1 По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе, | 1 По цих словах Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Настав час: прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе, | 1 Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, | 1 Після цих слів Ісус звів очі до неба й сказав: Батьку, прийшов час. Прослав твого Сина, щоб [твій] Син прославив тебе. | 1 Се глаголав Ісус, і зняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе. |
2 бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. | 2 Оскільки Ти дав Йому владу над всілякою плоттю, то нехай всьому, що Ти дав Йому, дасть Він життя вічне. | 2 згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. | 2 Як ти дав йому владу над усяким тілом, то і всьому, що ти дав йому, щоб він дав їм вічне життя. | 2 Яко ж дав єси Йому власть над усяким тїлом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічнє життє. |
3 Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його. | 3 А це життя є вічне, щоб знали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і посланого Тобою Ісуса Христа. | 3 А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого - Ісуса Христа. | 3 Ото є вічне життя, щоб пізнали тебе - єдиного правдивого Бога, і того, кого ти послав, - Ісуса Христа. | 3 Се ж життє вічнє в тому, щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа. |
4 Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати. | 4 Я прославив Тебе на землі, звершив діяння, котре Ти доручив Мені звершити; | 4 Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання. | 4 Я прославив тебе на землі, виконав справу, яку ти доручив мені виконати. | 4 Я прославив Тебе на землї: дїло кінчав я, що дав єси менї робити. |
5 І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав. | 5 І нині прослав Мене Ти, Батьку, у Тебе Самого славою, котру Я мав у Тебе передніше буття світу. | 5 Тепер же прослав мене, Отче, у себе - славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ! | 5 І тепер ти мене прослав, Батьку, в себе самого - тією славою, яку я мав у тебе ще перед тим, як постав світ. | 5 А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, перш нїж сьвіту бути. |
6 Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово. | 6 Я відкрив ймення Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені; і вони зберегли слово Твоє; | 6 Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє. | 6 Я виявив твоє ім'я людям, яких ти мені дав із світу. Твої вони були - і мені дав ти їх, і вони зберегли твоє слово. | 6 Обявив я імя Твоє людям, що дав єси менї з сьвіта. Твої були вони, а Ти менї їх дав; і слово Твоє хоронили вони. |
7 Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить, | 7 Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, – від Тебе; | 7 Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені - від тебе; | 7 Нині зрозуміли, що все, що ти дав мені, є від тебе. | 7 Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе. |
8 бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене. | 8 Бо слова, котрі Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли по-справжньому, що Я прийшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене. | 8 слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав. | 8 Бо слова, які ти мені дав, я передав їм, і вони прийняли і правдиво зрозуміли, що я вийшов від тебе, повіривши, що ти мене послав. | 8 Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справдї, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав. |
9 Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони! | 9 Я за них благаю: не за увесь світ благаю, але за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої; | 9 Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони - твої. | 9 Я за них благаю, - не за світ благаю, але за тих, яких ти мені доручив, бо вони твої; | 9 Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої. |
10 Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них. | 10 І все Моє – Твоє, і Твоє Моє; і Я прославився в них. | 10 І все моє -твоє, твоє ж - моє, і в них я прославився. | 10 і все моє - твоє, а твоє - моє; і я прославився в них. | 10 І все моє Твоє, і Твоє моє, і я прославив ся в них. |
11 І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були! | 11 Я тепер уже не в світі, але вони у світі, а Я до Тебе йду; Отче Святий! Збережи їх в ім‘я Твоє, тих, котрих Ти Мені дав, щоб вони були одне, як Ми. | 11 Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! | 11 Я більше не є в світі. А вони в світі; я ж іду до тебе. Батьку святий, збережи їх у твоє ім'я, яке ти мені дав, - щоб були одне, як і ми. | 11 І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми. |
12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання. | 12 Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім‘я Твоє; тих, котрих Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, окрім сина погибелі, нехай справдиться Писання. | 12 Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. | 12 Коли я був з ними [у світі], я зберігав їх у твоє ім'я, тих, що ти мені дав, - і я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, хіба лиш син погибелі, щоб збулося Писання. | 12 Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось. |
13 Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу. | 13 А нині до Тебе йду, і це кажу в світі, щоб вони мали в собі радість Мою досконалу. | 13 Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть. | 13 Нині ж до тебе йду - і кажу про це в світі, щоб мали повну мою радість у собі. | 13 Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі. |
14 Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу. | 14 Я передав їм Слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу. | 14 Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, - не від світу бо вони, так само, як і я не від світу. | 14 Я дав їм твоє Слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і я не від світу. | 14 Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидїв їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта. |
15 Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого. | 15 Не молю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла; | 15 Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише - щоб зберіг їх від лихого. | 15 Не благаю, щоб ти їх забрав від світу, але щоб зберіг їх від злого. | 15 Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла. |
16 Не від світу вони, як і Я не від світу. | 16 Вони не від світу, як і Я не від світу. | 16 Вони не від світу так само, як і я не від світу. | 16 Вони не від світу, як і я не від світу. | 16 Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта. |
17 Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда. | 17 Освяти їх істиною Твоєю: Слово Твоє – істина. | 17 Освяти їх у твоїй істині: слово твоє - істина. | 17 Освяти їх правдою [своєю]: слово твоє - правда. | 17 Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда. |
18 Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх. | 18 Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ; | 18 Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. | 18 Як ти послав мене у світ, так і я послав їх у світ. | 18 Як мене післав єси в сьвіт, і я післав їх у сьвіт. |
19 А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони. | 19 І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною. | 19 Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. | 19 За них я освячую себе, щоб і вони були освячені правдою. | 19 І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою. |
20 Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, | 20 Але не за них лише благаю, але за віруючих в Мене за словом їхнім; | 20 Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, | 20 Не за них же тільки благаю, а й за тих, що повірять у мене через їхнє слово, | 20 Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене, |
21 щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. | 21 Нехай будуть всі одне, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас одне, – щоб увірував світ, що Ти послав Мене, | 21 щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. | 21 щоб усі були єдині, - так, як ти, Батьку, в мені, а я в тобі, - щоб і вони в нас були; щоб світ повірив, що ти мене послав. | 21 щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси. |
22 А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. | 22 І славу, Котру Ти дав Мені, Я дав їм: нехай будуть одне, як Ми одне. | 22 І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. | 22 І я передав їм славу, яку ти мені дав, - щоб були одне, як і ми одне. | 22 І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ж ми одно. |
23 Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив. | 23 Я в них, а Ти в Мені; нехай же будуть досконалі в єдиному, і нехай спізнає світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене. | 23 Я - в них, і ти - в мені, - щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. | 23 Я в них, а ти - в мені, хай будуть досконалі в одності, [і] щоб світ пізнав, що ти мене послав і ти полюбив їх так, як і мене полюбив. | 23 Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси. |
24 Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу. | 24 Отче! Котрих Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, аби бачили славу Мою, котру Ти дав Мені, тому що полюбив Мене передніше заснування світу. | 24 Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. | 24 Батьку, хочу, щоб ті, яких ти мені дав, були зі мною там, де я, щоб побачили мою славу, яку ти мені дав, бо ти полюбив мене раніше від створення світу. | 24 Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта. |
25 Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. | 25 Отче праведний! Світ не пізнав Тебе; а Я пізнав Тебе і ці пізнали Тебе, що Ти послав Мене. | 25 Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене. | 25 Батьку справедливий! Світ тебе не пізнав, але я тебе пізнав. І вони пізнали, що ти мене послав. | 25 Отче праведний, і сьвіт Тебе не пізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав. |
26 Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!... | 26 І Я відкрив їм ймення Твоє і відкрию, щоб любов, котрою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них. | 26 І об'явив я їм твоє ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, - а я в них!» | 26 Я виявив їм твоє ім'я і скажу, щоб любов, якою ти полюбив мене, була і в них, і я в них! | 26 І я обявив їм імя Твоє, і обявляти му, щоб любов, якою любив єси мене, в них була, а я в них. |