1 І зібрали филистимляни свої війська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборували між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.1 Филистимляни зібрали свої війська на війну, і зібралися вони до Сохо, що Юдине, і отаборилися поміж Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.1 Зібрали філістимляни свої війська до бою та й зійшлись у Сохо, що в Юдеї, а отаборились між Сохо і Азекою в Ефес-Даммімі.1 І чужинці збираються до своїх таборів на війну і збираються до Сокхота Юдейського і отаборюються між Сокхотом і між Азикою в Ефермемі.1 Филистії зібрали своє військо до бою, та й зійшлись в Сохотї, що в Юдеї, та й отаборились під Ефес-Даммимом між Сохотом і Азеком.
2 І зібралися Саул та ізраїльтяни, і таборували в долині Елі, і вставилися до бою проти филистимлян.2 А Саул та ізраїльтяни зібралися в долині Елі, отаборилися й приготувалися до війни супроти филистимлян.2 Саул же й ізраїльтяни зібрались і отаборились в долині Дуба й приготувались до битви проти філістимлян.2 І Саул і мужі Ізраїля збираються і отаборюються в долині. Вони стають до бою напроти чужинців.2 Саул же й Ізраїльське військо скупились й отаборились в долинї Теребінта та й готовились до війни з Филистіями.
3 І стояли филистимляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина.3 І стали филистимляни на горі з одного боку, а ізраїльтяни на іншій горі з другого боку, а поміж ними була долина.3 Філістимляни стали на горі з одного боку, а ізраїльтяни стали на горі з другого боку, так що між ними була долина.3 І чужинці стоять на горі звідси, і Ізраїль стоїть на горі звідти, і між ними долина.3 Филистії стали по сїм боцї на горі, а Ізрайлитяне по тім боцї на горі, так що між ними була долина.
4 І вийшов із филистимських таборів одноборець, ім'я йому Ґоліят із Ґату. Високий був шість ліктів і п'ядь.4 І вийшов із табору филистимського одноборець на ймення Ґоліят із Ґату; зростом він шести ліктів і п'ядь.4 І виступив з філістимлянського табору передовий борець, на ім'я Голіят, з Гату, ростом шість ліктів із п'яддю.4 І з табору чужинців вийшов сильний чоловік, імя йому Ґоліят з Ґета, його висота чотири лікті і долоня.4 І виступив із табору Филистійського одноборець, на ймя Голіят, із Гета, ростом шістьох локот з пяддю,
5 А на голові його мідяний шолом, і він одягнений був у панцера з луски; а вага того панцера п'ять тисяч шеклів міді.5 А на голові його – мідний шолом і одягнений він був у панцера з луски; а вага панцеру його – п'ять тисяч шеклів міді.5 На голові в нього був бронзовий шолом; одягнений був у лусковий панцер, що важив п'ять тисяч бронзових шеклів.5 І шолом на його голові, і він зодягнений в лускову броню, і тягар його броні пять тисяч сиклів міді і заліза.5 У мідяному шоломі на голові, в панцері ваги пять тисяч мідяних секлів;
6 А на ногах його мідяні наголінники, а за плечима його мідяний спис.6 Мідні наголінники на ногах його, і мідний щит за плечима його.6 На ногах у нього були бронзові наколінники й бронзовий спис за плечима.6 І мідяні наколінки на його ногах, і мідяний щит поміж його плечима.6 На ногах носив мідяні колїнники і мідяного щита за плечима.
7 А держак списа його як ткацький вал, а вістря спису його шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоноша.7 І держак списа його був, як ткацький брус, а вістря списа його – шістсот шеклів заліза. А перед ним несли щита.7 Ратище його було завгрубшки, як ткацький вал, а блискучий кінець його списа важив шістсот шеклів заліза. Попереду нього виступав щитоноша.7 І держак його списа наче ткацький вал, і його спис шістдесять сиклів заліза. І той, що носив його зброю, ішов перед ним.7 Ратовище ж у його було загрубшки як ткацький вал, а сама списа важила шістьсот секлів залїза, й поперед його ходив його зброєноша.
8 І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: Чого ви вийшли ставати до бою? Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зійде до мене.8 І зупинився [він], і кричав до Ізраїлевих полків, говорячи: Навіщо вийшли ви воювати? Чи не филистимлянин я, а ви не раби Саулові? Виберіть собі чоловіка, і нехай зійде до мене.8 Став він і загукав до лав ізраїльських: «Чого ви вийшли й стаєте до бою? Хіба я не філістимлянин, а ви не раби Саула? Виберіть собі одного, й нехай виступить проти мене!8 І став і закричав до ізраїльського табору і сказав їм: Навіщо вийдете, щоб стати до бою напроти нас? Чи я не є чужинцем і ви євреї Саула. Виберіть собі мужа і хай зійде до мене,8 І виступав він та й гукав лавам Ізраїльським: Про що вийшли ви воюватись? Хиба ж я не Филистій, а ви не крепаки Саулові? Вибирайте одного з вас, щоб виступив проти мене!
9 Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми станемо вам за рабів. А якщо я переможу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам.9 Якщо він зможе позмагатися зі мною, і заб'є мене, то ми станемо вам рабами; а якщо я здолаю його і заб'ю його, то ви будете нашими рабами і слугуватимете нам.9 Коли він зможе боротися зо мною і мене вб'є, ми будемо вашими рабами, а коли я подужаю його та його вб'ю, ви будете нашими рабами й будете нам служити.»9 і якщо здолає зі мною воювати, і якщо побє мене, і ми будемо вам рабами, якщо ж я подолаю і побю його, ви будете нам рабами і служитимете нам.9 Коли зможе боротись зо мною та подужає мене, то ми будемо вашими рабами; коли ж я переважу його та подужаю, так ви будете нашими рабами і мусите нам служити.
10 І сказав филистимлянин: Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки. Дайте мені чоловіка, і будемо битися вдвох.10 І сказав филистимлянин: Сьогодні я посоромлю полки Ізраїльські; дайте мені чоловіка, і будемо битися удвох.10 І філістимлянин додав: «Оце я викликав ізраїльські лави нині. Дайте мені чоловіка, і ми поборемося разом!»10 І сказав чужинець: Ось я сьогодні, в цьому дні, зневажив ізраїльський табір, дайте мені мужа, і боротимемось оба.10 І говорив Филистій: отсе я поругав полки Ізраїльські; дайте ж менї чоловіка, а ми поборемось удвох!
11 І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филистимлянина, і вони перестрашилися та сильно налякалися.11 І почув Саул і всі ізраїльтяни ці слова филистимлянина і жахнулися.11 Почувши ці слова, Саул і ввесь Ізраїль зжахнулись і налякались вельми.11 І почув Саул і ввесь Ізраїль ці слова чужинця, і жахнулися і дуже перелякалися.11 Почувши Саул і ввесь Ізраїль сї Филистієві речі, вжахнулись і полякались вельми.
12 А Давид син того мужа ефратянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я йому Єссей, що мав восьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був старий, увійшов у літа.12 А Давид був сином того мужа ефремлянина, з Юдиного Віфлеєму, на ймення Єссей, що мав аж восьмеро синів. Цей чоловік за днів Саула сягнув похилих літ і був старшим серед мужів.12 Давид же був син одного ефратія з Вифлеєму в Юдеї, на ім'я Єссей, в якого було вісім синів. За часів Саула цей чоловік був старий і мав багато років.12 І сказав Давид до Саула: Хай не впаде серце мого пана в ньому. Твій слуга піде і воюватиме з цим чужинцем.12 Давид же та був син одного Ефратїя із Бетлеєма Юдиного, на ймя Ессея, що було в його вісїм синів. За Саулового віку був се старий чоловік і геть то старший між мужами.
13 І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну. А імена трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його Авінадав, а третій Шамма.13 Три старших сини Єссеєві пішли з Саулом на війну: старший Еліяв, а другий за ним – Авінадав, і третій – Шамма13 Троє старших синів Єссея пішли з Саулом на війну. Імена ж тих трьох синів, що вийшли на війну, були: найстарший Еліяв, другий Авінадав, а третій Шамма.13 І сказав Саул до Давида: Не зможеш піти проти чужинця, щоб з ним воювати, бо ти є хлопчина і він військовий муж від своєї молодості.13 Троє ж старших синів Ессеєвих пійшли з Саулом на війну. Сі троє синів його звались: найстарший Еліяв, другий за ним Аминадаб, а третий Самма.
14 А Давид він найменший, а три найстарші пішли за Саулом.14 А Давид був найменший. Троє старших пішли з Саулом.14 Давид же був наймолодший, три старші пішли за Саулом.14 І сказав Давид до Саула: Твій раб пас стадо свому батькові, і коли прийшов лев і медведиця і брала з отари овець14 Давид же був найменьший; три старші пійшли з Саулом.
15 А Давид ходив до Саула, та вертався пасти отару свого батька в Віфлеємі.15 Тим часом, Давид повернувся від Саула, щоб випасати вівці батька свого у Віфлеємі.15 Давид приходив і повертавсь від служби при Саулі додому, щоб доглядати батькові вівці у Вифлеємі.15 і за ним ішов я і побив я його і я вирвав з його уст, і якщо нападав на мене, і я схопив його за горло і побив і я його забив.15 Давид же вернув був од Саула додому, щоб у Бетлеємі доглядати батькової отари.
16 А той филистимлянин підходив ранком та ввечорі, і виступав сорок день.16 І виступав филистимлянин той уранці і ввечері, і виставляв себе сорок днів.16 Філістимлянин наближався, вранці й увечері, і так виступав сорок днів.16 І твій раб побив медведицю і льва, і необрізаний чужинець буде як один з цих. Чи не піду і не побю його і зніму сьогодні ганьбу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний, що ганьбить табір живого Бога.16 Та Филистій виходив рано й вечір і показував себе сорок днїв уже.
17 І сказав Єссей до сина свого Давида: Візьми но для братів своїх ефу цього праженого зерна, і десять цих хлібів, та й віднеси скоренько до табору до своїх братів.17 І сказав Єссей Давидові, синові своєму: Візьми для братів своїх ефу пряженого зерна і десять хлібів, і віднеси швиденько до табору своїм братам.17 Раз якось Єссей звелів своєму синові Давидові: «Візьми лишень твоїм братам ефу підсмаженого зерна та оцих десять буханців хліба й віднеси хутенько братам у табір.17 Господь, що вирвав мене з руки лева і з руки ведмедиці, Він мене вирве з руки цього необрізаного чужинця. І сказав Саул до Давида: Іди, і хай з тобою буде Господь.17 От і звелїв раз Ессей синові свойму Давидові: Возьми лишень братам твоїм ефу піджареного зерна та десять боханцїв хлїба та віднеси хутенько братам у табір;
18 А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про поводження братів своїх, і вивідай про їхні потреби.18 А оцих десять шматків сиру віднесеш для тисяцького, і вивідаєш про поводження братів своїх, а також про їхні потреби.18 А оцих десять кусків сиру віднеси тисяцькому; та довідайсь про братів, як їм ідеться, і принеси якийнебудь знак, (що ти доручив їм).18 І зодягнув Саул Давида в одежу і мідяний шоломом довкруги його голови18 А сї десять молочних сирів однеси гетьманові, та довідайся, яково там братам твоїм, та чого б їм треба.
19 А Саул і вони, та всі ізраїльтяни були в долині Елі, воювали з филистимлянами.19 А Саул, і вони, і всі ізраїльтяни [розмістилися] в долині Елі, готувалися воювати з филистимлянами.19 Вони з Саулом і з усіма ізраїльськими мужами в долині Дуба воюють з філістимлянами.»19 і підперезав Давида своїм мечем по своїй одежі. І мучився коли ходив раз і два. І сказав Давид до Саула: Не можу в цьому ходити, бо я не звик. І забирають це з нього.19 Саул же й вони й усе Ізраїлське військо стояли в Теребинтовій долинї, і ладились до бою з Филистіями.
20 І встав Давид рано вранці, і полишив отару свою на сторожа; і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей. І ввійшов він до обозу, а військо виходило до бойового строю, і підняли вони окрик у бою.20 І підвівся Давид удосвіта і полишив отару свою на сторожа і, взявши [те], [що звелів батько], пішов, як наказав йому Єссей; і прийшов до обозу, коли військо виходило до бойового строю і з криком готувалося до бою.20 Устав Давид уранці, здав на сторожа отару, забрав усе й пустився в дорогу, як йому наказав Єссей. Прибув він до обозу саме тоді, як військо вирушало лавами до бою, вигукуючи військовим кличем.20 І взяв свою палицю в свою руку і вибрав собі пять гладких камінців з потічка і поклав їх в пастушу торбу, що була в нього на складання, і свою пращу (взяв) в свою руку і прийшов до чоловіка чужинця.20 І здав Давид назавтра вранцї рано отару пастухові, забрав усе та й пійшов у дорогу, як наказав йому Ессей. Як прийшов же до обозу, саме тодї вирушило військо боєвими лавами, й знявсь військовий крик.
21 І вишикувалися Ізраїль та Филистимлянин лава проти лави.21 І вишикувалися ізраїльтяни і филистимляни – військо супроти війська, і з криком готувалися до бою.21 Ізраїльтяни та філістимляни вишикувались до бою, лава проти лави.21 21 Як Ізрайлитяне, так і Филистії стояли готові до бою, лава навпроти лави.
22 І Давид позоставив свою ношу в сторожа речей, та й побіг до полку. І ввійшов він, і запитав своїх братів про поводження.22 Давид залишив свою ношу обозній сторожі і побіг до війська, та вітав братів своїх.22 Скинув Давид із себе клунки і, передавши їх обозному сторожеві, побіг у бойові лави, прибув туди й спитав братів, як їм ідеться.22 І побачив Ґоліяд Давида і зневажив його, бо він був хлопчина і він (був) рижий з гарними очима.22 І слобонившись Давид від своїх клунків, передав те все обозному сторожові та й побіг у боєві лави, а ввійшовши туди, спитав у братів, як їм живеться.
23 А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полків одноборець, филистимлянин Ґоліят ім'я йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова, а Давид почув.23 І ось, коли він розмовляв з ними, одноборець, на ймення Ґоліят, филистимлянин з Ґату, виступив наперед із війська і говорив ті самі слова, а Давид почув.23 Та саме як він розмовляв з ними, виступив із рядів філістимлянських передовик-борець, на ім'я Голіят, філістимлянин з Гату, й промовляв, як звичайно, а Давид почув це.23 І сказав чужинець до Давида: Чи я є наче пес, що ти ідеш проти мене з палицею і камінням і сказав Давид: Ні, але гірше пса. І чужинець прокляв Давида своїми богами.23 Саме ж тодї як він розмовляв із ними, виступив із Филистійських рядів одноборець, на імя Голіят, Филистій з Гета, і провадив звичайні свої речі, так що й Давид їх чув.
24 А всі ізраїльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися.24 І всі ізраїльтяни, забачивши цього чоловіка, утікали від нього і вельми боялися.24 Ізраїльські вояки, побачивши його, всі повтікали, бо злякались вельми.24 І сказав чужинець до Давида: Ходи до мене, і дам твоє мясо небесним птахам і звірам землі.24 Як же побачили Ізраїльські вояки сього чоловіка, утїкали з перед нього і лякались вельми.
25 І говорив Ізраїльтянин: Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажати Ізраїля. І буде, того чоловіка, що вб'є його, збагатить його цар великим багатством, і дочку свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі.25 І говорили ізраїльтяни: Ви бачите цього чоловіка, що перед військом вигукує? він вийшов, аби зневажити Ізраїля. Якби хтось убив його, збагатив би його цар великим багатством, і дочку свою віддав би за нього, і дім батька його вчинив би вільним в Ізраїлі.25 Аж тут якийсь ізраїльтянин промовив: «Бачите того чоловіка, що он виходить? Він ступає, щоб зневажити Ізраїля. Того, хто його вб'є, цар збагатить превеликим багатством, видасть за нього свою дочку й звільнить у Ізраїлі родину його батька від податків.»25 І сказав Давид до чужинця: Ти ходи до мене з мечем і з списом і з щитом, і я піду до тебе в імені Господа Саваота Бога наставника Ізраїля, якого ти сьогодні зганьбив.25 І говорили Ізрайлитяне: бачите сього чоловіка, що он виходить? Виступає він, щоб зневажати Ізраїля; коли б хто вбив його, то царь одарував би його багацтвом, і оддав би дочку за його, а родину батька його звільнив би від усякої данини.
26 І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: Що буде зроблене тому, хто вб'є цього филистимлянина й здійме образу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки Живого Бога?26 І сказав Давид людям, які стояли біля нього: Як віддячать тому, хто заб'є цього филистимлянина і зніме образу з Ізраїля? Бо хто оцей необрізаний филистимлянин, що так зневажає полки живого Бога?26 Давид допитувався в мужів, які стояли коло нього: Що буде тому, хто вб'є цього філістимлянина й змиє ганьбу з Ізраїля? Хто він, той філістимлянин, той необрізаний, що сміє так зневажати бойові лави живого Бога.26 І Господь сьогодні замкне тебе в моїй руці, і забю тебе і зніму твою голову з тебе і дам твої члени і члени табору чужинців в цьому дні небесним птахам і звірам землі, і вся земля пізнає, що є Бог в Ізраїлі.26 І допитував Давид у тих мужів, що стояли коло його: Що буде тому, хто вбє сього Филистія, що так зневажає військо живого Бога?
27 А народ сказав йому те саме слово, говорячи: Отак буде зроблено чоловікові, хто вб'є його.27 І сказав йому народ ті самі слова, говорячи: Ось, що вчинено буде тому чоловікові, котрий заб'є його.27 Народ йому відповів, як сказано вище, мовивши: «Так буде тому, хто його вб'є.»27 І пізнає ввесь збір цей що не в мечі і списі спасає Господь, бо Господа війна, і видасть вас Господь в руки наші.27 А люде відказали йому так само: Те й те буде тому, хто його вбє.
28 І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: Чого то зійшов ти? І на кого ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумілість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну!28 І почув Еліяв, старший брат Давидів, що говорив він з людьми, і розгнівався Еліяв на Давида, і він сказав: Чого ти зійшов? І на кого залишив небагатьох овечок тих у пустелі? Я знаю пиху твою і погане серце твоє; ти прийшов подивитися на битву.28 Якже почув найстарший брат Давида Еліяв, що він розмовляє з тими мужами, розсердивсь на Давида й мовив: «Чого ти прийшов сюди? На кого ти покинув тих трохи овечат у пустині? Знаю твою зухвалість і твоє лихе серце! Прийшов сюди лише, щоб подивитись на війну!»28 І встав чужинець і пішов на зустріч Давидові.28 Як почув же найстарший брат Давидів Еліяб, що він говорить з тими мужами, то й розсердився Еліяб на Давида та й каже: Про що прийшов ти сюди, і на кого покинув тих трохи овечат у степу? Я знаю твою гординю і дурне твоє серце. Прийшов ти сюди дивитись на війну.
29 А Давид відказав: Та що я зробив тепер? Чи не на наказ батька?29 І сказав Давид: А що ж це я вчинив? Чи не слова оце?29 А Давид відповів: «Що ж я таке зробив? Чи не можна ж про це говорити?»29 І Давид простягнув свою руку до торби і взяв звідти один камінь і розмахав процу і вдарив чужинця в його чоло і пройшов камінь через шолом в його чоло, і він впав на землю на своє лице.29 І відказав Давид: Що ж таке вчинив я? То було тілько слово.
30 І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.30 І відвернувся од нього до другого, і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ, як передніше.30 І відвернувсь від нього, і заходивсь так само другого питати, й люди йому відповідали, як і за першим разом.30 І побіг Давид і став над ним і взяв його меч і забив його і зняв його голову. І чужинці побачили, що їхний силач помер, і втекли.30 І повернувсь од його до другого, і питав тим же робом, і відказували йому люде, як і за першим разом.
31 І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його.31 І почули слова, котрі говорив Давид, і переказали Саулові, і той прикликав його.31 Чув дехто ті слова, які сказав Давид, і переказано їх Саулові, й Саул велів його покликати.31 І встають мужі Ізраїля і Юди і закричали і пігналися за ними аж до входу до Ґета і аж до брами Аскалона, і ранені чужинці впали в дорозі до брам і до Ґета і до Аккарона.31 Як же пійшла поголоска про те, як допитувався Давид, переказано про се Саулові, і звелїв Саул покликати його.
32 І сказав Давид до Саула: Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій піде, і буде битися з отим филистимлянином.32 І сказав Давид Саулові: Нехай же ніхто не змаліє духом через нього; служник твій піде і битиметься з цим филистимлянином.32 Тоді Давид сказав до Саула: «Нехай ніхто не падає духом заради нього! Слуга твій виступить і буде битися з тим філістимлянином!»32 І повернулися ізраїльські мужі, що звернули за чужинцями, і потоптали їхні табори.32 І промовив Давид до Саула: Нехай нїхто не впадає духом ізза оттого; раб твій виступить та й бити меться з тим Филистієм.
33 І сказав Саул до Давида: Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти малий, а він вояк від своєї молодости.33 І сказав Саул Давидові: Не можеш ти йти супроти цього филистимлянина, аби позмагатися з ним, бо ти ще юнак, а він вояк від юности своєї.33 Саул же Давидові: «Не тобі виходити проти цього філістимлянина, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояк із молодощів.»33 І взяв Давид голову чужинця і приніс її до Єрусалиму і його зброю поклав в своїм мешканні.33 І відказав Саул Давидові: Не тобі виходити проти сього Филистія, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояка з молодощів.
34 І сказав Давид до Саула: Твій раб був пастухом свого батька при отарі, і приходив лев, а також ведмідь, та й тягнув штуку дрібної худоби зо стада,34 І сказав Давид Саулові: Служник твій пас вівці у батька свого, і коли, траплялося, приходив лев чи ведмідь і забирав вівцю з отари,34 А Давид сказав до Саула: «Слуга твій пас вівці батька, і як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари,34 І сказав Давид Саулові: Раб твій доглядав батькової отари і як инодї прийде було лев, чи то ведмідь та вхопить овеча зміж отари,
35 а я виходив за ним, і побивав його, і виривав те з пащі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гриву, та й побивав його.35 То я гнався за ним і нападав на нього, і відбирав із пащі його; а якщо він кидався на мене, то я брав його за патли, і долав його, і умертвляв його.35 то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, б'ю його й вирву овеча в нього з пащі. А як, бувало, кинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб'ю на смерть.35 Так я бувало біжу та й бю його, покіль вирву йому з пащі овеча. Якже він кидавсь на мене, то я вхоплю його за горло та й убю на смерть.
36 І лева, і ведмедя побивав твій раб. І цей необрізаний филистимлянин буде, як один із них, бо він зневажив полки Живого Бога!36 І лева і ведмедя убивав служник твій, і з оцим филистимлянином необрізаним буде те саме, що й з ними, через те, що так ганьбить військо Бога живого.36 І левів і ведмедів вбивав слуга твій, і цьому необрізаному філістимлянинові буде так само як з ними, бо він зневажив військо живого Бога.»36 Леви й ведмедї вбивав раб твій, так мусить і сьому необрізаному Филистієві так само бути, як з ними, бо він зневажає воїнів живого Бога.
37 І сказав Давид: Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филистимлянина. І сказав Саул: Іди, і нехай Господь буде з тобою!37 І сказав Давид: Господь, котрий звільняв мене від лева і ведмедя, звільнить і від руки цього филистимлянина. І сказав Саул Давидові: Йди, і нехай буде Господь з тобою.37 І вів далі Давид: «Господь, що врятував мене з левиних та ведмежих лап, врятує мене і з рук цього філістимлянина.» Тоді Саул сказав до Давида: «Іди, й нехай Господь буде з тобою!»37 І закінчив Давид: Господь, що рятував мене із левиних і ведмежих лаб, вирятує мене й з рук сього Филистія. І каже Саул Давидові: Йди, і нехай Господь буде з тобою!
38 І зодягнув Саул Давида в свою одіж, і дав мідяного шолома на його голову, і надів на нього панцера.38 І зодягнув Саул Давида в свою одіж, і дав шолома мідного на його голову, і натягнув на нього панцера.38 Саул вдягнув Давида в свою бойову одіж, поклав йому на голову бронзовий шолом і надів на нього панцер.38 І вдїг Саул Давида в свою боєву одїж, і вложив йому на голову мідяного шолома, і надїв на нього панцера.
39 І прип'яв Давид меча його на одежу свою, та й силкувався йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: Не можу в цьому ходити, бо я не звик! І поскидав Давид їх із себе.39 І оперезався Давид мечем його по верхньому вбранні, і почав ходити, бо [не звик до такого обладунку]. Потім сказав Давид Саулові: Я не можу ходити в цьому; я не звик. І скинув Давид все це із себе.39 Далі підперезавсь Давид його мечем по бойовій його одежі й ходив з трудом, бо не звик до цього. І сказав до Саула: «Я не можу ходити в цьому, бо не звик до цього.» І скинув усе те з себе.39 І підперезавсь Давид мечем його по боєвій одежі його і силкувавсь ходити, бо він не привик був до такого. Відтак сказав Давид Саулові: Я не вмію в сьому ходити, я бо не навик. І зняв Давид все те з себе.
40 І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять вигладжених камінців із потоку, і поклав їх у пастушу торбу, яку мав, та в торбину, а його праща у руці його. І він пішов до филистимлянина.40 І взяв посоха в руку свою, і вибрав собі п'ятеро гладеньких каменів із струмка, і поклав їх в пастухову сумку, котра була з ним; і з сумкою і з пращею в руці своїй виступив супроти филистимлянина.40 Узяв же в руку палицю, вибрав з потоку п'ять камінців гладеньких, поклав їх у пастушу торбу, що мав при собі, і з пращею в руці почав наближатися до філістимлянина.40 І взяв він палицю свою в руку і знайшов собі пять гладеньких каменїв в потоцї та й вложив їх собі в пастушу торбину, і взяв свою пращу в руку та й виступив проти Филистія.
41 А филистимлянин підходив усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита перед ним.41 Виступив і филистимлянин, йдучи і наближаючись до Давида, і зброєносець йшов попереду в нього.41 А філістимлянин також підходив дедалі ближче до Давида, і щитоносець попереду нього.41 Филистій же наступав усе близше та близше на Давида, і той чоловік, що носив йому щита, йшов поперед його.
42 І подивився филистимлянин, та й побачив Давида, і злегковажив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юнак стрункої постави.42 І глянув филистимлянин, і побачив Давида, з презирством подивився на нього; бо він був молодий, білявий і вродливий обличчям.42 Споглянув філістимлянин і, побачивши Давида, погордував ним, бо був він ще хлопець, русявий, гарний з виду.42 Як споглянув же Филистій та побачив Давида, то й погордував ним, бо сей був ще хлопець, і краснощокий і принадного виду.
43 І сказав филистимлянин до Давида: Чи я пес, що ти вийшов на мене з києм? І филистимлянин прокляв Давида своїми богами.43 І сказав филистимлянин Давидові: Що ти йдеш на мене з палицею? Хіба я собака? І прокляв филистимлянин Давида своїми богами.43 Філістимлянин і каже до Давида: «Чи ж я тобі пес, що ти йдеш на мене з палицями?» І прокляв філістимлянин Давида своїми богами.43 І каже Филистій Давидові: Хиба я пес, що ти йдеш на мене з цїпком? І закляв Филистій Давидові своїми богами.
44 І сказав филистимлянин до Давида: Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій.44 І сказав филистимлянин Давидові: Підійди до мене, і я віддам тіло твоє птахам небесним і звірам польовим.44 І мовив філістимлянин до Давида: «Ходи до мене сюди, я віддам твоє тіло птицям небесним і польовим звірям.»44 І каже Филистій Давидові: Ходи сюди і віддам я тїло твоє птаству під небом та звіррю польовому.
45 І сказав Давид до филистимлянина: Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив.45 А Давид відповідав филистимлянинові: Ти йдеш супроти мене з мечем і списом та щитом, а я йду супроти тебе у ймення Господа Саваота, Бога війська Ізраїлевого, котре ти зневажив.45 А Давид відповів філістимлянинові: «Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким. Я ж іду на тебе в ім'я Господа Сил, Бога ізраїльських лав, якого ти зневажив.45 А Давид відказує Филистієві: Ти йдеш на мене з мечем, списом і щитом, я ж ійду на тебе в імя Господа Саваота, в імя Бога військ Ізраїлських, що ти зневажав.
46 Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку, і я поб'ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!46 Нині віддасть тебе Господь в руку мою, і я заб'ю тебе, і зніму з тебе голову твою, і віддам трупи війська филистимського птахам небесним і звірам земним, і спізнає вся земля, що є Бог в Ізраїлі.46 Сьогодні ж таки Господь видасть тебе в мої руки, я тебе вб'ю, відсічу голову від твого тіла і дам твій труп і трупи філістимлянського війська - таки сьогодні! - птаству небесному й дикому земному звірю, і взнає вся земля, що е Бог у Ізраїля.46 У сей день оддасть тебе Господь менї в руки, і я вбю тебе й відсїчу тобі голову, і передам ще сьогоднї трупа твого й трупи Филистійського війська птаству під небесами і звірям земним, і зрозуміє вся земля, що є Бог ув Ізраїлї;
47 І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку.47 І спізнає вся ця громада, що не мечем і списом рятує Господь, бо це війна Господня, і він віддасть вас у руки наші.47 І ввесь цей збір взнає, що не мечем і списом Господь дає перемогу, що війна йому належить і що він вас видав нам у руки.»47 І взнає ввесь сей збір, що не мечем та списом спасає Господь, бо се війна Господня, і він оддасть вас нам у руки.
48 І сталося, коли филистимлянин устав і пішов, і зблизився до Давида, то Давид поспішив і побіг до лави навпроти филистимлянина.48 Коли филистимлянин підвівся і почав підходити і наближатися назустріч Давидові, Давид квапливо побіг до шереги назустріч филистимлянинові.48 І от як філістимлянин рушив і, йдучи, насувавсь проти Давида, цей швидко вибіг із лав назустріч філістимлянинові,48 Як же Филистій наладивсь і підступав та наближався 'к Давиду, побіг Давид швидко зустріч Филистієві під боєві лави,
49 І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув із пращі, і вдарив филистимлянина в чоло його. І той камінь втявся йому в чоло, і він упав на обличчя своє на землю.49 І опустив Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя і кинув із пращі, і уразив филистимлянина в чоло так, що камінь застряг йому в чолі, і він упав обличчям на землю.49 сягнув рукою до торби, взяв із неї камінь, метнув ним з пращі й поцілив у лоба філістимлянинові. Камінь застряг у нього в лобі, й він упав лицем об землю.49 І вхопив Давид з торби рукою каменя, і розмахнувши пращею, викинув його та й уцїлив Филистія в чоло; і вбивсь камінь йому в лоба, так що він упав лицем на землю.
50 І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем, і вдарив він филистимлянина, та й убив його, а меча не було в Давидовій руці.50 Отак подолав Давид филистимлянина пращею і каменем, і вразив филистимлянина і вбив його; а меча не було в руках Давида.50 Отак Давид подужав філістимлянина каменем і пращею, убив його на смерть: меча ж не було в руках Давида.50 Так подужав Давид Филистія каменем із пращі і вбив Филистія, хоч і не було меча в руцї в Давида.
51 І підбіг Давид, і став на филистимлянина, і вихопив його меча, і витяг його з його піхви, та й убив його, відтяв ним йому голову! І побачили филистимляни, що помер їх силач, і стали втікати!51 Тоді Давид підбіг і наступив на филистимлянина, узяв меча його і витягнув з піхов, ударив його, і відтяв ним голову його; Филистимляни, забачивши, що дужак їхній помер, повтікали.51 Підбіг Давид і, ставши над філістимлянином, ухопив його меча, вийняв з піхви й завдав йому смерть, відтявши йому голову. Філістимляни ж, побачивши, що богатир їхній мертвий, метнулися втікати.51 Тодї підбіг Давид, наступив ногою на Филистія, вхопив меча його, вийняв із піхви, та й відсїк ним голову його. Побачивши ж тодї Филистії, що велетень їх мертвий, кинулись навтеки.
52 А люди Ізраїлеві та Юдині схопилися, і зняли крик, та й погнали филистимлян аж доти, де йдеться до Ґаю, і аж до брами Екрону. І падали трупи филистимлян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.52 І піднялися мужі Ізраїльські і юдейські, і вигукнули, і гнали филистимлян до входу в долину і до воріт Екрону. І падали уражені филистимляни по дорозі аж до Шаараїму, і до Ґату, і аж до Екрону.52 І здвигнулися мужі Ізраїля та Юди й з боєвим криком гналися за філістимлянами аж до входу в Гат та до воріт Екрону. Філістимляни падали трупом по дорозі Шаараїм аж до Гату та до Екрону.52 І піднялись мужі Ізраїльські й Юдині і зняли боєвий поклик та й пігнали за Филистіями аж до входу в долину й до воріт Аккарону. І падали побивані Филистії по дорозї Шааримській, до Гета й до Аккарону.
53 І вернулися Ізраїлеві сини з погоні за филистимлянами, та й розграбували їхні табори.53 І повернулися Ізраїлеві сини з погоні за филистимлянами, і пограбували табір їхній.53 Повернувшися з гарячої гонитви за філістимлянами, сини Ізраїля розграбували їхній табір.53 І вернулись Ізрайлитяне з погонї за Филистіями та й розграбили їх табір.
54 А Давид узяв голову того филистимлянина, і приніс її до Єрусалиму, а зброю його склав у своєму наметі.54 І взяв Давид голову филистимлянина, і відніс її до Єрусалиму, а зброю його поклав у шатрі своєму.54 Давид же взяв голову філістимлянина й приніс її в Єрусалим, а його зброю склав у себе в шатрі.54 Давид же взяв голову Филистієву та й однїс у Ерусалим, а його зброю зложив у себе в наметї.
55 А як Саул побачив Давида, що виходив навпроти филистимлянина, то сказав до Авнера, провідника війська: Чий син оцей хлопець, Авнере? А Авнер відказав: Присягаю життям твоїм, о царю, що не знаю!55 Коли Саул побачив Давида, який виходив супроти филистимлян, то сказав Авнерові, старшині війська: Авнере! Чий син, оцей юнак? Авнер сказав: Нехай живе твоя душа, царю, але я не знаю.55 Побачивши Саул Давида, що виступав навпроти філістимлянина, спитав Авнера, начальника війська: «Чий син, Авнере, цей хлопчина?» Авнер відповів: «Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.»55 Як побачив Саул Давида, що йде проти Филистія, так поспитав у свого військового гетьмана Абенира: Чий би се був син оттой молодець? І відказав Абенир: Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.
56 І сказав цар: Запитай, чий син цей юнак?56 І сказав цар: Так запитай, чий син цей юнак?56 І цар сказав: «Довідайсь, чий син оцей молодець.»56 І сказав йому царь: То довідайся, чий син сей молодик.
57 А коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то Авнер узяв його й привів його перед Саула, а голова филистимлянина у руці його.57 А коли Давид повертався після поразки филистимлянина, то Авнер узяв його і привів до Саула, і голова филистимлянина була в руках його.57 Коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, Авнер узяв його й привів до Саула, а він іще держав у руці голову філістимлянина.57 Як же вертався Давид, убивши Филистія, взяв його Абенир та й привів перед Саула, а він держав іще Филистієву голову в руцї.
58 І сказав до нього Саул: Чий ти син, хлопче? А Давид відказав: Я син раба твого віфлеємлянина Єссея.58 І запитав його Саул: Чий ти син, юначе? І відповідав Давид: Син служника твого Єссея з Віфлеєму.58 Саул спитав його: «Чий син ти, юначе?» Давид же: «Син слуги твого Єссея, вифлеємця.»58 І поспитав його Саул: Чий ти син, молодче? І відказав Давид: Син раба твого Ессея з Бетлеєму.