1 Слово Господнє, що було до Йоіла, Петуїлового сина.1 Слово Господнє, яке було до Йоіла, сина Петуїлового.1 Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.1 Господне слово, яке було до Йоіла сина Ватуїла.1 Слово Господнє до Йоіла Ватуіленка.
2 Послухайте це, ви старші, і візьміть до вух, усі мешканці землі: чи бувало таке за днів ваших, або за днів ваших батьків?2 Послухайте це, старці, і зважайте, усі мешканці землі цієї: Чи бувало таке за днів ваших, чи за днів батьків ваших?2 Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?2 Послухайте це старці, і сприйміть всі, що живете на землі. Чи сталося таке в ваших днях, чи в днях ваших батьків?2 Чуйте се, люде старезні, та й ви осадники сієї землї. Чи бувало коли таке за вас або за днїв батьків ваших?
3 Оповідайте про це синам вашим, а ваші сини своїм дітям, а їхні сини поколінню наступному.3 Повідайте про це дітям вашим; а діти ваші нехай скажуть своїм дітям, а їхні діти – наступному родові: 3 Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші - своїм дітям, а їхні діти - дальшому родові.3 Про це ви розповісьте вашим дітям, і ваші діти їхнім дітям, і їхні діти іншому родові.3 Перекажіте се дїтям вашим; а дїти ваші нехай перекажуть своїм дїтям, а сих дїти - дальшому родові:
4 Що лишилось по гусені, зжерла те все сарана, що ж зосталося по сарані пожер коник, а решту по конику зжерла черва.4 Те, що залишилося від гусені, їла сарана, а що залишилося від сарани, їла черва, а що лишилося від черви, – пожерли жуки.4 Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.4 Те, що осталося від гусениць, пожерло саранча, і те, що осталося від саранчі, пожерла гусениця саранчі, і те, що осталося по гусениці саранчі пожерла іржа.4 Що полишила гусїниця, їла сарана; що полишила сарана, точили черви, що ж од червів зоставалось, жуки те доїли.
5 Пробудіться, п'яниці, і плачте й ридайте за виноградовим соком усі, хто вина напивається, бо віднятий він від уст ваших!5 Прокиньтеся, п'яниці, і плачте, й ридайте, всі, що п'ють вино, за виноградним соком, бо його відберуть од ваших уст!5 Прокиньтесь, п'яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.5 Отверезіться пяні, від свого вина і заплачте. Заридайте, всі, що пєте вино до опяніння, бо забрано з ваших уст веселість і радість.5 Прокиньтесь, пяницї, й плачте-голосїте, ви всї, що любите вино попивати, затужіть по виноградньому сокові, бо його однято од уст у вас!
6 Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисленний, його зуби як лев'ячі зуби, а паща його як в левиці.6 Бо прийшов на землю Мою народ могутній, котрому немає числа; зуби в нього – зуби лев'ячі, і щелепи в нього, як у левиці.6 Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього - зуби левині, ікла у нього - як у левиці.6 Бо сильний і безчисленний нарід пішов на мою землю, його зуби - зуби лева, і його кутні зуби як левеняти.6 Бо наступив на мою землю народ дужий, що його й не злїчиш. Зуби в його - левині, челюстї в його, як у левицї.
7 Виноград Мій зробив він спустошенням, Моє ж фіґове дерево геть поламав, дощенту його оголив та й покинув, галузки його побіліли.7 Спустошив він виноградну лозу Мою і смоківницю Мою обламав, обезкровив її до голизни і покинув; стали білими гілки її.7 Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, - лиш галузки її біліють.7 Поклали мій виноградник на знищення і мої фіґи на розбиття. Досліджуючи він дослідив його і скинув, вибілив його галузки.7 Мій виноградник він спустошив, фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, - тільки галузки її білїють.
8 Голоси, як та дівчина, веретою оперезана, за нареченим юнацтва свого.8 Ридай, як молода дружина, і підпережися [веретищем ] по нареченому юности своєї!8 Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.8 Заплач до Мене більше ніж невістка підперезана мішком за свого молодого чоловіка.8 О! голоси, як молодиця, приперезана веретищем, по мужові молодощів своїх!
9 Жертва хлібна й жертва лита спинилася в домі Господньому, впали в жалобу священики, слуги Господні.9 Припинилося хлібне приношення і поливання в домі Господньому; плачуть священики, служники Господні.9 Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.9 Забрано жертву і поливання з господнього дому. Плачте, священики, що служите жертівникові,9 Перестали приноси хлїбні та ливні жертви в дому Господньому; плачуть сьвященники, служителї Господнї.
10 Опустошене поле, упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя, вино молоде пересохло, зів'яла оливка.10 Спустошене поле, стогне земля, бо винищений хліб, висох виноградний сік, зів'яла оливка.10 Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.10 бо рівнини потерпіли. Хай заплаче земля, бо пшениця потерпіла, вино висохло, зменшилася олія.10 Поле облогом лежить, землиця сумує; витоптано збіжжє, сок виноградний висох та й оливина повяла.
11 Засоромилися рільники, голосили були виноградарі за пшеницю й ячмінь, бо вигинуло жниво поля.11 Червонійте від сорому, землероби, ридайте, виноградарі, за пшеницею і ячменем, тому що загинуло жниво у полі;11 Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!11 Посохли рільники, плачте, посілості, над пшеницею і ячменем, бо пропало обирання з поля.11 Румянїтесь із заводу, ви, хлїбороби; ридайте, виноградарі; плачте по пшеницї й ячменї - пропали жнива в полї.
12 Усох виноград, а фіґа зів'яла, гранатове дерево, й пальма та яблуня, і повсихали всі пільні дерева, бо Він висушив радість від людських синів.12 Висохла виноградна лоза і смоковниця зів'яла; гранатове дерево, пальма і яблуня – всі дерева в полі повсихали; а тому й веселощі у синів людських щезли.12 І виноградна лоза висхла, смоківниця зів'яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня - всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.12 Виноградник висох, і фіґи змаліли. Ґранатові яблока і пальма і яблуня і всі дерева поля висохли, бо людські сини завстидали радість.12 Зсохла лоза виноградня, фиґовина повяла; гранатнє дерево, пальма та яблонь - всї дерева в полї повсихали; тим то й в синів людських всї радощі зникли.
13 Опережіться веретою, і ридайте, священики, голосіть, слуги жертівника, входьте, ночуйте в веретах, служителі Бога мого, бо хлібна жертва і жертва та лита затримана буде від дому вашого Бога!13 Підпережіться [веретищем ] і плачте, священики! Ридайте, служники вівтаря! Увійдіть, ночуйте у веретищах, служники Бога мого! Бо не стало в домі Бога вашого хлібного приношення і поливання.13 Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв.13 Підпережіться і плачте, священики, плачте ви, що служите жертівникові. Ввійдіть, засніть в мішках ви, що служите Богові, бо забрано з дому вашого Бога жертву і поливання.13 Попідперізуйтеся веретищами й плачте, сьвященники! ридайте, слуги олтаря! ійдїть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого! не стало нї хлїба, нї ливних жертов в дому Бога вашого.
14 Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старших, всіх мешканців землі до дому Господа, вашого Бога, і кличте до Господа.14 Оголосіть піст, скличте урочисте зібрання, поскликайте старців і всіх мешканців країни цієї до дому Господа Бога вашого і волайте до Господа.14 Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа: 14 Освятіть піст, сповістіть лікування, зберіть всіх старців, що живуть на землі, до дому вашого Бога і закричіть ревно до Господа: 14 Визначіте піст, оповістїть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників землї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа.
15 Горе дневі тому! Бо близький день Господній, і прийде він від Всемогутнього, мов те спустошення!15 О, що за день! Бо день Господній близько: Як спустошення від Всемогутнього, прийде він.15 «О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.15 Горе мені, горе мені, горе мені в день, бо господний день близько і прийде як клопіт з клопоту.15 О, що за день! а близько він, сей день Господень; мов хуртовина, прийде він од Всемогучого, й усе спустошить.
16 Чи ж з-перед очей наших не відіймається їжа, з дому нашого Бога веселість та втіха?16 Чи не перед нашими очима відбирається їжа, від дому Бога нашого – веселощі і радість?16 Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?16 Перед вашими очима їжа знищена, веселість і радість з дому вашого Бога.16 Чи ж не зникає вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а з нею радощі й веселощі?
17 Покорчились зерна під своїми грудами, спорожніли комори, поруйновані клуні, бо висохло збіжжя.17 Зітліли зерна під брилами своїми, спорожніли житниці, зруйновані комори, бо не стало хліба.17 Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів'яло збіжжя.17 Скочили ялівки при їхніх яслах, знищені скарби, розбиті точила, бо зерно висохло.17 Зерно зітлїло під скибами своїми, спорожнїли засїки, повалено стодоли, бо не стало збіжжя.
18 Як стогне товар, поголомшені череди, бо немає їм паші, отари спустошені!18 Як стогне худоба, сумно блукають череди волів, бо немає для них пасовиська; знемагають і отари овець.18 Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!18 Що собі зберемо? Заплакали стада волів, бо немає для них пасовиська, і пропали отари овець.18 О, як реве скотина, сумує стадо худоби, що нема їм паші, та й отари валяться з ніг.
19 До тебе я кличу, о Господи, пожер бо огонь пасовища пустині, а жар попалив усі дерева на полі.19 До Тебе, Господе, звертаюся; бо вогонь пожер буйнотраві пасовиська пустелі, і полум'я спалило всі дерева в полі.19 До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум'я всі дерева у полі.19 До Тебе, Господи, закличу, бо огонь знищив гарні місця пустині, і полумінь спалив всі дерева поля.19 До тебе, Господи, кличу: ось огонь попалив травні пасовища по степу, поломє посмалило всї дерева в полї.
20 Навіть пільна худоба прагне до Тебе, бо водні джерела посохли, огонь же пожер пасовища пустині!20 Навіть тварини на полі волають до Тебе, тому що висохли потоки води, і вогонь понищив пасовиська пустелі.20 Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.20 І скотина рівнини поглянула до Тебе, бо висохли джерела вод і огонь пожер гарні околиці пустині.20 Ба вже й зьвіррє полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю зелень.