1 Господе! Почуй молитву мою, зважай на благання моє за істиною Твоєю; почуй мене за правдою Твоєю.1 Маскіл. Давида, коли він був у печері. Молитва.1 Псалом Давида, коли син його переслідує. Господи, вислухай мою молитву, сприйми моє благання в твоїй правді, вислухай мене в твоїй праведності.1 Научна пісня Давидова. Молитва, як був в печері. Голосом моїм взиваю до Господа, голосом моїм до Господа молюся.
2 (142-3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,2 І не починай суду із служником Твоїм, тому що не виправдається перед Тобою жоден живий.2 Я голосом моїм до Господа взиваю, я голосом моїм до Господа молюся.2 І не ввійдеш в суд з твоїм рабом, бо перед Тобою не оправдається всякий живий.2 Виллю перед ним жаль мій, виявлю перед ним тїсноту мою.
3 (142-4) коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!3 Ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, примусив мене жити в пітьмі, як давно померлих.3 Скаргу мою перед ним виливаю, скруту мою йому я виявляю.3 Бо ворог переслідував мою душу, впокорив моє життя до землі, посадив мене в темних, наче мертвих віку.3 Як дух мій знемігся в мене, то знав ти стежку мою. На дорозї, де ходив я, заставили тайно сїла на мене.
4 (142-5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...4 І сумний у мені дух мій, заніміло в мені серце моє.4 Коли тривожиться у мені дух мій, - ти знаєш мою стежку. На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.4 І в мені ослаб мій дух, в мені стривожилося моє серце.4 Гляну правобіч мене, та й бачу: нема нїкого, хто б пізнав мене; нема жадного притулку для мене, нїхто не дбає про душу мою.
5 (142-6) Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!5 Пригадую дні старожитні, роздумую про всі діяння Твої, та міркую про вчинене руками Твоїми.5 Поглянь праворуч і подивися: нема нікого, хто за мене дбав би; нема куди мені втікати, нема нікого, хто б мною піклувався,5 Я згадав старі дні і повчився в усіх твоїх ділах, я повчився в ділах твоїх рук.5 До тебе взивав я, Господи, кажучи: Ти моє прибіжище, моя доля в країнї живих!
6 (142-7) Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!6 Простягаю до Тебе руки мої; душа моя – до Тебе, мов спрагла земля,6 До тебе, Господи, взиваю й кажу: Ти моє прибіжище, в землі живих ти - моя доля!6 Я підняв до Тебе мої руки, моя душа наче безводна земля до Тебе.6 Зглянься на поклик мій, бо я вельми знемігся; спаси мене від гонителїв моїх, вони бо надто сильні для мене.
7 (142-8) Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!7 Скоріше почуй мене, Господе; дух мій знемагає; не утаємничуй лиця Твого від мене, щоб я не став схожим на того, що сходить в могилу.7 Зверни увагу на моє благання, бо я вельми нещасний. Спаси мене від гонителів моїх, сильніші бо від мене.7 Скоро вислухай мене, Господи, мій дух щез. Не відверни від мене твоє лице, і уподібнюся до тих, що сходять до рову.7 Виведи з темницї душу мою, да прославлю імя твоє! Праведні обступлять мене, коли явиш менї милість твою.