1 Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди.1 Немічного у вірі приймайте без суперечок про той чи той погляд на речі.1 Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки.1 Слабкого у вірі підтримуйте без суперечок про погляди.1 Знемогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.
2 Один бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину.2 Бо один певен, що можна їсти все, а немічний їсть овочі.2 Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину.2 Бо один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть городину.2 Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.
3 Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його.3 Хто їсть, не принижуй того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його.3 Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв.3 Хто їсть, хай не зневажає того, хто не їсть. А хто не їсть, хай не засуджує того, хто їсть, - бо Бог і його прийняв.3 Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.
4 Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його.4 Ти хто такий, що осуджуєш чужого служника? Перед своїм Господом стоїть він, чи падає; і буде знову поставлений, бо Господь має силу поставити його.4 Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.4 Хто ти такий, що судиш чужого раба? Перед своїм паном він стоїть або падає. Але він вистоїть, бо Бог має силу поставити його.4 Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїє Бог поставити його.
5 Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання.5 Є такий, що відрізняє день від дня, а інший міркує про всілякий день однаково. Кожний чини з огляду на можливості свого розуму.5 Один відрізняє день від дня, для іншого ж - кожний день однаковий. Кожний нехай виробить собі певність думки.5 Хтось відрізняє один день від другого, інший же вважає всі дні однаковими. Нехай кожний по-своєму тримається власного переконання.5 Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день (однаково). Кожен у своїй мислї нехай буде певен.
6 Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.6 Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не відрізняє днів, для Господа не відрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. І хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.6 Хто вважає на дні, ради Господа на них вважає; і хто їсть, ради Господа їсть, бож дякує Богові; і хто не їсть, ради Господа не їсть і дякує Богові.6 Хто розрізняє дні, - для Господа розрізняє. [І хто не розрізняє днів, - для Господа не розрізняє]. Хто їсть, - для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, - для Господа не їсть, і дякує Богові.6 Хто вважає на день, Господеві вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.
7 Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.7 Бо ніхто із нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе,7 Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе: 7 Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає.7 Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.
8 Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні!8 А чи живемо, – для Господа живемо; чи помираємо, – для Господа помираємо. І тому чи живемо, чи помираємо, – завжди Господні.8 бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні.8 Якщо живемо, - для Господа живемо; якщо вмираємо, - для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, - ми є Господні!8 Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.
9 Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.9 Бо Христос задля того й помер і воскрес, і ожив, щоб володарювати й над мертвими й над живими.9 На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати.9 Бо Христос тому й помер [і воскрес], і ожив, щоб володіти і мертвими, й живими.9 На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.
10 А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.10 А ти нащо осуджуєш брата твого? Або ти, що ганьбиш брата свого? Усі ми постанемо на суд Христів.10 Ти ж чого судиш брата твого? Чого погорджуєш твоїм братом? Усі ми станемо перед судилищем Божим,10 Ти чому засуджуєш свого брата? А ти чому зневажаєш свого брата? Адже всі станемо перед Божим судом,10 Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.
11 Бо написано: Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!11 Бо написано: Живу Я, каже Господь, переді Мною схилиться кожне коліно, і всілякий язик буде сповідувати Бога.11 бо написано: «Як живу я, - каже Господь, - кожне коліно схилиться передо мною, і кожний язик визнає Бога.»11 як ото написано: Я живу, - каже Господь, - і схилиться кожне коліно переді мною, і визнає Бога кожен язик!11 Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.
12 Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.12 Отож, кожний із нас дасть за себе звіт Богові.12 Так ото, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.12 Тому кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові.12 Тим же кожен з нас за себе перелїк дасть Богу.
13 Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси.13 То ж не будемо вже осуджувати один одного, а краще міркуйте про те, як чинити так, щоб не надати братові підстави для спотикання чи спокуси.13 Тож не судімо більш один одного, а радше вважайте на те, щоб не класти нічого перед братом, об що він спотикнувся б або й упав.13 Отже, не осуджуймо більше один одного, але радше судімо про те, щоб не покласти братові спотикання чи спокусу.13 Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.
14 Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому воно нечисте.14 Я знаю і певен у Господі Ісусі, що немає нічого в самому собі нечистого; тільки для того, хто вважає щось нечистим, для того нечисте.14 Я знаю, я переконаний в Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто думає, що щось нечисте, тому воно нечисте.14 Я знаю і певний у Христі Ісусі, що нема нічого нечистого самого в собі; тільки тому, хто вважає щось нечистим, - ото воно і є нечисте.14 Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.
15 Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю поводишся ти, не губи своєю поживою того, за кого Христос був умер.15 А якщо через їжу зажурений твій брат, то ти вже не з любови чиниш; не погуби твоєю поживою того, за кого Христос помер.15 Коли твій брат сумує з-за їжі, то ти поводишся не за любов'ю. Не губи твоєю їжею того, за якого вмер Христос.15 Бо якщо через їжу твій брат стурбований, то ти вже не за любов'ю живеш, - не губи своєю їжею того, за кого Христос помер.15 Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.
16 Нехай ваше добре не зневажається.16 Нехай же не ганьбиться ваше добре ім‘я.16 Не виставляйте вашого добра на зневагу.16 Нехай ваше добре не зневажається.16 Нехай же не ганить ся ваше добре.
17 Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.17 Бо Царство Боже не їжа і пиття, але праведність і мир, і радість у Святому Дусі.17 Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі.17 Бо Царство Боже - це не їжа, не питво, а праведність, мир, радість у Святім Дусі.17 Бо царство Боже не їжа і питтє, а правда, і впокій, і радощі в Дусї сьвятім.
18 Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми.18 Хто цим служить Христові, той угодний Богові і достойний схвалення від людей.18 Хто так служить Христові, той Богові вгодний і людям довподоби.18 Хто цим служить Христові, той і Богові милий, і людьми шанований.18 Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми.
19 Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного!19 Отож, будемо шукати того, що служить для миру і для взаємного напуття.19 Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування.19 Тому піклуймося про мир і про те, що йде на упорядкування один одному.19 Тому ж отсе побиваймось за тим, що для впокою і для збудовання спільного.
20 Не руйнуй діла Божого ради поживи, усе бо чисте, але зле людині, що їсть на спотикання.20 Заради їжі не руйнуй справи Божої: все чисте, але погано людині, котра їсть на спокусу.20 Не руйнуй ради їжі Божого діла. Все чисте, та лихо чоловікові, що їсть, учиняючи спокусу.20 Не руйнуй Божого діла задля їжі. Бо все чисте, але лихо тій людині, яка їсть на спокусу.20 Ради їжи не руйнуй дїла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнєм.
21 Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується, або слабне.21 Краще не їсти м‘яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат Твій спотикається, або спокушається, чи падає на силі.21 Добре не їсти м'яса і вина не пити, ані того, через що твій брат спотикнувся б.21 Добре не їсти м'яса, не пити вина, - не робити нічого, через що твій брат спотикається, [або спокушується, або слабне].21 Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає.
22 Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробовується!22 Ти маєш віру? Май її в самому собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе за те, що вибирає.22 Ту віру, що ти маєш, тримай її про себе перед Богом. Щасливий той, хто не має викидів сумління в тому, що задумує робити.22 Ти маєш віру? Май її для себе самого перед Богом. Блаженний той, хто не засуджує себе за те, в чому випробовується.22 Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляє.
23 А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.23 А той, що сумнівається, якщо їсть, осуджується, тому що не з віри, а все, що не з віри, – гріх.23 А хто вагається, той, коли їсть, уже засуджений, бо не робить в добрій вірі; все бо, що не з віри, - гріх.23 А хто сумнівається, коли їсть, - піддається судові, бо робить це не з віри. А все, що не з віри, є гріхом.23 Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.