1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.1 Отож, я зважив у собі не приходити до вас знову з гіркотою.1 Я постановив собі не приходити до вас знов у смутку;1 Я вирішив собі не приходити до вас знову із смутком.1 Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.
2 Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?2 Бо, якщо я завдаю вам прикрости, то хто втішить мене, як не той, кому я завдав прикрости?2 бо коли я вам завдаю смутку, то хто мене розвеселить, як не той, що зазнає від мене смутку?2 Бо коли я роблю вам прикрість, то хто потішить мене, окрім того, хто зазнає від мене прикрости?2 Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.
3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!3 Те саме якраз я писав вам, щоб, як прийду, не зазнати прикростей від тих, за котрих мені належало радіти; бо я відносно усіх вас цілком певний, що моя радість є радістю також для всіх вас.3 Тож, написав я те, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, від яких мені належалася б радість; бо я відносно вас певний, що моя радість - радість усіх вас.3 Це саме я писав [вам], щоб, коли прийду, не мав смутку [за смутком] від тих, від кого належить мені радість мати, бо я переконаний щодо вас, що моя радість - вона є для всіх вас.3 І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас.
4 Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!4 З великої скорботи і пригніченого серця я писав вам у рясних сльозах не для того, щоб засмутити вас, а щоб ви спізнали любов, котру я уповні маю до вас;4 З великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози - не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну.4 З великим сумом і сердечною тугою писав я вам, обливаючись слізьми, не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали любов, якої маю до вас надміру.4 Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.
5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.5 Якщо хтось засмутив, то не мене засмутив, але частково, щоб не сказати багатьох, - усіх вас також.5 Коли ж хтось і засмутив, не мене засмутив, але - щоб не перебільшувати - почасти вас усіх.5 Якщо ж хтось засмутив, то не мене засмутив, але частково, - щоб не перебільшити, - всіх вас.5 Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас.
6 Досить такому карання того, що від багатьох,6 Для такого задосить цього покарання від багатьох,6 Досить такому тієї кари, яку наклала більшість;6 Такому досить тієї кари, що від більшости.6 Доволї такому сієї кари від многих.
7 через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.7 Тож вам краще вже простити йому і втішити, щоб він не був надто поглинутий скорботою.7 так що, навпаки, краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого.7 Отож, краще вам йому вибачити і втішити, щоб часом його не охопив великий смуток.7 Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого.
8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!8 А тому прошу вас виявити йому любов.8 Тому благаю вас: Покажіть йому любов.8 Тому прошу вас виявити до нього любов.8 Тим же благаю вас, обявіть любов до него.
9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.9 Бо я з тією метою й писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в цьому ви слухняні.9 На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому.9 Утім, для того я й писав, щоб пізнати вашу досвідченість, чи ви є слухняні в усьому.9 На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.
10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,10 А кому ви щось прощаєте, тому і я; бо я також, якщо комусь простив за щось, то простив для вас через Особу Христа.10 Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, - оскільки мав я щось прощати, - то ради вас зробив те перед обличчям Христовим,10 Бо кому ви прощаєте щось, - тому і я: бо коли я щось простив кому, то простив задля вас перед обличчя Христа, -10 Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,
11 щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!11 Щоб не завдав нам шкоди сатана; бо нам відомі його заміри.11 щоб нам не впасти жертвою сатани, бо задуми його нам добре відомі.11 щоб нас не перехитрив сатана, бо його задуми нам добре відомі.11 щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.
12 А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,12 Коли я прийшов до Троади для благовістя про Христа, хоч мені й відчинені були двері Господом;12 Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати Євангелію Христову; та хоч двері були мені відчинені в Господі,12 Прийшовши ж до Троади звіщати благу Христову вістку, хоч мені й були відчинені двері в Господі,12 Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї,
13 не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.13 Я не мав спокою духові моєму, тому що не знайшов там брата мого Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов у Македонію.13 я не мав спокою для свого духа, бо не знайшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію.13 не мав я спокою мого духа, бо не знайшов там мого брата Тита; попрощавшись із ними, рушив я до Македонії.13 не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.
14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!14 Але подяка Богові, Котрий завжди учиняє нас переможцями у Христі і духмяність пізнання про Себе розповсюджує нами на всілякому місці.14 А Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання.14 Богові ж подяка, який завжди прославляє нас у Христі і виявляє через нас духмяність свого розуму на кожному місці.14 Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.
15 Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,15 Бо ми - Христова духмяність Богові поміж тими, що рятуються і серед тих, що гинуть.15 Бо ми для Бога -пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть.15 Бо для Бога ми є ніжними пахощами Христа між тими, що спасаються, і між тими, що гинуть.15 Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:
16 для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?16 Для одних - пахощі смертоносні на смерть, а для інших - пахощі життєдайні на життя. І хто придатний для цього?16 Для одних запах, що від смерти веде до смерти, а для інших - запах, що від життя веде до життя. Хто, отже, здатний до цього?16 Отже, для одних пахощі смерти - на смерть, для інших - пахощі життя - на життя. І хто на це здатний?16 одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?
17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!17 Бо ми не завдаємо шкоди слову Божому, як багато інших, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед поглядом Бога, у Христі.17 Ми не такі, як багато інших, що торгують словом Божим; ми щиро, ми від Бога говоримо, перед Богом, у Христі.17 Бо ми не є такими, як численні люди, що торгують Божим словом, але ми проповідуємо від щирости - від Бога, перед Богом, у Христі.17 Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.