1 Послухайте слова того, що вам каже Господь, о доме Ізраїлів!1 Слухайте слово, котре Господь говорить вам, дім Ізраїлів.1 Слухайте слова, що Господь до вас говорить, ви, доме Ізраїля!1 Послухайте господнє слово, яке Він сказав проти вас, доме Ізраїля.1 Слухайте слова, що говорить до вас Господь, ви, доме Ізрайлїв!
2 Так говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, бо тільки погани лякаються їх!2 Так говорить Господь: Не навчайтеся шляхів поганів і не бійтеся ознак небесних, котрих погани бояться.2 Так каже Господь: «Поганської дороги не навчайтесь і знаків небесних не страхайтесь, бо їх страхаються погани.2 Так говорить Господь: Доріг народів не навчайтеся і знаків неба не бійтеся, бо вони бояться їхніх лиць.2 Так говорить Господь: Не вчітесь ходити стежками поганськими й не страхайтесь перед знаменнями небесними: бо страхаються їх тілько невіри.
3 Бо устави народів марнота вони, божок бо це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою!3 Бо приписи народів – порожнеча: зрубають дерево в лісі, обкорують його руками теслі за допомогою сокири,3 Бо бовван поган - нікчемність; то лиш колода, вирубана в лісі, оброблена ремісником із сокирою в руках.3 Бо закони народів марні. Дерево вирубане з лісу, діло столяра і вилите.3 Постанови поганські пусті: вони вирубають дерево в лїсї, оброблять руками ремісника сокирою,
4 Сріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, і він не захитається.4 Покривають сріблом і золотом, прибивають цвяхами, щоб не хиталося.4 Її окрашують золотом та сріблом, цвяхами та молотками її прибивають, щоб не хиталась.4 Сріблом і золотом прикрашене, цвяхами і молотами їх прикріпили, і вони не порушаться.4 Покривають сріблом та золотом, прибивають гвіздєм та молотком, щоб не хиталось.
5 Вони, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро це не в їхній силі!5 Вони – що обкорений стовп, і не розмовляють; їх носять, тому що ходити не можуть. Не лякайтеся їх, бо вони не можуть завдати лиха, але й добра вчинити не мають сили.5 Вони, мов опудала на баштані, і не розмовляють вони. Їх треба носити, ходити бо не можуть. Не бійтеся ж їх, бо вони не зашкодять, та й доброго зробити вони не спроможні.»5 Вони коване срібло, не ходитимуть. Куте срібло прийде з Тарсіса, золото мофазьке і рука золотарів, всі діла митців. Синім полотном і порфірою їх зодягнуть.5 Вони, (ті ідоли) - мов точений стовп, і не говорять; їх носять, бо ходити не можуть. Тим і не лякайтесь їх, бо не здолїють вони нїяк зашкодити, та й щось доброго зробити вони не в силї.
6 Такого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім'я Твоє могутністю!6 Немає схожого на Тебе, Господе! Ти великий, і ймення Твоє велике могутністю.6 Рівні тобі, о Господи, немає! Великий єси й велике твоє потужне ім'я!6 Як їх несуть, будуть несені, бо (самі) не підуть, ані не злякаєтеся їх, бо не вчинять зла, і в них немає добра.6 Рівнї нема тобі, Господи! велик єси й велике імя твоє потугою.
7 Хто не буде боятись Тебе, Царю народів? Бо Тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немає такого, як Ти!7 Хто не злякається Тебе, Царю народів? Бо Тобі [єдиному] належить це. Тому що поміж усіма мудраками народів і в усіх царствах їхніх немає схожого на Тебе.7 Хто тебе не боїться, о царю народів? Бо це тобі належить, бо між усіма мудрими в народах, у всій їхній царській гідності рівні тобі немає.7 7 Хто не збоїться тебе, царю народів? Одному тобі належиться честь, бо між усїма премудрими в народах і в усїх царствах їх нема рівнї тобі.
8 Вони стали всі разом безумні й безглузді, наука марна оце дерево!8 Усі до одного вони безглузді і глупаки; марне навчання – оце дерево.8 Але всі вони гуртом дурні й безглузді; наука їхня пуста, вона - лиш колода!8 8 Всї вони дурні, безглузді; пуста наука їх - отте дерево.
9 Срібна бляха з Таршішу привезена, злото ж з Офіру, праця майстра й руки золотарської, блакить та пурпура їхня одіж, усі вони праця мистців.9 Розплющене на листки срібло завезли з Таршішу, золото – із Офіру: справа художника та рук ливарника; одежа на них – гіацинт і пурпур: Усе це – витвір людей удатних.9 Коване з Таршішу срібло та золото з Офіру, робота майстра та рук ливарника, з блавату й пурпури їхня одежа, всі вони - робота майстрів спритних.9 9 Розплескане в листки срібло, привезене з Тарсису, та золото з Уфазу, - робота майстерних людей та рук плавильникових; одежа на їх із блавату та з пурпуру: все воно - робота людей тямущих.
10 А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи.10 А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля; і народи не можуть витримати обурення Його.10 Господь Бог - Бог правдивий; він живий Бог і Цар вічний. Від його гніву земля трясеться, його обурення народи не в силі перенести.10 10 Господь же справдешній Бог, се живий Бог й віковічний царь. Од гнїву його тремтить земля, і погрози його не здолїють видержати народи.
11 Отак їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього!11 Так говоріть їм: Боги, котрі не утворили неба і землі, щезнуть із землі, а також із-під небес.11 Ви їм так маєте сказати: «Боги, що неба й землі не сотворили, зникнуть із землі й з піднебесся.»11 Так їм скажете: Боги, які не зробили небо і землю, хай згинуть з землі і під цим небом.11 Оце ж кажіть їм: Боги, що не сотворили неба й землї, позникають із землї й зпід неба.
12 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом.12 Він витворив землю силою Своєю, утвердив світ мудрістю Своєю і розумом Своїм розпросторив небеса.12 Він створив землю силою своєю, він всесвіт утвердив мудрістю своєю, і розумом своїм нап'яв небо.12 Господь цей, що зробив землю своєю силою, що випрямив вселенну у своїй мудрості і в своїй розумності простягнув небо12 Він сотворив землю силою своєю, утвердив круг земний мудростю своєю і розумом своїм розпростер небеса.
13 Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх,13 Коли Він озветься, – вирують води на небесах, і Він підносить хмари від рубежів землі, утворює блискавиці серед дощу і виводить вітер із Своїх сховищ.13 Коли видасть свій голос - води ревуть у небі, з кінців землі піднімає він хмари. Він з блискавками дощ утворює і висилає вітер із своїх сховищ.13 і множество води в небі, і навів хмари з кінця землі, блискавки зробив на дощ і вивів світло з своїх скарбниць.13 На його приказ ревуть води на небі, і він велить хмарам уставати з країв землї; творить блискавицї поміш з дощем, і випускає вітри з запасних сховищ своїх.
14 тоді кожна людина дуріє в своєму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа!...14 Удається до безуму всілякий чоловік у своєму пізнанні, соромить себе кожний ливарник ідолом [своїм], бо виплавлене ним є брехня, і немає в ньому духа.14 І кожен виявляється дурнем, невігласом; кожен ливар свого боввана соромиться, бо вилитий ним ідол - омана, немає в ньому духу.14 Марною є кожна людина через (брак) пізнання, кожний золотар був завстиджений своїми литтями, бо вилили брехню, в них немає духа.14 Безумним виявлює себе кожен мистець у свойму знаннї, і кожен плавильник соромить себе бовваном своїм, бо вилите ним - се лож, і нема в йому духа.
15 Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть!15 Це – викінчена порожнеча, вироби облудні; у часі відвідин їх вони щезнуть.15 Вони - марнота, вироби облудні, під час їхньої кари вони згинуть.15 Вони марні, діла кпин, в часі їхніх відвідин вони будуть знищені.15 Се пуста мана, робота облуду; в день караючих навідин вони почезнуть.
16 Не така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформував, а Ізраїль племено спадку Його, Господь Саваот Його Ймення!16 Не така, як їхня, доля в Якова; тому що [Бог його] є Творець усього, й Ізраїль є жезло спадщини Його; ймення Його – Господь Саваот.16 Не така, як вони, Яковова частка, бо він - Творець усього, й Ізраїль - його покоління-спадщина, Господь сил - його ім'я.16 Не такою є часть Якова, бо Той, Хто створив все, Він його насліддя, Господь йому імя.16 Не такий, як їх, пай Яковів; бо його Бог - се творець усього, а Ізраїль - се булава царства його; на імя йому - Господь Саваот.
17 Забери із землі свій товар, ти, що сидиш ув облозі!17 Збери на землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі;17 Збери з землі твої клунки, ти, що сидиш в облозі.17 Він зібрав зі зовні твою природу, що живе в вибраних (посудинах).17 Забірай з країни добро твоє, скоро бо опинишся в облязї;
18 Бо Господь каже так: Ось цим разом Я кину мешканців цієї землі, мов із пращі, і притисну їх так, щоб пізнання знайшли...18 Бо так говорить Господь: Ось, Я викину мешканців цього краю сього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх там.18 Бо так говорить Господь: «Ось я повикидаю тим разом далеко мешканців цього краю і в скруту зажену їх, щоб знайшли мене».18 Бо так говорить Господь: Ось Я нищу скорботою тих, що живуть на цій землі, щоб знайти твою рану.18 Так бо говорить Господь: Ось, я повикидаю на сей раз осадників сієї землї і зажену їх у тїсноту, щоб їх половлено.
19 Ой, горе мені з-за нещастя мого, моя рана болюча! А я говорив: це хвороба моя, і знесу я її.19 Горе мені у моїх тіснотах, пекуча рана моя, але я кажу [сам собі: ] Справді, це – моя журба, і я буду нести її.19 Горе мені! Яка руїна! Болюча моя рана. Та я сказав: «Це лиш недуга, мушу її перетерпіти!»19 Горе в твоїм побитті, твоя рана болюча. І Я сказав: Поправді це моя рана і вона мене охопила.19 Ой горе ж менї в нуждї моїй; болюча рана моя! та я кажу собі: заслужений сей смуток мій, і буду терпіти його:
20 Намета мого попустошено і зірвані всі мої шнури. Розійшлись мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої...20 Шатро моє спустошене, і всі мотузки мої порвалися; діти мої пішли від мене і немає їх; нікому вже поставити шатра мого і розвісити килимів моїх.20 Пограбовано намет мій і порвано все моє мотуззя. Діти мої пішли геть від мене, нема їх більше. Намет мій нікому знову напинати, мої опони розставляти.20 Моє шатро в біді, і всі мої скіряні покривала розірвані. Моїх синів і моїх овець немає, немає більше місця мого шатра, місця моїх скіряних покривал.20 Намет мій спустошено, і всї верівки мої порвано; дїти мої забрані від мене, нема вже їх: нїкому знов напяти намета мого й розвісити на йому покривал моїх;
21 Бо пастирі стали безглузді, і вони не звертались до Господа, тому не щастилося їм, і розпорошене все їхнє стадо...21 Бо пастирі стали безглуздими і не шукали Господа, а тому вони й чинили нерозважливо, і вся череда їхня порозбігалася.21 Бо пастухи стали дурними, Господа не шукали, а через те не мали щастя, й усі стада їхні ось порозкидано.21 Бо нерозумні були пастирі і не шукали Господа. Через це не зрозуміло все стадо і розсипалося.21 Бо пастирі поставались безглуздими й не питали про Господа, а через те були й їх поступки нерозумні, та й стадо їх ійде в розсипок.
22 Голос звістки: Іде ось, і гуркіт великий з північного краю, щоб юдські міста обернути в спустошення, на мешкання шакалів...22 І лине чутка: Ось, він іде, і великий гамір від північної країни, щоб міста юдейські зробити пустелею, житлом шакалів.22 Гук чути! Вже недалеко! Великий галас із північної країни, щоб обернути міста юдейські на пустиню, на притулок шакалів.22 Ось іде голос звуку і великий трус з північної землі, щоб поставити міста Юди на знищення і на поселення для горобців.22 Чути гук! Уже наближується; голосний галас від полуночньої землї, щоб городи Юдині обернути в пустки, в пробуток шакалів.
23 Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком.23 Знаю, Господе, що не у волі людини шлях її, що не має влади мандрівник спрямовувати ходу ступнів своїх.23 Я знаю, Господи, що дорога чоловіка не в його волі і не в людині, коли вона ходить, лежить напрям її кроків.23 Знаю Господи, що його дорога не людська, ані чоловік не піде і не випрямить свого ходу.23 Знаю, Господи, що людська дорога не в його волї, й не здолїє сам про себе чоловік давати напрям ступням своїм.
24 Карай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене!24 Карай мене, Господе, але за правдою, не в гніві Твоєму, щоб не став нічим.24 Карай нас, Господи, але правно, не у гніві твоєму, бо інакше обернеш нас на ніщо.24 Напоуми нас, Господи, але в суді і не в гніві, щоб Ти нас не зробив нечисленними.24 Карай же мене, Господи, та не без міри, не в гнїві твойму, щоб не обернув мене в нїщо.
25 Вилий лютість Свою на народи, що не знають Тебе, та на роди, що Ймення Твого не кликали, що Якова з'їли й пожерли його, і погубили його, а мешкання його опустошили!...25 Вилий лють Твою на народи, котрі не знають Тебе, і на племена, котрі не кличуть ймення Твого; бо вони з'їли Якова, пожерли його і винищили його, і житла його спустошили.25 Вилий обурення на народи, що тебе не знають, і на родини, що імени твого не взивають, бо вони з'їли Якова, його пожерли і житло його спустошили.25 Вилий твій гнів на народи, що Тебе не знають, і на роди, на які не прикликано твоє імя, бо пожерли Якова і знищили його і спустошили його стадо.25 Нї, вилий досаду твою на народи, що не хочуть нїчого знати про тебе, й на племена, що не взивають імені твого; бо вони з'їли Якова, пожерли й вигубили його, а займище його спустошили.