1 Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя, | 1 Отож, якщо є якась утіха у Христі, якщо є якась відрада любови, коли є якась спільність духа, якщо є якесь милосердя і співчуття, | 1 Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя, | 1 Отож, коли є яка втіха в Христі, коли є яка відрада в любові, коли є яка спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість, - | 1 Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосердє, |
2 то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! | 2 То доповніть мою радість: майте одні думки, майте таку саму любов, будьте, як одна душа, у спільній згоді; | 2 то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі. | 2 доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однієї душі й однієї думки. | 2 то сповнїть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум. |
3 Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. | 3 Нічого не започатковуйте в суперечках, або з гонору, але з мудрою сумирністю вважайте один одного вищим від себе. | 3 Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе; | 3 Нічого не робіть для суперечок або для марнословства, але в покорі майте один одного більшим за себе. | 3 Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе. |
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. | 4 І не про себе лише кожний піклуйся, але кожний про інших. | 4 майте на увазі користь не власну, а радше інших. | 4 Хай кожний дбає не про себе, але і про ближнього. | 4 Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте. |
5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! | 5 Бо у вас мають бути такі самі почуття, котрі у Христі Ісусі. | 5 Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. | 5 Плекайте в собі ті самі думки, що були і в Христа Ісуса. | 5 Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї, |
6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, | 6 Він, явивши образ Божий, не вважав крадіжем бути рівнею Богові; | 6 Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, | 6 Він, маючи Божу природу, не вважав за здобич бути рівним Богові, | 6 котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу; |
7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, | 7 Але принизив Себе Самого, прибравши образ раба, учинившися подібним до людей і на вигляд став, як людина; | 7 а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, | 7 але принизив самого себе, прийняв вигляд раба, став подібним до людини, і в подобі з'явився як людина; | 7 тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому, |
8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... | 8 Упокорив себе, був слухняним навіть до смерти, і смерти хресної. | 8 він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної. | 8 упокорив себе, став слухняним аж до смерти, - і то до смерти хресної. | 8 і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної. |
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, | 9 А тому Бог підніс Його і дав Йому ймення найвище від усілякого ймення, | 9 Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, | 9 Тому Бог підніс його, дав йому ім'я понад усяке інше ім'я, | 9 Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени, |
10 щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, | 10 Щоб перед йменням Ісуса схилилося всіляке коліно небесних, земних і тих, що під землею, | 10 щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, | 10 щоб перед ім'ям Ісуса вклонилося кожне коліно - і небесних, і земних, і підземних; | 10 щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею, |
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця! | 11 І всілякий язик сповідував, що Господь Ісус є Христос на славу Бога Вітця. | 11 і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця. | 11 і щоб кожною мовою визналося, що Ісус Христос - це Господь на славу Бога Батька! | 11 і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця. |
12 Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння. | 12 Отож, улюблені мої, оскільки ви завжди були слухняні, не тільки в моїй присутності, але значно більше нині під час відсутності моєї, зі страхом і трепетом звершуйте свій порятунок, | 12 Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами, | 12 Тому, мої улюблені, як ото ви завжди слухали, - не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, - зі страхом і тремтінням працюйте для свого спасіння! | 12 Тим же, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте. |
13 Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю. | 13 Тому що Бог спричиняє у вас і бажання і діяння, із Своєї волі. | 13 бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням. | 13 Бо то Бог викликає у вас і бажання і дію - доброю волею. | 13 Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі. |
14 Робіть усе без нарікання та сумніву, | 14 Усе вчиняйте без нарікання й сумніву, | 14 Усе робіть без нарікання і мудрування, | 14 Все чиніть без нарікання і вагання, | 14 Усе робіть без нарекання і розбирання, |
15 щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, | 15 Щоб ви були бездоганними та чистими дітьми Божими, цнотливими поміж лукавого і розбещеного роду, в котрому ви сяєте, як світила у світі. | 15 щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі, | 15 щоб ви були непорочними і простими, невинними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила в світі, | 15 щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як сьвітила в сьвітї, |
16 додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо. | 16 Дотримуючись слова життя, на похвалу мені у день Христа, що я не марно докладав зусиль, не марно працював. | 16 зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно. | 16 держачи слово життя мені на похвалу в Христовий день, що недаремне я біг, недаремне трудився. | 16 держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював. |
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма. | 17 Але якщо я також стаю жертвою за пожертву і служіння віри вашої, то радію і тішуся разом з усіма вами; | 17 Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами. | 17 Але коли й стаю жертвою при жертві й службі вашої віри, то радію і співрадію з усіма вами. | 17 Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами. |
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною! | 18 Ось за це саме ви також радійте і співрадійте зі мною. | 18 Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною. | 18 Так само й ви радійте та співрадійте зі мною. | 18 Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною. |
19 Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. | 19 А сподіваюся у Господі Ісусі невдовзі послати до вас Тимофія, щоб я також, дізнавшися про ваші обставини, потішився духом. | 19 Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас. | 19 Надіюся в Господі Ісусі послати незабаром до вас Тимофія, щоб і я звеселився духом, впевнившись про вас. | 19 Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас. |
20 Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас. | 20 Бо я не маю нікого такого ж старанного, щоб він так щиро піклувався про вас; | 20 Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас, | 20 Бо не маю нікого іншого щирішого, хто б ревніше клопотався про вас; | 20 Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас. |
21 Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового. | 21 Тому що всі шукають свого, а не того, що бажане Ісусові Христу. | 21 бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса. | 21 адже всі шукають свого, а не того, що Ісуса Христа. | 21 Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового. |
22 Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії. | 22 А його вірність вам відома, тому що він, як син батькові, служив мені, коли я благовістив. | 22 Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії. | 22 Досвідченість же його знаєте, бо наче син батькові послужив зі мною для благої вістки. | 22 Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї. |
23 Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною. | 23 Отож, я сподіваюся послати його відразу ж, як тільки-но дізнаюся, що буде зі мною. | 23 Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною. | 23 Надіюся послати його, щойно довідаюся, що він зі мною. | 23 Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною. |
24 Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас. | 24 Я певний в Господі, що й сам невдовзі прийду до вас. | 24 А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду. | 24 Але сподіваюся в Господі, що й сам незабаром прийду. | 24 Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду. |
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй, | 25 А втім, я вважав за потрібне послати до вас Єпафродита, брата і співробітника і сподвижника мого, а вашого посланця і служника в моїх тіснотах, | 25 Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі; | 25 Вважав за потрібне послати до вас Епафродита - мого брата, помічника і співвояка, та вашого посланця і служителя в моїй потребі. | 25 Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй. |
26 бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував. | 26 Тому що він вельми хотів усіх вас бачити і дуже сумував через те, що до вас долинула чутка про його хворобу. | 26 бо він за вами всіма побивався і непокоївся - тому, що ви почули про його недугу. | 26 Адже він побивався за всіма вами й тужив, бо ви почули, що він хворів. | 26 Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав. |
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. | 27 Бо він був недужий і замалим не вмер; але Бог помилував його, і не його тільки, а також мене, щоб не додалося мені жалю до печалі. | 27 Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, а й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком. | 27 Бо таки хворів смертельно, але Бог помилував його, - і не тільки його, а й мене, щоб я не переживав смуток за смутком. | 27 Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток. |
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був. | 28 А тому я скорше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи, а я менше сумував. | 28 Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб і я мав менше смутку. | 28 Отже, швидко послав я його, щоб, побачивши його, ви знову зраділи, та і я був без смутку. | 28 Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку. |
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, | 29 То прийміть же його в Господі з усілякою радістю, і таких майте в пошані, | 29 Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані, | 29 Прийміть же його в Господі з повною радістю - і шануйте таких, | 29 Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї, |
30 бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене. | 30 Бо він за справу Христову був близько до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити нестачу ваших послуг мені. | 30 бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене. | 30 бо він наблизився був до смерти за справу Христа, наражаючи своє життя на небезпеку, щоб доповнити нестачу ваших послуг для мене. | 30 тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї. |