1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: | 1 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: | 1 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: | 1 Сказав же Господь до Мойсея, кажучи: | 1 І рече Господь Мойсейові: |
2 Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно! | 2 Освяти Мені кожного первістка, що розкриває утробу серед синів Ізраїля, серед людей і серед худоби, – для Мене воно! | 2 `Посвяти мені всіх первенців; усе, що між синами Ізраїля вперше розкриває матірню утробу, в людини і в скотини, воно моє.` | 2 Освяти мені кожного первородного, що першим народився і відкриває всяке лоно між синами Ізраїля від людини до скоту; Моїм є. | 2 Посьвяти менї всї первеньцї, первородних з усякої утроби між синами Ізрайлевими, і в людини, і скотини: мої вони будуть. |
3 І сказав Мойсей до народу: Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти квашеного. | 3 І сказав Мойсей народові: Пам'ятайте цей день, коли вийшли ви з Єгипту, із дому рабства: бо рукою міцною вивів вас Господь звідти; і не їжте квасного. | 3 І промовив Мойсей до людей: `Пам'ятайте на той день, коли ви вийшли з Єгипту, з дому неволі; бо могутньою рукою вивів вас Господь звідти; тож не їжте нічого квашеного. | 3 Сказав же Мойсей до народу: Запамятайте цей день, в якому ви вийшли з Єгипту, з дому неволі. Бо сильною рукою вивів вас Господь звідти. І не їстиметься квашене. | 3 І промовив Мойсей до людей: Памятайте день сей, которого виходите з Египту, із невольницького дому, рукою бо потужною вивів Господь вас ізвідсї; не їжте заквашеного хлїба. |
4 Ви виходите сьогодні, у місяці авіві. | 4 Сьогодні виходьте ви, в місяці Авіві. | 4 Сьогодні, в місяці Авів, ви виходите. | 4 Бо сьогодні ви вийшли в місяці новоплодів. | 4 В сей день вас виведено в місяцї Абиб*. |
5 І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця. | 5 І коли введе тебе Господь на землю ханаанеїв, і хеттеїв, і амореїв, і хіввеїв, і євусеїв, про яку присягався Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед; то звершуй оце служіння в цьому місяці. | 5 І коли введе тебе Господь у землю Ханаанську, Хеттитську, Аморійську, Хіввійську й Євусійську, яку поклявсь твоїм батькам тобі віддати, в землю, що тече молоком та медом, заховуватимеш у цьому місяці такий обряд: | 5 І буде коли тебе введе твій Господь Бог до землі хананеїв і хеттеїв і Аморреїв і евеїв і євусеїв і ґерґесеїв і ферезеїв, яку обіцяв твоїм батькам тобі дати, землю, що пливе молоком і медом, і принесеш цю службу в цьому місяці. | 5 І станеться, як уведе тебе Господь у землю Канаанську, Гетійську, Аморійську, Гевійську, Ебусійську, що нею клявся батькам твоїм оддати тобі, в землю текучу молоком та медом, тодї служити меш службу сю в місяцї сьому. |
6 Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа! | 6 Сім днів їж прісний хліб, а на сьомий день – Свято Господові. | 6 сім днів їстимеш опрісноки, а сьомого дня свято в честь Господа. | 6 Шість днів їстимете опрісноки, сьомого ж дня празник Господеві. | 6 Сїм день їсти меш опрісноки, а семого дня сьвято Господеві. |
7 Опрісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм! | 7 Прісний хліб треба їсти сім днів, і не мусить бути в тебе квасний хліб, і не мусить бути у тебе квасного у всьому краї твоєму. | 7 Сім днів їстимеш опрісноки, і нічого квашеного, щоб і не видко було в тебе; дріжджів щоб не видно було в тебе по всій твоїй країні. | 7 Опрісноки їстимете сім днів, не появиться в тебе з закваскою, ані не буде в тебе закваски в усіх твоїх границях. | 7 Опрісноки їсти меш сїм день, і не буде видко в тебе квашеного, і не буде видко в тебе заквасу по всїх займищах твоїх. |
8 І оповіси синові своєму того дня, говорячи: Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту. | 8 І оголоси того дня синові твоєму, кажучи: Це заради того, що Господь учинив зі мною, коли я вийшов з Єгипту. | 8 І поясниш синові твоєму у той день, кажучи: Це за те, що Господь учинив мені, коли я виходив з Єгипту. | 8 І сповістиш твому синові в тім дні, кажучи: Томущо так зробив Господь Бог мій, як я виходив з Єгипту. | 8 І будеш оповідувати дїтям твоїм так: Се за те, що сотворив Господь менї, як вийшов я з Египту. |
9 І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту. | 9 І нехай буде тобі оце пам'ятною ознакою на руці твоїй і пам'ятником перед очима твоїми, щоб Закон Господній був в устах твоїх; бо рукою міцною вивів тебе Господь з Єгипту. | 9 Нехай це буде знаком на руці твоїй і пам'яткою між очима в тебе, щоб закон Господній був в устах твоїх: могутньою бо рукою вивів тебе Господь з Єгипту. | 9 І буде тобі знаком на твоїй руці і пригадкою перед твоїми очима, щоб господній закон був в твоїх устах. Бо сильною рукою вивів тебе Господь з Єгипту. | 9 І буде се в тебе знаменнєм на руцї твоїй і споминкою між очима в тебе, про те щоб закон Господень був ув устах твоїх: рукою бо міцною вивів тебе Господь із Египту. |
10 І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік. | 10 Виконуй же настанови ці у призначений час, із року в рік. | 10 Ти допильнуєш цієї установи в свою пору з року в рік. | 10 І зберігатимете цей закон за часами пір з днів до днів. | 10 І допильновувати меш установи сієї знаного часу від року до року. |
11 І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі, | 11 І коли введе тебе Господь на землю Ханаанську, як Він присягався тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі; | 11 А як приведе тебе Господь у землю Ханаанську, як то клявся тобі й батькам твоїм, та й дасть її тобі, | 11 І буде коли введе тебе твій Господь Бог до землі хананеїв, так як обіцяв твоїм батькам, і тобі її дасть, | 11 І як приведе тебе Господь у Канаан землю, як він клявсь тобі й батькам твоїм, та й оддасть її тобі, |
12 то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, самці для Господа! | 12 Відділяй Господові кожного первістка, що розкриває утробу, і все первісне із худоби, яка в тебе буде, чоловічої статі, це – Господове. | 12 відділиш усе, що вперше виходить із матірнього лона, Господеві; з усіх первістків твого скоту самці будуть Господеві. | 12 і відлучиш Господеві кожного з чоловічого роду, що відкриває лоно. Освятиш Господеві все чоловічого роду, що відкриває лоно зі стад чи з твоєї скотини, яке тобі народиться. | 12 Вилучати меш тодї всякого первеньця з утроби Господеві, і всякого первачка в скотини, яка в тебе єсть. Первеньцї мусять бути про Господа. |
13 А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш. | 13 І кожного первістка з віслюків викупляй за ягня, а як не викупиш, ти повинен зламати йому шию; а всіх первістків із людей твоїх ти повинен викупляти. | 13 Всяке осля-первісток викупиш ягням: коли ж не викупиш, скрутиш йому шию. Всякого людського первенця з-поміж синів твоїх маєш викупити. | 13 Все, що відкриває лоно ослиці, заміниш вівцею. Якщо ж не заміниш, викупиш його. Кожного первородного чоловіка з твоїх синів викупиш. | 13 Всяке ж осля первачка викуповувати меш ягням; коли ж не викупиш, дак мусиш зламати шию йому. Усякого ж первеньця людського викуповувати мусиш. |
14 І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства. | 14 І коли потім запитає тебе син твій, кажучи: `Що це?`, то скажи йому: `Рукою міцною вивів нас Господь з Єгипту, із дому рабства. | 14 І як спитає тебе син твій узавтра: Що воно таке? - скажеш йому: Могутньою рукою вивів нас Господь з Єгипту, з дому неволі. | 14 Якщо ж тебе запитає твій син після цього, кажучи: Що це? І скажеш йому, що: Сильною рукою вивів нас Господь з єгипетскої землі з дому неволі. | 14 І станеться, що як поспитає син твій кажучи: Що воно таке? казати меш йому: Рукою потужною вивів нас Господь з Египту, із дому невольницького. |
15 І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю. | 15 Тому, коли фараон чинив спротив і не одпустив нас, Господь умертвив усіх первістків на землі єгипетській, від первістка людського до первістка з худоби: через те я приношу на пожертву Господові все, що розкриває утробу чоловічої статі, а всілякого первістка [із] синів моїх викупляю. | 15 А тому, що фараон уперся не відпустити нас, Господь побив усіх первенців у землі Єгипетській, від первенця людини до первістка скотини; тим і приношу в жертву Господеві всіх первістків самчиків, а всіх первенців із моїх синів викуповую. | 15 Коли ж твердим зробився Фараон, щоб нас не відіслати, (Господь) вигубив кожного первородного в єгипетській землі, від первородних людини до первородних скотини. Задля цього я приношу в жертву Господеві кожного з чоловічого роду, що відкриває лоно, і викуповую кожного первородного моїх синів. | 15 І як затявся Фараон одпустити нас, дак побив Господь усї первенцї в землї Египецькій, і первеньця в людини й первака в скотини; тим і я приношу на жертву Господеві всї первеньцї самчики, а всї первеньцї із моїх синів викуповую. |
16 І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту. | 16 І нехай буде це ознакою на руці твоїй і замість пов'язки над очима твоїми, бо рукою міцною Господь вивів нас із Єгипту`. | 16 Нехай це буде знаком на руці твоїй, і печаттю між очима твоїми; могутньою бо рукою вивів нас Господь з Єгипту.` | 16 І буде на знак на твоїй руці і незрушним перед твоїми очима. Бо сильною рукою вивів тебе Господь з Єгипту. | 16 І мусить воно бути знаменнєм на руцї в тебе і повяззю проміж очима твоїми; рукою бо міцною вивів нас Господь із Египецької землї. |
17 І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту. | 17 Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів [його] шляхом через землю Филистимську, тому що вона близько; бо сказав Бог: Щоб не пожалкував народ, забачивши війну, і не повернувся в Єгипет. | 17 Як відпустив фараон людей, Бог не повів їх по дорозі до землі Филистимлянської, хоч вона і ближча; бо, сказав собі Бог, народ розкається, як прийдеться йому воювати, та й захоче повернутися в Єгипет. | 17 Коли ж Фараон відіслав нарід, Бог не попровадив їх дорогою филістимської землі бо близько було. Бо сказав Бог: Щоб часом не розкаявся нарід бачачи бій, і не повернувся до Єгипту. | 17 І сталось, як одпустив Фараон люде, що не повів їх Бог по дорозї до землї Филистимської, хоч вона й близька; бо рече Бог: ато жалкувати муть люде, побачивши войну, та й вернуться в Египет. |
18 І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні. | 18 І обвів Бог народ шляхом пустельним до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїля озброєні із землі єгипетської. | 18 І звернув Бог народ на шлях у червономорську пустиню. Отож добре вистроєні вийшли сини Ізраїля з Єгипетської землі. | 18 І обвів Бог нарід дорогою до пустині, до червоного моря. В пятому ж поколінні вийшли сини Ізраїля з єгипетської землі. | 18 І повів Бог люде по дорозї до степу Червономорського. І стали сини Ізрайлеві виходити полками із землї Египецької. |
19 А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси. | 19 І взяв Мойсей з собою кості Йосипа; бо [Йосип] присягою взяв клятву синів Ізраїля, сказавши: `Відвідає вас Бог, і ви з собою винесіть кості мої звідси`. | 19 Забрав Мойсей і Йосифові кості з собою, бо клятвою такою заприсяг він синів Ізраїля: `Коли Бог колись помилує вас, то винесіть із собою кості мої звідси.` | 19 І взяв з собою Мойсей кості Йосифа. Бо клятвою закляв Йосиф синів Ізраїля, кажучи: Відвідинами відвідає вас Господь, і заберете звідси з вами мої кості. | 19 І забрав Мойсей костї Йосифові з собою; бо клятьбою закляв той сини Ізрайлеві, такою: Навідом навідається до вас Бог, і винесете ви костї мої звідсї з собою. |
20 І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині. | 20 І рушили [сини Ізраїля] із Суккоту, і отаборилися в Етамі, на межі пустелі. | 20 І вирушили вони з Суккота та й отаборились в Етамі, уз край пустині. | 20 А піднявшись з Сокхот, сини Ізраїля ополчилися в Отомі при пустині. | 20 І помандрували вони від Суккотта та й отаборились ув Етамі, уз край степу. |
21 А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі. | 21 А Господь йшов перед ними удень в стовпі хмаровому, щоб проводжати їх у дорозі, а вночі в стовпі вогняному, щоб світити їм, аби могли йти удень та вночі. | 21 Господь же йшов перед ними вдень хмаровим стовпом, щоб проводжати їх у дорозі, а вночі вогненним стовпом, щоб їм присвічувати; так що вони могли йти і вдень і вночі. | 21 Бог же провадив їх, днем стовпом хмари, щоб показати їм дорогу, а вночі стовпом огня. | 21 Господь же йшов перед ними в день стовпом хмаряним, щоб вести їх по дорозї, а в ночі стовпом огняним, щоб можна було йти й у день і в ночі. |
22 Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу! | 22 І не зникав стовп хмаровий удень і стовп вогняний уночі перед народом. | 22 І не зникав хмаровий стовп задня, і стовп вогненний уночі перед народом. | 22 Не забракло стовпа хмари вдень і огняного стопа вночі перед всім народом. | 22 Не віднїмав у людей у день стовпа хмаряного, і в ночі стовпа огняного. |