1 Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать! | 1 Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його? | 1 «Чому Всемогутній не затаїв часи, а ті, що його знають, днів його не бачать? | 1 Чому ж від Господа сховалися години, | 1 Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його? |
2 Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть, | 2 Межі пересувають, крадуть стада і пасуть [у себе]. | 2 Безбожники пересувають межі, отару й чабана займають. | 2 а безбожні з околиць переборщили, розграбивши стадо з пастирем? | 2 Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої; |
3 займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць, | 3 У сиріт забирають віслюка, у вдови беруть у заставу вола. | 3 Відводять осла в сиротини, беруть у заклад вола вдовиці. | 3 Підяремного відвели сиротою і взяли як заклад вола вдовиці. | 3 Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину; |
4 вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю... | 4 Нужденних зіштовхують з дороги, всі бідні краю вимушені ховатися. | 4 Убогі поступаються з дороги, усі пригноблені в краю мусять від них ховатись. | 4 Звели слабких з дороги праведности, разом сховалися лагідні землі. | 4 Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись. |
5 Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей... | 5 Ось вони, [мов] дикі віслюки в пустелі, виходять на справу свою, підводячись рано на здобич; степ [дає] хліб для них і для дітей їхніх. | 5 Мов дикі осли в пустині, вони виходять на роботу, шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі - немає дітям хліба. | 5 Відійшли ж наче осли в полі через мене вийшовши на своє діло. Солодким є його хліб для малих. | 5 Се, - як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх; |
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного, | 6 Жнуть вони в полі чужому, і збирають виноград у нечестивця. | 6 Жнуть на чужому полі, виноград грішника збирають. | 6 Перед часом пожали не своє поле. Слабкі ж обробили виноград безбожних безплатно і без їжі. | 6 Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених; |
7 наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді, | 7 Оголених примушують ночувати без даху і тих, що без одежі, у холоднечу; | 7 Голі вони ночують, без одежі, не мають чим накритись, коли холодно. | 7 Численних нагих поклали спати без одежі, а покриття їхньої душі забрали. | 7 Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї; |
8 мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають... | 8 Мокнуть від гірських дощів, і, не маючи сховку, припадають до скелі. | 8 В горах на дощі мокнуть, за браком сховку туляться до скелі! | 8 Вони мокрі від крапель гір, томущо вони не мали схоронища вони обняли камінь. | 8 Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями. |
9 Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого... | 9 Відривають від сосків сироту і з убогого беруть заклад; | 9 Сиріт від грудей відривають, беруть у заклад дитину в бідних. | 9 Вони забрали сироту від грудей, а впокорили того, що відпав. | 9 Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять. |
10 Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи. | 10 Примушують його ходити голим, без одежі, і в голодних відбирають колоски; | 10 Голі блукають, без одежі, і голодні зносять снопи. | 10 Нагих же неправедно заспали, а в голодуючих забрали шматок хліба. | 10 Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних - годуватись (збіраним) колоссєм; |
11 Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони! | 11 У стінах своїх роблять олію оливкову, топчуть у чавилах, і спраглі! | 11 Вичавлюють між мурами олію, спраглі, топчуть виноград у точилі. | 11 В тіснотах неправедно поклали засідку, а праведну дорогу не взнали. | 11 Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять. |
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги... | 12 У місті люди стогнуть, і душа тих, кого вбивають, волає, і Бог не забороняє того. | 12 З міста чути людей стогін, душа смертельно поранених кличе на допомогу, та Бог не чує їхньої молитви! | 12 Вони викидали з міста і власних домів, а душа немовлят дуже застогнала, а Він чому над цими не наглядає? | 12 У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить. |
13 Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять. | 13 Це ті, що бунтують супроти світла, не відають шляхів Його, і не ходять стежками Його. | 13 Є поміж ними й вороги світла, які шляхів його не знають, стежками його не простують. | 13 Вони, будучи на землі, і не взнали, дорогу ж праведности не пізнали, ані не пішли їхніми стежками. | 13 Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його. |
14 На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій... | 14 Із досвітком підводиться убивник, умертвляє бідного і убогого, а вночі буває злодієм. | 14 Удосвіта стає убивник, убиває бідного й сіромаху, вночі бродить злодюга. | 14 Пізнавши ж їхні діла, Він їх передав в темряву, і буде в ночі наче злодій. | 14 Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм. |
15 А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя... | 15 І око перелюбника наджидає сутінків, кажучи: Нічиє око не побачить мене, – і затуляє обличчя. | 15 Око перелюбця пильнує, коли смеркне. Він думає: Ніхто мене не бачить, і кладе собі на вид запинало. | 15 І око чужоложника стерегло темряву, кажучи: Не взнає мене око, і поклав покриття на лице. | 15 Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, - та й вид собі закриває. |
16 Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони, | 16 У темряві підкопуються під оселі, котрі вдень вони завважили для себе, вони і не відають світла. | 16 В пітьмі підкопують домівки, а вдень замикаються, не знають світла. | 16 Він в темряві підкопав доми. В днях собі позначили, не пізнали світла. | 16 В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати. |
17 бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви... | 17 Тому що для них ранок – смертна тінь, бо вони знайомі з жахами смертної тіні. | 17 Тінь смерти то для всіх них ранок; коли ж він зійде, жах їх огортає. | 17 Бо ранок разом для них тінь смерті, бо (кожний) пізнає жахи тіні смерті. | 17 Бо густа тьма - се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи. |
18 Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів... | 18 Легкий такий-от на поверхні води; проклята частка його на землі, і не дивиться він на шлях садів виноградних. | 18 Вони від дня втікають; маєтність їх на землі проклята, в їх виноградниках не завертає виноградар. | 18 Він легкий на лиці води. Хай проклятою буде їхня часть на землі. | 18 Такий є легкий собі - хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних! |
19 Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників! | 19 Посуха і спекота поглинають снігову воду; так пекло – грішників. | 19 Посуха й спека пожирає сніжну воду - так грішника Шеол хапає. | 19 Хай же їхні рослини появляться сухими на землі, бо вони розграбили снопи сиріт. | 19 Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня - грішників. |
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!... | 20 Нехай забуде його лоно матері, нехай смакує ним черва; нехай не залишиться про нього пам'ять; як дерево, зламається злочинець, | 20 Утроба, що його родила, його забуває, черва собі солодко ним пасеться, не згадується більше його ім'я; так кривда, неначе деревина, ломиться. | 20 Тоді згадано його гріх, він же став невидимим, так як туман роси. Хай вдасться ж йому те, що зробив, хай знищеним буде всякий неправедний, подібно до невилічимого дерева. | 20 Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник! |
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра. | 21 Котрий пригнічує бездітну, що не народжувала, а вдові не чинить добра. | 21 Він чинив зло безплідній, що не родить; він не чинив добра вдовиці! | 21 Бо він не добре зробив неплідній і не помилував слабку жінку, | 21 Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра. |
22 А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя! | 22 Він і міцних тягне своєю силою; він підводиться, і ніхто не певен за своє життя. | 22 Та той силою своєю хапає дужих, встає, і він життя непевний. | 22 а знищив слабких гнівом. Отже, вставши, не матиме віри про своє життя. | 22 Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого. |
23 Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги: | 23 А Він дає йому [все] для безпеки, і він [на те] спирається, і очі Його бачать шляхи їхні. | 23 Забезпечує його й дає опору, та Господні очі за його путями стежать. | 23 Захворівши, хай не має надії виздоровіти, але хай впаде від недуги, | 23 А Бог подає йому безпеку, - він же ж на те й вповає - та очі його (Бога) видять таких поступки. |
24 підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка... | 24 Трохи піднеслися, – і ось, немає їх; падають і помирають, як і всі, і, як вершечки колосків, зрізуються. | 24 Вони ледь-ледь піднесуться, - і вже в'януть, немов зірвана мальвія, немов головки колосків зів'ялих. | 24 бо його висота багатьом зло вчинила. Зівяв же наче мальва на спеці, чи наче колос, що сам відпав зі стебла. | 24 Піднялись вони високо, - та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються. |
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне? | 25 Якщо це не так, хто звинуватить мене за брехню і на ніщо перетворить мовлене мною? | 25 А як воно не так, то хто мене спростує, на ніщо оберне мою мову?» | 25 Якщо ж ні, хто є той, що каже, що я говорю неправду і поставить мої слова як ніщо? | 25 А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою? |