1 Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.1 Істинно, істинно кажу вам: Хто не дверима входить в кошару овечу, але перелазить деінде, той злодій і розбійник;1 «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, - злодюга той, розбійник!1 Щиру правду, щиру кажу вам: хто не входить до овечої кошари дверима, перелазить деінде, той злодій і розбійник;1 Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
2 А хто входить дверима, той вівцям пастух.2 А той, що дверима входить, є пастир вівцям;2 Хто ж увіходить дверима, той вівцям - вівчар.2 а хто входить дверима, той пастир овець.2 Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
3 Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.3 Йому брамник відчиняє, і вівці підкоряються голосові його, і він кличе своїх овечок на ім‘я і виводить їх;3 Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.3 Йому брамник відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець на ймення і виганяє їх.3 Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.4 І коли виведе овечок своїх, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, тому що знають голос його;4 А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.4 Коли всіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос;4 І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
5 За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.5 А за чужинцем не йдуть, але втікають від нього, тому що не знають чужого голосу.5 Не підуть за чужим вони - втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»5 за чужим же не йдуть, а втікають від нього, бо не знають чужого голосу.5 За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
6 Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.6 Оцю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що їм оповідав.6 Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.6 Отаку притчу сказав їм Ісус. Вони не зрозуміли, що означало те, про що говорив їм.6 Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
7 І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.7 Тому Ісус знову сказав їм: Істинно, істинно кажу вам, що Я – двері вівцям.7 Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець.7 Отже, знову сказав [їм] Ісус: Щиру правду, щиру кажу вам, що я - двері для овець.7 Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
8 Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.8 Усі, скільки їх переді Мною не переходило, є злодії і розбійники; але вівці не послухали їх.8 Усі, скільки їх передо мною прийшло, - злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.8 Всі, які приходили переді мною, були злодіями й розбійниками, та вівці їх не послухали.8 Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
9 Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.9 Я є двері: хто увійде Мною, той урятується, і увійде, і вийде, і пасовисько знайде.9 Я - двері. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!9 Я - двері; якщо хто мною ввійде, той буде врятований - і ввійде, і вийде, і знайде пасовисько.9 Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
10 Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.10 Злодій приходить лише для того, щоб украсти, вбити і погубити; Я прийшов для того, щоб мали життя і мали його уповні.10 Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали.10 Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й вигубити. Я прийшов, щоб мали життя - і мали вдосталь.10 Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
11 Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.11 Я – пастир добрий: добрий пастир життя своє покладе за овечок.11 Я - добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.11 Я добрий пастир. Добрий пастир кладе свою душу за овець.11 Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
12 А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.12 А найманець, не пастир, котрому вівці не свої, бачить вовка, що прийшов, і залишає овечок і втікає, а вовк викрадає овечок і розганяє їх;12 Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, - бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.12 Наймит же і той, що не є пастирем, якому вівці не належать, бачить наближення вовка, лишає овець і втікає, а вовк хапає їх і розполохує [вівці];12 Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
13 А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.13 А найманець утікає, тому що найманець, і не дбає про овечок.13 Бо він - наймит і не турбується вівцями.13 [а наймит утікає], бо він таки наймит і не дбає про овець.13 Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
14 Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.14 Я добрий пастир, і знаю Моїх, і Мої знають Мене.14 Я ж - добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.14 Я добрий пастир і знаю своїх і знають мої мене,14 Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.15 Як Батько знає Мене, отак і Я знаю Батька, і життя Моє кладу за овечок.15 Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.15 як знає мене Батько, а я знаю Батька, і кладу мою душу за овець.15 Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!16 Є у Мене й інші вівці, котрі не з цієї отари, і тих належить Мені привести: і вони почують голос Мій, і буде одна отара і один Пастир.16 Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, - і буде одне стадо й один пастир!16 Маю й інших овець, які не з цієї кошари, але мені треба і їх привести: вони почують мій голос, і буде одна отара й один пастир.16 І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.17 Тому любить Мене Батько, що Я віддаю життя Моє, щоб знову його прийняти;17 За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.17 Саме тому любить мене Батько, що я кладу мою душу, щоб знову її взяти.17 За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
18 Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.18 Ніхто не відбере його в Мене, але Я Сам віддаю його: маю владу віддати його, і владу маю знову прийняти його; цю заповідь одержав Я від Батька Мого.18 Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»18 Ніхто не бере її від мене, але я сам віддаю її. Владу маю її покласти, і владу маю знову її взяти; цю заповідь я дістав від мого Батька.18 Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
19 З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася.19 Від цих слів знову стався розбрат поміж юдеями.19 Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.19 Через ці слова знову виникла незгода між юдеями.19 Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
20 І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його?20 Чимало було таких, котрі казали: Він одержимий демоном і божеволіє; нащо слухаєте Його?20 Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?»20 Багато з них казали: Він має біса; це навіжений; нащо слухаєте його?20 Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
21 Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?...21 Інші казали: Це слова не біснуватого; чи може демон відкривати очі сліпим?21 Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»21 Інші казали: Ні, це не слова навіженого; чи ж може біс відкрити очі сліпому?21 Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
22 Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.22 А було тоді в Єрусалимі свято Оновлення, і була зима.22 Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.22 Було саме свято Відновлення в Єрусалимі; стояла зима.22 Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку.23 І ходив Ісус у храмі, у притворі Соломоновому.23 Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.23 І ходив Ісус у храмі - в притворі Соломоновім.23 І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!24 Тут юдеї обступили Його і казали Йому: Чи довго триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам відверто.24 Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»24 Обступили його юдеї і казали до нього: Доки триматимеш нас у непевності? Якщо ти Христос, скажи нам відкрито!24 Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
25 Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.25 Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діяння, котрі вчиняю Я в ім‘я Вітця Мого, вони свідчать про Мене.25 Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене.25 Відповів їм Ісус: Я вам сказав - а ви не вірите. Справи, які я чиню в ім'я мого Батька, - вони свідчать про мене.25 Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
26 Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.26 Але ви не вірите, бо ви не з овець Моїх, як Я сказав вам;26 Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.26 Але ви не вірите, бо ви не з моїх овець,26 Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.27 Вівці Мої підкоряються голосові Моєму, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною,27 Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,27 [як я вам сказав]. Мої вівці слухаються мого голосу, і я їх знаю, і йдуть за мною,27 Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.28 І Я даю їм життя вічне, і не загинуть повік, і ніхто не вирве їх з руки Моєї;28 і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.28 і я даю їм вічне життя, і не загинуть повік, і ніхто не забере їх з моїх рук.28 І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.29 Батько Мій, Котрий дав Мені їх, більший від усіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Батька Мого;29 Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!29 Мій Батько, який дав їх мені, є більшим від усіх, і ніхто не може забрати [їх] з руки [мого] Батька.29 Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
30 Я й Отець Ми одне!30 Я і Мій Батько – одне.30 Я і Отець - одно.»30 Я та Батько - ми одне.30 Я і Отець одно.
31 Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.31 Аж тут юдеї знову схопили каміння, щоб убити Його.31 Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.31 Знову юдеї взялися за каміння, щоб його побити.31 Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
32 Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?32 Ісус відповів їм: Багато добрих діянь Я показав вам від Батька Мого; за котре з них хочете забити Мене камінням?32 Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»32 Відповів їм Ісус: Багато добрих діл показав я вам від [мого] Батька. За які з цих діл хочете мене каменувати?32 Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
33 Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш...33 Юдеї сказали Йому у відповідь: Не за добрі діяння хочемо забити Тебе камінням, але за зневагу до Бога і за те, що Ти, будучи людиною, маєш Себе за Бога.33 А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але - за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»33 Відповіли йому юдеї, [кажучи]: Не за добрі діла каменуємо тебе, але за богозневагу; і що ти, бувши людиною, робиш себе Богом.33 Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
34 Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?34 Ісус відповів їм: Чи не написано в законі вашому: Я сказав: ви боги?34 Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви - боги?34 Відповів їм Ісус: Чи не написано в вашім законі: Я сказав: ви боги?34 Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,35 Якщо Він назвав богами тих, до котрих було слово Боже, і не може порушуватися Писання,35 Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, - а Писання годі усунути! -35 Якщо богами назвав тих, до яких було слово Боже, - а Писання порушувати не можна,35 Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, -
36 то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий?36 Чи Тому, Котрого Батько освятив і послав у світ, ви кажете: Зневажає Бога, тому, що Я сказав: Я Син Божий?36 то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, - бо я сказав, що я - Син Божий?36 то до того, кого Батько освятив, послав у світ, ви кажете, що він зневажає Бога, бо сказав: Я Божий Син?36 то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
37 Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.37 Якщо Я не вчиняю діянь Батька Мого, не вірте Мені;37 Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!37 Якщо не роблю діл мого Батька, не вірте мені;37 Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
38 А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!38 А якщо вчиняю, то, коли не вірите Мені, вірте діянням Моїм, щоби пізнати і повірити, що Батько в Мені і Я в Ньому.38 Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»38 якщо ж роблю, то хоч не вірите мені, - вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Батько в мені, а я - в Батькові.38 Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
39 Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.39 Тоді знову шукали нагоди схопити Його; але Він ухилився від їхніх рук,39 І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.39 І ще раз намагалися схопити його, але він оминув їхні руки.39 Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
40 І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.40 І пішов знову за Йордан, на те місце, де передніше хрестив Іван, і залишився там.40 І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, - і перебував там.40 І пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Іван колись хрестив, і там зостався.40 та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
41 І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було.41 Чимало прийшло до Нього і казали, що Іван не вчинив жодного дива; але все, що сказав Іван про Нього, було правдиве.41 Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, - була істина.»41 І численні люди прийшли до нього, і казали, що Іван не зробив ні одного чуда, проте все, що говорив Іван про нього, було правдою.41 І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
42 І багато-хто ввірували в Нього там.42 І багато там увірували в Нього.42 І увірували у нього численні.42 І багато хто там повірив у нього.42 І увірували там многі в Него.