1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку. | 1 Отож, я зважив у собі не приходити до вас знову з гіркотою. | 1 Я постановив собі не приходити до вас знов у смутку; | 1 Я вирішив собі не приходити до вас знову із смутком. | 1 Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти. |
2 Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив? | 2 Бо, якщо я завдаю вам прикрости, то хто втішить мене, як не той, кому я завдав прикрости? | 2 бо коли я вам завдаю смутку, то хто мене розвеселить, як не той, що зазнає від мене смутку? | 2 Бо коли я роблю вам прикрість, то хто потішить мене, окрім того, хто зазнає від мене прикрости? | 2 Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене. |
3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас! | 3 Те саме якраз я писав вам, щоб, як прийду, не зазнати прикростей від тих, за котрих мені належало радіти; бо я відносно усіх вас цілком певний, що моя радість є радістю також для всіх вас. | 3 Тож, написав я те, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, від яких мені належалася б радість; бо я відносно вас певний, що моя радість - радість усіх вас. | 3 Це саме я писав [вам], щоб, коли прийду, не мав смутку [за смутком] від тих, від кого належить мені радість мати, бо я переконаний щодо вас, що моя радість - вона є для всіх вас. | 3 І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас. |
4 Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас! | 4 З великої скорботи і пригніченого серця я писав вам у рясних сльозах не для того, щоб засмутити вас, а щоб ви спізнали любов, котру я уповні маю до вас; | 4 З великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози - не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну. | 4 З великим сумом і сердечною тугою писав я вам, обливаючись слізьми, не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали любов, якої маю до вас надміру. | 4 Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас. |
5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас. | 5 Якщо хтось засмутив, то не мене засмутив, але частково, щоб не сказати багатьох, - усіх вас також. | 5 Коли ж хтось і засмутив, не мене засмутив, але - щоб не перебільшувати - почасти вас усіх. | 5 Якщо ж хтось засмутив, то не мене засмутив, але частково, - щоб не перебільшити, - всіх вас. | 5 Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас. |
6 Досить такому карання того, що від багатьох, | 6 Для такого задосить цього покарання від багатьох, | 6 Досить такому тієї кари, яку наклала більшість; | 6 Такому досить тієї кари, що від більшости. | 6 Доволї такому сієї кари від многих. |
7 через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер. | 7 Тож вам краще вже простити йому і втішити, щоб він не був надто поглинутий скорботою. | 7 так що, навпаки, краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого. | 7 Отож, краще вам йому вибачити і втішити, щоб часом його не охопив великий смуток. | 7 Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого. |
8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов! | 8 А тому прошу вас виявити йому любов. | 8 Тому благаю вас: Покажіть йому любов. | 8 Тому прошу вас виявити до нього любов. | 8 Тим же благаю вас, обявіть любов до него. |
9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні. | 9 Бо я з тією метою й писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в цьому ви слухняні. | 9 На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому. | 9 Утім, для того я й писав, щоб пізнати вашу досвідченість, чи ви є слухняні в усьому. | 9 На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні. |
10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа, | 10 А кому ви щось прощаєте, тому і я; бо я також, якщо комусь простив за щось, то простив для вас через Особу Христа. | 10 Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю; бо коли я простив, - оскільки мав я щось прощати, - то ради вас зробив те перед обличчям Христовим, | 10 Бо кому ви прощаєте щось, - тому і я: бо коли я щось простив кому, то простив задля вас перед обличчя Христа, - | 10 Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа, |
11 щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми! | 11 Щоб не завдав нам шкоди сатана; бо нам відомі його заміри. | 11 щоб нам не впасти жертвою сатани, бо задуми його нам добре відомі. | 11 щоб нас не перехитрив сатана, бо його задуми нам добре відомі. | 11 щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його. |
12 А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі, | 12 Коли я прийшов до Троади для благовістя про Христа, хоч мені й відчинені були двері Господом; | 12 Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати Євангелію Христову; та хоч двері були мені відчинені в Господі, | 12 Прийшовши ж до Троади звіщати благу Христову вістку, хоч мені й були відчинені двері в Господі, | 12 Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї, |
13 не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію. | 13 Я не мав спокою духові моєму, тому що не знайшов там брата мого Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов у Македонію. | 13 я не мав спокою для свого духа, бо не знайшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію. | 13 не мав я спокою мого духа, бо не знайшов там мого брата Тита; попрощавшись із ними, рушив я до Македонії. | 13 не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию. |
14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці! | 14 Але подяка Богові, Котрий завжди учиняє нас переможцями у Христі і духмяність пізнання про Себе розповсюджує нами на всілякому місці. | 14 А Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання. | 14 Богові ж подяка, який завжди прославляє нас у Христі і виявляє через нас духмяність свого розуму на кожному місці. | 14 Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї. |
15 Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, | 15 Бо ми - Христова духмяність Богові поміж тими, що рятуються і серед тих, що гинуть. | 15 Бо ми для Бога -пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть. | 15 Бо для Бога ми є ніжними пахощами Христа між тими, що спасаються, і між тими, що гинуть. | 15 Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають: |
16 для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це? | 16 Для одних - пахощі смертоносні на смерть, а для інших - пахощі життєдайні на життя. І хто придатний для цього? | 16 Для одних запах, що від смерти веде до смерти, а для інших - запах, що від життя веде до життя. Хто, отже, здатний до цього? | 16 Отже, для одних пахощі смерти - на смерть, для інших - пахощі життя - на життя. І хто на це здатний? | 16 одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить? |
17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі! | 17 Бо ми не завдаємо шкоди слову Божому, як багато інших, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед поглядом Бога, у Христі. | 17 Ми не такі, як багато інших, що торгують словом Божим; ми щиро, ми від Бога говоримо, перед Богом, у Христі. | 17 Бо ми не є такими, як численні люди, що торгують Божим словом, але ми проповідуємо від щирости - від Бога, перед Богом, у Христі. | 17 Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо. |