| 1 Благословенний Господь, скеля моя, що навчає мої руки битві, а пальці мої війні. | 1 Псалом. Давида. О Господи, почуй мою молитву, у твоїй вірності нахили вухо твоє до мольби моєї; вислухай мене у твоїй правді! | 1 Давида до Ґоліята. Благословенний Господь Бог мій, що повчає мої руки на бій, мої пальці на війну. | 1 Псальма Давидова. Господи, вислухай молитву мою, нахили ухо до благання мого! Вислухай мене по вірностї твоїй, по справедливостї твоїй! |
2 і на суд не вступай із рабом Своїм, бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде! | 2 Милість моя і захист, притулок мій і визволитель мій, щит мій, – і я на Нього сподіваюся; Він підкоряє мені народ мій. | 2 І не входь у суд із твоїм слугою, бо ніхто з живих не виправдається перед тобою. | 2 Моє милосердя і моя охорона, мій помічник і мій визволитель, мій оборонець, і на Нього я поклав надію, Він підкоряє мій нарід під мене. | 2 І не входи в суд із слугою твоїм, нїхто бо з живих не оправдиться перед тобою. |
3 Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі... Посадив мене в темряву, як мерців цього світу! | 3 Господе! Що є людина, що Ти відаєш про неї, і син людський, що зважаєш на нього? | 3 Бо мою душу гонить ворог, життя моє у землю топче, він оселює мене в пітьмі, як давно померлих. | 3 Господи, чим є людина, що Ти їй обявився, і людський син, що вшановуєш його? | 3 Бо ворог слїдить душу мою, топче життє моє до землї, закопує мене у темних місцях, як мерцїв давно померших. |
4 Омліває мій дух у мені, кам'яніє в нутрі моїм серце моє... | 4 Людина схожа на подмух; дні її – мов тінь рухлива. | 4 Дух мій тривожиться у мені й серце моє жахається у мені всередині. | 4 Людина уподібнилася до марноти, її дні минають наче тінь. | 4 І дух мій охляв в мене, серце моє ниє. |
5 Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук. | 5 Господе! Прихили небеса Твої і зійди! Торкнися гір, і задиміють. | 5 Я згадую дні давні, роздумую над усіма вчинками твоїми і над ділами рук твоїх міркую. | 5 Господи, прихили твої небеса і зійди, доторкнися гір, і задимляться. | 5 Згадаю днї давні, про дїла твої промишляючи; думаю-гадаю над творивом рук твоїх. |
6 Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля! Села. | 6 Сяйни блискавицею і розпорош їх; випусти стріли Твої і розкидай їх. | 6 До тебе простягаю мої руки; моя душа, мов спрагла земля, тебе жадає. | 6 Заблесни блискавицею і розженеш їх, пішли твої стріли і замішаєш їх. | 6 До тебе простираю руки мої; як спрагнена земля, так душа моя тебе жадає. |
7 Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу! | 7 Простягни з висоти руку Твою, визволи мене і врятуй од води великої, від руки синів чужинських, | 7 Вислухай мене скоро, Господи, бо знемагає дух мій. Не крий обличчя твого від мене, щоб я не став, як ті, що сходять в яму. | 7 Пішли твою руку з гори, визволи мене і спаси мене від великих бід, з руки чужих синів, | 7 Поспіши, Господи, вислухай мене! Дух мій холоне. Не крий лиця свого передо мною! ато буду як ті, що йдуть в домовину! |
8 Об'яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою! | 8 Котрих уста мовлять марнотне, – і котрих правиця – правиця брехні. | 8 Дай мені вранці відчути твою милість, бо я на тебе покладаюсь. Вкажи мені дорогу, якою слід мені ходити, до тебе бо підношу мою душу. | 8 яких уста висказали марне, і їхня правиця - правиця неправди. | 8 Вранцї дай почути милість твою! Бо на тебе вповаю. Яви менї дорогу, котрою ступати маю! Бо до тебе підношу душу мою. |
9 Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаюся! | 9 Боже! Нову пісню заспіваю Тобі, на десятиструнній арфі оспіваю Тебе, | 9 Спаси мене, о Господи, від ворогів моїх, -до тебе прибігаю! | 9 Боже, заспіваю Тобі пісню нову, на десятиструннім псалтирі співатиму Тобі, | 9 Рятуй мене, Господи, від ворогів моїх! До тебе прибігаю. |
10 Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі! | 10 Тебе, що даруєш спасіння царям і визволяєш Давида, служника Твого – від лютого меча. | 10 Навчи мене творити твою волю, бо ти Бог мій. Хай дух твій добрий мене веде по землі рівній. | 10 що даєш царям спасіння, що спасаєш Давида твого раба від поганого меча. | 10 Навчи мене творити волю твою! Ти бо єси Бог мій; дух твій благий нехай по рівнинї веде мене. |
11 Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі! | 11 Визволи мене і врятуй мене від руки синів чужинських, котрих уста мовлять марнотне, і котрих правиця – правиця брехні. | 11 Живи мене, о Господи, імени твого ради, у справедливості твоїй виведи з скорботи мою душу. | 11 Визволи мене і спаси мене з руки синів чужинців, яких уста заговорили марне і їхня правиця - правиця неправди. | 11 Задля імени твого, Господи, оживи мене; у твоїй справедливостї виведи душу мою з тїсноти! |
12 А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і вигуби всіх, хто ненавидить душу мою, бо я раб Твій! | 12 Нехай будуть сини наші, мов пишні рослини за їхньої молодості; а доньки наші, ніби майстерно різьблені стовпи в палатах. | 12 І в гніві твоїм знищ моїх, супротивників! І вигуби всіх гнобителів душі моєї! Бо я - слуга твій. | 12 Яких сини наче нові саджанці посаджені в їхній молодості, їхні дочки гарні, прикрашені наче подоба храму, | 12 А по милостї твоїй вигуби ворогів моїх, і гнобителїв душі моєї занапасти! Я бо слуга твій. |