1 Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку. А батькові своєму він цього не розповів.1 Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, слузі-зброєносцеві своєму: Рушай, перейдемо до загону филистимського, що на тому боці. А батькові своєму промовчав [про це].1 Одного дня Йонатан, син Саула, сказав до свого хлопця - зброєноші: «Ходи та перейдемо до філістимлянської сторожі, що он по тому боці.» Батькові ж своєму він не сказав про те нічого.1 І настає день і сказав Йонатан син Саула слузі, що носить його зброю: Ходи і перейдемо до Мессави чужинців, що на тому боці, і не сповістив свому батькові.1 Сталося ж одного дня, Йонатан, син Саулів, не переказавши свойму батькові, звелїв хлопцеві, що носив йому зброю: Ходїмо, перейдемо до Филистійської чати, що стоїть по тім боцї.
2 А Саул сидів на кінці згір'я під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.2 А Саул був на околиці Ґеви, під гранатовим деревом. І народу було з ним близько шести сотень.2 Саул саме тоді сидів на границі Геви під Гранатовим деревом, що на току, й людей було при ньому якихось шістсот чоловік.2 І Саул сидів під ґранатовим деревом на вершку гори, що в Маґдоні, і були з ним яких шістьсот мужів.2 Саул же седїв саме на Гивійській гряницї під гранатовим деревом, що під Мигроном; людей при йому було до шістьох сотень чоловіка,
3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.3 І Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.3 Ахія, син Ахітува, брат Іхавода, сина Пінхаса, сина Елі, Господнього священика в Шіло, носив тоді ефод. Люди ж не знали, що Йонатан пішов десь.3 І Ахія, син Ахітова брата Йохавида, сина Фінееса, сина Ілі божого священика в Силомі, що носить ефуд. І нарід не знав, що Йонатан пішов.3 І Ахія, син Ахитува, брата Йохаведового Пинеесенкового, сина Ілїйного, сьвященник Господнїй в Силомі, що носив тодї ефод. Люде ж не знали нїчого, куди Йонатан пійшов.
4 А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я одній Боцец, а ім'я другій Сенне.4 Між тими переходами, котрими Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була гостра скеля з одного боку і гостра скеля з другого; ім'я першій Боцец, а ім'я другій – Сенне.4 Були ж у просмику, через який Йонатан старавсь пролізти до філістилянської сторожі, гострий скелястий шпиль по однім боці й гострий скелястий шпиль по другім боці; один називався Боцец, а другий Сенне4 І посеред переходу, де Йонатан старався перейти до табору чужинців, і (де) виступ скелі звідси, і виступ скелі звідти, імя одного Вазес і імя другого Сенна.4 А були між горами, куди Йонатан пробирався, щоб напасти на Филистійську чату, і по сїм і по тім боцї гострі скелї: Одну звали Бозез, другу Сене;
5 Один зуб скеля стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви.5 Одна скеля нависала з півночі, до Міхмашу, а друга з півдня, навпроти Ґеви.5 Один шпиль стримів на північ, проти Міхмасу, а другий на південь, проти Геви.5 Одна дорога з півночі, що йде до Махмаса, і друга дорога з півдня, що йде до Ґаваа.5 Одна скеля стриміла на північньому боцї, навпроти Михмаса, друга на полуденньому боцї, навпроти Гиви.
6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох.6 І сказав Йонатан служникові-зброєносцеві своєму: Ходімо, перейдемо до залоги оцих необрізаних; можливо, Господь допоможе нам; бо для Господа неважко врятувати через багатьох, або через небагатьох.6 От Йонатан і каже до хлопця, свого зброєноші: «Ходи, перейдімо до сторожі отих необрізаних. Може Господь і пощастить нам! Ніщо бо не може бути Господеві на перешкоді, щоб дати перемогу, чи е когось багато, чи мало.»6 І сказав Йонатан до слуги, що носив його зброю: Ходи перейдемо до Мессави цих необрізаних. Чи може Господь що вчинить нам, бо Господеві не є важко спасати численними чи не багатьма.6 От і каже Йонатан хлопцеві, що носив йому зброю: Перейдїмо лишень до чати сих необрізаних; може Господь за нас воювати ме, бо Господеві нема перепину, щоб допомогти чи через многих людей, чи через немногих.
7 І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.7 І відповідав зброєносець: Роби все, що на серці у тебе; йди, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.7 А зброеноша відповів йому: «Чини все, що тобі до серця. Я з тобою й що в тебе на серці, те й у мене.»7 І сказав йому той, що ніс його зброю: Чини все, до чого твоє серце схилилося. Ось я з тобою, як твоє серце моє серце.7 І відказав йому зброєноша: Чини, що тобі по серцї; я з тобою, і чого ти хочеш, те й я хочу!
8 І сказав Йонатан: Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.8 І сказав Йонатан: Отож, ми перейдемо до цих людей; і станемо так, щоб вони побачили нас.8 Йонатан сказав: «Ось ми йдемо до тих людей і покажемось їм.8 І сказав Йонатан: Ось ми переходимо до мужів і надійдемо на них,8 І сказав Йонатан: Ну, так перейдїмо до тих людей, нехай нас побачять.
9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них.9 Якщо вони так скажуть нам: Зупиніться, аж доки ми підійдемо до вас, то ми залишимося на своїх місцях і не піднімемося до них.9 Як вони скажуть нам: стійте, поки ми не наблизимось до вас, то ми зупинимось на нашім місці й не будемо до них здійматись.9 якщо так скажуть до нас: Почекайте там аж доки сповістимо вам, і станемо у себе і не підемо проти них.9 Як вони скажуть нам: Стійте, покіль ми не наближились, то ми з'упинїмось на свойму місцї, і не наближуймось до них,
10 А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком.10 А якщо отак скажуть: Підніміться до нас, то ми зійдемо, бо Господь віддав їх в руки наші, і це буде знаком для нас.10 А коли скажуть: Ідіть до нас угору, - то ми підемо вгору, бо Господь видав їх нам у руки. Це буде для нас знаком.»10 І якщо до нас так скажуть: Ходіть до нас, і підемо, бо Господь передав їх в наші руки. Це нам знак.10 Коли ж скажуть: Ійдїть сюди до нас, тодї ми пійдемо, бо Господь подав їх нам у руки: се нехай буде нам ознакою.
11 І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там.11 Коли вони обидва показалися филистимській залозі, то филистимляни сказали: Ось, євреї виходять з ущелин, у котрих вони переховувалися.11 Коли ж вони обидва стали на виду в філістимлянської сторожі, філістимляни сказали: «Дивись, євреї вилазять з нор, де були поховались.»11 І ввійшли оба до Мессава чужинців, і кажуть чужинці: Ось євреї виходять з своїх ровів, куди сховалися туди.11 Як же стали обидва на виду в Филистійської чати, то Филистії подумали: Се Євреї вилазять із нор, куди позалазили були.
12 І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: Підіймися до нас, і ми вам щось скажемо! І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!12 І закричали люди, які складали загін, до Йонатана і зброєносцеві його, говорячи: Зійдіть до нас і ми вам дещо скажемо. Тоді Йонатан сказав зброєносцеві своєму: Іди за мною, бо Господь віддав їх в руки Ізраїля.12 І люди зо сторожі заговорили до Йонатана та до його зброєноші: «Ходіть до нас, ми маємо щось вам сказати!» Тут Йонатан сказав до свого зброєноші: «Ходи за мною, бо Господь видав їх у руки Ізраїля.»12 І відповіли мужі Мессава до Йонатана і до того, хто носить його зброю, і кажуть: Прийдіть до нас, і покажемо вам діло. І сказав Йонатан до того, хто носить його зброю: Ходи за мною, бо Господь передав їх до рук Ізраїля.12 От і кликнули чатівники Йонатанові та його зброєноші: Ходїть сюди до нас; ми щось вам скажемо. І каже Йонатан свойму зброєноші: Іди слїдом за мною, бо Господь подав їх нам на поталу.
13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.13 І почав підніматися Йонатан, [чіпляючись] руками і ногами, і зброєносець з ним. І падали [филистимляни] перед Йонатаном, а зброєносець добивав їх за ним.13 І Йонатан став плазувати рачки, руками й ногами, а його зброєноша слідом за ним. І валились вони перед Йонатаном, а його зброєноша добивав їх позад нього.13 І пішов Йонатан на своїх руках і на своїх ногах, і той, що носить його зброю з ним. І поглянули на лице Йонатана, і він побив їх, і той, що носить його зброю, бив за ним.13 От і лїзе рачки Йонатан на руках і на ногах, а зброєноша його слїдом за ним. І падали вони перед Йонатаном, а зброєноша його добивав їх позад його.
14 І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.14 І впало від першої поразки, що її завдали Йонатан і зброєносець його, близько двадцяти чоловіків, на половині поля, яке обробляється за день парою волів.14 І полягло в тім першім побою, що завдав Йонатан і його зброєноша, щось із двадцять чоловік на просторі половини дня орання одною парою волів.14 І була перша січ, якою Йонатан і той, що носить його зброю, побив яких двадцять мужів стрілами і процами і каміннями долини.14 І впало в тім первім побою, що завдав Йонатан та зброєноша його, до двайцятьох чоловіка на просторі половини дня ораня одною парою волів.
15 І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі. Залога та нищителі затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий сполох!15 І зчинився сполох у таборі [филистимлян] на полі і в усьому народі; передні загони і ті, що спустошували землю, затремтіли; здригнулася вся земля, і був жах великий од Господа.15 Страх обійняв табір, поле навколо і все військо; сторожа й руїнницький загін теж налякались; до того ж і земля затряслася, - і жах Господній найшов на них.15 І був жах в таборі і в полі, і ввесь нарід, що в Мессаваті і вояки жахнулися, і вони не бажали діяти, і земля була перелякана, і був жах від Господа.15 І обняв тодї страх табір і ввесь військовий люд; так само полякались чати і хижацькі купи. До сього ж іще затрусилась земля, і настав великий страх від Господа.
16 І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди.16 І побачила сторожа Саулова в Гів'ї Веніяминовій, що натовп розпорошується і біжить туди й сюди.16 Саулові сторожі, що були в Геві Веніямина, бачили, що табір метушився й розбігався на всі боки.16 І сторож Саула в Ґаваа Веніямина глянула, і ось табір в замішанні звідси і звідти.16 І дивиться Саулова сторожа в Гиві Беняминовій, аж се товпа розбігається сюди й туди.
17 І сказав Саул до народу, що був з ним: Перегляньте й побачте, хто пішов від нас? І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.17 І сказав Саул до народу, що був з ним: Придивіться й узнайте, хто з наших вийшов. І огляділи, і ось, немає Йонатана і зброєносця його.17 І Саул звелів людям, що були при ньому: «Зробіть перегляд та подивіться, хто з наших відлучився.» І як зроблено перегляд - не було Йонатана та його зброєноші.17 І сказав Саул народові, що з ним: Провірте ж і погляньте хто пішов від нас. І провірили, і ось не знаходили Йонатана і того, що носить його зброю.17 І повелїв Саул людям, що круг його були: зробіте перегляд і подивітесь, хто з нас відлучивсь. Як же зробили перегляд, аж нема Йонатана й його зброєноші.
18 І сказав Саул до Ахійї: Принеси Божого ковчега! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.18 І сказав Саул до Ахійї: Принеси Ковчега Божого! Тому, що Божий Ковчег був того часу з синами Ізраїля.18 Тоді Саул звелів Ахії: «Принеси ефод сюди», - бо то він носив тоді ефод перед синами Ізраїля.18 І сказав Саул до Ахії: Принесіть ефуд, бо він в тому дні носив ефуд пред Ізраїлем.18 І сказав тодї Саул Ахії: Пристав сюди скриню Господню, бо скриня Божа була тодї з синами Ізрайлевими.
19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось. І сказав Саул до священика: Спини свою руку!19 Саул говорив ще священикові, коли замішання у филистимському таборі все ширшало й [розпросторювалося]. Тоді сказав Саул священикові: Склади руки твої.19 Тим часом як Саул говорив до священика, тривога в філістимлянському таборі ставала дедалі більшою та більшою, й Саул сказав до священика: «Витягни руку!»19 І сталося, як говорив Саул до священика, і йдучи йшов шум в таборі чужинців, і множився. І сказав Саул до священика: Зведи твої руки.19 Тим часом же, як Саул розмовляв із сьвященником, трівога та крик, робились все більші та більші в таборі Филистійському, і Саул сказав сьвященникові: Зложи руки твої.
20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике!20 І вигукнув Саул і весь народ, що був із ним, і прийшли на поле бою; аж ось, там меч кожного був супроти ближнього і замішання було дуже велике.20 Зібралися Саул і все військо, що було при ньому, і як прийшли на боєвище, аж ось кожний із мечем один проти одного - замішання дуже велике!20 І закричав Саул і ввесь нарід, що з ним, і приходять до бою, і ось був меч чоловіка проти свого ближнього, дуже велике замішання.20 І зібравсь тодї Саул з усїм військом, що було при йому, і як прийшли на боєвище, аж кожен підіймає меча проти товариша свого; замішанє було дуже велике.
21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном.21 Тоді євреї, котрі вчора і третього дня були у филистимлян і котрі повсюди ходили з ними у таборі, прилучилися до ізраїльтян, що були з Саулом та Йонатаном.21 Євреї, що перед тим були пристали до філістимлян і що були прийшли з ними в табір, також від них відстали, щоб приєднатись до Ізраїля, до Саула та Йонатана.21 І раби, що були з чужинцями вчера і третього дня, ті, що йшли до табору, повернулися і вони, щоб бути з Ізраїлем з тими, що з Саулом і Йонатаном.21 Та ще й Євреї, що давно вже пристали були до Филистіїв і ходили з ними всюди в таборі, пристали тепер до Ізрайлитян, що держались Саула та Йонатана.
22 А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою.22 І всі ізраїльтяни, які переховувалися в горах Єфремових, зачувши, що филистимляни накивали п'ятами, також прилучилися до своїх у битві.22 І всі ізраїльтяни, що були поховались в Ефраїм-горах, почувши, що філістимляни повтікали, кинулись також наздогінці за ними, побиваючи їх.22 І ввесь Ізраїль, що сховалися в горі Ефраїма і почули, що втекли чужинці, і збираються і вони за ними в бій.22 І всї Ізрайлитяне, що поховались були в Ефраїм-горах, почувши, що Филистії повтекали, сполучились із своїми до бою.
23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.23 І врятував Господь того дня Ізраїля; а битва ширилася навіть за Бет-Евен.23 Так спас Господь Ізраїля того дня, й битва розтягнулась поза Бет-Хорон.23 І в тому дні Господь спас Ізраїля. І бій перейшов Ветон, і ввесь нарід був з Саулом, яких десять тисяч мужів. І рознеслася війна до всякого міста, що в горі Ефраїма.23 Так дарував Господь Ізраїлеві того дня побіду, а побоїще простягалось аж за Бет-Авену. (Всїх людей було з Саулом до десяти тисяч і битва розтягалась по цїлому містї на горі Ефраїмовій.)
24 Та ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах. І ввесь той народ не їв хліба.24 Люд ізраїльський був перевтомлений того дня; а Саул закляв народ, сказавши: Проклятий, хто вкусить хліба до вечора, аж доки я не помщуся ворогам моїм. І ніхто з народу не торкнувся харчів.24 Ізраїльтяни були того дня знесилені; Саул же вчинив учинок необачний, бо закляв народ словами: «Проклят, хто їстиме щонебудь до вечора, поки я не помщусь над моїми ворогами!» І ніхто з народу не їв нічого.24 І з незнання Саул вчинив великий переступ незнання в тому дні і закляв нарід, кажучи: Проклятий чоловік який їсть хліб аж до вечора, і пімщуся на мому ворогові. І ввесь нарід не їв хліба.24 Ізрайлитяне були того дня вельми втомлені, та Саул учинив учинок необачний бо закляв люд таким закляттєм: Проклят, хто їсти ме що до вечора, аж покіль помщусь над моїми ворогами! Тим і не їв харчі нїхто з народу.
25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині.25 І пішов увесь народ до лісу, і був там на галявині мед.25 Ввесь народ увійшов у лісову поляну, де був мед.25 І вся земля обідала. І хащі Яар були багаті на мед на лиці поля,25 І пійшов весь люд у лїс, і був там на полянї мед.
26 І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги.26 Ось зайшов народ до лісу, говорячи: Тече мед. Але ніхто не простягнув руки своєї до рота свого; бо народ боявся прокляття.26 Народ прийшов до крижки меду, а мед тече звідти, та ніхто не простягнув руки до рота, бо народ боявсь присяги.26 і ввійшов нарід до (місця) багатого на мед і ось ішов говорячи, і ось не було того, що повертав свою руку до своїх уст, бо нарід злякався господньої клятви.26 Як наближився люд, каже: ось тече мед; та нїхто не простяг руки до рота, бо люде страхались проклону.
27 А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'яснилися очі йому!27 А Йонатан не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палиці, котра була в руці його, і вмочив його в стільник з медом, та й підніс руку свою до уст своїх, і проясніли очі йому.27 Йонатана ж не було при тому, як батько його заклинав людей. Він простягнув палицю, що була в руці в нього, встромив кінцем у крижку меду, підніс до рота - й очі його заясніли.27 І Йонатан не почув коли його батько заклинав нарід, і простягнув кінець своєї палиці, що в його руці і замочив її до вулика з медом і повернув свою руку до своїх уст і його очі просвітилися.27 Йонатана ж не було при тому, як батько його заклинав людей. От він достав меду кінцем палицї, що держав у руцї, та й скоштував меду. Тодї знов заяснїли очі в його.
28 А на це один із народу промовив і сказав: Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ.28 І сказав один із народу, говорячи: Батько твій закляв народ, сказавши: Проклятий, хто сьогодні їстиме хліб. І від того виморився народ.28 Та коли хтось із народу озвавсь до нього, кажучи: «Твій батько суворо закляв людей словами: Проклят хто буде їсти що сьогодні! - хоча народ був виснажений»,28 І відповів один з народу і сказав: Твій батько, заклинаючи, закляв нарід, кажучи: Проклятий чоловік, який сьогодні їсть хліб, і нарід підупав.28 Один же військовий озвавсь до його та й каже: Твій панотець закляв люд такою клятьбою: Проклят, хто що їсти ме сьогоднї; люд же був утомлений.
29 І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.29 І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю; гляньте, у мене проясніли очі, коли я посмакував трішки медом.29 Йонатан відповів: «Мій батько занапастив країну! Глядіть, як засвітились мої очі, коли я скуштував так трохи цього меду.29 І пізнав Йонатан і сказав: Мій батько знищив землю. Знай же, що мої очі побачили, бо я покуштував трохи цього меду,29 І відказав Йонатан: Панотець мій стрівожив землю; от дивітесь, як мої очі засьвітились, коли скоштував я трошки сього меду;
30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?30 Якби спожив сьогодні народ із здобичі, котру знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистимлян?30 А що було б, якби люди були сьогодні добре попоїли з ворожої здобичі, що дісталась! Поразка філістимлян була б тепер багато більша!»30 але коли б нарід, їдячи, їв сьогодні з здобичі їхніх ворогів, яку знайшли, то більшою б тепер була січ в чужинцях.30 А й надто коли б люде попоїли добре сьогоднї ворожого лупу, що здобули, то чи ж не більший ще був би побій між Филистіями?
31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.31 І винищували филистимлян того дня від Міхмашу аж до Айялону, і народ вельми виморився.31 Того дня били вони філістимлян від Міхмасу до Аялону, і народ був дуже втомився.31 І в тому дні він побив чужинців в Махемасі, і нарід дуже знемігся.31 Тож побивали вони Филистіїв того дня від Михмасу до Аялону, і військовий люд потомивсь вельми.
32 І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!32 І кинувся народ на здобич, і брали худобу дрібну і худобу велику, і телят, і різали на землі, і їв народ із кров'ю.32 Кинулися люди на здобич, брали овець, волів і телят, заколювали на землі та їли їх з кров'ю.32 І нарід повернувся до здобичі, і нарід взяв отари і стада і телят і зарізав на землі, і нарід їв з кровю.32 І кинулись люде на луп, брали вівцї, корови, телята, і заколювали на землї, та й їли люде з кровю.
33 І розповіли Саулові, кажучи: Ось народ грішить проти Господа, їсть із кров'ю! А той відказав: Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя.33 І звістили Саула, говорячи: Ось, народ грішить перед Господом, їсть із кров'ю. І сказав Саул: Ви згрішили! Притягніть до мене зараз великого каменя.33 Як же сповіщено Саула, кажучи; «Народ грішить проти Господа, бо їсть із кров'ю», він на це промовив: «Спроневірились ви! Прикотіть мені сюди великого, каменя!»33 І сповістили Саулові, кажучи: Нарід згрішив проти Господа, бо їв з кровю. І сказав Саул в Ґеттемі: Приваліть мені сюди великий камінь.33 Як же сповіщено Саулові: Провинили люде Господеві, що їли з кровю, промовив він: Се ледарство; прикотїть менї великого каменя.
34 І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров'ю. І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.34 Потім сказав Саул: Розійдіться поміж народом і скажіть йому: Нехай кожний приводить до мене свого вола, і кожний свою вівцю, і заколюйте тут і їжте, і не грішіть перед Господом, не їжте з кров'ю. І приводили всі із народу, кожний своєю рукою, вола свого вночі, і заколювали там.34 Далі Саул додав; «Розійдіться поміж людьми й скажіть їм: Хай кожний приведе до мене свого вола й вівцю: ви їх колотимете тут і їстимете, щоб не грішити проти Господа, ївши з кров'ю.» І приводив кожний з народу, що мав тієї ночі під рукою, й заколював на тому місці.34 І сказав Саул: Розійдіться в народі і скажіть їм, щоб кожний приводив сюди своє теля і кожний свою вівцю, і хай на ньому заколе, і не грішіть проти Господа, щоб їсти з кровю. І ввесь нарід привів кожний те, що в його руці і там зарізали.34 І повелїв Саул: Розійдїтесь проміж людьми і промовте до них, нехай кожен приводить свою корову і вівцю та й заколює оттут, а тодї нехай їсть, щоб не грішити перед Господом, ївши з кровю. І приводив кожен з людей вола чи що мав при руцї, та й заколювали там.
35 І збудував Саул жертівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.35 І спорудив Саул жертовника Господові; то був перший жертовник, споруджений ним Господові.35 Потім Саул спорудив жертовник Господеві. То був перший жертовник, що Саул спорудив Господеві.35 І Саул збудував там жертівник Господеві. З цього зачав Саул будувати жертівник Господеві.35 І спорудив Саул жертівника Господеві. Се первий жертівник, що поставив Саул Господеві.
36 І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого. А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Приступімо тут до Бога!36 І сказав Саул: Ходімо услід за филистимлянами вночі, і заберемо у них усе вдосвіта, і не залишимо у них жодного чоловіка. І сказали: Чини все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Давайте наблизимося тут до Бога!36 Саул сказав: «Ходімо вслід за філістимлянами цієї ночі й грабуймо їх, аж доки не настане ранок. Не лишімо з них ні одного!» Йому сказали: «Чини все, що тобі довподоби.» Але священик мовив: «Удаймося раніш ось тут до Бога!»36 І сказав Саул: Підім за чужинцями в ночі і грабуймо в них, аж доки не проясниться день, і не оставмо в них чоловіка. І сказали: Все, що добре перед тобою, чини. І сказав священик: Прийдім звідси до Бога,36 І наважився Саул: Уганяти мемо й у ночі за Филистіями, і будемо їх непокоїти аж покіль розвидниться; не лишимо й ноги. І промовили: Чини все, як тобі здається гаразд. Та сьвященник промовив: Ходїмо перш перед Господа.
37 І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку? Та Він не відповів йому того дня.37 І запитав Саул у Бога: Чи йти мені [в погоню] за филистимлянами? Чи віддаси їх в руки Ізраїля? Але Він не відповідав йому того дня.37 І спитав Саул у Бога: «Чи двигнутися мені навздогінці за філістимлянами? Чи видаси їх Ізраїлеві в руки?» Та того дня Бог не відповів йому.37 і запитав Саул Бога: Чи піду за чужинцями? Чи видаси їх до рук Ізраїля? І не відповів йому в тому дні.37 І поспитав Саул у Господа: Чи вганяти менї за Филистіями? Чи подаси їх Ізраїлеві на поталу? Та не було йому того дня нїякого відказу.
38 І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні.38 Тоді сказав Саул: Нехай підійдуть сюди всі старшини народу, і дослідіть, на кому гріх нині?38 Тоді Саул звелів: «Приступіть сюди, всі начальники в народі, й розвідайтеся добре, в чому був гріх сьогодні.38 І сказав Саул: Приведіть сюди всі коліна Ізраїля і пізнайте і довідайтеся через кого сьогодні стався цей гріх.38 І повелїв Саул: Приступіть усї начальники між людьми та розпитайтесь, від кого провина сьогоднї сталась?
39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу.39 Бо – живий Господь, що врятував Ізраїля, – якщо виявиться й на Йонатані, синові моєму, то він також помре неодмінно. Але ніхто не відповідав йому з усього народу.39 Бо - як живий Господь, що дарував Ізраїлеві перемогу! - навіть як Йонатан, син мій, причасний при тому, то смерть йому!» Ніхто з народу не мав відваги йому відповісти.39 Бо живе Господь, що спасає Ізраїля, бо якщо відповість проти мого сина Йонатана, смертю помре. І не було того, що відповідає, в усьому народі.39 Бо так вірно, як те, що живе Господь подарувавший Ізраїлеві сьогоднї побіду, коли вона й на синї мойму Йонатанї покажесь, смерть і йому! Та нїхто з усїх людей не відказував йому.
40 І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік. І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх!40 І сказав [Саул] усім ізраїльтянам: Станьте ви на один бік, а я і син мій Йонатан станемо на другий бік І відповідав народ Саулові: Вчиняй, що добре в очах твоїх.40 І він звелів усьому Ізраїлеві: «Станьте по однім боці, а я з сином Йонатаном станемо по другім.» Народ озвався до Саула: «Чини, що тобі довподоби.»40 І сказав всьому Ізраїлеві: Ви станете рабами, і я і мій син Йонатан станемо рабами. І сказав нарід до Саула: Чини те, що добре перед тобою.40 І повелїв усьому Ізраїлеві: Станьте по однім боцї, а я з сином Йонатаном станемо по другім боцї. А люд відказав Саулові: Чини, що тобі здається гаразд.
41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.41 Саул сказав: Господе, Боже Ізраїля! Дай ознаку. І жереб випав на Йонатана й Саула, а народ вийшов [невинним].41 Саул сказав: «Господи Боже Ізраїля! Чому ти не відповів твоєму слузі сьогодні? Коли ця провина на мені або моєму синові Йонатанові, Господи Боже Ізраїля, дай Урім, коли ж на Ізраїлі, твоїм народі - дай Туммім.» І жереб випав на Йонатана Й Саула, а народ вийшов невинним.41 І сказав Саул: Господи Боже Ізраїля, чому не відповів ти сьогодні твому рабові? Чи несправедливість в мені, чи моєму сині в Йонатані? Господи Боже Ізраїля, дай обяву. І якщо скажеш це: В народі твому Ізраїлі, дай же праведність. І жереб випав на Йонатана і Саула, і нарід відійшов.41 Озвавсь тодї Саул: Господи, Боже Ізрайлїв, чом не відказав єси слузї твойму сьогоднї? Коли ся провина вагонить на менї або на мойму синові Йонатанї, Господи, Боже Ізраїлїв, дай нам знак. Коли ж вона на народї твойму, дай йому осьвященнє. І виявлено Йонатана та Саула, люд же вийшов оправданим.
42 І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном. І був виявлений Йонатан.42 Тоді сказав Саул: Киньте жереба поміж мною і поміж Йонатаном, сином моїм. І випав жереб на Йонатана.42 Тоді Саул і звелів: «Киньте жереб між мною та моїм сином Йонатаном.» І жереб випав на Йонатана.42 І сказав Саул: Вкиньте між мною і між моїм сином Йонатаном. Кого лиш Господь жеребом вибере, хай помре. І нарід сказав до Саула: Хай не станеться це слово. І Саул переміг нарід, і кидають між ним і між його сином Йонатаном, і паде жереб на Йонатана.42 І повелїв Саул. Жеребуйте між мною й моїм сином Йонатаном. І впав жереб на Йонатана.
43 І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив? І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!43 І сказав Саул Йонатанові: Розкажи мені, що вчинив ти? І розповів йому Йонатан, і сказав: Я скуштував з кінця палиці, котра в руці моїй, трішки меду; і ось, я мушу померти.43 Саул сказав до Йонатана: «Признайсь мені, що ти зробив.» І признавсь йому Йонатан та й каже: «Я скуштував кінцем палиці, що в руці в мене, трохи меду. Ось я готовий умерти.»43 І сказав Саул до Йонатана: Звісти мені, що ти вчинив. І звістив йому Йонатан і сказав: Куштуючи, покушав я трохи меду, на кінчику палиці, що в моїй руці; ось я вмираю.43 Питає ж тодї Саул у Йонатана: Признайсь менї, що ти вчинив? І признавсь йому Йонатан та й каже: Кінцем палицї, що держав у руцї, скоштував я трохи меду - за се менї смерть!
44 І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане!44 І сказав Саул: Нехай те і те вчинить мені Бог, і ще більше заподіє, але ти, Йонатане, маєш сьогодні померти.44 Саул сказав: «Нехай Бог учинить мені те й гірше! Ти мусиш умерти, Йонатане!»44 І сказав йому Саул: Це хай вчинить мені Бог і хай це додасть, бо сьогодні він смертю помре.44 І відказав Саул: Нехай Бог вчинить зо мною се і те, та ще і причинить; мусиш сьогоднї умерти, Йонатане!
45 А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня! І визволив народ Йонатана, і він не помер.45 Але народ сказав Саулові: Чи Йонатан має померти, котрий здобув таке велике спасіння Ізраїлеві? Нехай же не буде цього! Живий Господь: і волосина не впаде з голови його на землю; тому що з Богом він діяв нині. І звільнив народ Йонатана, і не помер він.45 Тоді народ озвався до Саула: «Вмирати Йонатанові, що довершив оцю велику перемогу в Ізраїлі? Не бути цьому, як живий Господь, і волосинки не впаде в нього з голови на землю, бо він за Божою допомогою виконав це сьогодні.» Отак народ урятував Йонатана від смерти.45 І сказав нарід до Саула: Чи сьогодні помре той, хто вчинив це велике спасіння в Ізраїлі? Хай живе Господь, якщо на землю впаде волос з його голови, бо божий нарід зробив цей день. І нарід помолився за Йонатана в тому дні, і він не помер.45 Та люд озвавсь до Саула: Чи ж то Йонатана стратити, що сю велику побіду вчинив в Ізраїлї? Нї, сьому не бути! Як живе Господь, і волосинка не впаде на землю з голови його, бо за Божою підмогою він учинив її. І визволив люд Йонатана від смертї.
46 І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.46 І повернувся Саул назад, перестав переслідувати филистимлян; а филистимляни попростували на своє місце.46 Саул повернувся від погоні за філістимлянами, а філістимляни пішли в свою країну.46 І пішов Саул за чужинцями, і чужинці пішли до свого місця.46 І вернувся Саул від погонї за Филистіями, Филистії ж пійшли собі додому.
47 І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх.47 І зміцнив Саул своє царювання над Ізраїлем; і воював з усіма довколишніми ворогами своїми; з Моавом і з аммонійцями, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, супроти кого він йшов, мав успіх.47 Перебравши царську владу над Ізраїлем, Саул воював навкруги проти своїх ворогів: проти Моава, проти синів Аммона, проти Едому, проти Бет-Рехова, царя Цова, та проти філістимлян: куди б не повернувсь, перемагав.47 І Саул унаслідує діло над Ізраїлем. І він воював довкруги з усіма його ворогами, проти Моава і проти синів Аммона і проти синів Едома і до Ветеора і до царя Сува і до чужинців куди лиш повертався, спасався.47 Утвердивши своє царюваннє над Ізраїлем, воював Саул навкруги проти ворогів своїх: проти Моаба, проти Аммонїїв, проти Едому, проти царя Соби та проти Филистіїв, і куди нї обертавсь, усюди подужував.
48 І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.48 І налаштував військо і завдав поразки Амаликові, і звільнив Ізраїля від руки грабіжників його.48 Виявляючи хоробрість, побив також амалекитян і визволив Ізраїля з потали тих, що його грабували.48 І поступив мужньо і побив Амалика і визволив Ізраїля з руки тих, що топтали його.48 І зібравши військо, побив Амалика і визволив Ізраїля з потали в грабителїв його.
49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола.49 Сини у Саула були: Йонатан і Їшві, і Малкішуя; а ймення двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола.49 Сини ж Саула були: Йонатан, Їшйо та Малкішуа; а двох дочок його звали: старшу Мерав, молодшу Міхаль.49 І сини Саула були: Йонатан і Єссій і Мелхіса, й імена його двох дочок: імя первородної Меров, і імя другої Мелхол.49 Сини в Саула були: Йонатан, Ессуй, та Мелхисуя, а двох дочок його звали: старшу Мерова, меншу Мелхола.
50 А ім'я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца. А ім'я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.50 А ймення дружини Саулової – Ахіноам, донька Ахімааца. А ймення старшини його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.50 Жінка Саула була на ім'я Ахіноам, дочка Ахімаца. Начальник його війська звавсь Авнер, син Нера, Саулового дядька.50 Й імя його жінки Ахіноом, дочка Ахімааса. І імя полководця: Авеннир, син Нира, син родича Саула.50 А жону Саулову звали Ахиноама Ахимаазова; а гетьмана війська його звали Абенир, син Нира, Саулового дядька.
51 А Кіш батько Саулів, а Нер батько Авнера, син Авіїлів.51 А Кіш, батько Саулів, і Нер – батько Авнера, сини Авіїла;51 Як Кіш, Саулів батько, так і Пер, Авнерів батько, були сини Авієла.51 І Кіс батько Саула і Нир батько Авенира, син Яміна, сина Авіїла.51 Як Саулів отець Кис, так і батько Абенирів, Нир, були сини Авиїлові.
52 І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.52 І була рішуча війна супроти филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якогось чоловіка хороброго та при силі, то брав його до себе.52 Війна ж була запекла проти філістимлян, покіль було віку Саула. І де було Саул побачить хороброго та сильного якого, - всіх приймав до себе.52 І була сильна війна проти чужинців всі дні Саула, і Саул побачивши всякого сильного мужа і всякого мужа сина сили зібрав їх до себе.52 І була упорна війна з Филистіями покіль було віку Саулового; і де побачить було Саул хороброго і сильного чоловіка, того й приймав до себе.