1 І сталося по тому, мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім'я їй Тамара. І покохав її Амнон, син Давидів. | 1 І сталося після того: У Авесалома, сина Давидового, [була] сестра вродлива, на ймення Тамар; і полюбив її Амнон, син Давидів. | 1 По тому ж сталось таке. Була в Авесалома, сина Давида, сестра вродлива, на ім'я Тамар, і закохався в неї Амнон, син Давида. | 1 І сталося після цього і в Авесалома сина Давида (була) сестра дуже гарна на вид, і її імя Тимар, і полюбив її Амнон син Давида, | 1 І сталось після того, що в Давидового сина Абессалома була вродлива сестра, на ймя Тамара, та що Давидів син Амнон залюбивсь у нїй. |
2 І вболівав Амнон так, що він аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити. | 2 І сумував Амнон аж до того, що захворів через Тамар, сестру свою, бо вона була ще юнка, і Амнонові видавалося складним що-небудь учинити з нею. | 2 І мучивсь Амнон, що аж занедужав через свою сестру Тамар, бо вона була дівицею, й Амнонові здавалось неможливим зробити їй будь-що. | 2 і Амнон був засмучений аж до хворіння через свою сестру Тимар, бо вона була дівчиною, і тяжким (було) в очах Амнона щось їй вчинити. | 2 І мучивсь Амнон, аж занедужав через свою сестру Тамару, вона бо ще була дївицею, й Амнону здавалось річчю неможною заподїяти їй що нечесне. |
3 А Амнон мав товариша, а ім'я йому Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонадав був чоловік дуже хитрий. | 3 Але в Амнона був друг, на ймення Йонадав, син Шім'ї, брата Давидового; А Йонадав був чоловіком дуже хитрим. | 3 А був у Амнона приятель, на ім'я Йонадав, син Шімеа, брата Давида, і був Йонадав чоловік вельми хитрий. | 3 І був в Амнона друг, і його імя Йонадав син Самаа брата Давида. І Йонадав (був) дуже мудрий чоловік. | 3 У Амнона ж та був приятель, на ймя Йонадаб, син Давидового брата. Самаї, а був Йонадаб чоловік вельми хитрий. |
4 І він сказав йому: Чого ти, царевичу, такий марний щоранку? Чи ж не розповіси мені? І сказав йому Амнон: Я кохаю Тамару, сестру брата свого Авесалома. | 4 І він сказав йому: Чому ти так марнієш кожного дня, сину царя? Чи не повідаєш мені? І сказав йому Амнон: Тамар, сестру Авесалома, брата мого, я люблю. | 4 І спитав його: “Чого то ти, царевичу, кожного дня такий пригнічений? Невже мені не скажеш?” Амнон же йому: “Люблю Тамар, сестру мого брата Авесалома.” | 4 І сказав йому: Що з тобою, що ти так хворієш, сину царя, з дня на день? Чи не звістиш мені? І сказав йому Амнон: Я кохаю Тимар сестру Авессалома мого брата. | 4 І спитав його: Чого се ти так з кожнїм днем марнїєш, царевичу, чи не відкриєш менї? І відказав йому Амнон: Я люблю Тамару, сестру брата мого Абессалома. |
5 І сказав йому Йонадав: Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли прийде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай підкріпить мене хлібом, і нехай зробить на моїх очах ту їжу, щоб я бачив та їв із руки її. | 5 І сказав йому Йонадав: лягай у постіль твою і вдай із себе хворого; і коли твій батько прийде провідати тебе, скажи йому: Нехай прийде Тамар, сестра моя, і підсилить мене харчами, зготувавши страву на моїх очах, щоб я бачив і їв з її рук. | 5 На те Йонадав до нього каже: “Лягай у ліжко та вдай недужого, і як твій батько прийде навідатись до тебе, ти йому скажеш: Нехай моя сестра Тамар прийде та дасть мені щонебудь з'їсти: зготує перед очима у мене страву, щоб я бачив і їв з рук її.” | 5 І сказав йому Йонадав: Лягай на твоє ліжко і будь хворим, і твій батько ввійде, щоб тебе побачити, і скажеш йому: Хай прийде моя сестра Тимар і погодує мене і хай зробить їжу перед моїми очима, так щоб я побачив, і їстиму з її рук. | 5 І каже йому Йонадаб: Лягай у постелю твою та й прикинсь недужим, і як прийде твій панотець, щоб до тебе навідатись, то скажи йому: Коли б оце моя сестра Тамара та прийшла сюди, та дала менї чого попоїсти! коли б вона перед очима менї що зготовила, щоб я бачив, так я попоїв би з її рук. |
6 І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай спече на моїх очах два млинці, і я попоїм з її руки. | 6 І приліг Амнон, і вдав із себе хворого, і прийшов цар відвідати його; і сказав Амнон цареві: Нехай прийде Тамар, сестра моя, і спече при моїх очах коржа чи два; і я попоїм із рук її. | 6 Ліг Амнон і вдав недужого. Коли прийшов цар на нього подивитись, Амнон до царя мовив: “Нехай моя сестра Тамар прийде й зготує перед моїми очима кілька медяників, і я їх з'їм з її руки.” | 6 І Амнон ліг і зробився хворим, і цар ввійшов, щоб його побачити, і сказав Амнон до царя: Хай прийде до мене моя сестра Тимар і спече дві паланиці перед моїми очима і зїм з її руки. | 6 І лїг Амнон і прикинувсь недужим. Як же прийшов царь, щоб на його подивитись, каже Амнон цареві: Коли б оце моя сестра Тамара та прийшла сюди та зготовила перед віччу в мене дві лижки поливки, щоб менї з її рук ізз'їсти! |
7 І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: Іди до дому твого брата Амнона, і приготов йому їжу. | 7 І послав Давид до Тамар у дім сказати: Піди у дім Амнона, брата твого, і зготуй йому страву. | 7 І послав Давид до дому до Тамарі сказати їй: “Піди до дому твого брата Амнона й зготуй йому їжу.” | 7 І післав Давид до Тимари до дому, кажучи: Піди до дому твого брата Амнона і зроби йому їжу. | 7 І послав Давид до дому до Тамари й повелїв сказати їй: Ось ійди до дому до брата твого Амнона та зготуй йому попоїсти. |
8 І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла вона тіста, і замісила, і приготовила на очах його, та й спекла млинці. | 8 І пішла вона у дім брата свого Амнона, а він лежить. І взяла вона борошна і замісила перед його очима і спекла коржів. | 8 Тоді пішла Тамар до дому Амнона, брата свого, що лежав у ліжку; взяла муки, замісила й зготувала перед очима у нього медяники та й спекла їх. | 8 І Тимар пішла до дому Амнона свого брата, і він лежав. І взяла тісто і замісила і спекла перед його очима і випекла паланиці. | 8 І пійшла Тамара до дому до брата свого Амнона, тим часом, як він лежав. І взяла муки, замісила й зготовила перед віччу в його поливки. |
9 І взяла вона сковорідку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: Випровадь від мене всіх людей. І повиходили від нього всі люди. | 9 І взяла сковорідку і виклала перед ним; але він не захотів їсти. І сказав Амнон: Нехай усі вийдуть від мене. І вийшли від нього всі люди. | 9 Потім узяла пательню й випорожнила перед ним. Він, однак, не хотів їсти й повелів: “Виведіть усіх геть від мене!” І як усі повиходили від нього, | 9 І взяла пательню і випорожнила перед ним, і він не забажав їсти. І сказав Амнон: Виведіть кожного чоловіка з перед мене. І вивели кожного чоловіка з перед нього. | 9 І взяла те, що зготовила, вилила й поставила перед ним. Він однак же не хотїв їсти, і каже Амнон: Нехай усї повиходять. І повиходили всї. |
10 І сказав Амнон: Принеси їжу до кімнати, і я з'їм із твоєї руки. І взяла Тамара млинці, що приготовила, та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати. | 10 І сказав Амнон Тамар: Віднеси страву до внутрішньої кімнати, і я поїм із рук твоїх. І взяла Тамар коржі, котрі зготувала, і віднесла Амнонові, братові своєму, у внутрішню кімнату. | 10 Амнон каже до Тамарі: “Принеси їжу в кімнату, щоб я міг поживитися з твоєї руки. Взяла Тамар медяники, що зготувала, й принесла їх Амнонові, братові своєму досередини в кімнату. | 10 І сказав Амнон до Тимари: Внеси їжу до кімнати, і їстиму з твоєї руки. І взяла Тимар паланиці, які зробила, і внесла Амнонові свому братові до кімнати, | 10 І каже Амнон Тамарі: Понеси їду в середню сьвітлицю, тодї їсти му з твоїх рук. Тамара взяла поливку, що зготовила, й понесла свойму братові Амнонові в сьвітлицю. |
11 І вона принесла до нього, щоб їв, а він схопив її, та й сказав до неї: Ходи, ляж зо мною, моя сестро!... | 11 І коли вона поставила перед ним, щоб він їв, то він схопив її, і сказав їй: Іди, лягай зі мною, сестро моя! | 11 Як вона подавала йому їсти, він ухопив її та й каже до неї: “Ходи, лягай зі мною, моя сестро!” | 11 і подала йому їсти, і він схопив її і сказав її: Ходи переспи зі мною, моя сестро. | 11 Як же подала йому їсти, він ухопив її та й каже їй: Ходїмо, ляж коло мене, сестро! |
12 А вона йому відказала: Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидоти. | 12 Але вона сказала: Ні, брате мій, не ганьби мене, бо не робиться так у Ізраїлі; не чини цього безуму. | 12 Вона йому відповіла: “Ні, мій брате! Не безчесть мене, бо так в Ізраїлі не водиться! Не чини такого божевілля! | 12 І вона сказала йому: Ні, мій брате, не упокори мене, бо не чинитиметься такого в Ізраїлі. Не вчини цього безглуздя. | 12 І відказала вона йому: О, нї, братіку! Не безчести мене, бо так не водиться в Ізраїлї! Не чини такої божевільностї! |
13 І куди я понесу свою ганьбу? А ти станеш, як один із мерзотників в Ізраїлі. Ти переговори з царем, і він не відмовить віддати мене тобі... | 13 І я, куди я піду з моєю ганьбою? І ти, ти будеш одним із шалених в Ізраїлі. То побалакай з царем; він не відмовить віддати мене тобі. | 13 Куди я понесу мій сором? Та й ти будеш неначе який безчесний в Ізраїлі! Тому поговори лишень з царем, він мене тобі не відмовить.” | 13 І куди я понесу свою ганьбу, і ти будеш як один з безумних в Ізраїлі. І тепер заговори до царя, бо не затримає мене від тебе. | 13 Куди бо я понесу мій сором? Ти ж будеш одним з божевільних в Ізраїлї. Лучче поговори з царем, він певно мене тобі не заборонить. |
14 Та він не хотів слухати її голосу. І був він сильніший від неї, і збезчестив її, і лежав із нею... | 14 Але він не хотів слухати її слова, і здолав її, і згвалтував її, і лежав з нею. | 14 Він же не хотів слухати її голосу, але насильно її знечестив, лігши з нею. | 14 І Амнон не забажав послухатись її голосу і подужав її і впокорив її і переспав з нею. | 14 Він однакже не хотїв нїчого слухати, а силоміць обезчестив її й пригорнувсь до неї. |
15 І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю, бо ця ненависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: Уставай, іди собі... | 15 Потім зненавидів її Амнон найглибшою ненавистю, аж так, що ненависть, якою він зненавидів її, була сильніша любови, котру мав до неї. І сказав їй Амнон: Підведися і йди. | 15 Після того Амнон зненавидів її вельми глибокою ненавистю, - ненависть, якою її зненавидів, була більша за любов, що почував був до неї, - і сказав їй: “Уставай! Геть звідси!” | 15 І Амнон зненавидів її дуже великою ненавистю, бо велика (була) ненависть, якою її зненавидів, понад любов, якою її полюбив. І сказав до неї Амнон: Встань і йди. | 15 Потім же зненавидїв її глибокою ненавистю, й ненависть його була ще більша, нїж та любов, що почував до неї. От і звелїв їй Амнон: Уставай! йди собі геть! |
16 А вона відказав йому: Через це велике зло, по тому, що зробив ти зо мною, хочеш ще вигнати мене? Та він не хотів її слухати. | 16 І [Тамар] сказала йому: Ні. Прогнати мене – це зло більше першого, котре ти вчинив зі мною. Але він не хотів слухати її. | 16 Вона ж до нього каже: “Ні, мій брате, проганяти мене - це гірша кривда, ніж перша, що ти мені заподіяв.” Та він не хотів її слухати, | 16 І сказала йому Тимар: Ні, брате, бо остання злоба більша від першої, яку ти вчинив зі мною, щоб відіслати мене. І Амнон не захотів послухатися її голосу. | 16 І відказала Тамара: Проганяти мене - се кривда була б гірша, нїж перва, що заподїяв єси менї. Він же не хотїв її слухати, |
17 І покликав він юнака свого, слугу свого, та й сказав: Виженіть оцю від мене геть, і замкни за нею двері... | 17 І покликав юнака свого, котрий служив йому, і сказав: Проженіть її від мене геть, і замкни двері за нею. | 17 а кликнув хлопця, що був на послугах у нього, й велів: “Виведи її геть від мене й засунь двері за нею.” | 17 І він покликав свого слугу, що був над його домом і сказав йому: Геть відішліть цю від мене і замкни за нею двері. | 17 А кликнув хлопця свого та й звелїв: Виведи отсю від мене та й засунь двері за нею. |
18 А на ній була квітчаста туніка, бо так завжди вбиралися царські дочки, панни. І його слуга випровадив її назовні, і замкнув за нею двері. | 18 На ній була барвиста одежа; бо такі верхні одежі носили царські дочки-дівиці. І вивів її слуга геть і замкнув за нею двері. | 18 Була ж на ній одежа з довгими рукавами, бо так колись вдягались царські дочки-дівиці. І її вивів слуга надвір і засунув двері за нею. | 18 І на ній була одіж з довгими рукавами, бо так в свою одіж зодягалися дочки царя - дівчата. І його слуга вивів її геть і замкнув за нею двері. | 18 На нїй же була ріжноцьвітня одежа, бо такі намітки носили царські дочки-дївицї. Як же служка вивів її надвір і засунув за нею двері, |
19 А Тамара посипала попелом свою голову, а квітчасту туніку, що була на ній, роздерла, і поклала руку свою на голову свою, і все ходила та голосила... | 19 І посипала Тамар попелом голову свою, і розідрала барвисту одежу, котру мала на собі, і поклала руки свої на голову свою, і отак рухалася і вищала. | 19 Тоді Тамар посипала собі пороху на голову й роздерла одежу з довгими рукавами, що мала на собі, і, схопивши голову в руки, пішла та, йдучи, ридала. | 19 І Тимар взяла попіл і посипала на свою голову і роздерла одіж з довгими рукавами, що на ній, і поклала свої руки на свою голову і пішла, ідучи і кричучи. | 19 Посипала Тамара попелом голову собі й роздерла ріжноцьвітню намітку на собі й ймившися руками за голову, йшла тяжко ридаючи. |
20 І сказав до неї брат її Авесалом: Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, сестро моя, мовчи, брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого... І осіла Тамара, знівечена, у домі брата свого Авесалома. | 20 І сказав їй Авесалом, брат її: Чи не Амнон, брат твій, був учора з тобою? – Але тепер уже мовчи, сестро моя; він – брат твій; не бери цього до серця свого. І жила Тамар у самотині, в домі Авесалома, брата свого. | 20 Брат її Авесалом сказав до неї: “Чи не був твій брат Амнон із тобою? Але тепер, моя сестро, мовчи: він бо брат твій. Не бери собі цього до серця!” І жила Тамар покинута в домі свого брата Авесалома. | 20 І сказав до неї Авессалом її брат: Чи не Амнон твій брат був з тобою? І тепер, моя сестро, мовчи, бо він твій брат. Не клади в своє серце, щоб говорити про цю справу. І Тимар сіла як вдова в домі Авессалома свого брата. | 20 І озвавсь до неї брат її Абессалом: Чи не був твій брат Амнон із тобою? Мовчи ж тепер, сестро - се ж твій брат! Не приймай сієї речі так дуже до серця! От і пробувала Тамара самітня в господї в брата свого в Абессалома. |
21 А цар Давид почув про це все, і сильно розгнівався! | 21 І почув цар Давид про все це і вельми спалахнув його гнів. | 21 Коли дізнався цар Давид про всю ту справу, то закипів гнівом, але він не докорив своєму синові Амнонові, якого він любив, бо то був його перворідень. | 21 І почув цар Давид всі ці слова і дуже розгнівався. І не засмутив душі Амнона свого сина, бо полюбив його, бо він був його первородним. | 21 Дознавшися ж царь Давид про всю справу, закипів великим гнївом, та не хотїв печалити сина свого Амнона, любив бо його, бо се був у нього перворідень. |
22 І не говорив Авесалом з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив сестру його Тамару. | 22 Тим часом, Авесалом не говорив з Амноном ні поганого, ані доброго. Бо зненавидів Авесалом Амнона за те, що він зганьбив Тамар, сестру його. | 22 Авесалом не сказав Амнонові ні слова, ні доброго, ані злого, бо ненавидів Амнона за те, що знечестив його сестру Тамар. | 22 І Авессалом не говорив з Амноном про добре чи про зле, бо Авессалом зненавидів Амнона з причини, що впокорив його сестру Тимару. | 22 Абессалом же не промовив Амнонові нї слова, нї злого, нї доброго, та він ненавидїв Амнона за те, що збезчестив сестру його. |
23 І сталося по двох роках, і мав Авесалом стриження овець у Баал-Хацорі, що при Єфремі, і Авесалом закликав усіх царських синів. | 23 За два роки було стриження [овець] в Авесалома у Баал-Хацорі, що при Єфремі, і Авесалом закликав усіх царських синів. | 23 Сталося, що два роки пізніше Авесалом справляв стрижку овець в Ваал-Хацорі, що біля Ефраїму, і запросив Авесалом усіх царських синів. | 23 І сталося після двох років часу і стригли (отари) в Авессалома в Веласорі близько Ефраїма, і Авессалом покликав всіх синів царя. | 23 Як уплило два роки, сталося, що Абессалом справляв овечі пострижини в Баал-Газорі, в Ефраїмі, й запросив до себе Абессалом усїх царських синів. |
24 І прийшов Авесалом до царя та й сказав: Ось у раба твого стриження, нехай піде цар та раби його з твоїм рабом. | 24 І прийшов Авесалом до царя і сказав: Ось у служника твого стриження, нехай піде цар і служники його з твоїм служником. | 24 Прийшов Авесалом до царя та й каже: “Дивись, слуга твій справляє стрижку овець. Нехай же цар із слугами зволить прийти до слуги свого.” | 24 І пішов Авессалом до царя і сказав: Ось стрижуть (отари) у твого раба, хай прийде цар і його слуги з твоїм рабом. | 24 Прийшов Абессалом і до царя та й каже: Твій раб справляє сьогоднї овечі постриги: коли б же й царь із усїм двором своїм прийшов до раба свого! |
25 І сказав цар до Авесалома: Ні, сину мій, не підемо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагословив його. | 25 І сказав цар до Авесалома: Ні, сину мій, не підемо ми всі разом, щоб не бути тобі за тягаря. І той вельми просив його, але він не хотів піти, проте благословив його. | 25 І відповів цар Авесаломові: “Ні, сину, не можемо всі тепер прийти, щоб тебе не обтяжувати.” Той наполягав, та він не хотів іти, лише поблагословив його. | 25 І сказав цар до Авессалома: Ні мій сину, всі ми не підемо, і не обтяжимо тебе. І принуджував його, і він не забажав іти і поблагословив його. | 25 І рече царь Абессаломові: Нї, синку! не подоба нам усїм гостювати, важко було б се на тебе. Той напирав на його, та він не схотїв ійти, лиш поблагословив його. |
26 І сказав Авесалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон! І сказав йому цар: Чого від піде з тобою? | 26 І сказав Авесалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон. І сказав йому цар: Чого він піде з тобою? | 26 Тоді Авесалом сказав: “Якщо ні, то, прошу, нехай принаймні мій брат Амнон іде з нами.” Цар йому відповів: “Чого він має йти з тобою?” | 26 І сказав Авессалом: І якщо ні, хай піде з нами Амнон мій брат. І сказав йому цар: Навіщо піде з тобою? | 26 І промовив Абессалом: Коли ж не завгодно, так нехай хоч мій брат Амнон іде з нами. І рече йому царь: Чого йому з тобою їхати? |
27 Та Авесалом сильно просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів. | 27 Та Авесалом дуже просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів. | 27 Як же Авесалом наполягав, він дозволив з ним піти Амнонові й усім царським синам. І справив Авесалом такий бенкет, наче царський бенкет. | 27 І принуджував його Авессалом, і він післав з ним Амнона і всіх синів царя. І Авессалом зробив пир, наче пир царя. | 27 Як почав же Абессалом уговорювати, звелїв він Амнонові й усїм царським синам товаришувати йому. І справив Абессалом такий пир, що хоч би й цареві. |
28 А Авесалом загадав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! і ви вб'єте його. Не бійтеся, чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважні!... | 28 А потім Авесалом наказав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, коли Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! – і ви заб'єте його. Не бійтеся, – чи ж не я вам наказав? Будьте пильні та відважні. | 28 Авесалом слугам своїм наказав, мовивши: “Пильчуйте, коли Амнонові стане від вина весело на серці й коли я скажу вам: Вдарте на Амнона! - Тоді ви його вб'єте. Не бійтесь, це я даю вам наказ. Будьте відважні й покажіть себе хоробрими.” | 28 І Авессалом заповів своїм слугам, кажучи: Гляньте, як лиш добре буде серцю Амнона від вина і скажу вам: Побийте Амнона, і убийте його. Не злякайтеся. Чи не я приказую вам? Будьте мужні і станьте синами сильних. | 28 Прислузї ж своїй дав Абессалом такий наказ: Гледїть менї, як Амнон упється добре на винї, й я скажу вам: Убийте Амнона! так і стратьте його. Не бійтесь, се я дав наказ вам; будьте відважні й покажіте себе мужами. |
29 І зробили Авесаломові юнаки Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали. | 29 І вчинили юнаки Авесалома з Амноном, як наказав Авесалом. Тоді підвелися всі царські сини, сіли кожний на свого мула і повтікали. | 29 І розбавились слуги Авесалома з Амноном так, як велів їм Авесалом. Посхоплювались тоді усі царевичі, сіли кожен на свого мула верхи й повтікали. | 29 І слуги Авессалома вчинили Амнонові так як заповів їм Авессалом. І встали всі сини царя і посідали кожний на свого осла і втекли. | 29 І розправились Абессаломові слуги з Амноном по наказу Абессаломовому. Тодї посхоплювались усї царські сини, допали кожен свого мула та й повтїкали. |
30 І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла до Давида така: Авесалом повбивав усіх царських синів, і не позосталося з них ні одного... | 30 Коли вони були ще в дорозі, дійшов слух до Давида, що Авесалом умертвив усіх царських синів, і не залишилося жодного з них. | 30 Були вони ще в дорозі, як дійшла до Давида чутка: “Повбивав Авесалом усіх царських синів, що ні один з них не зоставсь.” | 30 І сталося як були вони в дорозі і дійшла до Давида чутка, кажучи: Авессалом побив всіх синів царя, і не остався з них ані один. | 30 Ще ж вони були в дорозї, а чутка долетїла вже до Давида: Отсе Абессалом повбивав усїх царських синів, всїх до ноги! |
31 І цар устав, і роздер шати свої, та й упав на землю, і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами. | 31 І підвівся цар, і розідрав одежу свою, і впав на землю, і всі служники його, що попереду стояли, розідрали на собі одежу свою. | 31 Устав цар, роздер на собі одежу та й простерся на землі; усі його слуги, що стояли коло нього, також пороздирали одежі. | 31 І встав цар і розірвав свою одіж і ліг на землю, і всі його слуги, що стояли довкруги нього, роздерли свої одежі. | 31 І встав царь, роздер одежу на собі та й простерсь на землю, й всї дворяне його, що стояли навкруги, пороздирали одїж на собі. |
32 І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: Нехай не каже мій пан: Усіх юнаків, царських синів, повбивали, бо помер тільки сам Амнон. Бо на наказ Авесалома це було вирішене від дня, як той збезчестив сестру його Тамару. | 32 Але Йонадав, син Шім'ї, брата Давидового, сказав: Нехай не думає володар мій, що всіх юнаків, царських синів, умертвили; один лиш Амнон помер. Тому що в Авесалома був цей замір з того дня, як [Амнон] згвалтував сестру його. | 32 А Йонадав, син Шімеа, Давидового брата, так озвався, кажучи: “Нехай мій пан не думає, що помордовано всіх юнаків-царевичів, вбито тільки одного Амнона. В Авесалома було таке рішення вже з того дня, як Амнон знечестив його сестру Тамар. | 32 І відповів Йонадав син Самаа брата Давида і сказав: Хай мій пан цар не каже, що забив кожного хлопця з синів царя, бо одинокий Амнон помер. Бо лежав на устах Авессалома від дня, в якому упокорив його сестру Тимару. | 32 І промовив Йонадаб, син Давидового брата Самаї, та й каже: Пане мій, не думай, що повбивано всїх молодиків, царських синів! се тільки Амнона одного вбито, бо в Абессалома був той задум з того дня, як той збезчестив сестру його Тамару. |
33 А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські сини повмирали, бо помер тільки сам Амнон. | 33 Отож, нехай володар мій, цар, не тривожиться думкою про начебто трагічну загибель усіх царських синів. Помер тільки один Амнон. | 33 Тож нехай цар, мій володар, не бере собі до серця цієї вістки, що всі царевичі повбивані, бо забито тільки одного Амнона.” | 33 І тепер хай не покладе собі на серце мій пан цар слово, кажучи: Померли всі царські сини, бо одинокий Амнон помер. | 33 Оце ж не допускай, мій царю й пане, до серця такої думки, що усї царські сини були повбивані, бо тільки один Амнон умер. |
34 І Авесалом утік. А юнак вартівник звів свої очі й побачив, аж ось численний народ іде дорогою, що була за ним, від боку гори. | 34 І втік Авесалом. І підняв юнак, що стояв на сторожі, очі свої, і побачив ось, багато народу йде по дорозі схилом гори. | 34 Авесалом утік. А юнак, що був на сторожі, підвів очі й дивиться: як багато людей іде Хоронаїм-дорогою, спускаючися схилом гори. | 34 І Авессалом втік. І слуга, що стежив, підняв свої очі і побачив, і ось багато людей ішло дорогою за ним з боку гори на сході. І прийшов той, що стежив, і сповістив цареві і сказав: Мужів побачив я на дорозі з гір з боку гори. | 34 Абессалом же втїк. Як споглянув же слуга, що сторогував на вежі, коли се много людей іде по дорозї на спаду гори. І прийшов вартовий й з'ясував цареві: Я бачив людей на дорозї Оронській на спаду гори. |
35 І сказав Йонадав до царя: Ось прийшли царські сини, як слово раба твого, так сталося. | 35 Тоді Йонадав сказав цареві: Це йдуть царські сини; як говорив служник твій, так і є. | 35 Йонадав і каже до царя: “Ось біжать царські сини; як слуга твій сказав, так воно й є.” | 35 І сказав Йонадав до царя: Ось це сини царя; за словом твого раба, так сталося. | 35 І каже Йонадаб цареві: Бач, царські сини йдуть; як сказав раб твій, так і є воно. |
36 І сталося, як скінчив він говорити, аж ось поприходили царські сини, і піднесли свій голос та й плакали. А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем... | 36 І тільки-но він сказав це, аж ось, прийшли царські сини і здійняли ґвалт, і плакали. І сам цар і всі служники його плакали дуже великим плачем. | 36 Ледве встиг він сказати це, як прибули царські сини, плачучи вголос; та й сам цар з усіма слугами теж ревно заплакав. | 36 І сталося коли він закінчив говорити, і ось прийшли сини царя і підняли їхній голос і заплакали, і цар і всі його слуги заплакали дуже великим плачем. | 36 Тільки що сказав се, аж ось і прибули цареві сини, плачучи в голос. І плакав царь, і всї слуги його плакали великим плачем. |
37 А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні. | 37 Авесалом же втік і пішов до Талмая, сина Амміхурового, царя ґешурського. І плакав Давид за сином своїм у всі дні. | 37 Але Авесалом утік: пішов він до Талмая, Амігудового сина, гешурського царя. І оплакував Давид свого сина по всі дні. | 37 І Авессалом втік і пішов до Толми сина Еміюда царя Ґедсура до землі Махад. І цар Давид оплакував свого сина всі дні. | 37 Абессалом же втїк і пійшов до Талмая Емиюденка, царя Гессурського. І плакав Давид по синові свойму всї днї. |
38 А Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і пробув там три роки. | 38 Авесалом утік, і прийшов до Ґешура, і пробув там три роки. | 38 Авесалом же втік і пішов у Гешур, і перебував там три роки. | 38 І Авессалом втік і пішов до Ґедсура і був там три роки. | 38 А Абессалом, коли втїк і прийшов у Гессур, то й перебув там три лїта. |
39 І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був зчасом потішений за Амнона, що помер. | 39 І не переслідував цар Давид Авесалома, бо розважився невдовзі по смерті Амнона. | 39 І перестав цар Давид гніватись на Авесалома, бо розважився згодом по смерті Амнона. | 39 І дух царя перестав виходити за Авессаломом, бо потішений був за Амнона, що помер. | 39 І не переслїдував Давид Абессалома, бо потїшився з часом по смертї Амнона. |