1 Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його. | 1 Підходили до Нього всі митники і грішники, щоб слухати Його. | 1 Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути. | 1 Наближалися до нього всі митники і грішники, щоб послухати його. | 1 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його. |
2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть. | 2 А фарисеї і книжники ремствували, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними. | 2 А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.” | 2 І нарікали фарисеї та книжники, кажучи, що він грішників приймає і з ними їсть. | 2 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними. |
3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи: | 3 Але Він сказав їм наступну притчу: | 3 Тоді Ісус сказав до них цю притчу: | 3 А він розповів їм ось таку притчу, кажучи: | 3 Сказав же до них приповість сю, глаголючи: |
4 Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її? | 4 Хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев‘яносто дев‘ять у пустелі і не піде за тією, що пропала, доки не знайде її? | 4 “Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? | 4 Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев'яносто дев'ять у пустині та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її? | 4 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її? |
5 А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. | 5 А коли знайде, візьме її на плечі свої з радістю; | 5 А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі | 5 І, знайшовши, кладе на свої рамена, радіючи, | 5 А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи. |
6 І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену. | 6 А тоді прийде додому, поскликає друзів та сусідів і скаже їм: Потіштеся й ви зі мною, бо я знайшов свою заблуклу вівцю. | 6 й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась. | 6 і, прийшовши до хати, скликає друзів та сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, що загубилася. | 6 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену. |
7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!... | 7 Повідую вам, що так на небесах більше радощів буде через одного грішника, що вдався до каяття, аніж через отих дев‘яносто дев‘ятьох праведників, котрі не потребують каяття! | 7 Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння. | 7 Кажу вам, що за одного грішника, який покається, радість на небі буде більша, ніж за дев'яноста дев'ятьма праведниками, які не потребують покаяння. | 7 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння. |
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? | 8 Або яка жінка, що має десять драхм, якщо загубить одну драхму, не запалить свічу і не почне мести кімнату і шукати пильно, аж доки не знайде? | 8 Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде? | 8 Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде? | 8 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде? |
9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму! | 9 А коли знайде, то покличе подруг і сусідок і скаже: Потіштеся зі мною, я знайшла загублену драхму. | 9 А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила. | 9 І, знайшовши, скликає приятельок та сусідів, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася. | 9 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила. |
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається. | 10 Отак, повідую вам, буває радість в Ангелів Божих, коли бодай один грішник учиняє каяття. | 10 Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.” | 10 Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається. | 10 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся. |
11 І Він оповів: У чоловіка одного було два сини. | 11 І ще сказав: У одного чоловіка було два сини; | 11 Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини. | 11 Він розповів: Один чоловік мав двох синів. | 11 Рече ж: Один чоловік мав два сини, |
12 І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. | 12 І сказав молодший з них батькові: Отче! Дай мені належну частину маєтку. І батько розділив їм маєток. | 12 Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток. | 12 І сказав молодший з них до батька: Батьку, дай належну мені частину майна. І той поділив між ними майно. | 12 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток. |
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. | 13 Як минуло багато днів, молодший син зібрав усе й пішов до далекої країни і там розтратив маєток свій, живучи розпутно. | 13 Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. | 13 А через кілька днів забравши все, молодший син подався до далекого краю і там змарнував своє майно, живучи розпусно. | 13 І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно. |
14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. | 14 А коли він усе прожив-прогайнував, то настав страшний голод у тій країні, і він почав бідувати, | 14 І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. | 14 Як змарнував усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати. | 14 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток. |
15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. | 15 І пішов, пристав до одного з мешканців країни тієї, а той послав його на поля свої пасти свиней; | 15 Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. | 15 Пішов він та й пристав до одного з жителів тієї землі; той послав його на свої поля пасти свиней. | 15 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї. |
16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. | 16 І він радий був виповнити черево своє бодай стручками, що їли свині, але ніхто не давав йому. | 16 І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому. | 16 І бажав він втамувати свій голод жолудями, що їх їли свині, але ніхто йому не давав. | 16 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому. |
17 Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! | 17 А коли прийшов до тями, то сказав (собі): Скільки наймитів у батька мого мають хліба надмір, а я помираю від голоду! | 17 Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. | 17 Опам'ятавшись, він сказав: Скільки лишається хліба в наймитів мого батька, а я ж тут гину з голоду. | 17 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю. |
18 Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... | 18 Підведуся, піду до батька мого і скажу йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою; | 18 Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! | 18 Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я прогрішився перед небом і перед тобою, | 18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, |
19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів... | 19 І вже недостойний називатися сином твоїм; прийми мене в число наймитів твоїх. | 19 Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів. | 19 і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів. | 19 і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх. |
20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! | 20 Він підвівся і пішов до батька свого. І коли він був іще далеко, побачив його батько і змилосердився; і побіг, а тоді впав йому на груди і цілував його. | 20 І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. | 20 Вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його і змилосердився; побігши, впав йому на шию і поцілував його. | 20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його. |
21 І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... | 21 А син сказав йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися сином твоїм. | 21 Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином. | 21 Син сказав йому: Батьку, я прогрішився перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм. | 21 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм. |
22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. | 22 А батько сказав служникам своїм: Принесіть найкращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги. | 22 А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. | 22 А батько сказав до своїх рабів: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги; | 22 Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги; |
23 Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, | 23 І приведіть відгодоване теля і заколіть; почнемо їсти і веселитися, | 23 Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, | 23 приведіть теля відгодоване та заколіть; будемо їсти й веселитися, | 23 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось: |
24 бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони. | 24 Бо цей син мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся. І почали веселитися. | 24 бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися. | 24 бо цей мій син був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся. І почали веселитися. | 24 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись. |
25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. | 25 А старший син його був у полі; і, повертаючися, коли наблизився до дому, почув спів і веселі погуки; | 25 А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. | 25 А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці. | 25 Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї. |
26 І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? | 26 І прикликав одного із служників і запитав: Що це таке? | 26 Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б. | 26 Покликавши одного зі слуг, спитав, що ж то таке. | 26 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке. |
27 А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. | 27 Він сказав йому: Брат твій прийшов, і батько твій заколов угодоване теля, тому що отримав його (сина) живим і здоровим. | 27 Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим. | 27 Той сказав йому: Це твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв. | 27 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв. |
28 І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. | 28 Він розгнівався і не хотів зайти. А батько його, вийшовши, кликав його. | 28 Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. | 28 Розгнівався ж він і не хотів увійти; його батько вийшов та вмовляв його. | 28 Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його. |
29 А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... | 29 Але він сказав у відповідь батькові: Ось, я стільки років служу тобі і ніколи не порушував наказу твого; але ти ніколи не дав мені бодай козлика, щоб мені повеселитися з друзями моїми. | 29 А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. | 29 А він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки літ я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями. | 29 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись; |
30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване... | 30 А коли оцей син твій, що змарнував маєток свій з блудницями, прийшов, ти заколов для нього вгодоване телятко; | 30 Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля. | 30 Коли ж цей твій син, що змарнував твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля. | 30 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване. |
31 І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! | 31 Але він сказав йому: Сину мій! Ти завше зі мною, і все моє – твоє; | 31 Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє. | 31 І він сказав йому: Дитино, ти завжди зі мною, і все моє - твоє; | 31 Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє; |
32 Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! | 32 А через те треба було радіти і веселитися, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся. | 32 А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.” | 32 а тут треба було таки веселитися і зрадіти, бо цей твій брат був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся. | 32 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся. |