1 Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.1 Підходили до Нього всі митники і грішники, щоб слухати Його.1 Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.1 Наближалися до нього всі митники і грішники, щоб послухати його.1 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.
2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.2 А фарисеї і книжники ремствували, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.2 А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.”2 І нарікали фарисеї та книжники, кажучи, що він грішників приймає і з ними їсть.2 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними.
3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:3 Але Він сказав їм наступну притчу: 3 Тоді Ісус сказав до них цю притчу: 3 А він розповів їм ось таку притчу, кажучи: 3 Сказав же до них приповість сю, глаголючи:
4 Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?4 Хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев‘яносто дев‘ять у пустелі і не піде за тією, що пропала, доки не знайде її?4 “Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?4 Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев'яносто дев'ять у пустині та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її?4 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?
5 А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.5 А коли знайде, візьме її на плечі свої з радістю;5 А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі5 І, знайшовши, кладе на свої рамена, радіючи,5 А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи.
6 І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.6 А тоді прийде додому, поскликає друзів та сусідів і скаже їм: Потіштеся й ви зі мною, бо я знайшов свою заблуклу вівцю.6 й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.6 і, прийшовши до хати, скликає друзів та сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, що загубилася.6 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.
7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...7 Повідую вам, що так на небесах більше радощів буде через одного грішника, що вдався до каяття, аніж через отих дев‘яносто дев‘ятьох праведників, котрі не потребують каяття!7 Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.7 Кажу вам, що за одного грішника, який покається, радість на небі буде більша, ніж за дев'яноста дев'ятьма праведниками, які не потребують покаяння.7 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?8 Або яка жінка, що має десять драхм, якщо загубить одну драхму, не запалить свічу і не почне мести кімнату і шукати пильно, аж доки не знайде?8 Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде?8 Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде?8 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?
9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!9 А коли знайде, то покличе подруг і сусідок і скаже: Потіштеся зі мною, я знайшла загублену драхму.9 А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.9 І, знайшовши, скликає приятельок та сусідів, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася.9 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.10 Отак, повідую вам, буває радість в Ангелів Божих, коли бодай один грішник учиняє каяття.10 Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”10 Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається.10 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.
11 І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.11 І ще сказав: У одного чоловіка було два сини;11 Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини.11 Він розповів: Один чоловік мав двох синів.11 Рече ж: Один чоловік мав два сини,
12 І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.12 І сказав молодший з них батькові: Отче! Дай мені належну частину маєтку. І батько розділив їм маєток.12 Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток.12 І сказав молодший з них до батька: Батьку, дай належну мені частину майна. І той поділив між ними майно.12 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.13 Як минуло багато днів, молодший син зібрав усе й пішов до далекої країни і там розтратив маєток свій, живучи розпутно.13 Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.13 А через кілька днів забравши все, молодший син подався до далекого краю і там змарнував своє майно, живучи розпусно.13 І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.14 А коли він усе прожив-прогайнував, то настав страшний голод у тій країні, і він почав бідувати,14 І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.14 Як змарнував усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати.14 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.
15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.15 І пішов, пристав до одного з мешканців країни тієї, а той послав його на поля свої пасти свиней;15 Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.15 Пішов він та й пристав до одного з жителів тієї землі; той послав його на свої поля пасти свиней.15 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.
16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.16 І він радий був виповнити черево своє бодай стручками, що їли свині, але ніхто не давав йому.16 І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.16 І бажав він втамувати свій голод жолудями, що їх їли свині, але ніхто йому не давав.16 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.
17 Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!17 А коли прийшов до тями, то сказав (собі): Скільки наймитів у батька мого мають хліба надмір, а я помираю від голоду!17 Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю.17 Опам'ятавшись, він сказав: Скільки лишається хліба в наймитів мого батька, а я ж тут гину з голоду.17 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.
18 Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...18 Підведуся, піду до батька мого і скажу йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою;18 Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!18 Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я прогрішився перед небом і перед тобою,18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...19 І вже недостойний називатися сином твоїм; прийми мене в число наймитів твоїх.19 Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.19 і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів.19 і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!20 Він підвівся і пішов до батька свого. І коли він був іще далеко, побачив його батько і змилосердився; і побіг, а тоді впав йому на груди і цілував його.20 І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.20 Вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його і змилосердився; побігши, впав йому на шию і поцілував його.20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.
21 І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...21 А син сказав йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися сином твоїм.21 Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.21 Син сказав йому: Батьку, я прогрішився перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм.21 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.
22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.22 А батько сказав служникам своїм: Принесіть найкращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги.22 А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.22 А батько сказав до своїх рабів: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги;22 Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;
23 Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,23 І приведіть відгодоване теля і заколіть; почнемо їсти і веселитися,23 Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,23 приведіть теля відгодоване та заколіть; будемо їсти й веселитися,23 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:
24 бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.24 Бо цей син мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся. І почали веселитися.24 бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися.24 бо цей мій син був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся. І почали веселитися.24 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.
25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.25 А старший син його був у полі; і, повертаючися, коли наблизився до дому, почув спів і веселі погуки;25 А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці.25 А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці.25 Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.
26 І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?26 І прикликав одного із служників і запитав: Що це таке?26 Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.26 Покликавши одного зі слуг, спитав, що ж то таке.26 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.
27 А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.27 Він сказав йому: Брат твій прийшов, і батько твій заколов угодоване теля, тому що отримав його (сина) живим і здоровим.27 Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим.27 Той сказав йому: Це твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв.27 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.
28 І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.28 Він розгнівався і не хотів зайти. А батько його, вийшовши, кликав його.28 Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити.28 Розгнівався ж він і не хотів увійти; його батько вийшов та вмовляв його.28 Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.
29 А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...29 Але він сказав у відповідь батькові: Ось, я стільки років служу тобі і ніколи не порушував наказу твого; але ти ніколи не дав мені бодай козлика, щоб мені повеселитися з друзями моїми.29 А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.29 А він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки літ я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями.29 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;
30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...30 А коли оцей син твій, що змарнував маєток свій з блудницями, прийшов, ти заколов для нього вгодоване телятко;30 Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.30 Коли ж цей твій син, що змарнував твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля.30 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.
31 І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!31 Але він сказав йому: Сину мій! Ти завше зі мною, і все моє – твоє;31 Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє.31 І він сказав йому: Дитино, ти завжди зі мною, і все моє - твоє;31 Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє;
32 Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!32 А через те треба було радіти і веселитися, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся.32 А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.”32 а тут треба було таки веселитися і зрадіти, бо цей твій брат був мертвий - і ожив, пропав був - і знайшовся.32 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.