1 Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.1 За [кілька] днів Він знову прийшов до Капернауму; і чутка пішла, що Він у домі.1 Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі.1 Коли через кілька днів прийшов знову до Капернаума, поширилася чутка, що він удома.1 І знов увійшов у Капернаум через кілька днїв; і розголошено, що Він у господї.
2 І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.2 Відразу зібрався натовп, аж біля дверей не стало місця; і Він повідав їм слово.2 І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом.2 І зібралося багато людей, так що не вміщалися навіть коло дверей, а він виголошував їм слово.2 І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима. І проповідував Він їм слово.
3 І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.3 І прийшли до Нього з недужим, котрого несли четверо;3 І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо.3 І приходять до нього, несучи спаралізованого, якого несло четверо.3 І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо.
4 А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.4 І, не маючи можливости наблизитися до Нього через велелюддя, розібрали стелю [дому], де Він був і, прокопавши її, опустили постіль, на котрій лежав розслаблений.4 А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений.4 Не маючи змоги наблизитися до нього через натовп, розкрили дах над місцем, де він був, і, зробивши діру, звісили ліжак, на якому лежав паралізований.4 І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, на котрому лежав розслаблений.
5 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!5 Ісус побачив їхню віру і сказав недужому: Сину! Прощаються тобі гріхи твої.5 Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: `Сину, відпускаються тобі твої гріхи.`5 Побачивши їхню віру, Ісус каже спаралізованому: Дитино, відпускаються твої гріхи!5 Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.
6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:6 Тут сиділи деякі із книжників і міркували в серцях своїх: 6 А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі: 6 Були там деякі книжники, що сиділи й думали в серцях своїх: 6 Були ж деякі з письменників, що там сидїли, і казали в серцях своїх:
7 Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?7 Чого це Він так зневажає Бога? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?7 `І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога?`7 Чому він так каже? Зневажає Бога; хто ж може відпускати гріхи, крім самого Бога?7 Що за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
8 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?8 Ісус відразу пізнав духом Своїм, що вони отак міркують у собі, і сказав їм: Навіщо так мислите в серцях ваших?8 Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: `Чого таке ось намислюєте у ваших серцях?8 І тут же Ісус, зрозумівши своїм духом, що вони так думають у собі, каже їм: Що це ви думаєте в серцях ваших?8 І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до них: На що се кажете в серцях ваших?
9 Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?9 Що легше? Чи сказати недужому: “Прощаються тобі гріхи”? Чи сказати: “Підведися, візьми свою постіль і ходи”?9 Що легше - сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи?9 Що легше - сказати паралізований: Відпускаються тобі гріхи чи сказати: Встань, візьми свої носилки та йди собі?9 Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постїль твою, та й ходи.
10 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:10 Але, щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – каже недужому: 10 Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, - мовить до розслабленого: 10 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу відпускати гріхи на землі, каже паралізований: 10 От же, щоб ви знали, що Син чоловічий має власть оставляти на землї гріхи (рече до розслабленого:)
11 Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!11 Тобі кажу: Підведися, візьми постіль свою і йди у дім твій.11 Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому.`11 Кажу тобі, встань, візьми ліжко своє і йди до своєї оселі.11 Тобі глаголю: Устань, і візьми постїль твою, та й іди до дому твого.
12 І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!12 Він відразу підвівся, узяв постіль і вийшов перед усіма, і всі дивувалися і прославляли Бога, кажучи: Ніколи нічого подібного ми не бачили!12 Устав той - і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: `Ніколи ми такого не бачили!`12 І той тут же встав, узявши ліжко, вийшов перед усіма так, що всі дивувалися; і славили Бога, кажучи: Ніколи ще такого ми не бачили.12 І встав зараз, і взявши постїль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.
13 І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.13 І знову [Ісус] вийшов до моря; і увесь народ пішов до Нього, і Він навчав їх.13 І знову вийшов над море, і ввесь народ сходився до нього, і він навчав їх.13 Він вийшов знову до моря, і увесь нарід ішов до нього. І він навчав їх.13 І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх.
14 А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.14 А коли проходив, то побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: Іди за Мною. І [він] підвівся й пішов слідом за Ним.14 А йдучи повз, побачив він Леві, сина Алфея, що сидів на митниці, й до нього каже: `Іди за мною!` Той устав і пішов слідом за ним.14 А переходячи, побачив Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за мною. Той устав і пішов за ним.14 І, йдучи мимо, побачив Левію Алфеєвого, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.
15 Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.15 І коли Ісус приліг у домі його, прилягли з Ним і учні Його, і багато митників і грішників; бо їх було багато і вони йшли слідом за Ним.15 І коли він сидів за столом у його домі, багато митарів і грішників сіли з Ісусом та його учнями, бо їх було чимало, - тих, що за ним ішли.15 Коли він сидів за столом у його оселі, багато митників та грішників сиділо за столом з Ісусом та з Його учнями, бо було їх чимало, і вони ходили за ним.15 І сталось, як сидїв Він за столом у господї в него, посїдало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним.
16 Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками?16 Книжники і фарисеї, побачивши, що Він їсть із митниками і грішниками, казали учням Його: А це ж чому Він їсть і п‘є з митниками та грішниками?16 І коли книжники, що були з фарисеїв, побачили, що він їсть із митарями та грішниками, то сказали його учням: `Чого він їсть і п'є з митарями та грішниками?`16 І книжники фарисейські, побачивши, що він їсть з митниками та грішниками, казали Його учням: Чому він їсть з митарями та грішниками?16 І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє?
17 А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння.17 Зачувши [те], Ісус сказав їм: Не здорові потребують лікаря, але недужі; Я прийшов покликати не праведників, але грішників до каяття.17 Ісус, почувши те, сказав їм: `Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а грішних.`17 Почувши це, Ісус каже їм: Не здорові, а хворі потребують лікаря; я прийшов кликати не праведників, а грішників.17 І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння.
18 А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять?18 Учні Іванові і фарисейські постилися. Прийшли до Нього і кажуть: Чому учні Іванові і фарисейські постяться, а Твої учні не постяться?18 Учні ж Йоана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та й кажуть: `Чого учні Йоанові та учні фарисеїв постять, а твої не постять?`18 А учні Іванові та фарисеї постили. І приходять вони й кажуть Йому: Чому учні Іванові та учні фарисейські постять, а твої учні не постять?18 А були ученики Йоанові та Фарисейські постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять?
19 Ісус же промовив до них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть.19 І сказав їм Ісус: Чи можуть поститися сини світлиці шлюбної, коли з ними наречений? Доки з ними наречений, не можуть поститися;19 Ісус відповів їм: `Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити.19 Ісус сказав їм: Чи можуть весільні гості постити, коли з ними молодий? Доки мають із собою молодого, не можуть постити.19 І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити.
20 Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів.20 Але надійдуть дні, коли відбереться в них наречений, і тоді будуть поститися за тих днів.20 Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів.20 А прийдуть дні, коли заберуть від них молодого; отоді в ті дні й поститимуть.20 Прийдуть же днї, коли візьметься від них жених, і тодї постити муть в ті днї.
21 І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша.21 Ніхто до старої одежі не пришиває латки з нової тканини; інакше нова латка збіжиться на старій одежі і діра стане ще більшою.21 Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини, бо інакше нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більша.21 Ніхто не пришиває латки з небіленого полотна до старого одягу, бо інакше нове відірветься від старого, і дірка стане ще гірша.21 І нїхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка.
22 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків.22 Ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки: інакше молоде вино порве бурдюки, і вино витече, і бурдюки пропадуть; але вино молоде слід вливати у нові бурдюки.22 Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки, і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино - у нові бурдюки!`22 І ніхто не вливає нового вина в старі бурдюки, бо інакше вино порве бурдюки - і тоді й вино пропаде, й бурдюки; але нове вино вливають у нові бурдюки.22 І нїхто не наливає нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозриває бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати.
23 І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати.23 І трапилося Йому в суботу проходити засіяними [ланами], і учні Його, йдучи дорогою, почали зривати колоски.23 Однієї суботи проходив Ісус ланами, а його учні на ходу зривали колосся.23 Як переходив він у суботу через засіяні ниви, Його учні почали на ходу зривати колоски.23 І довелось переходити Йому в суботу через засїви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє.
24 Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться?24 І фарисеї сказали Йому: Дивися, до чого вони вдаються в суботу, хоч цього не можна [робити]?24 А фарисеї ж: йому й кажуть: `Дивись! Чого ті роблять у суботу таке, що не дозволено?`24 А фарисеї казали Йому: Поглянь-но, що вони роблять у суботу те, чого не слід?24 І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся?
25 А Він їм відказав: Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?25 Він сказав їм: Невже ви ніколи не читали, що вчинив Давид, коли мав потребу і був голодний сам і ті, що були з ним?25 А він їм: `Невже ви не читали, що Давид зробив, бувши в потребі, - зголоднів бо він сам і ті, що з ним були?25 А він каже їм: Чи ви ніколи не читали, що зробив Давид, маючи потребу, бо ж зголоднів сам і ті, що були з ним?25 А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нуждї і голодував він і ті, що були з ним?
26 Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, тільки священикам, і дав він і тим, хто був із ним?26 Коли увійшов він до Божого дому за першосвященика Авіятара і їв хліби приношення, котрих не можна було їсти, окрім священиків, і дав також тим, що були з ним?26 Як він за первосвященика Авіятара увійшов у храм Божий і з'їв жертовні хліби, яких не дозволено їсти нікому, крім священиків, а й дав також тим, що з ним були?`26 Як увійшов до Божого дому - за архиєрея Авіятара - і з'їв хліби принесення, що їх не можна було їсти нікому, крім священиків, і дав тим, що були з ним?26 Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиєрея, та й їв хлїби показнї, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним?
27 І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,27 І сказав їм: Субота для людини, а не людина для суботи;27 І каже до них: `Суботу установлено для людини, а не людину для суботи,27 І сказав їм: Суботу встановлено для людини, а не людину для суботи,27 І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи.
28 а тому то Син Людський Господь і суботі.28 А тому Син Людський є Господь і суботи.28 тож Син Чоловічий - Владика й над суботою.`28 тому Син Людський є владикою і суботи.28 Тим Син чоловічий - Господь і суботи.