1 Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!1 Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я - мідь дзвінка, або ж кимвал гучний.1 Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.1 Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любови не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним цимбалом.1 Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.
2 І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!2 Якщо маю дара пророчого, і знаю всі таємниці, і маю всіляке пізнання і віру, аж так, що можу навіть гори пересувати, а любови не маю, - то я ніщо.2 Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би - ніщо.2 І коли маю пророцтво, відаю всі таємниці й усе знання, коли маю всю віру, так що гори переставляю, але любови не маю, - то я ніщо.2 Коли маю пророцтво і знаю всї тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!3 І якщо я роздам усі маєтки свої, і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, - немає мені з того найменшої користі.3 І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.3 І коли я роздам усе моє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любови не маю, - то жодної користи не матиму.3 І коли роздам увесь маєток мій, і коли тїло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то нїякої користи менї (з того).
4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,4 Любов довго терпить, любов милосердна, любов не заздрить, любов не величається, не чваниться,4 Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається,4 Любов довготерпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться,4 Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,
5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,5 Не чинить свавілля, не шукає свого, не дратується, не замислює зла,5 не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;5 ані вередує, не шукає свого власного, не злоститься, не приписує зла,5 не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;
6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,6 Не тішиться неправдою, а співрадіє з істиною;6 не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;6 не радіє з несправедливости, а радіє з правди;6 не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;
7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!7 Усе покриває, всьому вірить, всього сподівається, усе зносить.7 все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.7 все зносить, в усе вірить, усього сподівається, все терпить.7 все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.
8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.8 Любов ніколи не перестане, хоч ті ж таки пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання усунеться,8 Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.8 Любов ніколи не минає. Хоч є пророцтва, - та припиняться, хоч є мови, - та замовкнуть, хоч є знання, - та зникне.8 Любов нїколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.
9 Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;9 Бо ми частково знаємо, і частково пророкуємо;9 Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.9 Бо ми знаємо частково й пророкуємо частково.9 Бо від части знаємо і від части пророкуємо.
10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.10 Та коли настане досконале, тоді те, що часткове, знебудеться.10 Коли настане досконале, недосконале зникне.10 Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове.10 Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.
11 Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.11 Коли я був дитям, то розмовляв по-дитячому, по-дитячому мислив, по-дитячому міркував; а коли став мужем, то залишив дитяче.11 Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.11 Коли я був дитиною, то й говорив як дитина, думав як дитина, розумів як дитина. Коли [ж] став дорослим чоловіком, то відкинув дитиняче.11 Як був я малолїток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малолїток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.
12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.12 Тепер ми бачимо неначе крізь тьмяне шкло, здогадно, а тоді обличчям до обличчя; тепер знаю я частково, а тоді спізнаю так, як я пізнаний.12 Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж - обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.12 Тепер бачимо, як у дзеркалі, неясно, тоді ж - віч-на-віч. Тепер знаю частково, тоді ж пізнаю так, як і сам я був пізнаний.12 Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадцї, тодї ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тодї ж пізнаю, яко ж і я познаний.
13 А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!13 А тепер залишаються ось ці троє: віра, надія, любов; але любов з-поміж них найбільша.13 Тепер же зостаються: віра, надія, любов - цих троє; але найбільша з них - любов.13 Тепер залишаються віра, надія, любов, - оці три; найбільша з них - це любов.13 Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.