| 1 Господе! Почуй молитву мою, зважай на благання моє за істиною Твоєю; почуй мене за правдою Твоєю. | 1 Маскіл. Давида, коли він був у печері. Молитва. | 1 Псалом Давида, коли син його переслідує. Господи, вислухай мою молитву, сприйми моє благання в твоїй правді, вислухай мене в твоїй праведності. | 1 Научна пісня Давидова. Молитва, як був в печері. Голосом моїм взиваю до Господа, голосом моїм до Господа молюся. |
2 (142-3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його, | 2 І не починай суду із служником Твоїм, тому що не виправдається перед Тобою жоден живий. | 2 Я голосом моїм до Господа взиваю, я голосом моїм до Господа молюся. | 2 І не ввійдеш в суд з твоїм рабом, бо перед Тобою не оправдається всякий живий. | 2 Виллю перед ним жаль мій, виявлю перед ним тїсноту мою. |
3 (142-4) коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали! | 3 Ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, примусив мене жити в пітьмі, як давно померлих. | 3 Скаргу мою перед ним виливаю, скруту мою йому я виявляю. | 3 Бо ворог переслідував мою душу, впокорив моє життя до землі, посадив мене в темних, наче мертвих віку. | 3 Як дух мій знемігся в мене, то знав ти стежку мою. На дорозї, де ходив я, заставили тайно сїла на мене. |
4 (142-5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою... | 4 І сумний у мені дух мій, заніміло в мені серце моє. | 4 Коли тривожиться у мені дух мій, - ти знаєш мою стежку. На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене. | 4 І в мені ослаб мій дух, в мені стривожилося моє серце. | 4 Гляну правобіч мене, та й бачу: нема нїкого, хто б пізнав мене; нема жадного притулку для мене, нїхто не дбає про душу мою. |
5 (142-6) Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих! | 5 Пригадую дні старожитні, роздумую про всі діяння Твої, та міркую про вчинене руками Твоїми. | 5 Поглянь праворуч і подивися: нема нікого, хто за мене дбав би; нема куди мені втікати, нема нікого, хто б мною піклувався, | 5 Я згадав старі дні і повчився в усіх твоїх ділах, я повчився в ділах твоїх рук. | 5 До тебе взивав я, Господи, кажучи: Ти моє прибіжище, моя доля в країнї живих! |
6 (142-7) Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони! | 6 Простягаю до Тебе руки мої; душа моя – до Тебе, мов спрагла земля, | 6 До тебе, Господи, взиваю й кажу: Ти моє прибіжище, в землі живих ти - моя доля! | 6 Я підняв до Тебе мої руки, моя душа наче безводна земля до Тебе. | 6 Зглянься на поклик мій, бо я вельми знемігся; спаси мене від гонителїв моїх, вони бо надто сильні для мене. |
7 (142-8) Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною! | 7 Скоріше почуй мене, Господе; дух мій знемагає; не утаємничуй лиця Твого від мене, щоб я не став схожим на того, що сходить в могилу. | 7 Зверни увагу на моє благання, бо я вельми нещасний. Спаси мене від гонителів моїх, сильніші бо від мене. | 7 Скоро вислухай мене, Господи, мій дух щез. Не відверни від мене твоє лице, і уподібнюся до тих, що сходять до рову. | 7 Виведи з темницї душу мою, да прославлю імя твоє! Праведні обступлять мене, коли явиш менї милість твою. |