1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.1 Отож, запитую: Невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні. Бо я також ізраїльтянин, від насіння Авраамового, з коліна Веніяминового.1 Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина.1 Отож, я запитую: Чи відкинув Бог свій народ? Цілковито ні! Бо і я ізраїлець, з насіння Авраама, з племені Веніямина.1 Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового.
2 Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:2 Не відкинув Бог народу Свого, котрого Він наперед знав. Чи не відаєте, що каже Писання врешті про Іллю? Як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи: 2 Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля?2 Не відкинув Бог свого народу, який знав і раніше. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, як він просить Богові на Ізраїля: 2 Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:
3 Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.3 Господе! Пророків Твоїх повбивали, жертовники Твої зруйнували, і залишився я один, і душі моєї шукають.3 «Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.»3 Господи, повбивали твоїх пророків, порозбивали твої вівтарі, а я залишився сам, і шукають моєї душі?3 Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.
4 Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.4 А що каже йому Божа відповідь? Я зберіг Собі сім тисяч чоловіків, які не схилили коліна перед Ваалом.4 І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.»4 І що ж каже йому Божа відповідь? - Лишив я собі сім тисяч чоловіків, які не схилили коліно перед Ваалом.4 Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.
5 Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.5 Так само й нинішнього часу, за вибраною благодаттю, зберігся останок.5 Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю.5 Так само і тепер лишилася решта - за вибором ласки.5 Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.
6 А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.6 Але, якщо з благодаті, то не за справи; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за справи, то це вже не благодать; інакше справа вже не є справа.6 Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю.6 Якщо ж за ласкою, то не за вчинками, бо тоді ласка вже не була б ласкою. [А коли із вчинків, то це вже не ласка, інакше вчинок уже не вчинок].6 Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом.
7 Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,7 То що? Ізраїль, чого шукав, того не дістав; а вибрані дістали, проте інші ожорсточилися.7 Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи,7 Що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, а вибрані одержали; інші ж затверділи,7 Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,
8 як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.8 Як написано: Бог дав їм духа приспання, очі, котрі не бачать, і вуха, якими не чують, навіть до сього дня.8 як написано: «Бог дав їм аж по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули.»8 як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: очі, щоб не бачили, вуха, щоб не чули, - аж до нинішнього дня.8 (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
9 А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;9 І Давид повідує: Нехай же буде застілля їхнє сіттю, тенетами і зашморгом на відплату їм;9 А Давид каже: Нехай їхній стіл сильцем їм буде, пасткою: їм на падіння та на заплату.9 І Давид каже: Хай буде їхня пожива сильцем, пасткою і спокусою - на відплату їм.9 І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.
10 нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!10 Нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачити, і нехай хребет їхній зігнеться назавжди.10 Нехай їхні очі потемніють, щоб не бачили, а їхній хребет зігнеться назавжди.»10 Хай затемніють їхні очі, щоб не бачили, і хай їхня спина завжди буде зігнута!10 Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.
11 Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.11 Отож, запитую: Невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні. Але від їхнього падіння порятунок поганам, аби пробудити в них ревність.11 Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість.11 Отож, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Бо через їхнє падіння буде спасіння поганам, щоб їх самих роздражнити.11 Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.
12 А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?12 А якщо падіння їхнє – багатство світові, і виснаження їхнє – багатство поганам, то тим паче повнота їхня.12 А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх?12 Якщо ж їхнє падіння є набутком для світу, а їхній занепад - багатство для поган, то наскільки більшою була б їхня повнота!12 Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?
13 Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,13 Вам кажу, поганам: Як Апостол поганів, я прославляю служіння моє;13 Я ж кажу вам, погани, - оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, -13 Кажу вам, поганам: Оскільки я є апостолом для поган, прославляю моє служіння;13 Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,
14 може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.14 Чи не викличу ревність у співродичів моїх за плоттю і чи не врятую деяких із них?14 надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти.14 може, цим роздражню своїх кревних за тілом і спасу кого з них.14 чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.
15 Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?15 Бо якщо відторгнення їхнє буде замиренням світу, то що буде прийняття ними, як не життя з мертвих?15 Бо коли їхнє відкинення - примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих?15 Бо коли їхнє відкинення є примиренням для світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?15 Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?
16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.16 Якщо започаток святий, то й ціле також; і якщо корінь святий, то й гілка також.16 І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя.16 Коли розчин святий, то й тісто святе; а коли корінь святий, то й гілля святе.16 Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.
17 Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,17 А якщо деякі з гілок відламалися, а ти, дике оливкове дерево, прищеплене на їхнє місце і стало спільником кореня і соку оливи,17 Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку,17 Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, бувши дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливки,17 Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
18 то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.18 То не чванься над гілками: якщо ж усе-таки піднесешся, то пригадай, що не ти корінь тримаєш, але корінь – тебе.18 то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе.18 то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам'ятай, що не ти корінь носиш, але корінь носить тебе.18 то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
19 Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.19 Скажи: гілки відламалися, щоб мені прищепитися.19 Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.»19 Скажеш: Галузки відломлено, щоб я прищепився.19 Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.
20 Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.20 Гаразд. Вони відламалися невір‘ям, а ти тримаєшся вірою: Не пишайся, але бійся.20 Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся!20 Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся.20 Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.
21 Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!21 Бо якщо Бог не помилував природних гілок, то гляди, чи помилує тебе.21 Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити.21 Бо коли Бог не пожалів природних галузок, то він і тебе не пощадить.21 Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.
22 Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.22 Отож, бачиш доброту і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а доброту для тебе, якщо перебуватимеш у благодаті Божій; інакше ти також будеш відтятий.22 Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий.22 Отже, споглядай Божу ласку і суворість: на тих, що відпали, - суворість, а на тебе - Божа ласка, якщо залишатимешся в ласці; якщо ж ні, то будеш відрубаним.22 Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.
23 Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.23 Але й ті, якщо не будуть в невір‘ї, прищепляться, тому що Бог має силу знову прищепити їх.23 Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.23 Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.23 І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх.
24 Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?24 Бо, якщо ти відтятий від дикої за природою оливки і не за природою прищепився до гарної оливи, то тим паче ці природні прищепляться до своєї оливи.24 Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?24 Бо коли ти, відтятий від оливки, дикої за своєю природою, був проти природи прищеплений до доброї оливки, - то настільки більш ті, що згідно з природою будуть прищеплені до власної оливки?24 Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини.
25 Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,25 Бо не хочу залишити вас, браття, з незвіданою таємницею цією, щоб ви не мріяли про себе, – що ожорсточення сталося в Ізраїлі частково, до часу, поки увійде повне число поганів,25 Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни - щоб не були самі в собі велемудрі, - що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою;25 Бо не хочу, братове, щоб ви не знали цієї таємниці, - аби не були ви високої думки про себе, - що часткове очерствіння на Ізраїль сталося доти, доки не ввійде повнота поган,25 Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,26 І оскільки Ізраїль врятується, як написано: Прийде від Сіону Визволитель і відверне безбожність від Якова;26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність.26 відтак увесь Ізраїль врятується, як написано: Визволитель прийде з Сіона, відверне безбожність від Якова.26 І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова;
27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!27 І цей заповіт їм від Мене, коли зніму з них гріхи їхні.27 Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.»27 І ось їм від мене завіт, коли заберу їхні гріхи.27 і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.
28 Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.28 У відношенні до благовістя, вони вороги заради вас; а у відношенні до вибрання, улюблені Божі заради батьків.28 З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків,28 Згідно з благовістям, вони вороги задля вас; а згідно з обранням, - улюблені задля батьків.28 По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.
29 Бо дари й покликання Божі невідмінні.29 Бо дари і покликання Боже непорушні.29 бо дари Божі і покликання незмінні.29 Адже Божі дарування і покликання не скасовуються.29 Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.
30 Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,30 Як ви самі колись були неслухняні Богові, а нині помилувані, через непослух їхній,30 Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,30 Бо як ви колись не корились Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,30 Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,
31 так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.31 Так само й вони тепер неслухняні для помилування вас, щоб самі вони також були помилувані.31 так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя.31 так і вони нині спротивилися задля милосердя над вами, щоб і самі були помилувані.31 так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.
32 Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.32 Бо всім визначив Бог непослух, щоб всіх помилувати.32 Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати.32 Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб усіх помилувати.32 Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.
33 О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!33 О, безодня багатства і премудрости і ведення Божого! Які неспогадані судьби Його і шляхи Його, яких не дослідити!33 О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги!33 О, глибино багатства, премудрости, розуму Божого! Які незбагненні його присуди і недосліджені його дороги!33 О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його!
34 Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?34 Бо хто спізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому?34 Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником?34 Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був дорадником йому?34 Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?
35 Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?35 Або хто дав Йому наперед, щоб Він мусив відплатити?35 Або хто дав йому наперед, щоб воно знову було йому віддане?35 Або хто дав йому раніше, щоб воно було віддане?35 або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?
36 Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.36 Бо все з Нього, Ним і для Нього. Йому слава навіки. Амінь.36 Все бо від нього, через нього і для нього. Йому слава навіки. Амінь.36 Бо все з нього, через нього і для нього! Йому слава навіки. Амінь.36 Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.