1 І став по Авімелехові на спасіння Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, муж Іссахарів. І він сидів у Шамірі в Єфремових горах.1 Після Авімелеха постав для порятунку Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, муж Іссахарів. Він жив у Шамірі на Єфремовій горі.1 Після Авімелеха виступив на рятунок Ізраїля Тола, син Пуа, сина Додо, з коліна Іссахара. Він жив у Шамірі, на горах ефраїмських.1 І пішов Авімелех син Єроваала до Сікіма до братів своєї матері і сказав до них і до всієї родини дому своєї матері, мовлячи: 1 Після Абимелеха виступив на рятунок Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, з поколїння Іссахарового. Він жив у Самирі, на горах Ефраїмових.
2 І судив він Ізраїля двадцять і три роки, та й помер, і був похований в Шамірі.2 Він був суддею Ізраїля двадцять три роки, і помер, і похований у Шамірі.2 Судив він Ізраїля двадцять три роки, і, коли помер, поховано його в Шамірі.2 Скажіть же в уха сікімських мужів: Що є краще? Щоб володіли вами сімдесять мужів, всі сини Єроваала, чи щоб володів вами один муж? І пригадайте, що я є ваше тіло і ваша кість.2 І судив він Ізраїля двайцять і три годи; потім умер, і поховано його в Самирі.
3 І став по ньому Яір ґілеадеянин, і судив Ізраїля двадцять і два роки.3 Після нього постав Яір ґілеадеянин і був суддею Ізраїля двадцять два роки.3 Після нього виступив Яір, з Гілеаду, і судив Ізраїля двадцять два роки.3 І заговорили брати матері його про нього в уха всіх скімських братів всі ці слова, і звернули їхні серця за Авімелехом, бо сказали: Брат ваш є.3 Після нього виступив Яїр з Галаада й судив Ізраїля двайцять і два лїта.
4 І було в нього тридцять синів, що їздили на тридцяти молодих ослах, а в них тридцять міст, їх кличуть аж до цього дня: Яірові села, що в ґілеадському краї.4 У нього було тридцять синів, що їздили на тридцяти молодих віслюках, і тридцять міст було у них; донині називають їх поселеннями Яіра, що в Ґілеадському краї.4 Було в нього тридцять синів, що їздили на тридцятьох ослах, і було в них тридцять міст, що й досі звуться “Яірові містечка”, -лежали вони в Гілеад-краю.4 І дали йому сімдесять срібняків з дому Ваала-завіту, і найняв ними Авімелех мужів пустих і страшних і пішли за ним.4 У сього було трийцять синів, і їздили вони на трийцять ослицях, і було в їх трийцять міст.
5 І помер Яір, і був похований в Камоні.5 І вмер Яір, і похований в Камоні.5 Коли ж помер Яір, поховано його в Камоні.5 І ввійшов до хати свого батька до Ефрати і забив своїх братів синів Єроваала сімдесятьох мужів на одному камені. І остався Йоатам найменший син Єроваала, бо сховався.5 І вмер Яїр, і поховано його в Камонї.
6 А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам та Астартам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам моавським, і богам аммонських синів, і богам филистимським. І покинули вони Господа, і не служили Йому.6 Сини Ізраїля продовжували чинити лихе перед очима Господа, служили Ваалам і Астартам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам моавським, і богам аммонських синів, і богам филистимським, і покинули вони Господа, і не служили Йому.6 Та сини Ізраїля знову вчинили те, що не довподоби Господеві, й запопалися служити Ваалам і Астартам, богам арамійським, богам сидонським, богам моавським, богам синів Аммона та богам філістимлянським; і покинули Господа, і йому не служили.6 І зібралися всі мужі Сікімів і ввесь дім Мааллона і пішли і поставили Авімелеха царем при дубі бунту в Сікімах.6 Та чинили Ізраїлїї знов те, що не до вподоби Господеві, й служили Баалам та Астартам і богам Арамейським, і богам Сидонським, богам Моабійським, богам Аммонїйським, богам Филистійським, і покинули Господа й не шанували його.
7 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх в руку филистимлян та в руку синів Аммонових.7 І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і Він віддав їх в руки филистимлян та в руки синів аммонових.7 Тим і запалав гнів Господній на Ізраїля, й він віддав їх у руки філістимлянам та синам Аммона.7 І сповістили Йоатамові і він пішов і став на вершку гори Ґарізіна і підняв свій голос і закликав, і сказав їм: Послухайте мене, мужі Сікімів, і хай вас послухає Бог.7 І запалав гнїв Господень на Ізраїля, і віддав їх в руки Филистіям і в руки Аммонїям.
8 І вони били й мучили Ізраїлевих синів від того року, і гнобили вісімнадцять років усіх Ізраїлевих синів, що по той бік Йордану в аморейському краї, що в Ґілеаді.8 Вони пригнічували і мучили синів Ізраїля від того року, і гнобили вісімнадцять років усіх дітей Ізраїля, що по той бік Йордану в аморейському краї, що в Ґілеаді.8 І утискали вони й гнобили тяжко синів Ізраїля вісімнадцять років, усіх синів Ізраїля, по тім боці Йордану, в землі Аморійській, що в Гілеаді.8 Ідучи, пішли дерева помазати собі царя і сказали оливці: Царюй над нами.8 Ті мучили й гнобили Ізрайлитян від того року вісїмнайцять років, усїх синів Ізраїля по тім боцї Йорданї в землї Аморійській, що в Галаадї.
9 І перейшли Аммонові сини Йордан, щоб воювати також з Юдою й з Веніямином та з Єфремовим домом. І Ізраїлеві було дуже тісно!9 Нарешті перейшли аммонові сини Йордан, щоб воювати також із Юдою і з Веніямином та з Єфремовим домом. І було Ізраїлеві дуже тісно!9 До того ж іще перейшли сини Аммона Йордан, щоб воювати з Юдою, Веніямином та домом Ефраїма так, що Ізраїлеві стало дуже скрутно.9 І сказала їм оливка: Оставивши мою ситість, яку в мені прославили Бог і люди, піду панувати над деревами?9 До того ж іще перейшли Аммонїї Йордань, щоб наступити й на Юду, Бенямина й на дом Ефраїмів, так що Ізраїль був у великій нуждї.
10 І кликали Ізраїлеві сини до Господа, говорячи: Згрішили ми Тобі, бо ми покинули свого Бога, і служили Ваалам.10 І заволали сини Ізраїля до Господа, говорячи: Згрішили ми перед Тобою, тому що залишили Бога нашого, і служили Ваалам.10 Тоді сини Ізраїля зняли голос до Господа, кажучи: “Согрішили ми проти тебе, бо покинули нашого Бога й служили Ваалові.”10 І сказали дерева до фіґи: Ходи царюй над нами.10 І покликнули сини Ізраїля до Господа й промовляли: Провинили ми проти тебе, що покинули нашого Бога та служили Баалові.
11 І сказав Господь до Ізраїлевих синів: Чи ж не спас Я вас від Єгипту, і від амореянина, і від Аммонових синів, і від филистимлян?11 І сказав Господь синам Ізраїля: Чи не пригнічували вас єгиптяни, і амореї, і аммонитяни, і филистимляни?11 І відказав Господь синам Ізраїля: “Хіба (не однаково легко спасти з рук) синів Аммона та філістимлян, як із рук єгиптян та аморіїв?11 І сказала їм фіґа: Полишивши мою солодість і мій добрий плід піду панувати над деревами?11 І відказав Господь синам Ізрайлевим: Чи не пригнїтали ж вас Египтїї, Аморії, Аммонїї та Филистії,
12 А сидоняни, і Амалик, і Маон гнобили вас, і ви кликали до Мене, і Я спас вас від їхньої руки.12 І сидоняни, і Амалик, і Моав гнобили вас, і ви прикликали Мене, – чи не рятував Я вас од їхньої руки?12 Коли сидонії, амалекитяни й мідіяни вас гнобили, і ви кликали до мене, то я спас вас із рук їхніх.12 І сказали дерева до виноградної лози: Ходи царюй над нами.12 Та Сидонїї, Гамаликії та Мадиянїї? Тодї звали ви до мене, й я рятував вас із рук їх;
13 А ви полишили Мене, і служили іншим богам, тому більше не спасатиму вас.13 А ви залишили Мене і почали служити іншим богам; за те Я не буду вже рятувати вас.13 Та ви покинули мене, щоб служити чужим богам; за те не буду я вас уже більше рятувати.13 І сказала їм виноградна лоза: Оставивши моє вино, людську веселість, що від Бога, піду панувати над деревами?13 Ви ж покинули мене та служили богам другим; за те я не стану рятувати вас вже далїй:
14 Ідіть, і кличте до тих богів, що ви вибрали їх, вони спасуть вас у часі вашого утиску.14 Ходіть, кличте богів, котрих ви вибрали, нехай вони рятують вас у тіснотах ваших цьогочасних.14 Ідіть, кличте тих богів, що вибрали собі: нехай вони вас врятують під час вашої скрути.”14 І сказали дерева до тернини: Ходи ти царюй над нами.14 Ійдїть собі та лучше до тих богів, що вибрали собі; нехай рятують вас в тїснотї.
15 І сказали Ізраїлеві сини до Господа: Згрішили ми! Зроби Ти нам усе, як добре в очах Твоїх. Тільки спаси нас цього дня!15 І сказали сини Ізраїля Господові: Згрішили ми, учиняй з нами все, що Тобі до вподоби, а лише визволи нас нині, ми благаємо тебе.15 Тоді сини Ізраїля промовили до Господа: “Провинились ми; чини з нами все, що хочеш, тільки визволь нас тепер!”15 І сказала тернина до дерева: Чи по правді ви помазуєте мене на царя над вами, ходіть довіртеся моїй обороні. І якщо ні, хай вийде огонь з тернини і пожере ливанських кедрів.15 І промовили тодї сини Ізрайлеві до Господа: Провинили ми; чини з нами все, що схочеш, тільки визволь нас тепер.
16 І повикидали вони з-поміж себе чужих богів, та й служили Господеві. І знетерпеливилась душа Його через Ізраїлеве страждання.16 І повикидали вони з-поміж себе чужих богів, і служили Господові. І змилостивилася душа Його над стражданнями Ізраїля.16 Тоді повикидали чужих богів з-посеред себе й стали служити Господеві, й не стерпів він більше злиднів Ізраїля.16 І тепер, якщо по правді і в досконалості вчинили ви, і поставили Авімелеха, і якщо добре вчинили ви з Єроваалом і з його домом, і якщо за віддачею його рук вчинили ви йому,16 І повідкидали від себе чужі боги й почали служити одному Господу, й не стерпів він злиднїв Ізраїля.
17 А Аммонові сини були скликані, та й таборували в Ґілеаді. І були зібрані Ізраїлеві сини, та й таборували в Міцпі.17 Тим часом аммонитяни зібралися і розташувалися табором у Ґілеаді. Зібралися також сини Ізраїля і отаборилися в Міцпі.17 Зібралися сини Аммона та й отаборились у Гілеаді; зібралися й сини Ізраїля та й стали обозом коло Міцпи.17 як воював мій батько за вас і поклав свою душу за (вашу) і вирвав вас з руки Мадіяма,17 Змовились тодї Аммонїї та й отаборились у Галаадї. Зібрались і сини Ізрайлеві та й отаборились під Массифою.
18 І сказали той народ та ґілеадські князі, один до одного: Хто той чоловік, що зачне воювати з Аммоновими синами? Він стане головою для всіх ґілеадських мешканців.18 Народ [і] князі ґілеадські сказали одне одному: Хто розпочне війну супроти аммонитян, той буде старшиною усіх мешканців ґілеадських.18 Тоді народ, старші в Гілеаді, сказали один до одного: “Хто розпочне війну з синами Аммона, той і буде головою над мешканцями Гілеаду.”18 і ви сьогодні повстали проти дому мого батька і забили його синів - сімдесять мужів на одному камені і поставили царем Авімелеха сина його рабині над мужами Сікімів, бо братом є вашим,18 Нарід же й князї Галаадські мовляли один до одного: Хто розпочав би війну з Аммонїями, той буде головою над усїма осадниками Галаадськими.