1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени. | 1 Отож, запитую: Невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні. Бо я також ізраїльтянин, від насіння Авраамового, з коліна Веніяминового. | 1 Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина. | 1 Отож, я запитую: Чи відкинув Бог свій народ? Цілковито ні! Бо і я ізраїлець, з насіння Авраама, з племені Веніямина. | 1 Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового. |
2 Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи: | 2 Не відкинув Бог народу Свого, котрого Він наперед знав. Чи не відаєте, що каже Писання врешті про Іллю? Як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи: | 2 Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля? | 2 Не відкинув Бог свого народу, який знав і раніше. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, як він просить Богові на Ізраїля: | 2 Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи: |
3 Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі. | 3 Господе! Пророків Твоїх повбивали, жертовники Твої зруйнували, і залишився я один, і душі моєї шукають. | 3 «Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.» | 3 Господи, повбивали твоїх пророків, порозбивали твої вівтарі, а я залишився сам, і шукають моєї душі? | 3 Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї. |
4 Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили. | 4 А що каже йому Божа відповідь? Я зберіг Собі сім тисяч чоловіків, які не схилили коліна перед Ваалом. | 4 І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.» | 4 І що ж каже йому Божа відповідь? - Лишив я собі сім тисяч чоловіків, які не схилили коліно перед Ваалом. | 4 Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом. |
5 Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті. | 5 Так само й нинішнього часу, за вибраною благодаттю, зберігся останок. | 5 Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю. | 5 Так само і тепер лишилася решта - за вибором ласки. | 5 Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї. |
6 А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок. | 6 Але, якщо з благодаті, то не за справи; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за справи, то це вже не благодать; інакше справа вже не є справа. | 6 Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю. | 6 Якщо ж за ласкою, то не за вчинками, бо тоді ласка вже не була б ласкою. [А коли із вчинків, то це вже не ласка, інакше вчинок уже не вчинок]. | 6 Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом. |
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи, | 7 То що? Ізраїль, чого шукав, того не дістав; а вибрані дістали, проте інші ожорсточилися. | 7 Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи, | 7 Що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, а вибрані одержали; інші ж затверділи, | 7 Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли, |
8 як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня. | 8 Як написано: Бог дав їм духа приспання, очі, котрі не бачать, і вуха, якими не чують, навіть до сього дня. | 8 як написано: «Бог дав їм аж по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули.» | 8 як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: очі, щоб не бачили, вуха, щоб не чули, - аж до нинішнього дня. | 8 (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня. |
9 А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату; | 9 І Давид повідує: Нехай же буде застілля їхнє сіттю, тенетами і зашморгом на відплату їм; | 9 А Давид каже: Нехай їхній стіл сильцем їм буде, пасткою: їм на падіння та на заплату. | 9 І Давид каже: Хай буде їхня пожива сильцем, пасткою і спокусою - на відплату їм. | 9 І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм. |
10 нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній! | 10 Нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачити, і нехай хребет їхній зігнеться назавжди. | 10 Нехай їхні очі потемніють, щоб не бачили, а їхній хребет зігнеться назавжди.» | 10 Хай затемніють їхні очі, щоб не бачили, і хай їхня спина завжди буде зігнута! | 10 Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий. |
11 Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них. | 11 Отож, запитую: Невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні. Але від їхнього падіння порятунок поганам, аби пробудити в них ревність. | 11 Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість. | 11 Отож, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Бо через їхнє падіння буде спасіння поганам, щоб їх самих роздражнити. | 11 Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти. |
12 А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня? | 12 А якщо падіння їхнє – багатство світові, і виснаження їхнє – багатство поганам, то тим паче повнота їхня. | 12 А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх? | 12 Якщо ж їхнє падіння є набутком для світу, а їхній занепад - багатство для поган, то наскільки більшою була б їхня повнота! | 12 Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх? |
13 Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу, | 13 Вам кажу, поганам: Як Апостол поганів, я прославляю служіння моє; | 13 Я ж кажу вам, погани, - оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, - | 13 Кажу вам, поганам: Оскільки я є апостолом для поган, прославляю моє служіння; | 13 Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю, |
14 може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них. | 14 Чи не викличу ревність у співродичів моїх за плоттю і чи не врятую деяких із них? | 14 надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти. | 14 може, цим роздражню своїх кревних за тілом і спасу кого з них. | 14 чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них. |
15 Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих? | 15 Бо якщо відторгнення їхнє буде замиренням світу, то що буде прийняття ними, як не життя з мертвих? | 15 Бо коли їхнє відкинення - примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих? | 15 Бо коли їхнє відкинення є примиренням для світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих? | 15 Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих? |
16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе. | 16 Якщо започаток святий, то й ціле також; і якщо корінь святий, то й гілка також. | 16 І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя. | 16 Коли розчин святий, то й тісто святе; а коли корінь святий, то й гілля святе. | 16 Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє. |
17 Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня, | 17 А якщо деякі з гілок відламалися, а ти, дике оливкове дерево, прищеплене на їхнє місце і стало спільником кореня і соку оливи, | 17 Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку, | 17 Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, бувши дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливки, | 17 Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси, |
18 то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе. | 18 То не чванься над гілками: якщо ж усе-таки піднесешся, то пригадай, що не ти корінь тримаєш, але корінь – тебе. | 18 то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе. | 18 то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам'ятай, що не ти корінь носиш, але корінь носить тебе. | 18 то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе. |
19 Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився. | 19 Скажи: гілки відламалися, щоб мені прищепитися. | 19 Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.» | 19 Скажеш: Галузки відломлено, щоб я прищепився. | 19 Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся. |
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся. | 20 Гаразд. Вони відламалися невір‘ям, а ти тримаєшся вірою: Не пишайся, але бійся. | 20 Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся! | 20 Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся. | 20 Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся. |
21 Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує! | 21 Бо якщо Бог не помилував природних гілок, то гляди, чи помилує тебе. | 21 Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити. | 21 Бо коли Бог не пожалів природних галузок, то він і тебе не пощадить. | 21 Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить. |
22 Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий. | 22 Отож, бачиш доброту і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а доброту для тебе, якщо перебуватимеш у благодаті Божій; інакше ти також будеш відтятий. | 22 Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий. | 22 Отже, споглядай Божу ласку і суворість: на тих, що відпали, - суворість, а на тебе - Божа ласка, якщо залишатимешся в ласці; якщо ж ні, то будеш відрубаним. | 22 Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий. |
23 Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити. | 23 Але й ті, якщо не будуть в невір‘ї, прищепляться, тому що Бог має силу знову прищепити їх. | 23 Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити. | 23 Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити. | 23 І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх. |
24 Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки? | 24 Бо, якщо ти відтятий від дикої за природою оливки і не за природою прищепився до гарної оливи, то тим паче ці природні прищепляться до своєї оливи. | 24 Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці? | 24 Бо коли ти, відтятий від оливки, дикої за своєю природою, був проти природи прищеплений до доброї оливки, - то настільки більш ті, що згідно з природою будуть прищеплені до власної оливки? | 24 Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини. |
25 Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, | 25 Бо не хочу залишити вас, браття, з незвіданою таємницею цією, щоб ви не мріяли про себе, – що ожорсточення сталося в Ізраїлі частково, до часу, поки увійде повне число поганів, | 25 Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни - щоб не були самі в собі велемудрі, - що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою; | 25 Бо не хочу, братове, щоб ви не знали цієї таємниці, - аби не були ви високої думки про себе, - що часткове очерствіння на Ізраїль сталося доти, доки не ввійде повнота поган, | 25 Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде. |
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова, | 26 І оскільки Ізраїль врятується, як написано: Прийде від Сіону Визволитель і відверне безбожність від Якова; | 26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність. | 26 відтак увесь Ізраїль врятується, як написано: Визволитель прийде з Сіона, відверне безбожність від Якова. | 26 І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова; |
27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні! | 27 І цей заповіт їм від Мене, коли зніму з них гріхи їхні. | 27 Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.» | 27 І ось їм від мене завіт, коли заберу їхні гріхи. | 27 і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх. |
28 Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців. | 28 У відношенні до благовістя, вони вороги заради вас; а у відношенні до вибрання, улюблені Божі заради батьків. | 28 З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків, | 28 Згідно з благовістям, вони вороги задля вас; а згідно з обранням, - улюблені задля батьків. | 28 По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв. |
29 Бо дари й покликання Божі невідмінні. | 29 Бо дари і покликання Боже непорушні. | 29 бо дари Божі і покликання незмінні. | 29 Адже Божі дарування і покликання не скасовуються. | 29 Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся. |
30 Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, | 30 Як ви самі колись були неслухняні Богові, а нині помилувані, через непослух їхній, | 30 Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, | 30 Бо як ви колись не корились Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, | 30 Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих, |
31 так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані. | 31 Так само й вони тепер неслухняні для помилування вас, щоб самі вони також були помилувані. | 31 так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя. | 31 так і вони нині спротивилися задля милосердя над вами, щоб і самі були помилувані. | 31 так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано. |
32 Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх. | 32 Бо всім визначив Бог непослух, щоб всіх помилувати. | 32 Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати. | 32 Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб усіх помилувати. | 32 Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати. |
33 О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! | 33 О, безодня багатства і премудрости і ведення Божого! Які неспогадані судьби Його і шляхи Його, яких не дослідити! | 33 О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги! | 33 О, глибино багатства, премудрости, розуму Божого! Які незбагненні його присуди і недосліджені його дороги! | 33 О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його! |
34 Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? | 34 Бо хто спізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? | 34 Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником? | 34 Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був дорадником йому? | 34 Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був? |
35 Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано? | 35 Або хто дав Йому наперед, щоб Він мусив відплатити? | 35 Або хто дав йому наперед, щоб воно знову було йому віддане? | 35 Або хто дав йому раніше, щоб воно було віддане? | 35 або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому? |
36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь. | 36 Бо все з Нього, Ним і для Нього. Йому слава навіки. Амінь. | 36 Все бо від нього, через нього і для нього. Йому слава навіки. Амінь. | 36 Бо все з нього, через нього і для нього! Йому слава навіки. Амінь. | 36 Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь. |