1 Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім? | 1 Того часу учні підійшли до Ісуса і казали: Хто більший у Царстві Небеснім? | 1 Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: “Хто найбільший у Небеснім Царстві?” | 1 Тієї години підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небеснім? | 1 Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному? |
2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них, | 2 Ісус покликав дитя і поставив його серед них. | 2 Ісус покликав дитину, поставив її серед них – | 2 Покликав Ісус дитину, поставив її серед них | 2 І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них, |
3 та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! | 3 І сказав: Істину кажу вам, якщо не навернетеся і не будете, як діти, не увійдете до Царства Небесного; | 3 і каже: “Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство. | 3 і сказав: Щиру правду кажу вам, якщо не навернетеся й не станете як діти, не ввійдете в Царство Небесне. | 3 і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як дїти, то не ввійдете в царство небесне. |
4 Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім. | 4 Отож, хто змаліє, як оце дитя, той і більший у Царстві Небесному; | 4 Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у Небеснім Царстві. | 4 Отже, хто упокориться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небеснім. | 4 Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному. |
5 І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене. | 5 І хто прийме таке одне дитя в ім‘я Моє, той Мене приймає; | 5 Хто приймає дитину в моє ім'я, той мене приймає. | 5 Хто приймає таку дитину в моє ім'я, той Мене приймає. | 5 І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає. |
6 Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині... | 6 А хто спокусить одного з малих оцих, що вірують в Мене, то йому краще було б, якби повісили йому жорна на шию і втопили його у морській глибині; | 6 А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря. | 6 А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у Мене, тому краще повісити ослячі жорна на шию і бути втопленим у морській глибині. | 6 Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибинї морській. |
7 Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса! | 7 Лихо світові од спокус, бо необхідно прийти спокусам; але горе тому чоловікові, через котрого спокуса приходить. | 7 Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять! | 7 Горе світові від спокус; бо потрібно, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять. | 7 Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить! |
8 Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний. | 8 Коли ж рука твоя або нога твоя спокушають тебе, відітни їх і відкинь геть від себе: краще для тебе увійти до життя без руки чи без ноги, аніж із двома руками і двома ногами бути кинутому у вогонь вічний. | 8 Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний. | 8 Коли твоя рука або нога тебе спокушає, відрубай її і кинь від себе; краще тобі ввійти в життя кульгавим або кволим, ніж, маючи дві руки та дві ноги, бути вкиненим у вогонь вічний. | 8 Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в життє кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний. |
9 І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної. | 9 І коли око твоє спокушає тебе, вирви його, і відкинь од себе: краще тобі з одним оком увійти до життя, аніж із двома очима бути кинутому в геєну вогненну. | 9 І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло. | 9 Коли твоє око тебе спокушає, вирви його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у вогняну геєну. | 9 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оцї, бути вкинутим ув огняне пекло. |
10 Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі. | 10 Глядіть, щоб не було у вас презирства до одного з малих оцих; бо кажу вам, що Ангели їхні на небесах завжди бачать обличчя Батька Мого Небесного. | 10 Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця. | 10 Стережіться, щоб ви не гордували жодним з цих малих; бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Батька. | 10 Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного. |
11 Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле. | 11 Бо Син Людський прийшов знайти і врятувати загибле. | 11 Бо Син Чоловічий прийшов спасти те, що загинуло. | 11 Син Людський прийшов знайти і врятувати те, що згинуло.] | 11 Син бо чоловічий прийшов спасати загублене. |
12 Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої? | 12 Як вам видається? Якби у когось було сто овець, і одна з них заблукала, то чи не залишить він дев‘яносто дев‘ять у горах і чи не піде шукати ту, що заблукала? | 12 Що ви гадаєте? Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, – чи він не кине дев'ятдесят дев'ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала? | 12 Як ви гадаєте? Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він дев'яносто дев'ять у горах і не піде шукати тої, що заблукала? | 12 Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пійде в гори, й не шукати ме заблудної? |
13 І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих. | 13 І коли поталанить знайти її, то правду вам кажу, він радіє нею більше аніж дев‘яносто дев‘ятьма, котрі не заблукали. | 13 І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев'ятдесят дев'ятьма, що не заблукали. | 13 І коли станеться, що знайде її, щиру правду кажу вам, що радіє нею більше, ніж дев'яносто дев'ятьма, що не заблукали. | 13 І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, нїж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили. |
14 Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих. | 14 Ось так, немає волі Батька вашого Небесного, щоб загинув один з малих оцих. | 14 Так само і в Отця вашого Небесного немає волі, щоб загинув один з тих малих. | 14 Так само нема і в Батька вашого Небесного бажання, щоб загинув один із тих малих. | 14 Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих. |
15 А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. | 15 А якщо згрішить супроти тебе брат твій, піди і викрий його поміж тобою і ним одним; якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. | 15 А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. | 15 Коли згрішить твій брат проти тебе, піди й дорікни йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата; | 15 Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого; |
16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. | 16 А якщо не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося всіляке слово. | 16 Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків. | 16 а коли не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб не покине двох або трьох свідків підтвердилось кожне слово; | 16 коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово. |
17 А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник! | 17 А якщо не послухає їх, скажи церкві; а якщо й церкви не послухає, то нехай буде він тобі, мов поганин і митник. | 17 І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар. | 17 коли не послухає їх, скажи церкві; а коли й церкви не послухає, хай буде тобі як поганин і митар. | 17 Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник. |
18 Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі. | 18 Правду кажу вам: Що ви зв‘яжете на землі, те буде зв‘язане на небі; і що розв‘яжете на землі, те буде розв‘язане на небі. | 18 Істинно кажу вам: Усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі. | 18 Щиру правду кажу вам: усе те, що зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі; і все те, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі. | 18 Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі. |
19 Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі! | 19 Правду також кажу вам, що коли двоє із вас погодяться на землі просити про всіляку справу, то, чого б не попросили, буде їм від Батька Мого Небесного. | 19 Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; | 19 Знову щиру правду кажу вам: коли двоє з вас дійдуть згоди просити про будь-яку річ, яку лиш просять, буде їм дано від мого Батька Небесного. | 19 Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі. |
20 Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них. | 20 Бо, де двоє чи троє зібрані в ім‘я Моє, там Я серед них. | 20 бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них.” | 20 Бо де зійшлося двоє або троє, зібрані заради Мене, там і Я серед них. | 20 Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них. |
21 Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз? | 21 Тоді Петро наблизився до Нього і сказав: Господе! Скільки разів прощати братові моєму, що згрішив супроти мене? Чи до семи разів? | 21 Тут підійшов Петро й каже до нього: “Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?” | 21 Тоді, приступивши до Нього, Петро сказав: Господи, як згрішить мій брат проти мене, скільки разів маю йому прощати? До сімох разів? | 21 Приступивши тодї Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз? |
22 Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! | 22 Ісус каже йому: Не мовлю тобі: до семи, але до сімдесяти разів по сім. | 22 Ісус промовив до нього: “Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім.” | 22 Відповідає йому Ісус: Не кажу тобі до сімох разів, але до сімдесятьох разів по сім. | 22 Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи. |
23 Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами. | 23 Тому-то Царство Небесне схоже на царя, котрий зажадав порахуватися зі служниками своїми. | 23 “Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. | 23 Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, що хотів розрахуватися зі своїми рабами. | 23 Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх. |
24 Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів. | 24 Коли розпочав він зводити рахунки, привели до нього (чоловіка), що заборгував йому десять тисяч талантів; | 24 Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. | 24 Як заходився він розраховуватися, привели йому одного боржника на десять тисяч талантів. | 24 Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів. |
25 А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити. | 25 А оскільки він не мав чим заплатити, то володар його наказав продати його і дружину його, і діток, і все, що він мав, і заплатити. | 25 А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. | 25 А що той не мав чим віддати, пан наказав його продати, і жінку, і дітей, і все, що має, і віддати. | 25 Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дїтей, і все що мав, та й віддати. |
26 Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все! | 26 Тоді служник той упав і, кланяючись йому, казав: Володарю! Потерпи на мені, я все тобі поверну. | 26 Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. | 26 Тоді раб, упавши, кланявся йому й казав: Потерпи ще мені і все тобі віддам. | 26 Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам. |
27 І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг. | 27 Володар змилосердився над служником отим, відпустив його і борг йому простив. | 27 І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. | 27 Змилосердившись, пан того раба простив йому і відпустив борг. | 27 Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг. |
28 А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен! | 28 А служник той, коли вийшов, знайшов одного з товаришів своїх, котрий був винний йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив його і казав: Віддай мені те, що винен. | 28 Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. | 28 Вийшовши, той раб зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв, схопив його, почав душити, кажучи: Віддай те, що винен. | 28 Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен. |
29 А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі! | 29 Тоді товариш його упав до ніг його, благав його і говорив: Потерпи на мені, і все віддам тобі. | 29 Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. | 29 Той, другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все віддам тобі. | 29 Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі. |
30 Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне. | 30 Але той не захотів, а пішов і вкинув його до в‘язниці, аж доки не віддасть боргу. | 30 Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. | 30 Він же не схотів, а вкинув його до в'язниці, доки не віддасть борг. | 30 Він же не схотїв, а, відійшовши, укинув його в темницю, поки віддасть довг. |
31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було. | 31 Товариші його, які бачили те, що відбувається, дуже зажурилися і прийшли й розповіли володареві своєму про все, що було. | 31 Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. | 31 Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все сподіяне. | 31 Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось. |
32 Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. | 32 Тоді володар його кличе його і каже: Лихий слуго! Увесь борг той я простив тобі, тому що ти ублагав мене; | 32 Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. | 32 Тоді його пан покликав його й каже йому: Лукавий рабе, увесь той борг відпустив я тобі, бо ти ублагав мене. | 32 Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене; |
33 Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався? | 33 Чи не варто було тобі помилувати приятеля твого, як ото я помилував тебе? | 33 Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? | 33 Чи не годилося і тобі змилосердитися над твоїм співрабом, як я змилосердився над тобою? | 33 чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував? |
34 І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. | 34 Володар розгнівався і віддав його катам, аж доки не поверне йому всього боргу. | 34 І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. | 34 Розгнівавши, його пан передав його катам, доки не віддасть усього боргу. | 34 І, розгнївившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому. |
35 Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів. | 35 Отак і Батько Мій Небесний учинить з вами, якщо не простить кожний з вас від серця Свого братові своєму гріхів його. | 35 Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.” | 35 Так і мій Батько Небесний чинитиме з вами, якщо не пробачите в серцях ваших кожний братові своєму [його провини]. | 35 Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх. |