1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану.1 І рушили сини Ізраїля, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихону.1 Вирушили сини Ізраїля та й отаборились у степах моавських, по другому боці Йордану, навпроти Єрихону.1 І підвівшись, ізраїльські сини отаборилися на заході Моава коло Йордану напроти Єрихона.1 І рушили сини Ізрайлеві та й отаборились на рівнинї Моабський, по другім боцї Йордана навпроти Ерихону.
2 І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові.2 І бачив Балак, син Ціппорів усе, що зробив Ізраїль амореям.2 Балак же, син Ціпора, довідався про все, що заподіяв Ізраїль аморіям.2 І побачивши Валак син Сепфора все, що вчинив Ізраїль Аморрею,2 І побачив Балак Зипоренко усе, що заподїяв Ізраїль Аморіям.
3 І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настрашився Моав Ізраїлевих синів.3 І вельми боялися моавитяни народу сього, тому що він був численним, і злякалися моавитяни синів Ізраїльських.3 Злякалися моавитяни вельми того люду, бо було його багато, і огорнув їх страх перед синами Ізраїля.3 і дуже побоявся Моав народу, бо численні були, і засмутився Моав від лиця ізраїльських синів.3 І боялись вельми Моабії того люду, бо багацько було його, і великий пострах пійшов між Моабіями перед синами Ізраїля.
4 І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем.4 І сказали моавитяни князям мідіянським: Сей народ злиже усе довкола нас, як віл пожирає траву в полі. А Балак, син Ціппорів, був царем моавитян того часу.4 І казали моавитяни старшим мідіянським: “Ось тепер об'їсть оця голота геть усе навкруги нас, як то об'їдає віл траву в полі.” А був тоді царем моавським Балак, син Ціпора.4 І сказав Моав старшині Мадіяма: Тепер цей збір виїсть всіх, що довкруги нас, так як теля вилизує зелень на рівнині. І Валак син Сепфора був царем Моава в тім часі.4 І казали Моабії мужам старшим Мидіянським: Тепер обїсть голота ся навкруги нас усе, як обїдає віл траву у полї. А Балак Зипоренко був тодї царем Моабським.
5 І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене.5 І послав він послів до Валаама, сина Беорового, до Петору, котрий на річці [Єфрат], в краю синів народу його, щоб покликати його і сказати: Ось народ вийшов із Єгипту, і покрив обличчя землі, і живе він навпроти мене.5 Послав він посланців до Валаама, сина Беора, у Петор, що над рікою, в землі синів його народу, щоб покликати його та й сказати: “Ось народ вийшов з Єгипту й покрив обличчя землі, та й осівся навпроти мене.5 І післав старшин до Валаама сина Веора Фатура, який є при ріці землі синів його народу, щоб покликати його, кажучи: Ось з Єгипту вийшов нарід, і ось покрив лице землі, і він засів близько мене.5 І післав він посли до Білеама Беоренка в Петор, що над рікою Ефрат, в землї синів народа його, щоб покликати його, і велів сказати йому: Ось вийшов люд із Египецької землї; і укрив він лице землї, та й осївсь проти мене.
6 А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий.6 Тож, прийди, я благаю тебе, прокляни мені народ сей, бо він сильніший від мене; можливо, я аж тоді буду у змозі перемогти його і вигнати його з [моєї] землі. Я знаю, що, кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, – проклятий.6 Тож прийди, прошу, та прокляни мені народ оцей, бо він дужчий за мене. Може, вдасться мені розбити його й вигнати з країни; бо знаю, кого ти благословиш, той благословен, кого ж прокленеш, проклят буде той.”6 І тепер ходи проклясти мені цей нарід, бо він сильніший від нас. Може зможемо побити (декого) з них, і викину їх з землі. Бо знаю, що кого ти поблагословиш, будуть поблагословлені, і кого ти прокленеш, буде проклятим.6 Оце ж прийди та проклени менї сей люд: надто бо він потужен проти мене. Може удасться менї, що подужаю його і вижену його з країни: Знаю бо, кого ти благословиш, той благословен буде, а кого ти прокленеш, той проклятим буде.
7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова.7 І рушили старшини моавські і старшини мідіянські з дарунками в руках за ворожіння, і прийшли до Валаама, і переказали йому Балакові слова.7 І пішли старші моавські та мідіянські з дарунками в руках за заклинання. Прийшли вони до Валаама та й переказали йому слова Балака.7 І пішла Моавська старшина і мадіямська старшина, і чаклунства в їхніх руках, і прийшли до Валаама і сказали йому слова Валака.7 І пійшли старші мужі Моабські і мужі Мидіянські, з дарунками в руках за закленаннє. І прийшли вони до Білеама, і промовили йому слова Балакові.
8 А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама.8 І сказав він їм: Переночуйте тут цю ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І лишилися князі моавські у Валаама.8 Той же повідав їм: “Переночуйте отут сю ніч, і я дам вам відповідь так, як Господь мені скаже.” Князі моавські й зостались у Валаама.8 І сказав до них: Спочиньте тут ніч, і відповім вам справу, що скаже мені Господь. І осталися старшини Моава у Валаама.8 І каже він їм: Переночуйте тут сю ніч, і дам я вам відповідь, так як Господь менї скаже. І зістались князї Моабські в Білеама.
9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою?9 І прийшов Бог до Валаама, і сказав: Що це за люди в тебе?9 Прийшов Бог до Валаама та й каже: “Що то за люди в тебе?”9 І прийшов Бог до Валаама і сказав йому: Чого ці люди у тебе?9 І прийшов Бог до Білеама і каже: Що се в тебе за люде?
10 І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:10 Валаам сказав Богові: Балак, син Ціппорів, цар моавський, прислав [їх] до мене [сказати: ]10 Валаам і відказує Богові: “Балак, син Ціпора, цар моавський, послав мені сказати: 10 І сказав Валаам до Бога: Валак син Сепфора царя Моава післав їх до мене, кажучи: 10 І каже Білеам Богу: Балак Зипоренко, царь Моабській послав сказати менї:
11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його.11 Ось, народ вийшов з Єгипту і покрив обличчя землі; тож прийди, прокляни мені його: можливо, я тоді буду в змозі перемогти його і вигнати його.11 ось народ вийшов з Єгипту та й укрив обличчя землі; тож прийди, проклени мені його, може я подужаю його в бою і вижену геть.”11 Ось вийшов нарід з Єгипту, і ось покрив лице землі, і він сидить близько мене. І тепер ходи проклясти мені його, чи може зможу розбити його і викину його з землі.11 Се люд вийшов із Египту й укрив лице землї. Оце ж прийди, проклени його менї; може буде в мене снага битись із ним і вижену їх.
12 І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!12 І сказав Бог Валаамові: Не йди з ними, не проклинай народу сього; бо він благословенний.12 І каже Бог Валаамові: “Не йди з ними й народ не проклинай, він бо благословенний.”12 І сказав Бог до Валаама: Не підеш з ними, ані не прокленеш народу, бо він благословенний.12 І каже Бог Білеамові: Не треба тобі йти з ними, не треба тобі проклинати люду; бо він благословений.
13 І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами.13 І підвівся Валаам вранці і сказав князям Балаковим: Вертайтеся на землю вашу; тому що не хоче Господь дозволити мені піти з вами.13 Устав Валаам уранці й сказав князям Балака: “Йдіть самі у вашу країну, бо не схотів Господь дозволити мені йти з вами.”13 І вставши вранці, Валаам сказав старшині Валака: Поверніться до вашого пана. Бог не дозволяє мені іти з вами.13 І встав Білеам уранцї і сказав князям Балаковим: Ідїте в землю вашу; бо не схотїв Господь менї дозволити ійти з вами.
14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами.14 І підвелися князі моавські, і прийшли до Балака, і сказали йому: Не погодився Валаам йти з нами.14 Устали й князі моавські, а прийшовши до Балака, повідали: “Не схотів Валаам іти з нами.”14 І вставши, старшини Моава пішли до Валака і сказали: Не хоче Валаам піти з нами.14 І встали князї Моабські, і прийшли до Балака і кажуть: Не схотїв Білеам ійти з нами.
15 А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих.15 Балак послав іще князів, більш поважніших від перших.15 Тоді послав Балак знову князів, ще поважніших, ніж ті, й було їх більше.15 І додав Валак ще післати більше старшин і шляхотніших від цих.15 Тодї післав Балак ще раз князїв, поважніщих, як ті, і було їх більше.
16 І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,16 І прийшли вони до Валаама, і сказали йому: так говорить Балак, син Ціппорів: Не відмовся прийти до мене.16 Прибули вони до Валаама та й кажуть до нього: “Так мовить Балак, син Ціпора: Не відмовляйся, прошу, прийти до мене.16 І пішли до Валаама і кажуть йому: Так говорить Валак син Сепфора: Благаю тебе, не полінуйся піти до мене.16 І прийшли вони до Білеама і промовили до його: Так мовляє Балак Зипоренко: Нехай уже нїщо не зупиняє тебе йти до мене:
17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той!17 Я виявлю тобі велику честь і вчиню [тобі] все, що скажеш мені. Прошу, прийди ж і прокляни мені народ сей.17 Я тебе вельми за те вшаную і вчиню все, що мені скажеш; прийди ж, будь ласкав, проклени мені народ отой!”17 Бо славно пошаную тебе, і те, що лиш скажеш, тобі зроблю. І ходи проклясти мені цей нарід.17 Бо шаною великою вшаную тебе і все, що скажеш менї, вчиню; прийди ж, та заклени менї народ той!
18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.18 І відповідав Валаам, і сказав служникам Балаковим: А хоч би Балак давав мені повнісінький дім свій срібла і золота, я не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і вчинити щось менше, або більше.18 Відрік Валаам і повідав слугам Балака: “Навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, то я не міг би переступити наказ Господа, Бога мого, ні в малому, ні у великому.18 І відповів Валаам і сказав старшинам Валака: Якщо мені Валак дасть свій повний дім срібла і золота, не зможу переступити слова Господа Бога, щоб вчинити його малим чи великим в моєму умі.18 І відказав Білеам, і сказав слугам Балаковим: Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла й золота, так все таки не зміг би я переступити слова Господа, Бога мого, щоб вчинити чи мале чи велике.
19 А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені.19 Тому лишіться тут і ви на ніч, і я довідаюся, чи не скаже мені Господь більше.19 Але все ж таки зостаньтеся, прошу, ви й цієї ночі тут, а я довідаюся, що скаже мені Господь знову.”19 І тепер останьтеся тут і ви цієї ночі, і пізнаю, що додасть Господь говорити до мене.19 Тепер же зістаньтесь ту й ви на ніч, щоб довідатись менї, що скаже менї Господь.
20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш.20 І прийшов Бог до Валаама вночі, і сказав йому: Якщо люди ці прийдуть кликати тебе, підведися, піди з ними; але роби тільки те, що Я буду говорити тобі.20 Прийшов Бог уночі до Валаама та й каже до нього: “Та вже коли ті люди прийшли по тебе, то вставай, іди з ними; але чинитимеш тільки те, що я тобі повім.”20 І пішов Бог до Валаама вночі і сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, вставши, піди за ними. Але слово, яке Я скажу тобі, це зробиш.20 І прийшов Бог в ночі до Білеама і рече йому: Коли тебе звати прийшли люде, так заберись та йди з ними; та чинити меш тільки те, що скажу тобі.
21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськими вельможами.21 Валаам підвівся вранці, засідлав віслючку свою і рушив із князями моавськими.21 Устав Валаам уранці, осідлав ослицю і рушив у дорогу з моавськими князями.21 І вставши вранці, Валаам засідлав свою ослицю, і пішов з старшинами Моава.21 І встав Білеам вранцї, і осїдлав ослицю свою, та й рушив в дорогу із князями Моабськими.
22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним.22 І спалахнув гнів Божий за те, що він пішов, і став Ангел Господній на шляху, щоб зупинити його. Він їхав на віслючці своїй, і з ним двоє служників його.22 Гнів Божий запалав за те, що пішов він, і ангел Господній став на шляху, щоб загородити йому: той же був верхи на ослиці й двоє слуг його з ним.22 І розлютився Бог гнівом, за те, що він пішов, і божий ангел встав, щоб йому протиставитися, і він сидів на своїй ослиці, і два його раби з ним.22 І запалав гнїв Божий за те, що він пійшов; і став ангел Господень на дорозї, щоб спинити його; а він їхав на ослицї своїй і двох молодиків його з ним.
23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу.23 І побачила віслючка Ангела Господнього, який стояв на шляху з оголеним мечем у руці, і звернула віслючка з дороги, і пішла у поле; а Валаам почав бити віслючку, щоб завернути її на шлях.23 Уздріла ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозі, й голий меч у руці в нього та й звернула з дороги й пішла полем. І почав Валаам бити ослицю, аби завернула на шлях.23 І ослиця, побачивши божого ангела, що стояв проти (неї) в дорозі і оголений меч в його руці, і звернула ослиця з дороги і йшла на рівнину. І він вдарив ослицю палицею, щоб наставити на дорогу.23 І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозї, і голий міч його в руцї його. І звернула ослиця з дороги та й пійшла полем. І вдарив Білеам ослицю, щоб вернути її на дорогу.
24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї.24 І став Ангел Господній на вузькій дорозі, поміж виноградниками, [де] з одного боку стіна і з другого боку стіна.24 Але ангел став на вузькій стежці між виноградниками: стіна з одного боку й стіна з другого боку.24 І божий ангел став на стежках виноградників, огорожа звідси і огорожа звідти.24 Но ангел став у сутках між виноградниками: стїна з одного боку і стїна з другого боку.
25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.25 Віслючка, забачивши Ангела Господнього, притулилася до муру, і притисла Валаамові ногу до муру, і він за це знову почав бити її.25 Як же уздріла ослиця ангела, то присунулася до муру й придавила трохи Валаамову ногу; він знову став бити її.25 І ослиця, побачивши божого ангела, притиснула себе до стіни і затиснула ногу Валаама. І додав ще її бити.25 І як побачила ослиця ангела, примчала вона до стїни і притиснула ногу Білеамові до стїни; і ще раз ударив її.
26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч.26 Ангел Господній знову прийшов і став у тіснішому місці, де не звернути ні праворуч, ні ліворуч.26 Тоді ангел Господній пройшов далі наперед і став на вузькому місці, де було не спосіб звернути ні праворуч, ні ліворуч.26 І божий ангел прийшов і, відійшовши, став на узькому місці, з якого не було можливо звернути ні на право ані на ліво.26 І пройшов дальш ангел Господень, та й став в узькому місцї, де не було дороги звернути, нї праворуч, нї лїворуч.
27 І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.27 Віслючка, забачивши Ангела Господнього, упала під Валаамом. І спалахнув гнів Валаама, і почав він бити віслючку палицею.27 Уздрівши ж ослиця ангела Господнього, лягла під Валаамом додолу; і запалав Валаам гнівом та й запопався бити ослицю палицею.27 І ослиця, побачивши божого ангела, сіла під Валаамом. І розлютився Валаам і бив ослицю палицею.27 І побачила ослиця ангела Господнього, та й лягла під Білеамом; і запалав Білеам гнївом, і вдарив він ослицю палицею.
28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?28 І відкрив Господь уста віслючці, і вона сказала Валаамові: Що я тобі зробила, що ти б'єш мене ось уже втретє?28 Розтулив тоді Господь рота ослиці, й вона мовила до Валаама: “Що бо я скоїла тобі, що б'єш мене вже втрете?”28 І Бог відкрив уста ослиці і вона каже Валаамові: Що тобі я вчинила, що це втретє вдарив ти мене?28 І відчинив Господь щелепи в ослицї, і каже вона до Білеама: Що я тобі зробила, що бив єси мене оце три рази?
29 І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!29 Валаам сказав віслючці: За те, що ти зневажила мене; якби у мене в руці був меч, то я тут-таки порішив би тебе.29 І відказав Валаам ослиці: “Бо ти глумишся з мене; був би в мене меч у руці, я вбив би тебе на місці.”29 І сказав Валаам ослиці: Томущо накпила ти з мене. І коли б я мав меч в моїй руці, вже прошив би я тебе.29 І сказав Білеам до ослицї: Бо ти робила сьміх з мене; коли б у мене та був міч у руцї, то вбив би я тебе тепер.
30 І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так? І він відказав: Ні!30 А віслючка сказала Валаамові: Чи не я твоя віслючка, на якій ти їздив звіддавна, аж до сього дня? Чи мала я звичку так учиняти з тобою? Він сказав: Ні.30 А ослиця до Валаама: “Чи я ж не твоя ослиця, на якій ти завжди їздив відколи живеш і аж посьогодні? Хіба я звикла так поступати з тобою?” А він до неї: Ні.30 І каже ослиця Валаамові: Чи я не твоя ослиця на якій їздиш від твоєї молодості до сьогоднішнього дня? Чи, незважаючи, незважанням вчинила я тобі так? Він же сказав: Ні.30 І каже ослиця до Білеама: Чи я ж не ослиця твоя, що на їй ти їздиш з того часу, як почав жити на сьвітї та й до сього дня? Хиба ж ізвикла я чинити з тобою таке? А він каже: Нї!
31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє.31 Тоді відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Ангела Господнього, який стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, і поклонився й упав на лице своє.31 Тут відкрив Господь очі Валаамові, й побачив той ангела Господнього, що стояв на дорозі, та голий меч у руці в нього. І вклонився він, і припав обличчям до землі.31 Відкрив же Бог очі Валаама, і бачить божого ангела, що стоїть в дорозі і обнажений меч в його руці, і схилившись поклонився своїм лицем.31 Тодї розкрив Господь очі Білеамові, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозї, і голий міч у руцї в його. І вклонивсь він; і склонив він лице своє до землї;
32 І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.32 І сказав йому Ангел Господній: За що ти бив свою віслючку ось уже тричі? Я вийшов, щоб зупинити тебе, тому що путь [твоя] крива переді Мною.32 Ангел же Господній запитав його: “За що бив єси свою ослицю аж тричі? Ось я вийшов перепинити тобі дорогу, бо путь твоя супротивна мені.32 І сказав йому божий ангел: Чому вдарив ти твою ослицю ось втретє? І ось я вийшов щоб протиставитись тобі, бо твій шлях не милий переді мною.32 І промовив до його ангел Господень: Защо оце вдарив єси ослицю твою три рази? Се сам я вийшов перебивати тобі; бо погибельна стежка твоя передо мною.
33 І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою.33 І віслючка, забачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі. Якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою.33 Ослиця бачила мене й завернула передо мною оце вже тричі. Була б вона не завернула передо мною, давно вже я вбив би тебе, її ж лишив живою.”33 І ослиця, побачивши мене, звернула від мене ось втретє. І якщо не звернула б, тепер тебе я забив би, а її оставив.33 І бачила мене ослиця та й звертала оце передо мною три рази. Коли б не звертала вона передо мною, так нинї вбив би я тебе; а зоставив би її живою.
34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі.34 І сказав Валаам Ангелові Господньому: Згрішив я, бо не знав, що ти стоїш супроти мене на дорозі; отож, якщо це небажане в очах Твоїх, то я повернуся.34 І каже Валаам до ангела Господнього: “Згрішив я, та проте не знав, що стояв єси проти мене на стежці. Отож, коли воно не гаразд на твій погляд, повернусь я назад.”34 І сказав Валаам господньому ангелові: Згрішив я, бо я не знав, що ти став на зустріч проти мене в дорозі. І тепер, якщо тобі не подобається, повернуся.34 І каже Білеам до ангела Господнього: Согрішив я; бо не знав, що ти стояв проти мене на стежцї. Оце ж коли негаразд воно в очу в тебе, так вернусь.
35 І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити. І пішов Валаам з Балаковими вельможами.35 І сказав Ангел Господній Валаамові: Рушай з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Балаковими.35 А ангел Господній до Валаама: “Та йди вже з тими людьми, але казатимеш тільки те, що я скажу тобі.” То й пішов Валаам із князями Балаковими.35 І сказав божий ангел до Валаама: Іди з людьми, лише слово, яке тобі скажу, стережись це говорити. І пішов Валаам з старшинами Валака.35 І каже ангел до Білеама: Ійди з людьми, но тільки мусиш те промовляти, що скажу тобі. І пійшов Білеам із князями Балаковими.
36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю границі.36 Балак, зачувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому до міста моавського, котре при Арноні, що біля самого рубежа.36 Як почув же Балак, що прибув Валаам, то вийшов йому назустріч в Ір-Моав, що на межі Арнона, на самому кінці границі.36 І Валак, почувши, що приходить Валаам, вийшов йому на зустріч до міста Моав, яке є в околицях Арнона, що є на границі околиць.36 І почув Балак, що прибув Білеам, і вийшов він на зустріч йому в Ір-Моаб, на побережю Арнона, що на самому краю займища.
37 І сказав Балак до Валаама: Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покликати тебе, чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потраплю вшанувати тебе?37 І сказав Балак Валаамові: Чи не посилав я до тебе, кликати тебе? Чому ти не йшов до мене? Невже я справді-таки не можу пошанувати тебе?37 І каже Балак до Валаама: “Хіба не посилав я посланця мого по тебе? Чого ж не прибув єси до мене? Чи то я, може, не спроможен пошанувати тебе як слід?”37 І сказав Валак до Валаама: Чи не післав я до тебе, щоб тебе покликати? Чому не прийшов ти до мене? Поправді чи не зможу тебе винагородити?37 І каже Балак до Білеама: Хиба ж не посилав я нарочно до тебе кликати тебе? Чом не прибував єси до мене? Чи то ж я справдї не спромігся б ушанувати тебе?
38 І сказав Валаам до Балака: Ось я прибув до тебе тепер. Чи потраплю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти.38 І сказав Валаам Балакові: Ось, я прийшов до тебе, але чи то воля моя щось [від себе] сказати? Що вкладе Бог в уста мої, те я й буду говорити.38 А Валаам до Балака й каже: “Ось я прибув до тебе. Та хіба ж то Моя воля - промовляти щонебудь? Що вкладе мені Господь в уста, те й скажу.”38 І сказав Валаам до Валака: Ось приходжу до тебе. Тепер чи сильний буду сказати щось? Слово, яке вкладе Бог до моїх уст, це скажу.38 І каже Білеам до Балака: Се прибув я до тебе, та хиба моя воля промовляти що небудь? Слово, що кладе Бог в уста менї, те промовляти му.
39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули вони до Кір'ят-Хуцоту.39 І рушив Валаам з Балаком і прийшли в Кір'ят-Хуцот.39 Вирушили Валаам з Балаком та й прибули в Кіріят-Хуцот.39 І пішов Валаам з Валаком, і пішли до міст сіл.39 І рушили Білеам з Балаком, і прибули вони в Кірият-Ензот.
40 І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну, і послав Валаамові та вельможам, що з ним.40 І заколов Балак волів і овець, і послав до Валаама і князів, котрі були з ним.40 Приніс Балак жертву з великої та дрібної скотини й послав Валаамові та князям, що були з ним.40 І приніс в жертву Валак вівці і телята, і післав Валаамові і старшинам, що з ним.40 І принїс Балак жертву з буйної й дрібної скотини, та й послав Білеамові та князям, що були з ним.
41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу.41 Другого дня вранці Балак узяв Валаама і вивів його на верховину Бамот-Баал, щоб він побачив звідти тільки частину народу.41 Другого ж дня вранці взяв Балак Валаама та й вивів його вгору на Бамот-Ваал, звідки видно було край народу.41 І сталося вранці, і взявши Валак Валаама вивів його на стовп Ваала, і показав йому звідти якусь часть народу.41 І сталось воно вранцї, що взяв Балак Білеама та й привів його на верхи Бааля, щоб він побачив із відти народ, що стояв зпереду.