1 Послухайте слова того, що вам каже Господь, о доме Ізраїлів! | 1 Слухайте слово, котре Господь говорить вам, дім Ізраїлів. | 1 Слухайте слова, що Господь до вас говорить, ви, доме Ізраїля! | 1 Послухайте господнє слово, яке Він сказав проти вас, доме Ізраїля. | 1 Слухайте слова, що говорить до вас Господь, ви, доме Ізрайлїв! |
2 Так говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, бо тільки погани лякаються їх! | 2 Так говорить Господь: Не навчайтеся шляхів поганів і не бійтеся ознак небесних, котрих погани бояться. | 2 Так каже Господь: «Поганської дороги не навчайтесь і знаків небесних не страхайтесь, бо їх страхаються погани. | 2 Так говорить Господь: Доріг народів не навчайтеся і знаків неба не бійтеся, бо вони бояться їхніх лиць. | 2 Так говорить Господь: Не вчітесь ходити стежками поганськими й не страхайтесь перед знаменнями небесними: бо страхаються їх тілько невіри. |
3 Бо устави народів марнота вони, божок бо це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою! | 3 Бо приписи народів – порожнеча: зрубають дерево в лісі, обкорують його руками теслі за допомогою сокири, | 3 Бо бовван поган - нікчемність; то лиш колода, вирубана в лісі, оброблена ремісником із сокирою в руках. | 3 Бо закони народів марні. Дерево вирубане з лісу, діло столяра і вилите. | 3 Постанови поганські пусті: вони вирубають дерево в лїсї, оброблять руками ремісника сокирою, |
4 Сріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, і він не захитається. | 4 Покривають сріблом і золотом, прибивають цвяхами, щоб не хиталося. | 4 Її окрашують золотом та сріблом, цвяхами та молотками її прибивають, щоб не хиталась. | 4 Сріблом і золотом прикрашене, цвяхами і молотами їх прикріпили, і вони не порушаться. | 4 Покривають сріблом та золотом, прибивають гвіздєм та молотком, щоб не хиталось. |
5 Вони, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро це не в їхній силі! | 5 Вони – що обкорений стовп, і не розмовляють; їх носять, тому що ходити не можуть. Не лякайтеся їх, бо вони не можуть завдати лиха, але й добра вчинити не мають сили. | 5 Вони, мов опудала на баштані, і не розмовляють вони. Їх треба носити, ходити бо не можуть. Не бійтеся ж їх, бо вони не зашкодять, та й доброго зробити вони не спроможні.» | 5 Вони коване срібло, не ходитимуть. Куте срібло прийде з Тарсіса, золото мофазьке і рука золотарів, всі діла митців. Синім полотном і порфірою їх зодягнуть. | 5 Вони, (ті ідоли) - мов точений стовп, і не говорять; їх носять, бо ходити не можуть. Тим і не лякайтесь їх, бо не здолїють вони нїяк зашкодити, та й щось доброго зробити вони не в силї. |
6 Такого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім'я Твоє могутністю! | 6 Немає схожого на Тебе, Господе! Ти великий, і ймення Твоє велике могутністю. | 6 Рівні тобі, о Господи, немає! Великий єси й велике твоє потужне ім'я! | 6 Як їх несуть, будуть несені, бо (самі) не підуть, ані не злякаєтеся їх, бо не вчинять зла, і в них немає добра. | 6 Рівнї нема тобі, Господи! велик єси й велике імя твоє потугою. |
7 Хто не буде боятись Тебе, Царю народів? Бо Тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немає такого, як Ти! | 7 Хто не злякається Тебе, Царю народів? Бо Тобі [єдиному] належить це. Тому що поміж усіма мудраками народів і в усіх царствах їхніх немає схожого на Тебе. | 7 Хто тебе не боїться, о царю народів? Бо це тобі належить, бо між усіма мудрими в народах, у всій їхній царській гідності рівні тобі немає. | 7 | 7 Хто не збоїться тебе, царю народів? Одному тобі належиться честь, бо між усїма премудрими в народах і в усїх царствах їх нема рівнї тобі. |
8 Вони стали всі разом безумні й безглузді, наука марна оце дерево! | 8 Усі до одного вони безглузді і глупаки; марне навчання – оце дерево. | 8 Але всі вони гуртом дурні й безглузді; наука їхня пуста, вона - лиш колода! | 8 | 8 Всї вони дурні, безглузді; пуста наука їх - отте дерево. |
9 Срібна бляха з Таршішу привезена, злото ж з Офіру, праця майстра й руки золотарської, блакить та пурпура їхня одіж, усі вони праця мистців. | 9 Розплющене на листки срібло завезли з Таршішу, золото – із Офіру: справа художника та рук ливарника; одежа на них – гіацинт і пурпур: Усе це – витвір людей удатних. | 9 Коване з Таршішу срібло та золото з Офіру, робота майстра та рук ливарника, з блавату й пурпури їхня одежа, всі вони - робота майстрів спритних. | 9 | 9 Розплескане в листки срібло, привезене з Тарсису, та золото з Уфазу, - робота майстерних людей та рук плавильникових; одежа на їх із блавату та з пурпуру: все воно - робота людей тямущих. |
10 А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи. | 10 А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля; і народи не можуть витримати обурення Його. | 10 Господь Бог - Бог правдивий; він живий Бог і Цар вічний. Від його гніву земля трясеться, його обурення народи не в силі перенести. | 10 | 10 Господь же справдешній Бог, се живий Бог й віковічний царь. Од гнїву його тремтить земля, і погрози його не здолїють видержати народи. |
11 Отак їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього! | 11 Так говоріть їм: Боги, котрі не утворили неба і землі, щезнуть із землі, а також із-під небес. | 11 Ви їм так маєте сказати: «Боги, що неба й землі не сотворили, зникнуть із землі й з піднебесся.» | 11 Так їм скажете: Боги, які не зробили небо і землю, хай згинуть з землі і під цим небом. | 11 Оце ж кажіть їм: Боги, що не сотворили неба й землї, позникають із землї й зпід неба. |
12 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом. | 12 Він витворив землю силою Своєю, утвердив світ мудрістю Своєю і розумом Своїм розпросторив небеса. | 12 Він створив землю силою своєю, він всесвіт утвердив мудрістю своєю, і розумом своїм нап'яв небо. | 12 Господь цей, що зробив землю своєю силою, що випрямив вселенну у своїй мудрості і в своїй розумності простягнув небо | 12 Він сотворив землю силою своєю, утвердив круг земний мудростю своєю і розумом своїм розпростер небеса. |
13 Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх, | 13 Коли Він озветься, – вирують води на небесах, і Він підносить хмари від рубежів землі, утворює блискавиці серед дощу і виводить вітер із Своїх сховищ. | 13 Коли видасть свій голос - води ревуть у небі, з кінців землі піднімає він хмари. Він з блискавками дощ утворює і висилає вітер із своїх сховищ. | 13 і множество води в небі, і навів хмари з кінця землі, блискавки зробив на дощ і вивів світло з своїх скарбниць. | 13 На його приказ ревуть води на небі, і він велить хмарам уставати з країв землї; творить блискавицї поміш з дощем, і випускає вітри з запасних сховищ своїх. |
14 тоді кожна людина дуріє в своєму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа!... | 14 Удається до безуму всілякий чоловік у своєму пізнанні, соромить себе кожний ливарник ідолом [своїм], бо виплавлене ним є брехня, і немає в ньому духа. | 14 І кожен виявляється дурнем, невігласом; кожен ливар свого боввана соромиться, бо вилитий ним ідол - омана, немає в ньому духу. | 14 Марною є кожна людина через (брак) пізнання, кожний золотар був завстиджений своїми литтями, бо вилили брехню, в них немає духа. | 14 Безумним виявлює себе кожен мистець у свойму знаннї, і кожен плавильник соромить себе бовваном своїм, бо вилите ним - се лож, і нема в йому духа. |
15 Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть! | 15 Це – викінчена порожнеча, вироби облудні; у часі відвідин їх вони щезнуть. | 15 Вони - марнота, вироби облудні, під час їхньої кари вони згинуть. | 15 Вони марні, діла кпин, в часі їхніх відвідин вони будуть знищені. | 15 Се пуста мана, робота облуду; в день караючих навідин вони почезнуть. |
16 Не така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформував, а Ізраїль племено спадку Його, Господь Саваот Його Ймення! | 16 Не така, як їхня, доля в Якова; тому що [Бог його] є Творець усього, й Ізраїль є жезло спадщини Його; ймення Його – Господь Саваот. | 16 Не така, як вони, Яковова частка, бо він - Творець усього, й Ізраїль - його покоління-спадщина, Господь сил - його ім'я. | 16 Не такою є часть Якова, бо Той, Хто створив все, Він його насліддя, Господь йому імя. | 16 Не такий, як їх, пай Яковів; бо його Бог - се творець усього, а Ізраїль - се булава царства його; на імя йому - Господь Саваот. |
17 Забери із землі свій товар, ти, що сидиш ув облозі! | 17 Збери на землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі; | 17 Збери з землі твої клунки, ти, що сидиш в облозі. | 17 Він зібрав зі зовні твою природу, що живе в вибраних (посудинах). | 17 Забірай з країни добро твоє, скоро бо опинишся в облязї; |
18 Бо Господь каже так: Ось цим разом Я кину мешканців цієї землі, мов із пращі, і притисну їх так, щоб пізнання знайшли... | 18 Бо так говорить Господь: Ось, Я викину мешканців цього краю сього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх там. | 18 Бо так говорить Господь: «Ось я повикидаю тим разом далеко мешканців цього краю і в скруту зажену їх, щоб знайшли мене». | 18 Бо так говорить Господь: Ось Я нищу скорботою тих, що живуть на цій землі, щоб знайти твою рану. | 18 Так бо говорить Господь: Ось, я повикидаю на сей раз осадників сієї землї і зажену їх у тїсноту, щоб їх половлено. |
19 Ой, горе мені з-за нещастя мого, моя рана болюча! А я говорив: це хвороба моя, і знесу я її. | 19 Горе мені у моїх тіснотах, пекуча рана моя, але я кажу [сам собі: ] Справді, це – моя журба, і я буду нести її. | 19 Горе мені! Яка руїна! Болюча моя рана. Та я сказав: «Це лиш недуга, мушу її перетерпіти!» | 19 Горе в твоїм побитті, твоя рана болюча. І Я сказав: Поправді це моя рана і вона мене охопила. | 19 Ой горе ж менї в нуждї моїй; болюча рана моя! та я кажу собі: заслужений сей смуток мій, і буду терпіти його: |
20 Намета мого попустошено і зірвані всі мої шнури. Розійшлись мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої... | 20 Шатро моє спустошене, і всі мотузки мої порвалися; діти мої пішли від мене і немає їх; нікому вже поставити шатра мого і розвісити килимів моїх. | 20 Пограбовано намет мій і порвано все моє мотуззя. Діти мої пішли геть від мене, нема їх більше. Намет мій нікому знову напинати, мої опони розставляти. | 20 Моє шатро в біді, і всі мої скіряні покривала розірвані. Моїх синів і моїх овець немає, немає більше місця мого шатра, місця моїх скіряних покривал. | 20 Намет мій спустошено, і всї верівки мої порвано; дїти мої забрані від мене, нема вже їх: нїкому знов напяти намета мого й розвісити на йому покривал моїх; |
21 Бо пастирі стали безглузді, і вони не звертались до Господа, тому не щастилося їм, і розпорошене все їхнє стадо... | 21 Бо пастирі стали безглуздими і не шукали Господа, а тому вони й чинили нерозважливо, і вся череда їхня порозбігалася. | 21 Бо пастухи стали дурними, Господа не шукали, а через те не мали щастя, й усі стада їхні ось порозкидано. | 21 Бо нерозумні були пастирі і не шукали Господа. Через це не зрозуміло все стадо і розсипалося. | 21 Бо пастирі поставались безглуздими й не питали про Господа, а через те були й їх поступки нерозумні, та й стадо їх ійде в розсипок. |
22 Голос звістки: Іде ось, і гуркіт великий з північного краю, щоб юдські міста обернути в спустошення, на мешкання шакалів... | 22 І лине чутка: Ось, він іде, і великий гамір від північної країни, щоб міста юдейські зробити пустелею, житлом шакалів. | 22 Гук чути! Вже недалеко! Великий галас із північної країни, щоб обернути міста юдейські на пустиню, на притулок шакалів. | 22 Ось іде голос звуку і великий трус з північної землі, щоб поставити міста Юди на знищення і на поселення для горобців. | 22 Чути гук! Уже наближується; голосний галас від полуночньої землї, щоб городи Юдині обернути в пустки, в пробуток шакалів. |
23 Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком. | 23 Знаю, Господе, що не у волі людини шлях її, що не має влади мандрівник спрямовувати ходу ступнів своїх. | 23 Я знаю, Господи, що дорога чоловіка не в його волі і не в людині, коли вона ходить, лежить напрям її кроків. | 23 Знаю Господи, що його дорога не людська, ані чоловік не піде і не випрямить свого ходу. | 23 Знаю, Господи, що людська дорога не в його волї, й не здолїє сам про себе чоловік давати напрям ступням своїм. |
24 Карай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене! | 24 Карай мене, Господе, але за правдою, не в гніві Твоєму, щоб не став нічим. | 24 Карай нас, Господи, але правно, не у гніві твоєму, бо інакше обернеш нас на ніщо. | 24 Напоуми нас, Господи, але в суді і не в гніві, щоб Ти нас не зробив нечисленними. | 24 Карай же мене, Господи, та не без міри, не в гнїві твойму, щоб не обернув мене в нїщо. |
25 Вилий лютість Свою на народи, що не знають Тебе, та на роди, що Ймення Твого не кликали, що Якова з'їли й пожерли його, і погубили його, а мешкання його опустошили!... | 25 Вилий лють Твою на народи, котрі не знають Тебе, і на племена, котрі не кличуть ймення Твого; бо вони з'їли Якова, пожерли його і винищили його, і житла його спустошили. | 25 Вилий обурення на народи, що тебе не знають, і на родини, що імени твого не взивають, бо вони з'їли Якова, його пожерли і житло його спустошили. | 25 Вилий твій гнів на народи, що Тебе не знають, і на роди, на які не прикликано твоє імя, бо пожерли Якова і знищили його і спустошили його стадо. | 25 Нї, вилий досаду твою на народи, що не хочуть нїчого знати про тебе, й на племена, що не взивають імені твого; бо вони з'їли Якова, пожерли й вигубили його, а займище його спустошили. |