гарну одіж свого старшого сина Ісава, яка була в неї в хаті, зодягнула свого молодшого сина Якова,15 І взявши Ребека одежу Езавову добру, сина свого старшого, що була у неї в схованцї, одягла нею Якова, сина свого меньшого.
16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.16 А руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козенят.16 а кізлячими шкірами обгорнула його руки і гладеньке тіло в нього на шиї.16 і шкури козлів обвинула на його руках і на нагі часті його шиї,16 А смушками козлячими пообгортала руки і наге тїло на шиї в його.
17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.17 І дала страву і хліб, котрі вона зготувала, в руки Якові, синові своєму.17 Тоді дала вона в руки Яковові, своєму синові, смачну страву і хліба, що зготувала.17 і дала їжу і хліб, які приготовила, в руки сину свому Якову.17 І дала смашний наїдок і хлїба, що вготовила, в руки Яковові, синові свойму.
18 І прибув він до батька свого та й сказав: Батьку мій! А той відказав: Ось я. Хто ти, мій сину?18 Він увійшов до батька свого і сказав: Тату мій! Той озвався: Ось я, хто ти, сину?18 Він же пішов до свого батька й каже: `Тату мій!` А цей відізвався: `Я тут! Хто ти мій сину?`18 І вніс свому батькові. Сказав же: Батьку. Він же сказав: Ось я; хто ти, дитино?18 І внїс отцеві свойму, і каже: Панотче! Він же рече: Ось я! Хто єси ти, синку?
19 А Яків промовив до батька свого: Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здобичі мисливської, щоб душа твоя поблагословила мене.19 Яків сказав батькові своєму: Я – Ісав, первісток твій, я вчинив так, як ти сказав мені; підведися, сідай і покуштуй дичини моєї, аби благословила мене душа твоя.19 Тоді Яків каже до свого батька: `Я - Ісав, твій первісток. Я зробив так, як ти мені велів. Підведись, прошу, сядь та з'їж моєї дичини, щоб твоя душа благословила мене.`19 І сказав Яків батькові: Я Ісав твій первородний; я зробив так як ти мені сказав; вставши, сядь і їж мою дичину, щоб мене поблагословила твоя душа.19 І каже Яков отцеві: Я Езав, первенець твій. Зробив, як мовляв менї єси. Устань, сядь і попоїж мого влову, щоб мене благословила душа твоя.
20 І сказав Ісак до сина свого: Як це ти так швидко знайшов, сину мій? А той відказав: Бо мені допоміг Господь, Бог твій.20 І сказав Ісаак синові своєму: Отак швиденько знайшов ти, сину мій? Він сказав: Тому, що Господь Бог твій послав мені назустріч.20 А Ісаак каже до свого сина: `Як же ж хутко ти це знайшов, мій сину!` Той відповів: `Бо Господь, Бог твій, наслав мені.`20 Сказав же Ісаак свому синові: Що це, що ти швидко знайшов, дитино? Він же сказав: Те, що дав Господь Бог твій передімною.20 Рече ж Ізаак синові свойму: Що воно? Як хутко споткав єси, синку! Він же каже: Се тим, що послав Господь, Бог мій, перед мене.
21 І промовив Ісак до Якова: Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти це син мій Ісав, чи ні.21 І сказав Ісаак до Якова: Підійди, я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?21 На це Ісаак до Якова: `Підійди лишень до мене, нехай обмацаю тебе, мій сину, чи ти справді мій син Ісав, чи ні?`21 Сказав же Ісаак Якову: Приближися до мене сину і тебе обмацяю, чи ти є мій син Ісав чи ні.21 Рече ж Ізаак Яковові: Приступи до мене, облапаю тебе, синку, чи ти єси справдї син мій Езав, чи нї.
22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: Голос голос Яковів, а руки руки Ісавові.22 Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його, і сказав: Голос, голос Якова, а руки, руки Ісавові.22 І підійшов Яків до Ісаака, свого батька, а він обмацав його й каже: `Голос - голос Якова, руки ж - руки Ісава.`22 Приблизився ж Яків до свого батька Ісаака, і він обмацяв його і сказав: Голос же голос Якова, руки ж руки Ісава.22 Приступив же Яков до Ізаака, отця свого, і він облапав його, і рече: Голос - голос Яковів, руки ж - руки Езавові.
23 І не впізнав він його, бо були його руки як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.23 І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, кудлаті; і благословив його.23 Однак не впізнав його, бо руки його були, як руки в Ісава, брата його, волохаті, тож і благословив його.23 І не пізнав його, бо його руки були волохаті, як руки його брата Ісава; і поблагословив його.23 І не впізнав його; були бо руки його, як руки Езавові, брата його, волохаті; от і благословив його.
24 І сказав він: То ти син мій Ісав? А той відказав: Я.24 І сказав: Чи ти син мій Ісав? Він сказав: Я.24 По тому спитав: `Чи ти справді мій син Ісав?` А цей відповів: `Я!`24 І сказав: Чи ти є мій син Ісав? Він же сказав: Я.24 І рече: Чи справдї бо ти єси син мій Езав? Він же каже: Я.
25 І промовив Ісак: Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здобичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.25 [Ісаак] сказав: Подай мені, і спожию дичини сина мого, щоби благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому також вина, і він пив.25 Той же сказав: `Подай мені, нехай з'їм я дичини мого сина, щоб моя душа благословила тебе.` І подав йому, й він з'їв; приніс йому й вина, й він випив.25 І сказав: Принеси мені, і поїм з твоєї дичини, дитино, щоб тебе поблагословила моя душа. І приніс йому, і зїв; і приніс йому вино, і випив.25 І рече: Подай менї сюди. Попоїм улову твого, синку, щоб тебе благословила душа моя. І подав йому, і попоїв; і принїс йому вино, і випив.
26 І промовив до нього Ісак, його батько: Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!26 Ісаак, батько його, сказав йому: Підійди, поцілуй мене, мій сину.26 Тоді каже до нього Ісаак, його батько: `Підійди лишень та поцілуй мене, мій сину!`26 І йому сказав його батько Ісаак: Приближись до мене і мене поцілуй дитино.26 І рече йому Ізаак, отець його: Приступи ж, та поцїлуй мене, синку.
27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: Дивись, запах сина мого немов запах поля, що його Господь благословив!27 Він підійшов і поцілував його. І відчув [Ісаак] запах від одежі його, і благословив його, і сказав: Ось, запах від сина мого, як запах від поля, яке благословив Господь.27 Він же підійшов і поцілував його. І занюхав Ісаак запах його одежі й поблагословив його та й сказав: `Ось запах сина мого, неначе запах поля, що Господь благословив його.27 І приблизившись, поцілував його, і понюхав запах його одежі, і поблагословив його і сказав: Ось запах мого сина як запах багатого поля, якого Господь поблагословив.27 І приступивши поцїлував його. І нюхав запах одежі його, і благословив його, і рече: Се запах сина мого, як запах ниви, що благословив її Господь.
28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого!28 Нехай же дасть тобі Бог від роси небесної і від родючої землі, і багато хліба і вина.28 Дай же, тобі, Боже, росу з неба й родючу землю. Та ще й пшениці й вина подостатком!28 І хай дасть тобі Бог від небесної роси і від багатства землі, і багато пшениці і вина.28 Дай же тобі, Боже, буйну росу з неба, і дай тобі, Боже, землю благодатню! Роди тобі, Боже, зерно й виногрони!
29 Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для братів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає проклятий, а хто поблагословить тебе благословенний!.29 Нехай же послугують тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь паном над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, – прокляті; ті, що благословляють тебе, – благословенні!29 Нехай народи тобі служать і племена приклоняться перед тобою. Будь володарем над братами твоїми, й сини матері твоєї нехай приклоняться перед тобою. Проклятий хай буде, хто тебе проклинає, а благословен, хто тебе благословляє!`29 І хай тобі служать народи, і хай поклоняться тобі князі. І будь паном твоїм братам, і тобі хай поклоняться сини твого батька. Хто проклинає тебе, проклятий, хто ж тебе благословить, благословенний.29 Нехай тобі хмари служать службу вірну, і перед тобою шию гнуть народи! Мусиш бути паном, і над братом рідним, над усїма дїтьми матері твоєї. Проклят буде той, хто тебе проклинає, і благословенний, хто благословляє!
30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полювання свого...30 І тільки-но звершив Ісаак благословення над Яковом, і тільки-но вийшов Яків од Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з ловів своїх.30 Та сталось, як Ісаак скінчив благословляти Якова і Яків щойно вийшов від Ісаака, свого батька, прийшов Ісав, брат його, з полювання.30 І сталося коли скінчив Ісаак благословити свого сина Якова, і сталося, як вийшов Яків від лиця свого батька Ісаака, і прийшов з полювання його брат Ісав.30 І сталось воно, скоро перестав Ізаак благословляти Якова, і ледві Яков вийшов од Ізаака, батька свого, аж Езав, брат його, прийшов до дому з ловитви.
31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!31 Зготував і він страву і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: Підведися, тату мій, і з'їж дичини сина твого, щоби благословила мене душа твоя.31 Він теж зготував смачну страву, приніс її до свого батька й каже до нього: `Хай тато підведуться і з'їдять дичини свого сина, щоб душа їх благословила мене.`31 І приготовив і він їжу і приніс свому батькові, і сказав батькові: Встань мій батьку і їж дичину твого сина, щоб мене поблагословила твоя душа.31 Уготовив же й той наїдку, та й принїс отцеві свойму, і каже батькові: Нехай тато встане та попоїсть улову сина свого, щоб мене благословляла душа твоя.
32 І озвався до нього Ісак, його батько: Хто ти? А той відказав: Я син твій, твій перворідний Ісав.32 А Ісаак, батько його, сказав йому: Хто ти? Він сказав: Я син твій, первісток твій, Ісав.32 Тоді Ісаак, його батько, спитав: `Хто ти?` Він же відповів: `Я - син твій, твій первісток, Ісав.`32 І сказав йому його: Хто ти? Він же сказав: Я твій первородний син Ісав.32 І рече йому Ізаак, отець його: Хто ж єси ти? Він же каже: Я син твій, первенець твій Езав.
33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благословенний!33 І затремтів Ісаак вельми великим трепетом, і сказав: Хто ж оце, котрий дістав мені дичини і приніс мені, і я їв од усього, перше, аніж ти прийшов, і я благословив його? Він і буде благословенний.33 Ужахнувся Ісаак жахом великим та й питає: `А хто ж той, що піймав дичину, приніс мені, й я з'їв спокійно все, заки ти прийшов, і я поблагословив його, так він благословенний і буде?`33 Здивувався же Ісаак дуже великим дивом і сказав: Отже хто зловив мені дичину і приніс мені? І я зїв з усього раніше ніж ти прийшов і я його поблагословив, і буде благословенним.33 Злякався ж Ізаак ляком великим вельми, і рече: Хто ж той, що вловив менї влову, і принїс менї, і попоїв я в сього перш, нїж прийшов ти, і благословив його? І буде благословен.
34 Як Ісав почув слова батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: Поблагослови мене, також мене, батьку мій!34 Ісав, вислухавши слова батька свого, голосно скрикнув і сказав батькові своєму: Тату мій! Благослови й мене.34 Коли Ісав почув слова свого батька, скрикнув він великим і жалісним голосом та сказав до батька свого: `Благослови мене, мене також, мій тату!`34 Сталося ж, коли почув Ісав слова свого батька Ісаака, і закричав дуже великим і гірким голосом, і сказав: Поблагослови ж і мене, батьку.34 Почувши ж Езав отецькі слова, заголосив голосом великим, і гірким тяжко, та й каже: Благослови ж і мене, панотче!
35 А той відказав: Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благословення твоє!35 Але він (Ісаак) сказав: Брат твій прийшов із хитрістю і взяв благословення твоє.35 А той мовив: `Прийшов твій брат підступно й узяв твоє благословення.`35 Сказав же йому: Твій брат, прийшовши, з обманою забрав твоє благословення.35 Рече ж йому: Підійшов твій брат лестиво, та й узяв благословеннє твоє.
36 І промовив Ісав: Тому звалось ім'я його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благословення моє. І сказав він: Чи ти не заховав для мене благословення?36 І сказав він: Чи не тому дано йому ім'я – Яків. Бо він уже двічі обійшов мене? Він узяв першородство моє, і ось, тепер забрав благословення моє. І [ще] сказав: Невже ти не залишив мені благословення?36 Ісав і каже: `Хіба не названо його Яків; він бо два рази вже обійшов мене! Забрав моє первородство, а ось тепер узяв моє благословення?`36 І сказав: Справедливо названо його імя Яків; бо обманув мене вже ось вдруге. І забрав моє первородство, і тепер забрав моє благословення. І сказав Ісав свому батькові: Чи не осталося мені благословення, батьку?36 І каже: По правдї дано йому імя Яков; бо підійшов під мене, се вже вдруге, і первеньство моє взяв у мене, і благословеннє моє тепер одняв. І каже Езав отцеві свойму: Чи то ж не приховав єси й менї благословення, панотче?
37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю, сину мій?37 Ісаак відповідав Ісавові: Ось, я поставив його господарем над тобою, і всіх братів його віддав йому в служники, обдарував його хлібом і вином, а що ж я можу вчинити для тебе, сину мій?37 На це відозвавсь Ісаак, кажучи до Ісава: `Я, бачиш, його поставив володарем над тобою і всіх його братів дав йому за слуг; хлібом і вином забезпечив його. Що ж, отже, мій сину, можу я для тебе зробити?`37 Відповівши ж Ісаак сказав Ісаву: Якщо я зробив його паном над тобою, і всіх його братів я зробив його слугами, закріпив я його пшеницею і вином, що ж тобі зроблю, дитино?37 Відказав же Ізаак, і рече Езавові: Що ж? Паном зробив я його тобі, а все браттє його поробив рабами йому, хлїбом і вином забезпечив його. Тобі ж тепер що зробити, синку?
38 І сказав Ісав до батька свого: Чи в тебе одне те благословення, батьку мій? Поблагослови мене, також мене, батьку мій! І підніс Ісав голос свій, та й заплакав...38 Але Ісав сказав батькові своєму: Невже, тату мій, одне у тебе благословення? Благослови й мене, тату мій! І підніс Ісав голос свій і заплакав.38 Тоді Ісав каже до свого батька: `Хіба одне благословення в тебе, тату? Благослови й мене, мій батьку!` Та й заридав Ісав уголос.38 Сказав же Ісав до свого батька: Чи в тебе є одне благословення, батьку? Поблагослови ж і мене батьку. Як же розжалобився Ісаак, Ісав закричав голосом і заплакав.38 Озвався ж Езав до батька свого: Хиба ж одно благословеннє в тебе, панотче? Благослови ж і мене, панотченьку! Та й знов заплакав Езав.
39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.39 І відповів Ісаак, батько його, і сказав [йому]: Ось, від родючої землі буде прожиття твоє, і з роси небесної згори.39 Тут батько його, Ісаак відповів йому, кажучи: `Без родючої землі буде твоя оселя, і без роси, що падає з неба.39 Відповівши ж, Ісаак його батько сказав йому: Ось від багатства землі буде твоє життя і від роси неба зверху.39 Відказав же Ізаак, отець його, і рече йому: Знай же, що твою осаду тук земний вбезпечить, прохолодою ж твоєю з неба рzси будуть.
40 І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...40 І житимеш мечем твоїм, і будеш служити братові твоєму; а буде час, коли повстанеш, і скинеш ярмо його з шиї твоєї.40 Ти житимеш з меча твого і будеш на послугах у твого брата. Але станеться, що звільнишся, скинеш ярмо з свого карку.`40 І житимеш твоїм мечем, і послужиш твому братові. Буде ж, що колись розібєш і скинеш його ярмо з твоєї шиї.40 Житимеш з меча важкого в послузї у брата. Станеться ж ізнов, ти будеш самовладьнїм паном, і ненавидну кормигу з гамалика скинеш.
41 І зненавидів Ісав Якова через благословення, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: Нехай наближаться дні жалоби по батьку моєму, і я вб'ю Якова, брата свого.41 І зненавидів Ісав Якова за благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своєму: Наближаються дні плачу по батькові моєму; і я уб'ю Якова, брата мого.41 Та й зненавидів Ісав Якова за благословення, що ним благословив його батько його, і сказав собі Ісав у серці: `Прийдуть дні плачу по моєму батькові, тоді уб'ю Якова, брата свого.`41 І ворогував Ісав на Якова через благословення, яким його поблагословив його батько. Сказав же Ісав в умі: Хай прийдуть дні голосіння за моїм батьком, щоб я убив мого брата Якова.41 І зненавидїв Езав Якова за благословеннє, що ним благословив його батько його. Каже ж Езав у серцї свойму: Днї плачу по батькові надходять; тодї вбю Якова, брата мого.
42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе.42 І переказані були Ревеці слова Ісава, старшого сина її, і вона послала, і прикликала молодшого сина Якова, і сказала йому: Ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе.42 І переказано Ревеці слова Ісава, старшого її сина, і вона послала покликати Якова, свого молодшого сина, і сказала йому: `Он Ісав, твій брат, заповзявся помститися на тобі й забити тебе.42 Звіщено ж було Ревецці слова її старшого сина Ісава, і піславши, покликала свого молодшого сина Якова і сказала йому: Ось твій брат Ісав грозить тобі убити тебе.42 Переказано ж Ребецї слова Езавові, сина її старшого, і пославши прикликала Якова, сина свого меньшого, та й каже йому: Ось Езав, твій брат, погрожує тобі вбити тебе.
43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.43 І тепер, сину мій, послухай слова мого, підведися, біжи до Лавана, брата мого, в Харан;43 Послухай же тепер мене, мій сину, і вставай та й утікай до Лавана, мого брата, в Харан.43 Тепер, отже, дитино, послухай мого голосу, і вставши, втечи до Месопотамії до мого брата Лавана до Харрану.43 Тепер же, синку, послухай голосу мого, і вставши біжи до Лабана, брата мого, в Гаран.
44 І посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лютість твого брата,44 І поживи у нього деякий час, доки вгамується лють брата твого.44 Ти поживеш з ним якийсь час, поки не промине лють твого брата,44 І жий з ним декілька днів44 І поживи з ним кілька днїв, докіль одвернеться ярость і гнїв у брата твого від тебе,
45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?45 Доки погамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти вчинив йому. Тоді я надішлю [посланця] і візьму тебе звідти. Для чого мені упродовж одного дня втратити вас обидвох?45 поки не пройде гнів брата твого на тебе й він не забуде, що ти йому вдіяв; тоді я пошлю, щоб тебе забрати звідтіля. Як же ж то мені втратити вас обидвох разом в один день? `45 доки не мине лють і гнів твого брата на тебе, і забуде, що ти йому зробив, і піславши, приведу тебе звідти, щоб часом не стала я бездітною від вас обох в один день.45 І забуде він, що йому вдїяв єси. Тодї пославши возьму тебе звідти. Чого ж менї втеряти вас обох ув один день?
46 І сказала Ревека Ісакові: Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?46 І сказала Ревека Ісаакові: Я життям не рада від дочок Хетових; якщо Яків візьме дружину з дочок Хетових, як оці, із дочок цієї землі, то для чого мені й життя?46 А до Ісаака сказала Ревека: `Життя мені набридло через дочок хеттитських. Коли ще Яків візьме собі жінку з хеттитських дочок, як оці, з дочок цього краю, то навіщо ж мені жити?`46 Сказала же Ревекка Ісаакові: Набридло мені життя задля дочок синів хетових, якщо візьме Яків жінку з дочок цієї землі, навіщо мені жити?46 Рече ж Ребека до Ізаака: Тяжко менї жити на сьвітї через Хетіївен. Як візьме Яков за себе Хетіївну, таку, як вони в оцїй землї, дак про що менї й на сьвітї жити?