1 І пішов Давид звідти, і втік до печери Адуллам. А брати його та ввесь дім батька його почули про це, та й посходилися до нього туди.1 І вийшов Давид звідти, втік у печеру Адуллам, і почули брати його і увесь дім батька його, і прийшли до нього туди.1 Давид пішов ізвідти й утік у Адуллам-печеру. Довідались про це його брати та уся його родина, й прийшли туди до нього.1 І Давид відійшов звідти і спасся і приходить до печері Одоллама. І чують його брати і дім його батька і приходять туди до нього.1 І вийшов Давид ізвідти та й утїк у Адолламську печеру в горах. Довідавшись про се брати його і уся родина його, поприходили до його.
2 І позбиралися до нього кожен пригноблений, і кожен, хто був задовжений, і кожен огірчений в душі, і він став над ними провідником. І було їх із ним близько чотирьох сотень люда.2 І зібралися до нього всі пригнічені, і всі боржники, і всі знічені душею, і став він над ними провідником. І було з ним близько чотирьох сотень люду.2 Усі, що були в злиднях, усі заборговані та всі незадоволені зібрались біля нього, й він став ватажком їх. Отак було з ним якихось чотириста чоловік.2 І збирається до нього кожний, що в скруті, і кожний, що в довгах, і кожний, що в душевних болях, і він був їхнім володарем. І було з ним яких чотириста мужів.2 І скупились коло його всякі злиденники й задовжені, й всякі невдоволені люде, і зробився їх отаманом, і пристало до його чоловіка з чотириста.
3 І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи, та й сказав до моавського царя: Нехай прийде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я буду знати, що зробить мені Бог.3 І пішов Давид звідти до моавської Міцпи, та й сказав до моавського царя: Нехай прийде батько мій та мати моя, побудуть у вас, аж доки я не довідаюся, що вчинить зі мною Бог.3 Звідти пішов Давид у Міцпу в Моаві й сказав моавському цареві: «Чи не можна б моєму батькові та моїй матері перебути в вас, покіль я взнаю, що Господь удіє зо мною?»3 І звідти Давид пішов до Массифи Моавської і сказав до Моавського царя: Хай будуть же мій батько і моя матір у тебе, аж доки не пізнаю, що вчинить мені Бог.3 І пійшов Давид ізвідти в Массифу в Моабі і прохав царя Моабійського: Чи не можна б моєму панотцеві і паніматцї моїй перебути в вас, покіль я знати му, що Господь удїє зо мною?
4 І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебування в твердині.4 І привів їх до царя моавського, і жили вони в нього увесь час, доки Давид переховувався у цій фортеці.4 І він лишив їх при моавському цареві, й вони жили при ньому ввесь час, покіль Давид сидів у тому сховку.4 І ублагав лице Моавського царя, і жили з ним всі дні, коли Давид був в обозі.4 І помістив їх між прибічники царя Моабійського і жили вони при йому, докіль Давид пробував у тому сховку.
5 А пророк Ґад сказав до Давида: Ти не будеш сидіти в твердині, іди, і перейдеш собі до Юдиного краю! І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.5 Але пророк Ґад сказав Давидові: Не залишайся в цьому сховищі; а рушай, іди до Юдиного краю! І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.5 Пророк же Гад сказав до Давида; «Не сиди в сховку, а збирайсь та йди в землю Юди.» І пішов Давид і прийшов у ліс Херет.5 І пророк Ґад сказав до Давида: Не сиди в обозі, іди і прийдеш до землі Юди. І Давид пішов і прийшов і сів в місті Саріх.5 Пророк же Гад сказав Давидові: Не сиди дальш у сїй рощілинї, а збирайся та йди в землю Юдину. І пійшов Давид та й прийшов у лїс Херет.
6 І почув Саул, що пізнаний Давид та люди, хто з ним. А Саул сидів у Ґів'ї під тамариском на узгір'ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому.6 І почув Саул, що Давид з'явився, і люди, які були з ним. Саул сидів тоді у Гів'ї під тамариском на горі, зі списом у руці його, і всі служники його оточували його.6 Довідався Саул, що викрито Давида й людей, які були при ньому. Сидів же Саул у Гівеа під тамариском, що на висоті, зо списом у руці, й всі його слуги стояли біля нього.6 І почув Саул, що дався чути Давид і мужі, що з ним. І Саул сидів в горі околиці, що в Рамі, і спис в його руці, і всі його слуги довкруг нього.6 І довідався Саул, що Давид із людьми явився. А седїв Саул саме тодї у Гиві під дубом на згіррі, з списом у руцї, а всї його надвірні слуги стояли кругом його.
7 І сказав Саул до слуг своїх, що стояли при ньому: Послухайте, веніяминівці! Чи вже ж Єссеїв син дасть усім вам поля та виноградники? Чи вже ж настановить усіх вас тисячниками та сотниками,7 І сказав Саул служникам своїм, які оточували його: Послухайте сини Веніяминові, невже всім вам дасть син Єссея поля і виноградники, і всіх вас настановить тисяцькими і сотниками,7 І каже Саул своїм слугам, які стояли біля нього: «Слухайте ж веніяминяни! Чи то ж син Єссея дасть теж усім вам поля і виноградники й настановить усіх вас тисяцькими й сотниками,7 І сказав Саул до своїх слуг, що стояли перед ним, і мовив їм: Послухайте ж, сини Веніямина: Чи поправді всім вам син Єссея дасть поля і виноградники і поставить вас всіх сотниками і тисяцькими,7 І каже Саул своїм слугам кругом себе: Слухайте, Беняминїї! чи то ж Ессеєнко дасть вам усїм і ниви й виноградники та й понаставляє вас тисячниками й сотниками,
8 що всі ви змовилися на мене, і не донесли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссеєвим сином, і ніхто з вас не змилосердився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатувати на мене, і те діється і цього дня?8 Що ви всі змовилися супроти мене, і ніхто не відкрив мені, коли син мій почав товаришувати з сином Єссея, і ніхто з-поміж вас не поспівчував мені, і не відкрив мені, що син мій намовив супроти мене служника мого чинити мені лихе, як оце нині бачимо?8 що ви всі змовилися проти мене й ніхто мене не сповістив, як мій син вступив у побратимство з сином Єссея, що ніхто з вас не пожалував мене і не повідомив мене, що мій син підняв мого слугу на мене робити засідки, як воно виявилось оце нині?»8 бо ви всі змовляєтеся проти мене, і немає нікого, хто відкриває ухо моє про те, що мій син заповів завіт з сином Єссея, і немає того з вас, хто дбає за мене, і відкриває ухо моє, що мій син підняв мого раба проти мене як ворога до цього дня.8 Що ви всї змовились проти мене і нїхто мене не сповістив, як мій син побратавсь із сином Ессея, і що нїхто не пожалував мене й не з'ясував менї, що мій син та підмовив проти мене раба мого, як се тепер показалось?
9 І відповів ідумеянин Доеґ, а він стояв при Саулових слугах, і сказав: Я бачив Єссеєвого сина, що приходив до Нова, до Ахімелеха, Ахітувового сина,9 І відповідав ідуменянин Доеґ, – а він стояв при Саулових служниках, – і сказав: Я бачив, як син Єссея приходив до Нова, до Ахімелеха, Ахітувового сина,9 Озвавсь тоді Доег, едомій, що був над слугами Саула, кажучи: «Я бачив, як син Єссея був прийшов у Нов до Ахімелеха, сина Ахітува,9 І відповідає Доек Сирієць, що наставлений над ослами Саула, і сказав: Я побачив сина Єссея, що прийшов до Номви до Авімелеха сина священика Ахітова,9 Озветься тодї Ідумій Доик, що стояв коло двораків Саулових: Бачив я, як Ессеєнко приходив до Ахимелеха Ахитувенка в Номві;
10 і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча филистимлянина Ґоліята.10 І той запитав про нього у Господа, і дав йому харчів на дорогу, і дав йому меча филистимлянина Ґоліята.10 й той питав Господа для нього, дав йому харчів і навіть меч Голіята філістимлянина.»10 і запитав про нього у Бога і дав йому поживу і дав йому меч Ґоліята чужинця.10 Той питав Господа про його, і харчі дав йому і меч Голіята Филистія.
11 І послав цар покликати священика Ахімелеха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові. І всі вони прибули до царя.11 І послав цар прикликати Ахімелеха, сина Ахітувового, священика, і увесь дім батька його, священиків, що в Нові. І прийшли вони всі до царя.11 Цар повелів покликати священика Ахімелеха, сина Ахітува, і всю його родину - священиків у Нові, - і всі вони прибули до царя.11 І цар післав покликати Авімелеха сина Ахітова і всіх синів його батька, священиків, що в Номві, і всі приходять до царя.11 І повелїв царь покликати до себе Ахимелеха, сина Ахитувового, сьвященника, й усю його родину, і сьвященників, що були в Номві. І всї вони зявились перед царем.
12 А Саул сказав: Слухай но, сину Ахітувів! А той відказав: Ось я, мій пане!12 І сказав Саул: Послухай, сину Ахітува! І той відповідав: Ось я, мій володарю.12 І Саул мовив: «Слухай лишень, сину Ахітува!» І відповів той: «Я тут, мій пане.»12 І сказав Саул: Послухай но, сине Ахітова. І сказав: Ось я, говори, пане.12 І промовив Саул: Слухай лишень, Ахитувенку! І відказав той: Слухаю, мій повелителю!
13 І сказав до нього Саул: Нащо ви змовилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чигав, як цього дня?13 І сказав йому Саул: Для чого ви змовилися супроти мене, ти і син Єссея, що ти дав йому хліба і меча, і запитав про нього в Бога, щоб він повстав супроти мене і чинив мені лихе, як оце нині видно?13 І Саул спитав його: «Чого ви, ти та син Єссея, змовилися проти мене? Ти дав йому хліба, меч і питав Бога про нього, щоб він повстав та засідав на мене, як воно е оце нині.»13 І сказав йому Саул: Навіщо змовився проти мене ти і син Єссея, що дав ти йому хліб і меч і питав за нього у Бога, щоб наставити його проти мене ворогом до цього дня?13 І питає Саул: Чого ви, ти да Ессеєнко, проти мене змовились, що ти дав йому хлїба й меча і питав Бога про його, так щоб він виступив проти мене ворогом, як я тепер дознавсь?
14 І відповів Ахімелех цареві та й сказав: А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має приступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі?14 І відповідав Ахімелех цареві і сказав: Хто із служників твоїх вірний, як Давид? він і зять царя, і виконавець наказів твоїх, і вшанований у домі твоєму.14 Ахімелех відповів цареві, мовивши: «Хто ж між усіма слугами твоїми, як Давид: вірний, зять царський, начальник твоєї сторожі і поважаний у твоїм домі?14 І він відповів цареві і сказав: І між усіма твоїми слугами хто такий вірний як Давид і зять царя і виконавець всякої твоєї заповіді і славний в твому домі?14 І відказав Ахимелех цареві: Хто ж між усїма твоїми слугами так вірен, як Давид? Він же й царський зять, і повнить прикази твої, а в дому твойму в повазї.
15 Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога? Борони мене Боже! Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, ані малого, ані великого.15 Чи оце зараз я почав турбувати для нього Бога? Ні, не звинувачуй за це, царю, служника твого і увесь дім батька мого; бо в усій цій справі не знає служник твій ні малого, ані великого.15 Хіба я нині вперше питав про нього Бога? Як же б то так? Нехай цар не обвинувачує ні вчому свого слугу й усю його родину, бо твій слуга не відає в усій цій справі нічого.»15 Чи сьогодні почав я питати за нього у Бога? Зовсім ні. Хай не видає цар оскарження проти свого раба і проти всього дому мого батька, бо твій раб в цьому усьому не знав слова малого чи великого.15 Хиба ж я вперше тепер питав Бога про його? Нї; нехай царь не винуватить раба свого й усю родину мою, бо раб твій не відав у сїй справі нїчого, нї малого нї великого.
16 А цар сказав: Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого!16 І сказав цар: Ти мусиш померти, Ахімелеху, ти і увесь дім батька твого16 Та цар сказав: «Мусиш, Ахімелеху, вмерти, сам ти і ввесь дім твого батька.»16 І сказав цар Саул: Смертю помреш, Авімелех, ти і ввесь дім твого батька.16 Царь же каже: Мусиш умерти, Ахимелеше, сам ти й увесь дім отця твого.
17 І сказав цар слугам, що стояли при ньому: Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука разом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не донесли до вуха мого. Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків.17 І сказав цар охороні своїй, яка стояла при ньому: Ідіть, умертвіть священиків Господніх, бо їхня рука з Давидом, і вони знали, що він утік, і не відкрили мені. Але служники царя не хотіли піднести руки свої на убивство священиків Господніх.17 Цар повелів гінцям, що стояли біля нього: «Поверніться й повбивайте священиків Господніх, бо й їхня рука з Давидом: вони знали, що він утік, але мене не сповістили.» Слуги ж царські не посміли підняти руки на священиків Господніх, щоб їх убити.17 І сказав цар сторожам, що стоять перед ним: Приведіть і забийте господних священиків, бо їхня рука з Давидом, і томущо знали, що він втікає, і не відкрили ухо моє. І слуги царя не забажали накласти своїх рук на господних священиків.17 І повелїв царь слугам, що стояли побіч його: Йдїте, повбивайте сьвященників Господнїх, бо й їх рука з Давидом, і не сповістили мене, хоч і знали, що він утїк. Слуги ж царські затялись ізняти руки на сьвященників Господнїх.
18 Тоді цар сказав до Доеґа: Підійди ти, і вдар священиків! І підійшов ідумеянин Доеґ, та й ударив священиків, і вбив того дня вісімдесят і п'ять чоловіка, що носять лляного ефода.18 І сказав цар Доеґові: Йди ти і умертви священиків. І пішов Доеґ ідумеянин, і напав на священиків, і забив того дня вісімдесят п'ять мужів, які носили лляний ефод.18 Тоді цар повелів Доегові: «Повернись ти й повбивай священиків.» І повернувсь Доег, едомій, і сам став їх вибивати й убив того дня вісімдесят п'ять чоловік, що носили льняний ефод.18 І сказав цар Доикові: Повернися ти і напади на священиків. І повернувся Доик Сирієць і забив господних священиків в дні тому, триста і пять мужів, всіх, що носять ефуд.18 І повелїв царь Доикові: Йди, повбивай сьвященників! І пійшов Ідумій Доик, та й повбивав сьвященників, і завдав смерть вісїмдесятьом і пятьом, що носили лняне оплїччє.
19 А Нов, священиче місто, цар побив вістрям меча все, від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну худобину, усе побив вістрям меча.19 А Нов, місто священиків, уразив мечем, і чоловіків, і жінок, і юнаків і немовлят, і волів, і віслюків, і дрібну худобу уразив мечем.19 Та й Нов, священиче місто, вигубив мечем, і чоловіків і жінок, дітей і немовлят, волів, ослів, овець.19 І Номву, місто священиків, побив лезом меча від чоловіка аж до жінки, від немовлята аж до того, що ссе і телята і осла і вівці.19 І Номву, сьвященниче місто, вигубив мечем, і чоловіків і жінок, і хлопят і немовлят, і коров й вівцї й осли, все повбивав.
20 Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім'я йому: Евіятар. І втік він до Давида.20 Урятувався один лише син Ахімелеха, сина Ахітува, на ймення Евіятар. І втік він до Давида.20 Спасся лише один син Ахімелеха, сина Ахітува, на ім'я Евіятар, що втік до Давида,20 І спасається один син Авімелеха сина Ахітова, і його імя Авіятар, і він втік за Давидом.20 Тільки один син Ахимелехів Ахитувенків, на ймя Абіятар, утїк і пристав до Давидових людей.
21 І Евіятар доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків.21 І розповів Евіятар Давидові, що Саул умертвив священиків Господніх.21 і сповістив Евіятар Давида, що Саул вибив священиків Господніх.21 І сповістив Авіятар Давидові, що Саул забив всіх господних священиків.21 І сповістив Абіятар Давида: Саул побив сьвященники Господнї!
22 А Давид сказав до Евіятара: Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, який конче розповість Саулові. Я став причиною загибелі всіх душ дому твого батька!22 І сказав Давид Евіятарові: Я знав того дня, коли там був Доеґ ідумеянин, що він неодмінно доповість Саулові. Я завинив у всіх душах дому батька твого.22 Давид сказав до Евіятара: «Я знав це ще тоді, коли Доег, едомій, був там, що він напевне донесе це Саулові. Я винуватий за всі душі дому батька твого.22 І сказав Давид Авіятарові: Знав я в тому дні, що Доик Сирієць, сповіщаючи, сповістить Саулові. Я винний за душі дому твого батька.22 І сказав Давид Абіятарові: Я знав се ще тодї, коли Ідумій Доик там був, що він се виявить Саулові. Я винуватий за всї душі дому отця твого.
23 Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти будеш стережений у мене.23 Залишися в мене, не бійся; бо хто буде шукати моєї душі, буде шукати й твоєї душі; ти будеш у мене під охороною.23 Будь при мені, не бійся: хто чигатиме на твою душу, той чигатиме на мою душу. Ти будеш під моєю охороною.»23 Сиди зі мною, не бійся, бо де лиш знайду місце для моєї душі, пошукаю і для твоєї душі, щоб тебе зберегти при мені.23 Бувай безпечен у мене: Хто чигати ме на мою душу, той чигати ме на твою душу; ти будеш у мене під охороною.