1 Павло, раб Божий, а апостол Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і пізнанні правди, що за благочестям, | 1 Павло, слуга Божий, Апостол Ісуса Христа, через віру вибраних Божих і пізнання істини, що стосується благочестя. | 1 Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя | 1 Павло, раб Божий, апостол Ісуса Христа, за вірою Божих вибранців і пізнанням правди, що за доброчестям, | 1 Павел, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю, |
2 в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог, | 2 У надії вічного життя, яку обіцяв незрадливий у слові Бог передніше вічного часу, | 2 в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом, | 2 у надії на вічне життя, яке обіцяв перед вічними часами Бог, у якого нема омани. | 2 в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами, |
3 і часу свого з'явив Слово Своє в проповіданні, що доручене було мені з наказу Спасителя нашого Бога, | 3 А Свого часу явив Своє слово у проповіді, дорученій мені з повеління Рятівника нашого, Бога, - | 3 - який слушного часу об'явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням нашого Спаса Бога, - | 3 Він же свого часу об'явив своє слово проповіддю, яка мені доручена була за наказом нашого Спасителя Бога, - | 3 явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї поручено по повелїнню Спасителя нашого, Бога: |
4 до Тита, щирого сина за спільною вірою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого! | 4 Титові, істинному синові через спільну віру: благодать, милість і мир від Бога Вітця і Господа Ісуса Христа, Рятівника нашого. | 4 Титові, щирому синові у спільній вірі: благодать і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, нашого Спаса. | 4 до Тита, щирого сина за спільною вірою: ласка і мир від Бога, Батька, і [Господа] Ісуса Христа, нашого Спасителя. | 4 Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого. |
5 Я для того тебе полишив був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настановив по містах, як тобі я звелів, | 5 Я для того залишив тебе на Кріті, щоб ти завершив недокінчене і настановив по всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував: | 5 Тому я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав: | 5 Для того я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене й наставив пресвітерів по містах, як я тобі звелів: | 5 На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив по всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв. |
6 коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність. | 6 Якщо хтось бездоганний, чоловік однієї дружини, дітей має вірних, що не відають докору за розпусту чи непокору, | 6 коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, вірних дітей має, що не були обвинувачені в розпусті чи за неслухняність. | 6 якщо хто бездоганний, є чоловіком однієї дружини, має вірних дітей, не оскаржених у розпусті чи в неслухняності. | 6 Коли хто непорочен, однієї жінки муж, має вірних дїтей, недокорених за розврат, або непокірних. |
7 Бо єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий, | 7 Бо єпископ має бути бездоганний, як Божий домобудівник, не зарозумілий, не гнівливий, не п'яниця, не забіяка, не корисливий, | 7 Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п'яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи, | 7 Бо треба, щоб єпископ - як Божий управитель - був бездоганним, не гордим, не гнівливим, не п'яницею, не забіякою, не користолюбцем; | 7 Треба бо епископу без пороку бути, яко Божому доморядникові, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання, |
8 але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий, | 8 Але гостинний до зайшлих, добролюбець, цнотливий, справедливий, доброчинний, розважливий, | 8 а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий, | 8 але гостинним, добролюбним, мудрим, справедливим, побожним, стриманим, | 8 а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий, |
9 що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних. | 9 Що тримається найпевнішого слова, згідно з ученням, щоб він був спроможний і напучувати у справжньому вченні і тих, що чинять спротив, викривати. | 9 який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати. | 9 що тримається вірного слова згідно з навчанням, щоб здатний був і потішити в здоровім навчанні, і переконувати противників. | 9 щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних. |
10 Багато бо є неслухняних, марнословців, зводників, особливо ж з обрізаних, | 10 Бо є чимало й непокірних балакунів і блудників, надто ж із обрізаних, | 10 Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних. | 10 Бо є багато таких, що не коряться, пустомовних і дурисвітів, - особливо з обрізаних; | 10 Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання, |
11 їм треба уста затуляти: вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного. | 11 Котрим треба загороджувати уста: вони-бо розбещують цілі доми, навчаючи, чого не варто, з огидного користолюбства. | 11 їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім'ї, навчаючи заради ганебної наживи, чого не треба. | 11 яким треба затулити вуста, бо вони баламутять цілі родини, навчаючи того, чого не слід, - задля брудного зиску. | 11 їм треба роти позатуляти; вони всї доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання. |
12 Сказав один з них, їхній власний пророк: Крітяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві!... | 12 Це з них самих один віршотворець сказав: крітяни завжди брехливі, хижі звірі, утробища ліниві. | 12 Сказав один з них, власний пророк їхній: Крітяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі. | 12 Сказав один з них - їхній власний пророк: Крітяни - постійні брехуни, люті звірі, ледачі пузані. | 12 Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсїди брехуни, люті зьвіри, черева лїниві. |
13 Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були, | 13 Свідчення це справедливе. З цієї причини викривай їх суворо, щоб вони були міцні у вірі. | 13 Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі, | 13 Це свідчення правдиве. З цієї причини викривай їх нещадно, щоб ставали здоровими у вірі, | 13 Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі, |
14 і на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються. | 14 Не зважаючи на юдейські байки і приписи людей, котрі ухиляються від істини. | 14 щоб не зважали на байки юдейські, ані на накази людей, які відвертаються від правди. | 14 не приймаючи ні юдейських байок, ні заповідей людей, що відвертаються від правди. | 14 не вважаючи на жидівські байки, нї на заповідї людей, що одвертають ся од правди. |
15 Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління. | 15 Для чистих все чисте; а для опоганених і невіруючих немає нічого чистого, але опоганені розум їхній і совість. | 15 Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління; | 15 [Бо] для чистих - усе чисте, а для нечистих і невірних ніщо не є чистим, оскільки занечистилися в них і розум і сумління. | 15 Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість. |
16 Вони твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні. | 16 Вони кажуть, що знають Бога; а справами зрікаються, будучи огидними і непокірними, і не здатними на жодну добру справу. | 16 Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні. | 16 Вони твердять, що знають Бога, але вчинками відрікаються, будучи мерзенними й непокірними, нездатними до всякого доброго діла. | 16 Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого дїла доброго неспосібними. |