1 А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, | 1 І коли я приходив до вас, браття, приходив сповіщати вам свідчення Боже не в перевазі слова чи мудрости. | 1 Та я, коли прийшов до вас, брати, - не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю. | 1 І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Боже таїнство вишуканими словами й мудрістю. | 1 І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже. |
2 бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого... | 2 Бо я поклав собі бути у вас таким, що не відає анічого, окрім Ісуса Христа, і причому розп'ятого; | 2 Ні! Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа і то розп'ятого. | 2 Бо я вважав за правильне не знати у вас нічого, як тільки Ісуса Христа, - і то розіп'ятого. | 2 Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого. |
3 І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні. | 3 І був я у вас немічним і в страхові та у великім трепеті; | 3 Я був у вас немічним, лякливим, увесь тремтів; | 3 І я був перед вами у немочі, і в страху, і в великім тремтінні; | 3 І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї. |
4 І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили, | 4 І слово моє, і проповідь моя не в переконливих словах людської мудрости, але у з'яві Духа і сили, | 4 слово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрости, а в доказі Духа та сили, | 4 і моє слово, і моя проповідь - не в переконливих словах мудрости, але в об'яві Духа й сили, | 4 І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили, |
5 щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій! | 5 Щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, але в силі Божій. | 5 щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій. | 5 щоб ваша віра була не в людській мудрості, а в Божій силі. | 5 щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій. |
6 А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, | 6 А мудрість ми проповідуємо поміж досконалими, проте мудрість не віку цього, і не володарів цього віку, що гинуть. | 6 Ми ж говоримо про мудрість між досконалими, - не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають; | 6 Ми говоримо про мудрість у досконалих - не мудрість цього віку і не про минущість володарів цього віку. | 6 Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають, |
7 але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу, | 7 Але ми проповідуємо премудрість Божу, утаємничену, приховану, котру призначив Бог передніше віків для слави нашої, | 7 але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу; | 7 Але говоримо про Божу премудрість, сховану в тайні, яку визначив Бог перед віками нам на славу; | 7 а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу, |
8 яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави! | 8 Котрої ніхто з володарів цього віку не спізнав; бо, якби спізнали, то не розп'яли б Господа слави. | 8 її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп'яли б Господа Слави, | 8 її ніхто з володарів цього віку не пізнав; бо якби були пізнали, то не розіп'яли б Господа слави. | 8 котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б. |
9 Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його! | 9 Але, як написано: Не бачило того око, не чуло вухо, і не приходило те в серце людині, що приготував Бог тим, хто любить Його. | 9 але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.» | 9 Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що до серця людини не приходило, - те приготував Бог тим, що його люблять! | 9 Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його. |
10 А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. | 10 А нам Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, навіть глибини Божі. | 10 Нам же Бог об'явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі. | 10 Нам це Бог відкрив [своїм] Духом, бо Дух усе досліджує, навіть глибини Божі. | 10 Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих. |
11 Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. | 11 Бо хто з людей відає, що в людині, окрім людського духа, що в ній існує? Так само й Божого ніхто не знає, окрім Духа Божого. | 11 Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого. | 11 Бо хто з людей знає те, що є в людині? Хіба лише дух людини, який живе в ній! Так само й Божого ніхто не пізнав, хіба тільки Дух Божий. | 11 Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий. |
12 А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам, | 12 Але ми прийняли не духа світу цього, але Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога. | 12 Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога; | 12 Ми ж одержали не дух світу, але Дух, що від Бога, - щоб знати те, що дароване нам від Бога; | 12 Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога. |
13 що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного. | 13 Про це ми й сповіщаємо не від людської мудрости завченими словами, але виявленими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним. | 13 про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, - духовні речі духовними словами подаючи. | 13 про що й говоримо не вченими словами людської мудрости, але навченими [Святим] Духом, порівнюючи духовне з духовним. | 13 Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи. |
14 А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. | 14 Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого, тому що вона вважає це безумом; і не може зрозуміти, тому що це треба сприймати духовно. | 14 Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить; це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно бо Духом оцінюється. | 14 Тілесна ж людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство і вона не може цього пізнати, бо це розсуджується духовно. | 14 Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати. |
15 Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто. | 15 Але духовний судить усе, а його судити ніхто не може. | 15 Духовна ж - судить усе, а її ніхто не судить. | 15 Духовна ж людина розсуджує все це, але сама ніким не судиться. | 15 Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся. |
16 Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів! | 16 Бо хто спізнав розум Господній, щоб міг навчати його? А ми маємо розум Христів. | 16 «Хто бо спізнав задум Господній, щоб він його навчив?» Ми ж маємо задум Христовий. | 16 Бо хто пізнав розум Господній, хто навчить його? Ми ж маємо розум Христа! | 16 Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо. |