1 (24-2) І сталося, як вернувся Саул із погоні за филистимлянами, то донесли йому, говорячи: Ось Давид у пустині Ен-Ґеді.1 І вийшов Давид звідти, і мешкав у безпечних місцях Ен-Ґеді.1 Вийшов Давид звідти й перебував у неприступних місцях Ен-Геді.1 І встав Давид звідти і сів в щілинах Енґадди.1 І звідти вийшов Давид і перебував в безпечних місцях в Ен-Гадди.
2 (24-3) І взяв Саул три тисячі війська, вибраних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель.2 Коли Саул повернувся від филистимлян, йому повідомили, говорячи: Ось, Давид у пустелі Ен-Ґеді.2 Якже Саул повернувся з гонитви за філістимлянами, йому донесли: он Давид у пустині Ен-Геді.2 І сталося як повернувся Саул від чужинців, і сповістили йому, кажучи: що Давид в пустині Енґадді.2 Як же вернувся Саул із походу свого проти Филистіїв, з'ясовано йому: Давид обертається тепер в Енгадській пустинї.
3 (24-4) І прийшов він до кошар на отари при дорозі, а там печера. І Саул увійшов туди для потреби, а по боках печери сиділи Давид та люди його.3 І взяв Саул три тисячі кращих мужів із усього Ізраїля, і пішов шукати Давида і людей його у горах, де живуть сарни.3 Взяв тоді Саул три тисячі чоловік, вибраних з усього Ізраїля, й пустивсь шукати Давида та його людей на Скелях Диких Кіз.3 І він взяв з собою три тисячі вибраних мужів з усього Ізраїля і пішов шукати Давида і його мужів перед лицем Садеїма.3 Узяв тодї Саул три тисячі з усього Ізраїля вибраних людей та й пустивсь, шукати Давида й людей його, по горах, куди дикі кози можуть ходити.
4 (24-5) І сказали люди Давида до нього: Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх очах. А Давид устав, і тихо відтяв полу Саулового плаща.4 І прийшов до кошари овечої, при дорозі; там була печера; і зайшов туди Саул для потреби, а Давид і його люди сиділи в глибині печери.4 Прийшов він до кошар, що були при дорозі; а була там печера, й Саул увійшов до неї покрити собі ноги, тим часом як Давид із своїми людьми сиділи в глибині печери.4 І прийшов до стад отар, що при дорозі, і там була печера, і Саул ввійшов полегшитися. І Давид і його мужі сиділи всередині печері.4 По дорозї прийшов до хлївів овечих; а була там печера, й ввійшов туди Саул справити свою природну потребу; тим часом у кінцї в печері сидїв Давид із своїми людьми.
5 (24-6) І сталося потім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща.5 І говорили Давидові люди до нього: Оце день, про котрий говорив тобі Господь: Ось, Я віддам ворога твого в руки твої, і вчиниш із ним, що тобі до вподоби. Давид підвівся і тихесенько відрізав крайчик поли верхнього Саулового одягу.5 Кажуть люди Давидові до нього: «Оце той день, що про нього казав тобі Господь: Ось я даю твого ворога тобі в руки: роби з ним, що тобі довподоби.» Устав Давид і крадькома відтяв кусень поли верхньої одежі в Саула.5 І мужі Давида сказали до нього: Ось це день, про який сказав до тебе Господь, що видасть твого ворога в твої руки і вчиниш йому як добре в твоїх очах. І встав Давид і потайки відрізав часть подвійного одягу Саула.5 І казали Давидові люде його: Оце ж той день, що про його казав тобі Господь: Видам тобі в руки ворога твого, щоб ти чинив із ним, що тобі вподобаєсь. Давид же встав та й урізав тихцем кусень поли в верхній одежі в Саула.
6 (24-7) І сказав він до своїх людей: Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній!6 Але після цього недобре стало Давидові на серці, що він відрізав крайчик одежі Саулової.6 Та потім заворушилось у Давида сумління, що він відтяв кусень поли одежі в Саула,6 І було після цього і побивав Давид своє серце, бо відрізав часть його подвійної одежі,6 Опісля ж ударила Давида совість, що він урізав поли в Сауловій одежі.
7 (24-8) І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою.7 І сказав він людям своїм: Нехай же не допустить мені Господь вчинити це панові моєму, помазанцеві Господньому, щоби покласти руку мою на нього, бо він помазанець Господній.7 і він сказав своїм людям: «Нехай Господь мене боронить, щоб я чинив так з моїм паном, з Господнім помазаником, щоб накладав на нього руку: таж він помазаник Господній!»7 і сказав Давид до своїх мужів: Не так мені у Господі, щоб я вчинив це слово моєму панові - помазанникові Господа, щоб підняти на нього мою руку, бо цей є Господним помазанником.7 І сказав він людям своїм: Нехай не дозволить менї Бог вдїяти таке мойму панові, помазанникові Господньому, щоб наложити на його руку, бо він помазанник Господень.
8 (24-9) А потому Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: Пане мій, о царю! А Саул озирнувся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився.8 І зупинив Давид людей своїх цими словами, і не дав їм повстати супроти Саула. А Саул підвівся і вийшов із печери на дорогу.8 І перемовив Давид своїх людей тими словами й не дозволив їм накинутися на Саула. І встав Саул і пішов далі дорогою своєю.8 І вгамував Давид своїх мужів словами, і не дав їм, вставши, убити Саула. І встав Саул і зійшов по дорозі.8 І зупинив Давид своїх людей сими словами і не дав їм устати на Саула. А Саул устав і вийшов із печери на дорогу.
9 (24-10) І сказав Давид до Саула: Нащо ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла?9 Потім підвівся й Давид, і вийшов із печери, і закричав навздогін Саулові, говорячи: Володарю мій, царю! Саул озирнувся назад, і Давид упав лицем на землю і вклонився [йому].9 Потім встав і Давид, вийшов з печери та й закричав услід Саулові: «Пане мій, царю!» Коли ж озирнувся Саул позад, Давид припав лицем до землі й вклонився.9 І встав Давид в слід за ним з печері, і закричав Давид в слід за Саулом, кажучи: Пане, царю: і поглянув Саул взад за собою, і схилився Давид до землі на своє лице і поклонився йому.9 Потім встав і Давид, покинув печеру та й промовив услїд Саулові: Пане мій, царю! Озирнеться Саул, коли ж Давид припав лицем до землї та й поклонивсь йому.
10 (24-11) Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосердився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він помазанець Господній!10 І сказав Давид Саулові: Навіщо ти слухаєш слова людей, котрі говорять: Ось, Давид заміряється лихом на тебе?10 І каже Давид до Саула: «Чому ти слухаєш людського наговору, мовляв, Давид хоче тобі лиха?10 І сказав Давид до Саула: Навіщо слухаєш слово народу, що говорить: Ось Давид шукає твою душу?10 І каже Давид Саулові: На що ти слухаєш людського наговору, що мовляють: Давид хоче лиха тобі?
11 (24-12) І подивися, батьку мій, і поглянь на полу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю полу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чигаєш на душу мою, щоб забрати її!11 Ось, сьогодні бачать очі твої, що Господь віддав тебе нині в руки мої в печері; і мені радили вбити тебе, але я помилував тебе, і сказав: Не піднесу руки моєї на володаря мого, бо він помазанець Господа.11 Дивися, ось сьогодні ти бачив власними очима, як Господь тебе видав у мої руки в печері, а мені радили тебе вбити, та я ощадив тебе й сказав собі: Не зніму руки на мого пана, бо він помазаник Господній.11 Ось в цьому дні твої очі побачили, що Господь сьогодні видав тебе в мої руки в печері, і я не забажав тебе убити і я помилував тебе і сказав: Не піднесу моєї руки проти мого пана, бо цей є господним помазанником.11 Ось сьогоднї бачив єси своїми очима, що Господь віддавав тебе в руки мої в печері; менї ж і радили тебе вбити, та я ощадив тебе і сказав: не зніму руки на пана мого, бо він помазанник Господень.
12 (24-13) Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімститься Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі!12 Батьку мій! Поглянь на крайчик одягу твого в руці моїй; я відрізав крайчик одежі твоєї, а тебе не вбив. Пізнай і переконайся, що немає в руці моїй зла, ні підступу, і я не згрішив супроти тебе, а ти шукаєш душі моєї, щоб забрати її.12 Отче мій! Глянь, подивися: ось у мене в руці кусень поли твоєї верхньої одежі. І коли я міг відтяти кусень поли твоєї верхньої одежі й не вбив тебе, то затям добре, що я не мислю тобі зла, ані зради, й що я нічим не провинився супроти тебе, а ти так і чигаєш, щоб погубити мою душу.12 І ось в моїй руці часть твоєї подвійної одежі. Я відрізав часть і тебе не убив. І знай і гляди сьогодні, що немає злоби в моїй руці, ані безчестя і бунту, і я не згрішив проти тебе. І ти вяжеш мою душу, щоб її взяти.12 Отче мій! споглянь, ось у мене в руцї клапоть з одежі твоєї; я урізав поли в твоїй одежі, а тебе не вбив; з сього зрозумій, що я не мислю тобі зла й зради і не провинивсь проти тебе нїчим, а ти наважився, щоб загубити мою душу.
13 (24-14) Як говорить стародавня приказка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі!13 Нехай же розсудить Господь поміж мною і тобою; і нехай помститься тобі Господь за мене; але рука моя не буде на тобі;13 Нехай Господь розсудить між мною і тобою! Нехай Господь за мене помститься на тобі, але моя рука не здійметься на тебе!13 Хай судить Господь між мною і тобою, і хай Господь розсудить між мною і тобою. І моя рука не буде на тобі,13 Нехай Господь між нами двома розсудить, нехай Господь за мене на тобі помститься,
14 (24-15) За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою?14 Як оповідає давня притча: від беззаконних виходить позазаконне, а рука моя не буде на тобі;14 Як старовинна приповідка каже: Від злих виходить злодіяння, але моя рука не здійметься на тебе!14 так як говорить стародавня притча: Від беззаконників вийде переступ. І моя рука не буде на тобі.14 Як се й говорить стара приповідка: від безбожних виходить безбожність; моя ж рука не буде на тобі.
15 (24-16) І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки.15 Супроти кого вийшов цар Ізраїльський? За ким ти женешся? За мертвим псом, за однією блохою?15 Проти кого вийшов ізраїльський цар? Кого переслідуєш? Здохлу собаку, одну блоху?15 І тепер царю Ізраїля за ким ти ходиш, за ким ти женешся? За здохлим псом і за одною блохою?15 За ким уганяти вийшов царь Ізраїльський? Кого переслїдуєш ти? Здохлого пса, одну блоху!
16 (24-17) І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова до Саула, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, та й заплакав.16 Нехай же Господь буде суддею, і розсудить поміж мною і тобою. Він побачить, дослідить справу мою і врятує мене від руки твоєї.16 Нехай Господь буде суддею, нехай розсудить між мною та тобою, нехай розгляне й оборонить мою справу й визволить мене з руки твоєї.»16 Хай Господь буде суддею і розсудить між мною і між тобою. Хай бачить Господь і судить мій суд і відсудить мені з твоєї руки.16 Нехай же Господь буде суддею та й розсудить між обома нами. Він розбере справу мою і спасе мене від руки твоєї.
17 (24-18) І сказав він до Давида: Справедливіший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо.17 Коли скінчив Давид говорити слова оці до Саула, Саул сказав: Чи твій це голос чую, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, і плакав.17 Якже Давид скінчив ці слова до Саула, цей промовив: «Чи не твій це голос, сину мій, Давиде?» Та й заплакав Саул уголос.17 І сталося як Давид, говорячи до Саула, закінчив ці слова, і сказав Саул: Чи це твій голос сину Давиде? І Саул підняв свій голос і заплакав.17 Як же скінчив Давид сю промову до Саула, сказав Саул: Чи не твій же се голос, синоньку Давиде? Та й заплакав Саул у голос,
18 (24-19) Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив.18 І сказав Давидові: Ти маєш більше рації, аніж я; бо ти віддячуєш мені добром, а я віддячую тобі злом.18 І каже до Давида: «Ти справедливіший від мене, бо ти чинив мені добро, я ж відплатив тобі лихом.18 І сказав Саул до Давида: Ти справедливіший від мене, бо ти віддав мені добром, я ж тобі віддав злом.18 І сказав Давидові: Ти справедливший за мене, ти бо показав менї добро, тодї як я заподїяв тобі зло;
19 (24-20) Як чоловік знайде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відплатить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня.19 Ти показав сьогодні, учинивши зі мною милостиво; коли Господь віддавав мене в руки твої, ти не вбив мене.19 Ти виявив сьогодні незвичайну доброзичливість у тому, що був учинив для мене, бо хоч Господь видав мене був у твої руки, ти мене не вбив.19 І ти сповістив мені сьогодні те добро, що ти мені вчинив, як мене Господь замкнув сьогодні в твої руки і ти мене не забив.19 Ти доказав те сьогоднї, поступивши зо мною милостиво: не вбив мене, дарма що Господь видав мене тобі в руки.
20 (24-21) А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царювати, і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство.20 Хто, як знайде ворога свого, відпустить його в добру путь? Господь віддячить тобі добром за те, що ти вчинив мені сьогодні.20 Чи чувано, щоб хтось, зустрівши свого ворога, пустив його спокійно дорогою своєю? Нехай Господь тобі відплатить те добро, що ти зробив мені сьогодні.20 І коли б хто знайшов свого ворога в біді і відішле його доброю дорогою, і Господь віддасть йому добро, так як сьогодні ти вчинив.20 Хто ж бо, найшовши ворога свого, пустить його на добру дорогу?
21 (24-22) А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого.21 І тепер я знаю, що ти неодмінно будеш царювати, і царство Ізраїлеве буде міцне в руці твоїй.21 Я оце знаю певно, що ти таки будеш царем і що царська влада над Ізраїлем у твоїй руці укріпиться.21 І тепер ось я знаю, що царювати царюватимеш і в твоїх руках буде царство Ізраїля.21 Оце ж я знаю, що ти будеш царем і що в твоїй руцї остоїться царюваннє над Ізраїлем.
22 (24-23) І Давид заприсягнув Саулові. І пішов Саул до дому свого, а Давид та люди його ввійшли до твердині.22 Отож, заприсягнися мені Господом, що ти не вигубиш потомства мого після мене, і не знищиш ймення мого у домі батька мого.22 Заприсягни ж мені Господом, що ти не вигубиш мого потомства після мене і не згладиш мого ймення з дому мого батька.»22 І тепер покленися мені Господом, що не вигубиш мого насіння по мені, і не вигубиш моє імя з дому мого батька.22 Поклянися ж менї Господом, що не викорениш потомства мого після мене і не вигубиш мого ймення в роду мойму.