1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану. | 1 І рушили сини Ізраїля, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихону. | 1 Вирушили сини Ізраїля та й отаборились у степах моавських, по другому боці Йордану, навпроти Єрихону. | 1 І підвівшись, ізраїльські сини отаборилися на заході Моава коло Йордану напроти Єрихона. | 1 І рушили сини Ізрайлеві та й отаборились на рівнинї Моабський, по другім боцї Йордана навпроти Ерихону. |
2 І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові. | 2 І бачив Балак, син Ціппорів усе, що зробив Ізраїль амореям. | 2 Балак же, син Ціпора, довідався про все, що заподіяв Ізраїль аморіям. | 2 І побачивши Валак син Сепфора все, що вчинив Ізраїль Аморрею, | 2 І побачив Балак Зипоренко усе, що заподїяв Ізраїль Аморіям. |
3 І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настрашився Моав Ізраїлевих синів. | 3 І вельми боялися моавитяни народу сього, тому що він був численним, і злякалися моавитяни синів Ізраїльських. | 3 Злякалися моавитяни вельми того люду, бо було його багато, і огорнув їх страх перед синами Ізраїля. | 3 і дуже побоявся Моав народу, бо численні були, і засмутився Моав від лиця ізраїльських синів. | 3 І боялись вельми Моабії того люду, бо багацько було його, і великий пострах пійшов між Моабіями перед синами Ізраїля. |
4 І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем. | 4 І сказали моавитяни князям мідіянським: Сей народ злиже усе довкола нас, як віл пожирає траву в полі. А Балак, син Ціппорів, був царем моавитян того часу. | 4 І казали моавитяни старшим мідіянським: “Ось тепер об'їсть оця голота геть усе навкруги нас, як то об'їдає віл траву в полі.” А був тоді царем моавським Балак, син Ціпора. | 4 І сказав Моав старшині Мадіяма: Тепер цей збір виїсть всіх, що довкруги нас, так як теля вилизує зелень на рівнині. І Валак син Сепфора був царем Моава в тім часі. | 4 І казали Моабії мужам старшим Мидіянським: Тепер обїсть голота ся навкруги нас усе, як обїдає віл траву у полї. А Балак Зипоренко був тодї царем Моабським. |
5 І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене. | 5 І послав він послів до Валаама, сина Беорового, до Петору, котрий на річці [Єфрат], в краю синів народу його, щоб покликати його і сказати: Ось народ вийшов із Єгипту, і покрив обличчя землі, і живе він навпроти мене. | 5 Послав він посланців до Валаама, сина Беора, у Петор, що над рікою, в землі синів його народу, щоб покликати його та й сказати: “Ось народ вийшов з Єгипту й покрив обличчя землі, та й осівся навпроти мене. | 5 І післав старшин до Валаама сина Веора Фатура, який є при ріці землі синів його народу, щоб покликати його, кажучи: Ось з Єгипту вийшов нарід, і ось покрив лице землі, і він засів близько мене. | 5 І післав він посли до Білеама Беоренка в Петор, що над рікою Ефрат, в землї синів народа його, щоб покликати його, і велів сказати йому: Ось вийшов люд із Египецької землї; і укрив він лице землї, та й осївсь проти мене. |
6 А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий. | 6 Тож, прийди, я благаю тебе, прокляни мені народ сей, бо він сильніший від мене; можливо, я аж тоді буду у змозі перемогти його і вигнати його з [моєї] землі. Я знаю, що, кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, – проклятий. | 6 Тож прийди, прошу, та прокляни мені народ оцей, бо він дужчий за мене. Може, вдасться мені розбити його й вигнати з країни; бо знаю, кого ти благословиш, той благословен, кого ж прокленеш, проклят буде той.” | 6 І тепер ходи проклясти мені цей нарід, бо він сильніший від нас. Може зможемо побити (декого) з них, і викину їх з землі. Бо знаю, що кого ти поблагословиш, будуть поблагословлені, і кого ти прокленеш, буде проклятим. | 6 Оце ж прийди та проклени менї сей люд: надто бо він потужен проти мене. Може удасться менї, що подужаю його і вижену його з країни: Знаю бо, кого ти благословиш, той благословен буде, а кого ти прокленеш, той проклятим буде. |
7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова. | 7 І рушили старшини моавські і старшини мідіянські з дарунками в руках за ворожіння, і прийшли до Валаама, і переказали йому Балакові слова. | 7 І пішли старші моавські та мідіянські з дарунками в руках за заклинання. Прийшли вони до Валаама та й переказали йому слова Балака. | 7 І пішла Моавська старшина і мадіямська старшина, і чаклунства в їхніх руках, і прийшли до Валаама і сказали йому слова Валака. | 7 І пійшли старші мужі Моабські і мужі Мидіянські, з дарунками в руках за закленаннє. І прийшли вони до Білеама, і промовили йому слова Балакові. |
8 А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама. | 8 І сказав він їм: Переночуйте тут цю ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І лишилися князі моавські у Валаама. | 8 Той же повідав їм: “Переночуйте отут сю ніч, і я дам вам відповідь так, як Господь мені скаже.” Князі моавські й зостались у Валаама. | 8 І сказав до них: Спочиньте тут ніч, і відповім вам справу, що скаже мені Господь. І осталися старшини Моава у Валаама. | 8 І каже він їм: Переночуйте тут сю ніч, і дам я вам відповідь, так як Господь менї скаже. І зістались князї Моабські в Білеама. |
9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою? | 9 І прийшов Бог до Валаама, і сказав: Що це за люди в тебе? | 9 Прийшов Бог до Валаама та й каже: “Що то за люди в тебе?” | 9 І прийшов Бог до Валаама і сказав йому: Чого ці люди у тебе? | 9 І прийшов Бог до Білеама і каже: Що се в тебе за люде? |
10 І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати: | 10 Валаам сказав Богові: Балак, син Ціппорів, цар моавський, прислав [їх] до мене [сказати: ] | 10 Валаам і відказує Богові: “Балак, син Ціпора, цар моавський, послав мені сказати: | 10 І сказав Валаам до Бога: Валак син Сепфора царя Моава післав їх до мене, кажучи: | 10 І каже Білеам Богу: Балак Зипоренко, царь Моабській послав сказати менї: |
11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його. | 11 Ось, народ вийшов з Єгипту і покрив обличчя землі; тож прийди, прокляни мені його: можливо, я тоді буду в змозі перемогти його і вигнати його. | 11 ось народ вийшов з Єгипту та й укрив обличчя землі; тож прийди, проклени мені його, може я подужаю його в бою і вижену геть.” | 11 Ось вийшов нарід з Єгипту, і ось покрив лице землі, і він сидить близько мене. І тепер ходи проклясти мені його, чи може зможу розбити його і викину його з землі. | 11 Се люд вийшов із Египту й укрив лице землї. Оце ж прийди, проклени його менї; може буде в мене снага битись із ним і вижену їх. |
12 І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він! | 12 І сказав Бог Валаамові: Не йди з ними, не проклинай народу сього; бо він благословенний. | 12 І каже Бог Валаамові: “Не йди з ними й народ не проклинай, він бо благословенний.” | 12 І сказав Бог до Валаама: Не підеш з ними, ані не прокленеш народу, бо він благословенний. | 12 І каже Бог Білеамові: Не треба тобі йти з ними, не треба тобі проклинати люду; бо він благословений. |
13 І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами. | 13 І підвівся Валаам вранці і сказав князям Балаковим: Вертайтеся на землю вашу; тому що не хоче Господь дозволити мені піти з вами. | 13 Устав Валаам уранці й сказав князям Балака: “Йдіть самі у вашу країну, бо не схотів Господь дозволити мені йти з вами.” | 13 І вставши вранці, Валаам сказав старшині Валака: Поверніться до вашого пана. Бог не дозволяє мені іти з вами. | 13 І встав Білеам уранцї і сказав князям Балаковим: Ідїте в землю вашу; бо не схотїв Господь менї дозволити ійти з вами. |
14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами. | 14 І підвелися князі моавські, і прийшли до Балака, і сказали йому: Не погодився Валаам йти з нами. | 14 Устали й князі моавські, а прийшовши до Балака, повідали: “Не схотів Валаам іти з нами.” | 14 І вставши, старшини Моава пішли до Валака і сказали: Не хоче Валаам піти з нами. | 14 І встали князї Моабські, і прийшли до Балака і кажуть: Не схотїв Білеам ійти з нами. |
15 А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих. | 15 Балак послав іще князів, більш поважніших від перших. | 15 Тоді послав Балак знову князів, ще поважніших, ніж ті, й було їх більше. | 15 І додав Валак ще післати більше старшин і шляхотніших від цих. | 15 Тодї післав Балак ще раз князїв, поважніщих, як ті, і було їх більше. |
16 І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене, | 16 І прийшли вони до Валаама, і сказали йому: так говорить Балак, син Ціппорів: Не відмовся прийти до мене. | 16 Прибули вони до Валаама та й кажуть до нього: “Так мовить Балак, син Ціпора: Не відмовляйся, прошу, прийти до мене. | 16 І пішли до Валаама і кажуть йому: Так говорить Валак син Сепфора: Благаю тебе, не полінуйся піти до мене. | 16 І прийшли вони до Білеама і промовили до його: Так мовляє Балак Зипоренко: Нехай уже нїщо не зупиняє тебе йти до мене: |
17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той! | 17 Я виявлю тобі велику честь і вчиню [тобі] все, що скажеш мені. Прошу, прийди ж і прокляни мені народ сей. | 17 Я тебе вельми за те вшаную і вчиню все, що мені скажеш; прийди ж, будь ласкав, проклени мені народ отой!” | 17 Бо славно пошаную тебе, і те, що лиш скажеш, тобі зроблю. І ходи проклясти мені цей нарід. | 17 Бо шаною великою вшаную тебе і все, що скажеш менї, вчиню; прийди ж, та заклени менї народ той! |
18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику. | 18 І відповідав Валаам, і сказав служникам Балаковим: А хоч би Балак давав мені повнісінький дім свій срібла і золота, я не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і вчинити щось менше, або більше. | 18 Відрік Валаам і повідав слугам Балака: “Навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, то я не міг би переступити наказ Господа, Бога мого, ні в малому, ні у великому. | 18 І відповів Валаам і сказав старшинам Валака: Якщо мені Валак дасть свій повний дім срібла і золота, не зможу переступити слова Господа Бога, щоб вчинити його малим чи великим в моєму умі. | 18 І відказав Білеам, і сказав слугам Балаковим: Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла й золота, так все таки не зміг би я переступити слова Господа, Бога мого, щоб вчинити чи мале чи велике. |
19 А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені. | 19 Тому лишіться тут і ви на ніч, і я довідаюся, чи не скаже мені Господь більше. | 19 Але все ж таки зостаньтеся, прошу, ви й цієї ночі тут, а я довідаюся, що скаже мені Господь знову.” | 19 І тепер останьтеся тут і ви цієї ночі, і пізнаю, що додасть Господь говорити до мене. | 19 Тепер же зістаньтесь ту й ви на ніч, щоб довідатись менї, що скаже менї Господь. |
20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш. | 20 І прийшов Бог до Валаама вночі, і сказав йому: Якщо люди ці прийдуть кликати тебе, підведися, піди з ними; але роби тільки те, що Я буду говорити тобі. | 20 Прийшов Бог уночі до Валаама та й каже до нього: “Та вже коли ті люди прийшли по тебе, то вставай, іди з ними; але чинитимеш тільки те, що я тобі повім.” | 20 І пішов Бог до Валаама вночі і сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, вставши, піди за ними. Але слово, яке Я скажу тобі, це зробиш. | 20 І прийшов Бог в ночі до Білеама і рече йому: Коли тебе звати прийшли люде, так заберись та йди з ними; та чинити меш тільки те, що скажу тобі. |
21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськими вельможами. | 21 Валаам підвівся вранці, засідлав віслючку свою і рушив із князями моавськими. | 21 Устав Валаам уранці, осідлав ослицю і рушив у дорогу з моавськими князями. | 21 І вставши вранці, Валаам засідлав свою ослицю, і пішов з старшинами Моава. | 21 І встав Білеам вранцї, і осїдлав ослицю свою, та й рушив в дорогу із князями Моабськими. |
22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Ангол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє слуг його з ним. | 22 І спалахнув гнів Божий за те, що він пішов, і став Ангел Господній на шляху, щоб зупинити його. Він їхав на віслючці своїй, і з ним двоє служників його. | 22 Гнів Божий запалав за те, що пішов він, і ангел Господній став на шляху, щоб загородити йому: той же був верхи на ослиці й двоє слуг його з ним. | 22 І розлютився Бог гнівом, за те, що він пішов, і божий ангел встав, щоб йому протиставитися, і він сидів на своїй ослиці, і два його раби з ним. | 22 І запалав гнїв Божий за те, що він пійшов; і став ангел Господень на дорозї, щоб спинити його; а він їхав на ослицї своїй і двох молодиків його з ним. |
23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла полем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу. | 23 І побачила віслючка Ангела Господнього, який стояв на шляху з оголеним мечем у руці, і звернула віслючка з дороги, і пішла у поле; а Валаам почав бити віслючку, щоб завернути її на шлях. | 23 Уздріла ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозі, й голий меч у руці в нього та й звернула з дороги й пішла полем. І почав Валаам бити ослицю, аби завернула на шлях. | 23 І ослиця, побачивши божого ангела, що стояв проти (неї) в дорозі і оголений меч в його руці, і звернула ослиця з дороги і йшла на рівнину. І він вдарив ослицю палицею, щоб наставити на дорогу. | 23 І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозї, і голий міч його в руцї його. І звернула ослиця з дороги та й пійшла полем. І вдарив Білеам ослицю, щоб вернути її на дорогу. |
24 І став Ангол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї. | 24 І став Ангел Господній на вузькій дорозі, поміж виноградниками, [де] з одного боку стіна і з другого боку стіна. | 24 Але ангел став на вузькій стежці між виноградниками: стіна з одного боку й стіна з другого боку. | 24 І божий ангел став на стежках виноградників, огорожа звідси і огорожа звідти. | 24 Но ангел став у сутках між виноградниками: стїна з одного боку і стїна з другого боку. |
25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив. | 25 Віслючка, забачивши Ангела Господнього, притулилася до муру, і притисла Валаамові ногу до муру, і він за це знову почав бити її. | 25 Як же уздріла ослиця ангела, то присунулася до муру й придавила трохи Валаамову ногу; він знову став бити її. | 25 І ослиця, побачивши божого ангела, притиснула себе до стіни і затиснула ногу Валаама. І додав ще її бити. | 25 І як побачила ослиця ангела, примчала вона до стїни і притиснула ногу Білеамові до стїни; і ще раз ударив її. |
26 І Ангол Господній знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч. | 26 Ангел Господній знову прийшов і став у тіснішому місці, де не звернути ні праворуч, ні ліворуч. | 26 Тоді ангел Господній пройшов далі наперед і став на вузькому місці, де було не спосіб звернути ні праворуч, ні ліворуч. | 26 І божий ангел прийшов і, відійшовши, став на узькому місці, з якого не було можливо звернути ні на право ані на ліво. | 26 І пройшов дальш ангел Господень, та й став в узькому місцї, де не було дороги звернути, нї праворуч, нї лїворуч. |
27 І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягла під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм. | 27 Віслючка, забачивши Ангела Господнього, упала під Валаамом. І спалахнув гнів Валаама, і почав він бити віслючку палицею. | 27 Уздрівши ж ослиця ангела Господнього, лягла під Валаамом додолу; і запалав Валаам гнівом та й запопався бити ослицю палицею. | 27 І ослиця, побачивши божого ангела, сіла під Валаамом. І розлютився Валаам і бив ослицю палицею. | 27 І побачила ослиця ангела Господнього, та й лягла під Білеамом; і запалав Білеам гнївом, і вдарив він ослицю палицею. |
28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене? | 28 І відкрив Господь уста віслючці, і вона сказала Валаамові: Що я тобі зробила, що ти б'єш мене ось уже втретє? | 28 Розтулив тоді Господь рота ослиці, й вона мовила до Валаама: “Що бо я скоїла тобі, що б'єш мене вже втрете?” | 28 І Бог відкрив уста ослиці і вона каже Валаамові: Що тобі я вчинила, що це втретє вдарив ти мене? | 28 І відчинив Господь щелепи в ослицї, і каже вона до Білеама: Що я тобі зробила, що бив єси мене оце три рази? |
29 І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе! | 29 Валаам сказав віслючці: За те, що ти зневажила мене; якби у мене в руці був меч, то я тут-таки порішив би тебе. | 29 І відказав Валаам ослиці: “Бо ти глумишся з мене; був би в мене меч у руці, я вбив би тебе на місці.” | 29 І сказав Валаам ослиці: Томущо накпила ти з мене. І коли б я мав меч в моїй руці, вже прошив би я тебе. | 29 І сказав Білеам до ослицї: Бо ти робила сьміх з мене; коли б у мене та був міч у руцї, то вбив би я тебе тепер. |
30 І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на мені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так? І він відказав: Ні! | 30 А віслючка сказала Валаамові: Чи не я твоя віслючка, на якій ти їздив звіддавна, аж до сього дня? Чи мала я звичку так учиняти з тобою? Він сказав: Ні. | 30 А ослиця до Валаама: “Чи я ж не твоя ослиця, на якій ти завжди їздив відколи живеш і аж посьогодні? Хіба я звикла так поступати з тобою?” А він до неї: Ні. | 30 І каже ослиця Валаамові: Чи я не твоя ослиця на якій їздиш від твоєї молодості до сьогоднішнього дня? Чи, незважаючи, незважанням вчинила я тобі так? Він же сказав: Ні. | 30 І каже ослиця до Білеама: Чи я ж не ослиця твоя, що на їй ти їздиш з того часу, як почав жити на сьвітї та й до сього дня? Хиба ж ізвикла я чинити з тобою таке? А він каже: Нї! |
31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руці його. І схилився він, і впав на обличчя своє. | 31 Тоді відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Ангела Господнього, який стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, і поклонився й упав на лице своє. | 31 Тут відкрив Господь очі Валаамові, й побачив той ангела Господнього, що стояв на дорозі, та голий меч у руці в нього. І вклонився він, і припав обличчям до землі. | 31 Відкрив же Бог очі Валаама, і бачить божого ангела, що стоїть в дорозі і обнажений меч в його руці, і схилившись поклонився своїм лицем. | 31 Тодї розкрив Господь очі Білеамові, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозї, і голий міч у руцї в його. І вклонивсь він; і склонив він лице своє до землї; |
32 І сказав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною. | 32 І сказав йому Ангел Господній: За що ти бив свою віслючку ось уже тричі? Я вийшов, щоб зупинити тебе, тому що путь [твоя] крива переді Мною. | 32 Ангел же Господній запитав його: “За що бив єси свою ослицю аж тричі? Ось я вийшов перепинити тобі дорогу, бо путь твоя супротивна мені. | 32 І сказав йому божий ангел: Чому вдарив ти твою ослицю ось втретє? І ось я вийшов щоб протиставитись тобі, бо твій шлях не милий переді мною. | 32 І промовив до його ангел Господень: Защо оце вдарив єси ослицю твою три рази? Се сам я вийшов перебивати тобі; бо погибельна стежка твоя передо мною. |
33 І побачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її позоставив би живою. | 33 І віслючка, забачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі. Якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою. | 33 Ослиця бачила мене й завернула передо мною оце вже тричі. Була б вона не завернула передо мною, давно вже я вбив би тебе, її ж лишив живою.” | 33 І ослиця, побачивши мене, звернула від мене ось втретє. І якщо не звернула б, тепер тебе я забив би, а її оставив. | 33 І бачила мене ослиця та й звертала оце передо мною три рази. Коли б не звертала вона передо мною, так нинї вбив би я тебе; а зоставив би її живою. |
34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, то я вернуся собі. | 34 І сказав Валаам Ангелові Господньому: Згрішив я, бо не знав, що ти стоїш супроти мене на дорозі; отож, якщо це небажане в очах Твоїх, то я повернуся. | 34 І каже Валаам до ангела Господнього: “Згрішив я, та проте не знав, що стояв єси проти мене на стежці. Отож, коли воно не гаразд на твій погляд, повернусь я назад.” | 34 І сказав Валаам господньому ангелові: Згрішив я, бо я не знав, що ти став на зустріч проти мене в дорозі. І тепер, якщо тобі не подобається, повернуся. | 34 І каже Білеам до ангела Господнього: Согрішив я; бо не знав, що ти стояв проти мене на стежцї. Оце ж коли негаразд воно в очу в тебе, так вернусь. |
35 І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити. І пішов Валаам з Балаковими вельможами. | 35 І сказав Ангел Господній Валаамові: Рушай з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Балаковими. | 35 А ангел Господній до Валаама: “Та йди вже з тими людьми, але казатимеш тільки те, що я скажу тобі.” То й пішов Валаам із князями Балаковими. | 35 І сказав божий ангел до Валаама: Іди з людьми, лише слово, яке тобі скажу, стережись це говорити. І пішов Валаам з старшинами Валака. | 35 І каже ангел до Білеама: Ійди з людьми, но тільки мусиш те промовляти, що скажу тобі. І пійшов Білеам із князями Балаковими. |
36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навпроти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю границі. | 36 Балак, зачувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому до міста моавського, котре при Арноні, що біля самого рубежа. | 36 Як почув же Балак, що прибув Валаам, то вийшов йому назустріч в Ір-Моав, що на межі Арнона, на самому кінці границі. | 36 І Валак, почувши, що приходить Валаам, вийшов йому на зустріч до міста Моав, яке є в околицях Арнона, що є на границі околиць. | 36 І почув Балак, що прибув Білеам, і вийшов він на зустріч йому в Ір-Моаб, на побережю Арнона, що на самому краю займища. |
37 І сказав Балак до Валаама: Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покликати тебе, чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потраплю вшанувати тебе? | 37 І сказав Балак Валаамові: Чи не посилав я до тебе, кликати тебе? Чому ти не йшов до мене? Невже я справді-таки не можу пошанувати тебе? | 37 І каже Балак до Валаама: “Хіба не посилав я посланця мого по тебе? Чого ж не прибув єси до мене? Чи то я, може, не спроможен пошанувати тебе як слід?” | 37 І сказав Валак до Валаама: Чи не післав я до тебе, щоб тебе покликати? Чому не прийшов ти до мене? Поправді чи не зможу тебе винагородити? | 37 І каже Балак до Білеама: Хиба ж не посилав я нарочно до тебе кликати тебе? Чом не прибував єси до мене? Чи то ж я справдї не спромігся б ушанувати тебе? |
38 І сказав Валаам до Балака: Ось я прибув до тебе тепер. Чи потраплю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки я буду промовляти. | 38 І сказав Валаам Балакові: Ось, я прийшов до тебе, але чи то воля моя щось [від себе] сказати? Що вкладе Бог в уста мої, те я й буду говорити. | 38 А Валаам до Балака й каже: “Ось я прибув до тебе. Та хіба ж то Моя воля - промовляти щонебудь? Що вкладе мені Господь в уста, те й скажу.” | 38 І сказав Валаам до Валака: Ось приходжу до тебе. Тепер чи сильний буду сказати щось? Слово, яке вкладе Бог до моїх уст, це скажу. | 38 І каже Білеам до Балака: Се прибув я до тебе, та хиба моя воля промовляти що небудь? Слово, що кладе Бог в уста менї, те промовляти му. |
39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули вони до Кір'ят-Хуцоту. | 39 І рушив Валаам з Балаком і прийшли в Кір'ят-Хуцот. | 39 Вирушили Валаам з Балаком та й прибули в Кіріят-Хуцот. | 39 І пішов Валаам з Валаком, і пішли до міст сіл. | 39 І рушили Білеам з Балаком, і прибули вони в Кірият-Ензот. |
40 І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну, і послав Валаамові та вельможам, що з ним. | 40 І заколов Балак волів і овець, і послав до Валаама і князів, котрі були з ним. | 40 Приніс Балак жертву з великої та дрібної скотини й послав Валаамові та князям, що були з ним. | 40 І приніс в жертву Валак вівці і телята, і післав Валаамові і старшинам, що з ним. | 40 І принїс Балак жертву з буйної й дрібної скотини, та й послав Білеамові та князям, що були з ним. |
41 І сталося вранці, і взяв Балак Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частину того народу. | 41 Другого дня вранці Балак узяв Валаама і вивів його на верховину Бамот-Баал, щоб він побачив звідти тільки частину народу. | 41 Другого ж дня вранці взяв Балак Валаама та й вивів його вгору на Бамот-Ваал, звідки видно було край народу. | 41 І сталося вранці, і взявши Валак Валаама вивів його на стовп Ваала, і показав йому звідти якусь часть народу. | 41 І сталось воно вранцї, що взяв Балак Білеама та й привів його на верхи Бааля, щоб він побачив із відти народ, що стояв зпереду. |