1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.1 Потім Ісус зайшов до Єрихону і переходив містом.1 Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).1 І, ввійшовши в місто, переходив через Єрихон.1 І вийшовши проходив через Ерихон.
2 І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,2 І ось, чоловік на ім‘я Закхей, старшина митників і вельми багатий,2 А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий.2 І ось чоловік, що звався Закхей, - він був старший над митниками і був багатий,2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
3 бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.3 Хотів бачити Ісуса, Хто Він, але не міг за народом, тому що був малий на зріст;3 Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.3 - прагнув побачити Ісуса, хто він, але не міг через юрбу, бо мав малий зріст.3 І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.4 Він побіг наперед, виліз на смоковницю, аби побачити Його, тому що Він мав проходити повз неї.4 Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.4 Побігши наперед, виліз на смоковницю, щоб його побачити, коли тудою проходитиме.4 І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!5 Коли Ісус підійшов до цього місця, то глянув і побачив його, а тоді сказав йому: Закхею! Злізай скорше, бо сьогодні треба Мені бути у тебе в оселі.5 Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.”5 Прийшовши на це місце, поглянув Ісус, [побачив його і] сказав до нього: Закхею, поквапся злізти, бо сьогодні мені належить бути в твоїй оселі.5 І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
6 І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.6 І він квапливо зліз і прийняв Його з радістю.6 І зліз той швидко і прийняв його радо.6 Той, поквапившись, швидко зліз і прийняв Його, радіючи.6 І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!7 І всі, коли побачили те, почали нарікати й казали, що Він зайшов до грішного чоловіка.7 Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.”7 А всі очевидці нарікали, кажучи: Навіщо зайшов у гості до грішного чоловіка.7 І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
8 Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.8 А Закхей сказав Господові: Господе! Половину маєтку я віддам убогим, і якщо когось покривдив, поверну учетверо.8 А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.”8 Став Закхей і сказав до Господа: Ось, Господи, даю бідним половину мого майна, і якщо кого чим скривдив був, повертаю вчетверо більше.8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
9 Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.9 Ісус сказав йому: Нині прийшло спасіння домові цьому, тому що й він – син Авраама;9 Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.9 Ісус же промовив до нього: Сьогодні спасіння завітало до цієї оселі, бо й він син Авраамів;9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
10 Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!10 Бо Син Людський прийшов, щоб знайти і врятувати загинуле.10 Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”10 Людський Син прийшов знайти та врятувати те, що загинуло.10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.11 А коли вони слухали це, долучив притчу, бо Він був поблизу Єрусалиму, і вони думали, що невдовзі має відкритися Царство Боже.11 Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись.11 Коли вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо він був близько до Єрусалима, а вони сподівалися, що от-от має об'явитися Боже Царство.11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
12 Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.12 Отож, Він сказав: Один чоловік шляхетного роду зібрався в далеку країну, щоб одержати царство і повернутися;12 Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.12 Отже, сказав: Один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоб одержати собі царство й повернутися.12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.13 Він покликав десять служників своїх, дав їм десять мін і сказав їм: Пускайте їх у діло, поки я повернуся.13 Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.13 Покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін і сказав їм: Торгуйте, доки не прийду.13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
14 Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.14 Але громадяни ненавиділи його і відправили услід за ним посланців сказати: Не хочемо, щоб він царював над нами.14 Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!14 Та громадяни ненавиділи його і послали посольство слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він царював над нами.14 Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
15 І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.15 І коли повернувся, прийнявши царство, звелів прикликати до себе служників тих, котрим дав срібло, щоб дізнатися, хто що надбав.15 І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.15 І сталося, що коли він, одержавши царства, повернувся, то звелів покликати до себе тих рабів, яким дав срібло, аби довідатися, що вони вторгували.15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
16 І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.16 Прийшов перший і сказав: Володарю! Міна твоя принесла десять мін.16 Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.16 Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
17 І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.17 І сказав йому: Гаразд, старанний слуго! За те, що ти в малому був вірний, візьми управу над десятьма містами.17 Гаразд, добрий слуго, - сказав пан, - тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.17 І відказав йому: Добрий рабе, гаразд, бо в малому ти був вірний, володій десятьма містами.17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
18 І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.18 Прийшов другий, і сказав: Володарю! Міна твоя принесла п‘ять мін.18 І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.18 Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п'ять мін.18 І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
19 Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.19 Сказав також цьому: І ти будь над п‘ятьма містами.19 Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами.19 Сказав же й цьому: І ти будь над п'ятьма містами.19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
20 І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.20 Прийшов третій, і сказав: Володарю! Ось міна твоя, котру я беріг, загорнувши в хусточку;20 Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,20 І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хустці.20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
21 Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.21 Бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.21 бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.21 Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина, береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв.21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
22 І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.22 Володар сказав йому: Твоїми устами буду судити тебе, лукавий служник! Адже ти знав, що я людина жорстока, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.22 А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.22 Каже йому: Вустами твоїми суджу тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв.22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
23 Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?23 Чому ти не пустив срібло моє в діло, щоб я, повернувшись, одержав його з прибутком?23 Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.23 Чому ж не дав ти мого срібла купцям? І я, повернувшись, узяв би своє з прибутком.23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
24 І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.24 І сказав тим, що стояли перед ним: Візьміть у нього міну і дайте тому, що має десять мін.24 І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.24 І тим, що стояли, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, що має десять мін.24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
25 І відказали йому: Пане, він десять мін має.25 Сказали йому: Володарю! У нього є десять мін!25 Пане! -сказали йому, - він має вже десять!25 І відповіли йому: Пане, він же має десять мін.25 (І казали йому: Пане, має десять мин.)
26 Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.26 Повідую вам: кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відбереться й те, що має.26 Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.26 Кажу ж вам: Кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, відбереться [від нього].26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.27 А ворогів моїх тих, котрі не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і вбийте на моїх очах.27 А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”27 А тих моїх ворогів, що не хотіли, аби я царем був над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною.27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.28 Сказавши це, Він пішов далі, входячи до Єрусалиму.28 Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.28 Сказавши це, пішов попереду, простуючи до Єрусалима.28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,29 І коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що Оливною зветься, послав двох учнів Своїх,29 І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,29 І сталося, як наблизився він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, послав двох учнів,29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
30 наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.30 Сказавши: Ідіть у поселення, що перед вами; як увійдете до нього, знайдете молодого віслюка прив‘язаного, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв‘яжіть його і приведіть;30 кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть.30 кажучи: Ідіть до села, що навпроти; ввійшовши до нього, знайдете осля прив'язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв'яжіть його і приведіть.30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
31 Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.31 І, якщо хтось запитає вас: Нащо відв‘язуєте? – скажете йому так: Він необхідний Господові.31 Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? - ви скажете: Господь його потребує.”31 Коли хто запитає вас, навіщо відв'язуєте, то скажете [йому], що Господь його потребує.31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
32 Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.32 Посланці пішли і знайшли, як Він казав їм.32 Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.32 Посланці пішли й знайшли все так, як сказав він їм.32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?33 А коли вони відв‘язували молодого віслюка, господарі його сказали їм: Нащо відв‘язуєте віслюка?33 Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?”33 Коли відв'язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв'язуєте осля?33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
34 Вони ж відказали: Господь потребує його.34 Вони відповідали: Він необхідний Господові.34 Ті відповіли: “Господь його потребує”.34 Вони ж відказали, що Господь його потребує.34 Вони ж сказали: Господеві його треба.
35 І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.35 І привели його до Ісуса; і накинули одежу свою на віслюка і всадовили на нього Ісуса.35 А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.35 Привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
36 Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.36 І коли Він їхав, стелили одежу свою на дорозі.36 І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.36 Коли він їхав, стелили своє вбрання на дорозі.36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,37 А коли Він наблизився до узвозу з Оливної гори, то всі численні учні почали з радістю й голосно прославляти Бога за всі чудеса, котрі вони бачили,37 А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,37 Як наблизився він до підніжжя Оливної гори, численні учні почали з радістю хвалити Бога гучним голосом - за всі дива, які побачили,37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
38 кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!38 Кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім‘я Господнє! Мир на небесах і слава на висоті!38 кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”38 кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім'я Господнє: мир на небі і слава на висотах.38 говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!39 І деякі фарисеї з-поміж народу сказали Йому: Учителю! Заборони учням твоїм.39 Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”39 А деякі фарисеї з юрби сказали до нього: Учителю, заборони це своїм учням.39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
40 А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!40 Але Він сказав їм у відповідь: Повідую вам, що, коли вони замовкнуть, то заволає каміння.40 Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”40 У відповідь він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41 І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,41 І коли наблизився до міста, то глянув на нього й заплакав над ним,41 І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,41 Коли він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним,41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42 і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.42 І сказав: О, якби хоч ти цього дня спізнало, що слугує мирові твоєму! Але це утаємничене нині від очей твоїх,42 кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!42 кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для миру [твого]; тепер же це сховане від очей твоїх.42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43 Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.43 Бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої валом тебе оточать, і обляжуть тебе, і тіснитимуть тебе звідусіль,43 Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;43 Бо прийдуть дні на тебе - і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть в облогу тебе, стиснуть тебе звідусюди,43 Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...44 І розорять тебе, і повбивають діток твоїх, і не залишать у тебе каменя на камені, за те, що ти не пізнало часу відвідин твоїх.44 вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”44 розіб'ють тебе й твоїх дітей у тобі, не лишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу твоїх відвідин.44 І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,45 А коли зайшов до храму, почав виганяти купців, що продавали, і покупців, що купляли,45 Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,45 Увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали [в ньому й купували],45 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
46 до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.46 Кажучи їм: Написано: Дім Мій є дім молитви; а ви вчинили його вертепом розбійників.46 кажучи до них: “Написано: Дім мій - дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”46 кажучи їм: Написано: Мій дім буде молитовним домом, а ви зробили його печерою розбійників.46 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,47 І навчав щодня у храмі. А першосвященики і книжники й старшини народу шукали можливости убити Його,47 І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,47 І навчав щодня в храмі. Архиєреї, книжники, старшини народу прагнули його погубити,47 І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
48 але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.48 І не знаходили, що б іще вчинити з Ним, тому що увесь народ горнувся до Нього й слухав Його.48 та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.48 та не знаходили, як це зробити, бо ввесь народ держався і слухав його.48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.