1 Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди. | 1 Немічного у вірі приймайте без суперечок про той чи той погляд на речі. | 1 Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. | 1 Слабкого у вірі підтримуйте без суперечок про погляди. | 1 Знемогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок. |
2 Один бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину. | 2 Бо один певен, що можна їсти все, а немічний їсть овочі. | 2 Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину. | 2 Бо один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть городину. | 2 Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть. |
3 Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його. | 3 Хто їсть, не принижуй того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його. | 3 Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. | 3 Хто їсть, хай не зневажає того, хто не їсть. А хто не їсть, хай не засуджує того, хто їсть, - бо Бог і його прийняв. | 3 Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв. |
4 Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його. | 4 Ти хто такий, що осуджуєш чужого служника? Перед своїм Господом стоїть він, чи падає; і буде знову поставлений, бо Господь має силу поставити його. | 4 Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його. | 4 Хто ти такий, що судиш чужого раба? Перед своїм паном він стоїть або падає. Але він вистоїть, бо Бог має силу поставити його. | 4 Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїє Бог поставити його. |
5 Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. | 5 Є такий, що відрізняє день від дня, а інший міркує про всілякий день однаково. Кожний чини з огляду на можливості свого розуму. | 5 Один відрізняє день від дня, для іншого ж - кожний день однаковий. Кожний нехай виробить собі певність думки. | 5 Хтось відрізняє один день від другого, інший же вважає всі дні однаковими. Нехай кожний по-своєму тримається власного переконання. | 5 Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день (однаково). Кожен у своїй мислї нехай буде певен. |
6 Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові. | 6 Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не відрізняє днів, для Господа не відрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. І хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові. | 6 Хто вважає на дні, ради Господа на них вважає; і хто їсть, ради Господа їсть, бож дякує Богові; і хто не їсть, ради Господа не їсть і дякує Богові. | 6 Хто розрізняє дні, - для Господа розрізняє. [І хто не розрізняє днів, - для Господа не розрізняє]. Хто їсть, - для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, - для Господа не їсть, і дякує Богові. | 6 Хто вважає на день, Господеві вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу. |
7 Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. | 7 Бо ніхто із нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе, | 7 Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе: | 7 Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. | 7 Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає. |
8 Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні! | 8 А чи живемо, – для Господа живемо; чи помираємо, – для Господа помираємо. І тому чи живемо, чи помираємо, – завжди Господні. | 8 бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні. | 8 Якщо живемо, - для Господа живемо; якщо вмираємо, - для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, - ми є Господні! | 8 Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї. |
9 Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими. | 9 Бо Христос задля того й помер і воскрес, і ожив, щоб володарювати й над мертвими й над живими. | 9 На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати. | 9 Бо Христос тому й помер [і воскрес], і ожив, щоб володіти і мертвими, й живими. | 9 На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати. |
10 А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим. | 10 А ти нащо осуджуєш брата твого? Або ти, що ганьбиш брата свого? Усі ми постанемо на суд Христів. | 10 Ти ж чого судиш брата твого? Чого погорджуєш твоїм братом? Усі ми станемо перед судилищем Божим, | 10 Ти чому засуджуєш свого брата? А ти чому зневажаєш свого брата? Адже всі станемо перед Божим судом, | 10 Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим. |
11 Бо написано: Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик! | 11 Бо написано: Живу Я, каже Господь, переді Мною схилиться кожне коліно, і всілякий язик буде сповідувати Бога. | 11 бо написано: «Як живу я, - каже Господь, - кожне коліно схилиться передо мною, і кожний язик визнає Бога.» | 11 як ото написано: Я живу, - каже Господь, - і схилиться кожне коліно переді мною, і визнає Бога кожен язик! | 11 Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога. |
12 Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові. | 12 Отож, кожний із нас дасть за себе звіт Богові. | 12 Так ото, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові. | 12 Тому кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові. | 12 Тим же кожен з нас за себе перелїк дасть Богу. |
13 Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси. | 13 То ж не будемо вже осуджувати один одного, а краще міркуйте про те, як чинити так, щоб не надати братові підстави для спотикання чи спокуси. | 13 Тож не судімо більш один одного, а радше вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або й упав. | 13 Отже, не осуджуймо більше один одного, але радше судімо про те, щоб не покласти братові спотикання чи спокусу. | 13 Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї. |
14 Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому воно нечисте. | 14 Я знаю і певен у Господі Ісусі, що немає нічого в самому собі нечистого; тільки для того, хто вважає щось нечистим, для того нечисте. | 14 Я знаю, я переконаний в Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто думає, що щось нечисте, тому воно нечисте. | 14 Я знаю і певний у Христі Ісусі, що нема нічого нечистого самого в собі; тільки тому, хто вважає щось нечистим, - ото воно і є нечисте. | 14 Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне. |
15 Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю поводишся ти, не губи своєю поживою того, за кого Христос був умер. | 15 А якщо через їжу зажурений твій брат, то ти вже не з любови чиниш; не погуби твоєю поживою того, за кого Христос помер. | 15 Коли твій брат сумує з-за їжі, то ти поводишся не за любов'ю. Не губи твоєю їжею того, за якого вмер Христос. | 15 Бо якщо через їжу твій брат стурбований, то ти вже не за любов'ю живеш, - не губи своєю їжею того, за кого Христос помер. | 15 Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер. |
16 Нехай ваше добре не зневажається. | 16 Нехай же не ганьбиться ваше добре ім‘я. | 16 Не виставляйте вашого добра на зневагу. | 16 Нехай ваше добре не зневажається. | 16 Нехай же не ганить ся ваше добре. |
17 Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. | 17 Бо Царство Боже не їжа і пиття, але праведність і мир, і радість у Святому Дусі. | 17 Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі. | 17 Бо Царство Боже - це не їжа, не питво, а праведність, мир, радість у Святім Дусі. | 17 Бо царство Боже не їжа і питтє, а правда, і впокій, і радощі в Дусї сьвятім. |
18 Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми. | 18 Хто цим служить Христові, той угодний Богові і достойний схвалення від людей. | 18 Хто так служить Христові, той Богові вгодний і людям довподоби. | 18 Хто цим служить Христові, той і Богові милий, і людьми шанований. | 18 Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми. |
19 Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного! | 19 Отож, будемо шукати того, що служить для миру і для взаємного напуття. | 19 Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування. | 19 Тому піклуймося про мир і про те, що йде на упорядкування один одному. | 19 Тому ж отсе побиваймось за тим, що для впокою і для збудовання спільного. |
20 Не руйнуй діла Божого ради поживи, усе бо чисте, але зле людині, що їсть на спотикання. | 20 Заради їжі не руйнуй справи Божої: все чисте, але погано людині, котра їсть на спокусу. | 20 Не руйнуй ради їжі Божого діла. Все чисте, та лихо чоловікові, що їсть, учиняючи спокусу. | 20 Не руйнуй Божого діла задля їжі. Бо все чисте, але лихо тій людині, яка їсть на спокусу. | 20 Ради їжи не руйнуй дїла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнєм. |
21 Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується, або слабне. | 21 Краще не їсти м‘яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат Твій спотикається, або спокушається, чи падає на силі. | 21 Добре не їсти м'яса і вина не пити, ані того, через що твій брат спотикнувся б. | 21 Добре не їсти м'яса, не пити вина, - не робити нічого, через що твій брат спотикається, [або спокушується, або слабне]. | 21 Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає. |
22 Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробовується! | 22 Ти маєш віру? Май її в самому собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе за те, що вибирає. | 22 Ту віру, що ти маєш, тримай її про себе перед Богом. Щасливий той, хто не має викидів сумління в тому, що задумує робити. | 22 Ти маєш віру? Май її для себе самого перед Богом. Блаженний той, хто не засуджує себе за те, в чому випробовується. | 22 Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляє. |
23 А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх. | 23 А той, що сумнівається, якщо їсть, осуджується, тому що не з віри, а все, що не з віри, – гріх. | 23 А хто вагається, той, коли їсть, уже засуджений, бо не робить в добрій вірі; все бо, що не з віри, - гріх. | 23 А хто сумнівається, коли їсть, - піддається судові, бо робить це не з віри. А все, що не з віри, є гріхом. | 23 Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх. |