1 Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.1 Ви самі знаєте, браття, про наш прихід до вас, що він був не марним;1 Самі ж ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремний;1 Самі ж бо знаєте, брати, про наш прихід до вас, що не був марний,1 Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;
2 Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.2 Але, передніше постраждавши і зазнавши наруги у Филипах, як ви знаєте, ми насмілилися в Богові нашому проповідувати вам Добру Вість Божу з великою ревністю.2 але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю.2 та хоч ми раніше натерпілися і були зневажені, як знаєте, в Филипах, наважилися ми в нашому Бозі говорити до вас Божу Євангелію з великим змаганням.2 нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.
3 Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,3 Бо в ученні нашому немає ні облуди, ані намірів нечистих, чи лукавства;3 Бо наша заохота не має в собі ні облуда, ні нечистоти, ані підступу.3 Бо наш заклик не з омани, ані з нечистоти, ані від лукавства.3 Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,
4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.4 Але, як Бог визнав нас гідними, щоб доручити нам благовістя (проповідь Євангелії), так само й ми кажемо, догоджаючи не людям, але Богові, що випробовує наші серця.4 Але, як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші.4 Але, як Бог знайшов нас гідними благовістити, ми так говоримо, не наче людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.4 а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.
5 Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!5 Бо ніколи не вживали ми у нас перед вами ні слів улесливих, як ви знаєте, ані замірів жадливих: Бог свідок!5 Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані таємної зажерливої думки. Бог тому свідок!5 Бо ніколи в нас не було слова омани, як знаєте, ані користи, - Бог свідок.5 Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.
6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.6 Не шукаємо слави людської ні від вас, ані від інших.6 Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших,6 Не шукали ми слави від людей, ані від вас, ані від інших,6 Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.
7 Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.7 Ми могли з‘явитися поважно, як Апостоли Христові, але були поміж вами тихенькі, неначе годувальниця, що вельми лагідно доглядає дітей своїх;7 хоч і могли, як апостоли Христові, бути тягарем вам. Ми, навпаки, були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей,7 хоч могли бути тягарем як Христові апостоли. Але ми були тихі посеред вас, мов та годувальниця, що доглядає своїх дітей.7 Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,
8 Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.8 Тож ми, із ревности до вас, зажадали передати вам не лише Добру Вість Божу, але також і душі наші, тому що ви стали нам люб‘язні.8 так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі; такими дорогими ви нам стали.8 Так само бувши ласкавими до вас, хотіли ми передати вам не тільки Божу добру вістку, але й душі свої, бо ви стали нам улюблені.8 оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.
9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.9 Бо ви пам‘ятаєте, браття, працю нашу і виснаження: вночі і вдень працюючи, щоб не обтяжити когось із вас, ми проповідували у вас благовістя Боже.9 Ви пам'ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Божу Євангелію.9 Згадайте бо, брати, нашу працю і змагання; ніч і день ми працювали, щоб не обтяжити когось із вас, і проповідували вам Божу добру вістку.9 Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.
10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!10 Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно вчиняли ми перед вами віруючими;10 Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими.10 Ви та Бог свідки, що преподобними й праведними та непорочними були ми для вас, що вірите.10 Ви сьвідки і Бог, як преподобно, і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,
11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,11 Тому що ви знаєте, як кожного з вас, мов батько діток своїх,11 Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей,11 Бо ж ви знаєте, - як кожного з вас, як батько своїх дітей;11 яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;
12 просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.12 Ми просили і переконували вчиняти гідно Бога, що прикликав вас до Свого Царства і слави.12 просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого Царства і слави.12 благали ми вас і вмовляли, і свідчили вам, щоб ви гідно ходили перед Богом, який покликав вас у своє Царство та в славу.12 щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.
13 Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.13 А тому ми безнастанно дякуємо Богові, що, прийнявши від нас почуте Слово Боже, ви прийняли не як слово людське, але як Слово Боже, – яким воно є в істині, – котре якраз і діє у вас віруючих.13 І тому ми також дякуємо Богові безперестанку за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді - як Боже слово, що й діє у вас, віруючих.13 Тому ми й дякуємо Богові безупинно за те, що, одержавши від нас почуте слово Боже, ви прийняли не як людське слово, але, як і справді, - Боже слово, яке й діє в вас, що вірите.13 Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.
14 Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,14 Бо ви, браття, стали наслідувачами Церков Божих у Христі Ісусі, що знаходяться в Юдеї, тому що ви також те саме витерпіли від своїх краян (земляків), що ті – від юдеїв.14 Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі, бо й ви терпіли те саме від ваших земляків, як і вони від юдеїв,14 Бо ви, брати, стали наслідувати Божі церкви, що є в Юдеї в Христі Ісусі, тому що те саме і ви потерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,14 Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів,
15 що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.15 Котрі убили Господа Ісуса і Його пророків, і нас прогнали, і Богові не догоджають, і всім людям чинять спротив.15 які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, чим вони й Богові не подобалися, і усім людям супротивні.15 які вбили і Господа Ісуса, і [його] пророків, і нас переслідували, і Богові не догодили, і супротивні всім людям,15 що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,
16 Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!16 Котрі перешкоджають нам проповідувати поганам, щоб урятувалися, і через це завжди виповнюють міру гріхів своїх; але наближається на них гнів до кінця.16 Вони забороняють нам до поган говорити, щоб ті спаслися, тож повсякчасно доповнюють свої провини. Врешті спіткав їх гнів.16 забороняючи нам говорити поганам, щоб спаслися, - і тим самим вони завжди доповнюють свої гріхи. Зрештою, надійшов же на них гнів.16 що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).
17 А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.17 А ми, браття, коли були розлучені з вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули бачити лице ваше.17 А ми, брати, розлучені з вами на коротку хвилину обличчям, не серцем, старалися щоскоріш побачити ваше обличчя: така наша туга за вами.17 А ми, брати, були відлучені від вас на короткий час обличчям, а не серцем; з дуже великим бажанням намагалися побачити ваше обличчя!17 Ми ж, браттє, осиротївши без вас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.
18 Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.18 А тому ми, я, Павло, і один раз, і вдруге хотіли прийти до вас; але перешкодив нам сатана.18 Тому хотіли прийти до вас, таки я, Павло, - раз і вдруге, та сатана перешкодив нам.18 Тому хотіли ми прийти до вас, я, Павло, і один раз і двічі, але перешкодив нам сатана.18 Тим же хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.
19 Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?19 Бо хто наша надія, чи радість, чи вінець похвали? Чи не ви також перед Господом нашим Ісусом Христом, як Він прийде?19 Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу?19 Бо хто є нашою надією, чи радістю, чи вінцем похвали, якщо не ви перед нашим Господом Ісусом під час його приходу?19 Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приходї Його?
20 Бо ви наша слава та радість!20 Бо ви - слава наша і радість.20 Так! Ви - наша слава й наша радість.20 Бо ви наша слава та радість.20 Ви бо слава наша і радість.