1 І сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізраїлеві сини Господа, говорячи: Хто з нас вийде спереду на ханаанеянина, щоб воювати з ним? | 1 По смерті Ісуса запитували сини Ізраїля Господа, говорячи: Хто з нас передніше піде на ханаанеїв – воювати з ними? | 1 По смерті Ісуса сини Ізраїля спитали в Господа: “Хто з нас має виступати першим проти ханаанян, щоб воювати з ними?” | 1 І сталося, що після смерти Ісуса запитали Ізраїльські сини Господа, кажучи: Хто з нас піде вождем до хананея щоб воювати проти нього. | 1 Як умер Йозуа, поспитали Ізрайлитяне в Господа: Хто з нас мусить перше виступити проти Канаанїїв і воювати з ними? |
2 І сказав Господь: Юда піде. Оце Я дав Край у його руку. | 2 І сказав Господь: Юда піде, ось Я віддаю землю в руки його. | 2 І сказав Господь: “Юда нехай виступає. Ось я віддаю край йому в руки.” | 2 І сказав Господь: Юда піде, ось дав Я землю йому в руки. | 2 І рече Господь: Юда нехай виступає. Я подам ту землю йому на поталу. |
3 І сказав Юда до Симеона, свого брата: Іди зо мною на мій жеребок, і будемо воювати з ханаанеянином, то піду й я з тобою на твій жеребок. І пішов із ним Симеон. | 3 А Юда сказав Симеонові, братові своєму: Вибери мого жереба, і будемо воювати з ханаанеями; і я виберу твого жереба. І пішов з ним Симеон. | 3 Юда й сказав своєму братові Симеонові: “Йди зо мною в мою частку, й будемо воювати з ханаанянами; а потім піду й я з тобою в твою частку.” І пішов Симеон разом з ним. | 3 І сказав Юда до свого брата Симеона: Піди зі мною в моє насліддя, і воюватимемо проти хананея, і піду і я з тобою в твоє насліддя. І Симеон пішов з ним. | 3 Юда ж каже свойму братові Симеонові: Виступай ізо мною в моє займище, щоб нам укупі Канаанїїв воювати; тодї й я виступлю з тобою у твоє займище. От і виступив із ним Симеон. |
4 І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, десять тисяч чоловіка. | 4 І рушив Юда, і віддав Господь ханаанеїв і періззеїв у руки їхні, і побили вони з них у Безеку десять тисяч чоловіків. | 4 Виступив Юда, і віддав Господь ханаанян та перізіїв йому на поталу, і розбили вони з них під Безеком десять тисяч чоловік. | 4 І пішов Юда і дав Господь ханаея і ферезея йому в руки, і побив їх у Везеку, десять тисяч мужів, | 4 І виступив Юда, і подав Господь Канаанїїв та Ферезіїв на поталу йому, так що вони побили їх під Безеком, десять тисяч чоловіка. |
5 І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаанеянина та періззеянина. | 5 У Безеку стрілися вони з Адоні-Безеком, воювали з ним, і винищили ханаанеїв і періззеїв. | 5 Біля Безеку зіткнулись вони з Адонівезеком, вдарили на нього й розбили ханаанян та перізіїв. | 5 і знайшли Адонівезека в Везеку і воювали проти нього і побили хананея і ферезея | 5 І зіткнулись вони з Адонибезеком під Безеком, бились із ним та й побили Канаанїїв і Ферезіїв. |
6 І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і зловили його, і повідрубували великі пальці його рук та його ніг. | 6 Але Адоні-Безек утік, і гналися за ним, і впіймали його, і повідрубували великі пальці його рук та ніг його. | 6 Адонівезек утік, та вони кинулися за ним, схопили його й повтинали йому на руках і на ногах великі пальці. | 6 і втік Адонівезек, і гналися за ним і схопили його і відрубали кінцівки його рук і його ніг. | 6 Адонибезек же втїк, і вганяли вони за ним і зловили його та й утяли йому великі палцї на руках і на ногах. |
7 І сказав Адоні-Безек: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог! | 7 Тоді сказав Адоні-Безек: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали [крихти] під столом моїм. Як чинив я, так учинив мені Бог. І вони привели його до Єрусалиму, і він помер там. | 7 Сказав тоді Адонівезек: “Сімдесят царів з повідтинаними пальцями на руках і ногах збирали кришки під столом у мене. Як я вчинив, так Господь відплатив мені!” І привели вони його в Єрусалим, де він і вмер. | 7 І сказав Адонівезек: Сімдесять царів з відрубаними кінцівками їхніх рук і їхніх ніг збирали (їжу) під моїм столом. Отже, так як зробив я, так віддав мені Бог. І повели його до Єрусалиму і там помер. | 7 Каже тодї Адонибезек: Семеро царів з утятими пальцями великими збірали крішки під столом у мене. Як робив я, так і менї воздав Господь. Повели його тодї в Ерусалим, там він і вмер. |
8 І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули його, і побили його вістрям меча, а місто пустили з огнем. | 8 І воювали сини Юдині супроти Єрусалиму, і захопили його, і понищили його вістрям меча, а місто підпалили. | 8 І вдарили сини Юди на Єрусалим, опанували його, винищили лезом меча, а місто спалили. | 8 І сини Юди воювали проти Єрусалиму і взяли його і побили його лезом меча і місто спалили огнем. | 8 І вдарили сини Юдині на Ерусалим, опанували його та й звоювали його в крівавому бою та й пустили город на пожежу. |
9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаанеянином, мешканцем гори, і Неґеву, і Шефелі. | 9 Потім пішли сини Юдині воювати з ханаанеями, котрі мешкали на горах і на південній землі у долині. | 9 Потім сини Юди спустились, щоб воювати з ханаанянами, що жили в горах, на півдні, та по узгір'ях. | 9 І після цього сини Юди зійшлися воювати проти хананея, що жив в горах і на півдні і на рівнині. | 9 Потім двинули сини Юдині воювати Канаанїїв, що жили в горах. |
10 І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, а ім'я Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, і побили Шешая, й Ахімана та Талмая. | 10 І рушив Юда на ханаанеїв, котрі мешкали в Хевроні (Передніше ім'я Хеврона [було] Кір'ят-Арба) і завдали поразки Шешаєві, Ахіманові і Талмаєві. | 10 Далі виступив Юда проти ханаанян, що жили в Хевроні, - Хеврон же звавсь раніше Кіріят-Арба, - і розбили Шешая, Ахімана й Талмая. | 10 І пішов Юда проти хананея, що жив в Хевроні, і вийшов Хеврон напроти. А раніше імя Хеврона було Каріатарвоксефер. І він побив Сесія і Ахімана і Толмія, з роду Енака. | 10 І виступив Юда проти Канаанїїв, що жили в Гебронї. Геброн же прозивався перше Киріят-Арба. І звоювали Сесая, Ахимава й Талмая, пагонцї Енакові. |
11 А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я Девіру колись: Кір'ят-Сефер. | 11 А звідти пішов він супроти мешканців Девіру; а ім'я Девірові колись: Кір'ят-Сефер. | 11 А звідтіля пішов на мешканців Девіру, що звався колись Кіріят-Сефер. | 11 І пішли звідти до тих, що жили в Давірі. І раніше імя Давіра було Місто Писарів. | 11 Звідти двинув проти осадників Дабирських - Дабир же прозивавсь перш Киріят-Сефер. |
12 І сказав Калев: Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку. | 12 І сказав Калев: Хто завдасть поразки Кір'ят-Сеферові і захопить його, тому віддам Асху, доньку мою за дружину. | 12 І обіцяв тоді Калев: “Хто нападе на Кіріят-Сефер і візьме його, за того віддам дочку мою Ахсу.” | 12 І сказав Халев: Хто лиш побє Місто Писарів і забере його, дам йому Асхану мою дочку за жінку. | 12 І обіцяв Калеб: Хто Киріят-Сефер підневолить та й опанує, за того віддам дочку мою Ахсу. |
13 І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку. | 13 І захопив його (місто) Отніїл, молодший брат Калевів. І він дав йому свою доньку Асху за дружину. | 13 І взяв його Отнієл, син Кеназа, меншого Калевового брата, і віддав він за нього дочку свою Ахсу. | 13 І забрав його Ґотоніїл син Кенеза молодший брат Халева, і дав йому Асхану свою дочку за жінку. | 13 І опанував його Отниіл, син Кеназа, меншого брата Калебового, і оддав він за нього дочку свою Ахсу. |
14 І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати поля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: Що тобі? | 14 Коли належало їй іти до нього, [Отніїл] навчив її просити в батька її поля, і вона зійшла з віслюка, а Калев сказав їй: `Що тобі?` | 14 А коли вона прибула, він підмовив її просити в батька поле; і як зіскочила з осла, Калев спитав її; “Що тобі?” | 14 І сталося, коли вона входила і він намовив її просити в свого батька поле, і бурмотіла вона на осляті і закричала з осляти: До південної землі ти мене віддав. І сказав її Халев: Що тобі є? | 14 Як же ведено її до нього, підучив він її, щоб випрохала в батька якесь поле. І скочила вона з осла, так що Калеб у неї спитав: Що тобі? |
15 І вона сказала йому: Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джерела. І Калев дав їй Ґуллот-горішній та Ґуллот-долішній. | 15 [Ахса] сказала йому: Дай мені благословення; ти дав мені землю на півдні, то дай мені й джерела води. І дав їй [Калев] джерела горішні та джерела долішні. | 15 А та до нього: “Дай мені, - каже, - благословення: дав бо єси мені суху землю, дай мені і джерела вод! І дав він їй горішні й долішні джерела. | 15 І сказала йому Асха: Дай мені благословення, бо ти мене віддав до південної землі, і даси мені віно води. І дав її Халев за її серцем віно верхніх і віно нижніх (джерел). | 15 І відказала вона: Дай менї благословеннє; ти бо дав менї землю полуденню, то дай менї й водяні колодязї. І дав їй Калеб колодязї в горі й колодязї на низинї. |
16 А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом. | 16 А сини кенеянина, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм, з Юдиними синами до Юдиної пустелі, що на півдні Араду. І пішли вони й оселилися серед народу. | 16 Сини кенія Ховава, Мойсеєвого тестя, з Пальмового міста, повиходили разом із синами Юди в пустиню Юди, що на південь від Араду; пішли вони й оселились з амалекитянами. | 16 І сини Йовава сина Кінея Мойсейового тестя пішли з міста фініків до синів Юди до пустині, що є на півдні при виході Арада, і пішов і замешкав з народом. | 16 І сини (Етра) Кенеянина, тестя Мойсейового, повиходили із Пальмового міста (Ерихону) на Юдину пустиню, на підгіррє Арадське, й прийшовши туди, поосїдали осадами коло Амаликіїв. |
17 І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, мешканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я того міста: Хорма. | 17 І рушив Юда з Симеоном, братом своїм, і завдали поразки ханаанеям, що мешкали в Цефаті, і повністю винищили його, і назвав те місто ім'ям: Хорма. | 17 Згодом двигнувся Юда з братом Симеоном, і розбили вони ханаанян, що жили в Цефаті, і цілком знищили його, тим і прозвано те місто Хорма. | 17 І пішов Юда з своїм братом Симеоном і побили хананея, що жив в Сефеті, і прокляли його і вигубили його і назвали імя міста: Згуба. | 17 Юда ж двинув із братом Симеоном, і звоювали вони Канаанїїв, що жили в Сефат-городї, та й роспростерли на нього проклін. Через те проложено йому прізвище Горма-город. |
18 І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його. | 18 Юда захопив також Аззу та рубіж її, й Ашкелон та рубежі його, і Екрон та рубежі його. | 18 Далі завоював Юда Газу з її околицею, Аскалон з околицею й Екрон з околицею. | 18 І не унаслідив Юда Ґазу і її околиці і Аскалона і його околиці і Аккарона і його околиці і Азота і його околиці. | 18 І звоював Юда Газу і займище її, Аскалон і Екрон із їх гряницями. |
19 І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти мешканців долини, бо вони мали залізні колесниці. | 19 Господь був з Юдою, і він оволодів горою. Але мешканців долини не міг прогнати, бо в них були залізні колісниці. | 19 Господь був з Юдою, так що він посів гори. Подолян же не здолав прогнати, бо в них були залізні колісниці. | 19 І був Господь з Юдою і унаслідив гору, бо не міг унаслідити тих, що жили на рівнині, бо Рихав протиставився на ній. | 19 І був Господь з Юдою, так що він звоював нагірню землю. Подолян же не здолїв прогнати, бо в них були залїзні колесницї. |
20 І дали Калевові Хеврон, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох велетнів. | 20 І віддали Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і вигнав [він] звідти трьох синів енакових. | 20 І дали вони Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і повиганяв він звідтіль трьох синів Анака. | 20 І дав Халевові Хеврон, так як сказав Мойсей. І унаслідив там три міста і вигнав звідти трьох синів Енака. | 20 І надїлили вони Калебові Геброн, як заповідав Мойсей, і повиганяв Калеб звідти трьох синів Енакових. |
21 А євусеянина, мешканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидять тут аж до цього дня. | 21 Але євусеїв, котрі мешкали в Єрусалимі, не вигнали сини Веніяминові, і живуть євусеї з синами Веніямина в Єрусалимі до цього дня. | 21 Євусіїв же, мешканців Єрусалиму, не повиганяли сини Веніямина, так що живуть євусії в Єрусалимі з синами Веніямина по цей день. | 21 І євусея, що жив в Єрусалимі, не вигнали сини Веніямина, і жив євусей з синами Веніямина аж до цього дня. | 21 Евузіїв же, осадників Ерусалимських, не повиганяли сини Беняминові, от і зістались Евузії при синах Беняминових жити в Ерусалимі по сей день. |
22 І пішов також дім Йосипів до Бет-Елу, а Господь був з ними. | 22 І дім Йосипів також пішов на Бет-Елу, і Господь був з ними. | 22 Дім Йосифа виступив і собі проти Бетела, і Господь був з ними; | 22 І пішли сини Йосифа і вони до Ветиля і Юда з ними. | 22 Сини ж Йосифові виступили й собі проти Бетеля, і Господь був із ними. |
23 І вивідав Йосипів дім у Бет-Елі, а ім'я того міста колись було Луз. | 23 І вивідували сини Йосипові Бет-Елу, а ім'я міста того [було] колись: Луз. | 23 бо як вони розглядали Бетел, що звався перше Луз, | 23 І отаборився дім Ізраїля коло Ветиля. А раніше імя міста було Луза. | 23 І розглядали сини Йосифові Бетель - сей город прозивався перше Лузом - |
24 І побачили сторожі чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі милість! | 24 І побачили вивідувачі якогось чоловіка, що йшов з міста, і сказали йому: Покажи нам вхід до міста, і вчинимо тобі милість. | 24 побачили розглядачі чоловіка, що виходив з міста, і сказали йому “Покажи нам, де можна вломитись у місто, й ми тебе помилуємо.” | 24 І побачили сторожі чоловіка, що виходив з міста, і схопили його і сказали йому: Покажи нам вхід до міста, і вчинемо з тобою милосердя. | 24 І зуздріли розглядники чоловіка, що йшов у город, і сказали йому: Ось покажи нам, де можна вломитись у город, так ми тобі подякуємо. |
25 І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто вістрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили. | 25 Він показав їм вхід до міста, і завдали вони місту поразки мечем, а чоловіка цього і всіх родичів його відпустили. | 25 І він показав їм вхід до міста, й вони побили його вістрям меча, чоловіка ж того й усю родину відпустили. | 25 І показав їм вхід до міста, і побили місто лезом меча, а чоловіка і його рід відпустили. | 25 Він і показав їм, де можна вломитись у город, і завоювали вони город у крівавому бою, чоловіка ж того і всю родину його випустили. |
26 І пішов той чоловік до краю хіттеян, і збудував місто, та й назвав ім'я йому: Луз, воно ім'я його аж до цього дня. | 26 Чоловік цей пішов до краю хеттеян, і збудував місто, і назвав його: Луз, – воно носить ім'я його аж до цього дня. | 26 Пішов той чоловік у хеттитську землю, збудував місто й назвав його Луз. Так зветься воно й по цей день. | 26 І пішов чоловік до землі хеттіїмів і збудував там місто і назвав імя його Луза: це імя його аж до цього дня. | 26 Той чоловік подавсь у Гетійську землю, збудував город і проложив йому прізвище Луз. Так зветься він і по сей день. |
27 А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і мешканців Дору та його залежних міст, і мешканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, і ханаанеянин волів сидіти в тому краї. | 27 І Манасія не вигнав [мешканців] Бет-Шеану та залежних від нього міст, і Таанаху та залежних від нього міст, і мешканців Дору, та залежних від нього міст, і мешканців Ївлеаму та залежних від нього міст, і мешканців Меґіддо та залежних від нього міст, і лишилися ханаанеї жити в цім краю. | 27 Манассія не прогнав мешканців Бетшеану з його присілками, ані мешканців Танаху з його присілками, ані мешканців Дору з його присілками, ані мешканців Ївлеаму з його присілками, ані мешканців Мегіддо з його присілками. І зостались ханааняни вперто жити в цій країні. | 27 І не унаслідив Манассія Ветсан, що є місто скитів, ані її дочірних, ані її околиці, ані Ектанаад і її дочірні, ані тих, що жили в Дорі, і її дочірні і тих, що жили в Валаамі, і її дочірні і тих, що жили в Маґедоні, і її дочірні, ані тих, що жили в Євламі, ані її дочірні. І почав Хананей жити в цій землі. | 27 І Манассій не прогнав осадників із Бет-Сана і присїлків його, осадників Дора з урочищами його, осадників Іблеаму з урочищами його, та осадників Мегидди з урочищами його. Так і вдалось Канаанїям зістатись на житлї в цїй країнї. |
28 І сталося, коли Ізраїль зміцнився, то він наклав на ханаанеянина данину, але вигнати не вигнав його. | 28 Коли Ізраїль став на силі, тоді примусив він ханаанеїв приносити данину, але вигнати, не вигнав їх. | 28 Як же Ізраїль вбився в потугу, зробив він їх рабами, повиганяти ж їх - не повиганяв він. | 28 І сталося, коли сильним став Ізраїль, і зробив хананея данинником, і виганяючи не вигнав його. | 28 Як же вбивсь Ізраїль у потугу, зробив він Канаанїїв свойми крепаками, а повиганяти не повиганяв, |
29 І Єфрем не вигнав ханаанеянина, що мешкає в Ґезері, і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері. | 29 І Єфрем не прогнав ханаанеїв, що мешкали в Ґезері, – і жили ханаанеї серед них у Ґезері. | 29 Та й Ефраїм теж не повиганяв ханаанян, що жили в Гезері, так і зостались ханааняни жити в Гезері. | 29 І Ефраїм не вигнав хананея, що жив в Ґазері, і жив хананей посеред нього в Ґазері і був данинником. | 29 І Ефраїм не повиганяв Канаанїїв, що жили в Газері; так і зістались Канаанїї на житлї в Газері. |
30 Завулон не повиганяв мешканців Кітрону та мешканців Нагалолу, і осівся ханаанеянин серед нього, і став за данину. | 30 І Завулон не прогнав мешканців Кітрону і мешканців Нагалолу, і жили ханаанеї серед них і платили їм данину. | 30 Завулон не повиганяв мешканців Кітрону і Нагалолу. Так і жили ханааняни поміж ними, але були їхніми рабами. | 30 І Завулон не вигнав тих, що жили в Кедроні, і тих, що жили в Енаалі. І жив Хананей посеред нього і був данинником. | 30 І Зебулон не повиганяв осадників Китронських і осадників Наглолських; так і зостались Канаанїї проміж ними на житлї, та й платили їм дань. |
31 Асир не повиганяв мешканців Акко, і мешканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову. | 31 І Асир не вигнав мешканців Акко і мешканців Сидону і Ахлаву, Ахзіву і Хелби, і Афіку, і Рехову. | 31 Ашер не повиганяв мешканців Акко й мешканців Сидону, Хелеву, Ахзіву, Хелви, Афеку і Рехову, | 31 І Асир не вигнав тих, що жили в Акхоні, і були йому данинниками, і тих, що жили в Дорі, і тих, що жили в Сідоні і тих, що жили в Аалафі і в Ахазіві і в Хелві і Афеку і в Роові. | 31 І Ассер не повиганяв осадників Акковських і осадників Сидонських і Ахлавських, Ахзивських, Гелвийських, Афеківських та Реховських. |
32 І осівся асирець серед ханаанеянина, мешканця того Краю, бо він не вигнав його. | 32 І мешкали асирити серед ханаанеїв, мешканців землі тієї, бо вони не прогнали їх. | 32 і жили ашерії серед ханаанян, мешканців краю, бо вони їх не повиганяли. | 32 І жив Асир посеред хананея, що жив в землі, бо не зміг його вигнати. | 32 От і жили Ассерії серед Канаанїїв, осадників тої землї, бо не повиганяли їх. |
33 Нефталим не повиганяв мешканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того Краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину. | 33 І Нефталим не повиганяв мешканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, і жив серед ханаанеїв, мешканців землі тієї; і мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату платили йому данину, | 33 Нафталі не повиганяв мешканців Бетшемешу і Бет-Анату, і жив серед ханаанян, що перебували в цій країні, але мешканці Бетшемешу і Бет-Анату стали їхніми рабами. | 33 І Нефталім не вигнав тих, що жили в Ветсамусі ані тих, що жили в Ветенеті, і жив Ізраїль посеред хананея, що жив у землі. А ті, що жили в Ветсамусі і в Ветенеті були їм данинниками. | 33 І Нафталїй не повиганяв осадників Бет-Самиських й осадників Бет-Анама, і жив серед Канаанїїв, що державили землею; осадники ж Бет-Самиські зробились крепаками їх. |
34 І тиснув амореянин Данових синів на гору, бо не давав йому сходити на долину. | 34 І чинили опір амореї синам Дановим у горах; бо не пускали їх сходити на долину. | 34 Аморії ж відкинули даніїв у гори й не давали їм спускатись у долину. | 34 І вигнав Аморрей синів Дана на гору, бо не дав йому зійти до долини. | 34 Аморії ж стїснили Данїїв у горах і не давали їм спускатись на поділлє. |
35 І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йосипового дому, він став за данину. | 35 І лишилися амореї жити на горі Херес, в Айялоні та в Шаалевімі, але рука дому Йосипового здолала [амореїв], і стали вони приносити данину їм. | 35 І жили аморії й далі в Гархересі, в Аялоні й у Шаалвімі. Як же почав дім Йосифа брати над ними гору, вони стали їхніми кріпаками. | 35 І почав Аморрей жити в горі Мурсінона, де ведмеді і лиси. І затяжіла рука хати Йосифа на аморреєві, і став данинником. | 35 І остались Аморії на горі Херес, в Аялонї й у Саалбимі. Як почав же брати над ними гору дом Йосифів, поробились вони крепаками. |
36 А границя аморейська від Маале-Акраббім, і від Сели та вище. | 36 А рубежі аморейські – від Маале-Акраббім, і від скелі та вище. | 36 Границя ж аморіїв ішла від узвозу Акраббім і від Селі далі вгору. | 36 І границя Аморрея: Ідумей вгорі над Акравіном на Камені і вище. | 36 І роспростерлось займище Аморіїв від Скорпийонового проходу далеко в гори. |